27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
О заробитчанах и не только (Часть 1)
Anti-colorados
Неожиданно, в рамках обсуждения совсем отдаленной темы, возник вопрос о том, как относиться к заробитчанам, которые даже сейчас находятся в РФ. В общем, мы уже освещали некоторые аспекты этой темы, но следует вернуться к этому вопросу потому, что иногда «замыливается глаз» и есть смысл взглянуть на ситуацию с другого ракурса, возможно, удастся рассмотреть нечто скрытое от привычного взгляда. Тем более, когда некая ситуация уже обросла стереотипами, которые всегда трудно преодолевать.
На наш взгляд, одним из самых распространенных стереотипов, который утвердился за 4 года войны, стало восприятие РФ как чего-то огромного, грязного, вонючего, но практически несокрушимого, в привычном смысле этого слова. Вернее, сокрушить-то можно, это уже не совок, успешно и тихо рухнувший, но вот полное обрушение территории, пока занятой РФ, видится не меньшей катастрофой, чем ее продолжающее присутствие в качестве единого политического и географического понятия.
Из этого общего стереотипа, проистекают стереотипы поменьше. В частности, о неисчерпаемости военных ресурсов и безграничной экспансии, на которую способен лепрозорий, а еще – стереотип о том, что на весь этот цирк невозможно повлиять никоим образом, чтобы изменить его направление движения или хотя бы повадки.
Но тут надо понимать, что противник всегда пытается создать подобное представление у того, на кого напал и пытается его додавить. На самом деле, ситуация, за 4 года, кардинально изменилась и уже можно бы спокойно оценивать не только возможности противника, но то, что теперь можем и мы. Тем не менее, стереотип остается на том же месте, где был и раньше.
Мы стараемся извлекать полезную информацию из тех мест, где военные конкретной страны пишут для своих коллег. Это касается американских специальных ресурсов, например, где никому не интересно то, что думают об их мнении представители вероятного противника. А потому – обсуждают интересные, хоть и не пафосные вещи. То же самое происходит и на некоторых российских ресурсах. Там пишут для своих, не впадая в пропагандистский угар и прочие психиатрические вещи. Так вот, российские военные, для российских военных, пишут вещи неприятны, но реально обнаруженные на линии фронта с ВСУ.
Они отмечают, что сейчас идет позиционная война, с небольшими вылазками обеих сторон силами взвода, максимум – роты. Причем, именно вылазки наших военных, в последнее время, заканчиваются продвижением линии фронта вперед. Но это – не самое главное. россия (страна-террорист)не анализируют работу тех сил, которые можно достаточно точно оценивать и во время позиционной войны. Самым наглядным и чувствительным фактором такого вида боев, является артиллерия. По понятным причинам, артиллеристам сейчас важно отработать по цели максимально точно и с минимальным количеством израсходованного боезапаса. Теперь никому в голову не придет часами утюжить с одной и той же позиции. Это обусловлено разными и очень разными причинами, о которых каждый может поразмыслить самостоятельно. То есть, надо быстро и скрытно выдвинуться на огневую позицию, уложить несколько «плюх» в цель и так же быстро и скрытно, уйти в другое место.
В свою очередь, это требует не только высокой подготовки самих артиллеристов, но и смежников – разведки, связи и прочего. Так вот, противник отмечает, что теперь быстрая и точная работа артиллерии ВСУ стала нормой, с редкими, и все более сокращающимися, исключениями. Это наводит противника на грустные размышления о том, какой противник стоит перед ними и на что он уже способен. Тут нет ни истерик, ни шапкозакидательства, а просто – констатация фактов. Причем, года 2 назад, подобная работа артиллерии, сопровождалась несколько другими комментариями. С той стороны утверждали о прибытии западных специалистов, которые только и могли так уверенно и качественно отстреляться. Там целые легенды ходили о чернокожих артиллеристах. Все, эти разговоры кончились. Теперь там четко понимают, что работают ВСУ, и делают это жестко и профессионально.
(продолжение следует)
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
О заробитчанах и не только (Часть 2)
Anti-colorados
Но это не все. Там же идут обсуждения и в противостоянии снайперов. Как известно, снайпера тоже являются одним из ключевых элементов позиционной войны. Войска стоят, а снайпера – работают не покладая рук, множа потери противника. В этом важном моменте, тоже произошли серьезные изменения, которые противник уже ощутил в полной мере. Причем, там отмечают не только явно повысившееся мастерство снайперов, но и то, с каких расстояний, какими боеприпасами они работают, а главное, там почувствовали количественные изменения, в этом компоненте.
Как это не смешно, но какое-то время назад, первые серьезные подвижки в этом вопросе, комментировались по аналогии с артиллеристами, только вариация была по поводу мест, откуда наехали снайпера. Если артиллеристы были сплошь темнокожими, то снайпера, по мнению противник, приехали не только из США, но и Польши, например или из Балтии. Причем, почему-то из Литвы и Эстонии, непременно приезжают женщины снайпера. Теперь эти разговоры сошли на «нет». Сейчас там четко говорят, что западные инструкторы уже создали новую школу украинского снайпинга, которая поставила подготовку высококлассных специалистов, на постоянную основу. Благодаря этому, наши войска уже насыщены снайперами с плотностью, недостижимой даже для регулярной армии РФ.
Причем, там явно завидуют оснащению наших снайперов. Речь идет не о том, что прилетает им из Баррета, например, или что их боец превращается в «конструктор» (российский медицинский термин, означающий разорванное на куски тело) от тяжелой пули 50-го калибра. У россиян тоже имеется некоторое количество импортных стволов. Дело в том, что на глазах у противника, ВСУ потихоньку изживают СВД и переходят на оружие, ушедшее вперед на несколько поколений. Причем, переходят не избранные единицы, а все большая часть всех наших снайперов. То есть, на глазах меняется сама система армейского снайпинга.
Российские военные это понимают и прикидывают, во что им станет «широкое вторжение». Там четко говорят о том, что война в Сирии – цветочки, что в Украине уже создана эффективная и безжалостная трупорезка, в которую можно идти только с применением тактического ЯО. Методом «от противного», можно говорить о том, что большая часть российских военных, не видит возможности эффективных военных действий против Украины, без применения ядерного оружия.
Естественно, что работа снайперов, как и артиллеристов, обвязана поддержкой разведки, связистов, РЭБ и прочих элементов сухопутных войск, что и делает их работу эффективной. Еще раз, речь не идет о нескольких снайперских парах, гастролирующих вдоль линии фронта, но о явлении, с которым россияне столкнулись и которое смогли оценить.
Почему важны именно такие наблюдения? Потому, что профессиональные артиллеристы и снайпера, приезжают на оккупированные территории из РФ. Артиллерийские дуэли и снайперские поединки, происходят не с быдлом, приехавшим из Омска или Пензы за приключениями, а хорошо подготовленные военнослужащие, которые могут оценить то, что наблюдают перед собой, по своей специальности. Они это видят и делятся впечатлениями со своими коллегами. В этом и есть основная ценность таких обсуждений.
Очевидно, что противник уже почувствовал изменение ситуации, уже не демонстрируя энтузиазма, в плане большой войнушки. Мало того, там довольно скептически относятся вообще к стойкости того, что сейчас имитирует «армейские корпуса» лугандона. Им, сами россияне, отпускают всего несколько дней для того, чтобы занять лучшие места на кладбищах. Там понимают, что без мощного ввода кадровой российской армии, там делать просто нечего. Но что интересно, там уже возникают сомнения о том, стоит ли осуществлять подобный ввод, ибо там обоснованно предполагают, что и введенным кадровым войскам, теперь будет очень грустно.
(окончание следует)
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
О заробитчанах и не только (Часть 3)
Anti-colorados
Важно то, что такие обсуждения не рассчитаны на то, что туда забредет их противник и ввяжется в дискуссию. С ними дискуссии уже кончились. Они это рассказывают для своих и сильно не спорят именно по факту фундаментальных изменений, произошедших и еще происходящих в ВСУ.
Но отставим военную тему в сторону. Наверняка уже все заметили, что хоровое пение о том, что «перекроем вам газ и все вы замерзните», как-то становилось все тише, а потом оказалось, что если и раздается нечто подобное, то исключительно в исполнении сопрано или даже фальцета. Можно предположить, что отдельные граждане РФ вдруг прошли курс детоксикации, кто от кокса, кто от боярки с стекломеоем (каждому – свое), и вынырнув из дебрей Бахуса, решил включиться в активную общественную жизнь, вот только темы, поднятые пациентом, оказались давно протухшими. Поэтому он поет про вентиль в одиночку, озирая окрестности ошалелыми глазами и не понимая, куда все делись и почему только он исполняет слова такой знакомой песни.
А ведь какая благодатная тема была? россия (страна-террорист)н распирало от гордости за вентиль с газом, как лягушку, которую пацаны надули соломинкой, в известное отверстие. И ведь этот стереотип успешно действовал лет десять, а теперь, из Кремля и с улицы Наметкина, что в городе Москва, регулярно слышатся голоса о том, что Украина напрасно отказывается от покупки газа у РФ, а газ у нее самый жирный, вкусный и пахучий. Если бы россиянам кто-то прокрутил эти куски речей, исполненных xуйлом или Миллером в 2008 году, то там бы просто не поверили в это и сказали бы, что это – монтаж. Тем не менее, стереотипы сломаны и ситуация выглядит с точностью до наоборот, и теперь это никого в РФ не смущает.
Приведенные выше примеры говорят о том, что стереотипы – довольно скользкая штука, а потому, иногда, стоит пробовать выйти за их рамки. Итак, стереотип о заробитчанах, работающих в РФ, создалось устойчивое представление как о колоборантах или предателях В общем, для такого мнения, имеются все основания, которые мы не станем перечислять, ибо делали это уже не раз.
Чтобы взглянуть на ситуацию с другого ракурса, стоит обратить внимание на то, что бежит из РФ к нам и главное, как мы к этому относимся. А бежит к нам пост-совок, аморфная рабская масса, которая вызывает активное и стойкое неприятие. Нас очень смущает то, что эта публика – носитель московитского менталитета, по определению – токсичная и вредная, невзирая на их дружелюбную риторику. Если мы принимаем эту массу как некое инородное тело, которое несет угрозу заражения, то почему этот же принцип не должен действовать в обратном направлении?
Как мы отметили выше, российские военные уже расстаются с иллюзиями о «маленькой и победоносной войне в Украине». Мало того, автору уже довелось почитать текст одного из российских военных, вовсе необычного свойства. Этот деятель, очень скептически относится к способностям нынешних российских властей и с сожалением констатирует, что сами эти власти, ни за что не сменятся, а силой это можно сделать лишь извне. Он что-то такое смутно ощущает, что xуйло и Ко доправятся до того, что ситуация станет совершенно грустной и все начнет сыпаться, а в это время, конечно же НАТО придет отбирать святую газовую трубу. Но больше всего вызывает опасение то, что вместе с НАТО могут прийти ВСУ, что может стать катастрофой. Он понимает, что «за все хорошее», Украина их никогда не простит и обязательно воспользуется малейшей слабостью, чтобы получить сатисфакцию. То есть, там как минимум, уже рассматривают и такие варианты.
Применительно к заробитчанам, находящимся в РФ, можно сказать следующее: они все равно ментально, сильно отличаются от московитов, путь и не подозревают об этом. Они поехали туда на заработки потому, что сами россияне работать не хотят и не умеют, а приехавшие – и хотят, и умеют. Они чувствуют отношение чванливой, зажравшейся массы россиян, и в нужный момент – найдут способ восстановления справедливости. Они – инородное тело в туше РФ. Когда обстоятельства сложатся надлежащим образом, эти люди будут грести под себя так, что местным станет душно. А благодаря своей работоспособности и лабильности, они легко найдут как поблагодарить всех тех, кто их прижимал и унижал. Приячем, большая част российской швали в Украине – управляется из единого центра, пусть и опосредовано. Менталитет украинцев изначально противоположен. Им не слишком нужен центр, как таковой. Так что Московия приближается к своему дэдлайну, а первыми, кто начнет активно разрывать тушу застарелого монстра, станут «понаехавшие» мусульмане, и более подготовленные, и не менее мотивированные, украинцы. В общем, что такое наши заробитчаны в РФ – еще большой вопрос. Да, сейчас они смотрятся не по фен-шую. Но ситуация меняется и что они будут делать, когда наступит день «Д» — большой вопрос. Одно можно утверждать со всей определенностью, стоять и смотреть на все с открытой варежкой, они не станут наверняка.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Непідготовлений «біженець» – прикордонники Харківського загону затримали порушника держкордону
Учора опівдні дільничний інспектор відділу «Стариця» Харківського загону отримав інформацію від місцевого жителя про виявлення підозрілої особи, яка рухалась з РФ в Україну.
За декілька хвилин прикордонний наряд виявив та затримав громадянина Росії, який незаконно перетнув державний кордон.
Затриманий одразу ж звернувся до прикордонного наряду з заявою про отримання статусу біженця на території України. Та перш ніж розглядати прохання горе-мандрівника охоронці кордону встановили, що той потребує невідкладної медичної допомоги, адже він мав ознаки обмороження кінцівок.
Громадянина РФ негайно доставили до теплого приміщення та викликали карету швидкої.
За лічені хвилини до впс «Стариця» прибули медики Вовчанської ЦРЛ, які встановили діагноз: «Обмороження кінцівок рук та ніг». У супроводі військовослужбовців відділу прикордонної служби затриманого доставили до районної лікарні.
За фактом звернення громадянина РФ щодо отримання статусу біженця прикордонники поінформували Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області. Наразі ж дана особа перебуває на стаціонарному лікуванні під охороною.
Учора опівдні дільничний інспектор відділу «Стариця» Харківського загону отримав інформацію від місцевого жителя про виявлення підозрілої особи, яка рухалась з РФ в Україну.
За декілька хвилин прикордонний наряд виявив та затримав громадянина Росії, який незаконно перетнув державний кордон.
Затриманий одразу ж звернувся до прикордонного наряду з заявою про отримання статусу біженця на території України. Та перш ніж розглядати прохання горе-мандрівника охоронці кордону встановили, що той потребує невідкладної медичної допомоги, адже він мав ознаки обмороження кінцівок.
Громадянина РФ негайно доставили до теплого приміщення та викликали карету швидкої.
За лічені хвилини до впс «Стариця» прибули медики Вовчанської ЦРЛ, які встановили діагноз: «Обмороження кінцівок рук та ніг». У супроводі військовослужбовців відділу прикордонної служби затриманого доставили до районної лікарні.
За фактом звернення громадянина РФ щодо отримання статусу біженця прикордонники поінформували Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області. Наразі ж дана особа перебуває на стаціонарному лікуванні під охороною.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Сергій Притула
11 год ·
Хлопчики солоденькі… соколи золотенькі… простіть. Простіть, пробачте, зла на нас не тримайте. Вибачте нас, янголи наші. Маємо гріх всі навколо. Не ймемо печалі. Не маємо крику із-зовні. Воно якби зиск, то б звичайно… і йойкали б, і леле… а то воно, бачиш, як добрий день… простіть, хлоп*ята, чоловіки, мужі… простіть… що най би сотнями лягали, але поки кірзаком в двері п*яний Іван не вдарить, то й шани Вам не додасться, віри Вам не ймуть. Особисто присягаю шанувати пам*ять про Вас і кличу до того всіх решту. Прошу тільки про єдине: не сердьтесь на нас, бо така наша людська натура. Добре нам. І невдячні ми.
Простіть.
11 год ·
Хлопчики солоденькі… соколи золотенькі… простіть. Простіть, пробачте, зла на нас не тримайте. Вибачте нас, янголи наші. Маємо гріх всі навколо. Не ймемо печалі. Не маємо крику із-зовні. Воно якби зиск, то б звичайно… і йойкали б, і леле… а то воно, бачиш, як добрий день… простіть, хлоп*ята, чоловіки, мужі… простіть… що най би сотнями лягали, але поки кірзаком в двері п*яний Іван не вдарить, то й шани Вам не додасться, віри Вам не ймуть. Особисто присягаю шанувати пам*ять про Вас і кличу до того всіх решту. Прошу тільки про єдине: не сердьтесь на нас, бо така наша людська натура. Добре нам. І невдячні ми.
Простіть.
В США успешно испытали ядерный реактор для миссии на Марс
В штате Невада (США) прошли успешные испытания ядерного реактора Kilopower, который сможет снабжать энергией первые поселения людей на Марсе. Об этом в пятницу, 19 января, рассказал заместитель директора NASA по космических технологиям Стив Юрчук, сообщает агентство Reuters.
"Компактные размеры Kilopower и мощность позволят доставить несколько блоков на одном корабле, а также обеспечить генерацию десятков киловатт мощности", - рассказал Юрчук.
Отмечается, что полномасштабные испытания ядерного реактора должны начаться в марте 2018 года.
На данный момент известно, что для полноценной работы обитаемой станции на поверхности Марса необходимо запустить 4-5 таких установок.
Указано, что Kilopower работает по принципу двигателя Стирлинга и имеет мало движущихся частей. Сама активная зона имеет размеры рулона бумажных полотенец.
В штате Невада (США) прошли успешные испытания ядерного реактора Kilopower, который сможет снабжать энергией первые поселения людей на Марсе. Об этом в пятницу, 19 января, рассказал заместитель директора NASA по космических технологиям Стив Юрчук, сообщает агентство Reuters.
"Компактные размеры Kilopower и мощность позволят доставить несколько блоков на одном корабле, а также обеспечить генерацию десятков киловатт мощности", - рассказал Юрчук.
Отмечается, что полномасштабные испытания ядерного реактора должны начаться в марте 2018 года.
На данный момент известно, что для полноценной работы обитаемой станции на поверхности Марса необходимо запустить 4-5 таких установок.
Указано, что Kilopower работает по принципу двигателя Стирлинга и имеет мало движущихся частей. Сама активная зона имеет размеры рулона бумажных полотенец.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Росія змінює тактику на Донбасі
Росія почала змінювати тактику на Донбасі, роблячи акцент на нарощуванні потенціалу своїх сил спеціального призначення. Саме їх почали використовувати у диверсійних операціях.
Про це розповів прес-секретар Міноборони по АТО Дмитро Гуцуляк.
За його словами, російське військове керівництво піч час конфлікту на Донбасі "тренує" свій спецназ.
"Військово-політичне керівництво Росії нарощує потенціал сил спеціальних операцій, в тому числі за рахунок напрацювання бойового досвіду на окупованому Донбасі", – сказав Гуцуляк.
Він додав, що Генштаб РФ велику увагу приділяє саме спецназу, що доводить інтенсивність роботи російських диверсантів в АТО.
"З початку року на посаді радників командирів частин і підрозділів першого і другого армійських корпусів російських окупаційних військ призначаються офіцери ЗС РФ, основна службова діяльність яких пов'язана з організацією підготовки так званих підрозділів спеціального призначення", – заявив Гуцуляк.
Росія почала змінювати тактику на Донбасі, роблячи акцент на нарощуванні потенціалу своїх сил спеціального призначення. Саме їх почали використовувати у диверсійних операціях.
Про це розповів прес-секретар Міноборони по АТО Дмитро Гуцуляк.
За його словами, російське військове керівництво піч час конфлікту на Донбасі "тренує" свій спецназ.
"Військово-політичне керівництво Росії нарощує потенціал сил спеціальних операцій, в тому числі за рахунок напрацювання бойового досвіду на окупованому Донбасі", – сказав Гуцуляк.
Він додав, що Генштаб РФ велику увагу приділяє саме спецназу, що доводить інтенсивність роботи російських диверсантів в АТО.
"З початку року на посаді радників командирів частин і підрозділів першого і другого армійських корпусів російських окупаційних військ призначаються офіцери ЗС РФ, основна службова діяльність яких пов'язана з організацією підготовки так званих підрозділів спеціального призначення", – заявив Гуцуляк.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Будни "ЛНР": безденежье угнетает до неимоверности
Я имею добрую сотню советов, как переждать бедность и начать зарабатывать. Но даже с моими уникальными советами мое терпение порядком иссякло.
Хотя, по большому счету, дело вовсе не в деньгах или не только в них – дело в умении радоваться жизни, получать удовольствие от всего происходящего и оптимистично смотреть вперед. Поэтому я как заядлый филателист собираю истории о том, как и благодаря чему люди вокруг меня живут счастливо.
Наличие работы почти для всех критерий перманентного счастья. Работа кроме денег дает общение – это очень важно.
Работа дает ощущение стабильности, от коллег человек узнает новости, чувствует свою значимость. Хотя здесь часто бывает так, что сама работа дает острое состояние счастья тогда, когда ее удается найти, а потом человек начинает сравнивать, искать в ней огрехи и, самое главное, понимает, что на такую зарплату жить невозможно.
Но меня по-прежнему впечатляет, когда человек способен стойко переносить выраженное понижение в должности и зарплате в сравнении со своей довоенной работой. И я снимаю шляпу, если в этом случае удается радоваться тому, что просто есть работа, есть коллектив, что ежемесячно есть зарплата, а не сравнивать постоянно свои доходы и прежние условия жизни.
Семья. Самый мощный критерий счастья. "Мне важно быть с близкими", – я часто слышу это. Пожив в разлуке лето 2014 года, очень для многих оказалось жизненно важным жить рядом со своей семьей.
С 2014 года мне периодически приходили предложения уехать. Мне предлагали работу, я серьезно взвешивала то, что получу, приняв предложение. Но дальше этого дело не шло – я не могла принять тот факт, что жить мне придется на новом месте в одиночку. Даже если рассматривать это как вахту, как способ выживания, как необходимость, я принять это не смогла. И очень многие оказались тотально зависимы от родственников, близких, семьи. Готовые переносить лишения и ограничения, но только, чтобы быть с родственниками.
Дом. Никогда не думала, что это важно – засыпать в своей постели, есть из своих тарелок. Так было в моей жизни всегда, а какой же смысл думать о том, что есть всегда? Мои друзья уехали и даже с некоторой легкостью приняли эту цыганскую переезжую жизнь по съемным квартирам, отмывая чужие ванны и холодильники, пользуясь чужими ложками. Я хорошо их понимаю – это вынужденная мера на благо чего-то.
Чтобы доработать до украинской пенсии нужно пройти через съем жилья. Чтобы выучить ребенка нужно пожить по чужим квартирам. И многие в "республике" используют этот аргумент от бессилия, не имея ничего больше.
Умение радоваться жизни. Я редко встречаю тех, кто может радоваться жизни не благодаря чему-то, а просто. От того, что светит солнце, от того, что утро и дождь. Радоваться цветам, дождю, солнцу, людям, миру и тишине за окном. Но таких людей немного. Обычно нужно что-то, от чего можно оттолкнуться – стабильность, планы, четкое видение своего завтра.
Автор: Ольга Черненко
Я имею добрую сотню советов, как переждать бедность и начать зарабатывать. Но даже с моими уникальными советами мое терпение порядком иссякло.
Хотя, по большому счету, дело вовсе не в деньгах или не только в них – дело в умении радоваться жизни, получать удовольствие от всего происходящего и оптимистично смотреть вперед. Поэтому я как заядлый филателист собираю истории о том, как и благодаря чему люди вокруг меня живут счастливо.
Наличие работы почти для всех критерий перманентного счастья. Работа кроме денег дает общение – это очень важно.
Работа дает ощущение стабильности, от коллег человек узнает новости, чувствует свою значимость. Хотя здесь часто бывает так, что сама работа дает острое состояние счастья тогда, когда ее удается найти, а потом человек начинает сравнивать, искать в ней огрехи и, самое главное, понимает, что на такую зарплату жить невозможно.
Но меня по-прежнему впечатляет, когда человек способен стойко переносить выраженное понижение в должности и зарплате в сравнении со своей довоенной работой. И я снимаю шляпу, если в этом случае удается радоваться тому, что просто есть работа, есть коллектив, что ежемесячно есть зарплата, а не сравнивать постоянно свои доходы и прежние условия жизни.
Семья. Самый мощный критерий счастья. "Мне важно быть с близкими", – я часто слышу это. Пожив в разлуке лето 2014 года, очень для многих оказалось жизненно важным жить рядом со своей семьей.
С 2014 года мне периодически приходили предложения уехать. Мне предлагали работу, я серьезно взвешивала то, что получу, приняв предложение. Но дальше этого дело не шло – я не могла принять тот факт, что жить мне придется на новом месте в одиночку. Даже если рассматривать это как вахту, как способ выживания, как необходимость, я принять это не смогла. И очень многие оказались тотально зависимы от родственников, близких, семьи. Готовые переносить лишения и ограничения, но только, чтобы быть с родственниками.
Дом. Никогда не думала, что это важно – засыпать в своей постели, есть из своих тарелок. Так было в моей жизни всегда, а какой же смысл думать о том, что есть всегда? Мои друзья уехали и даже с некоторой легкостью приняли эту цыганскую переезжую жизнь по съемным квартирам, отмывая чужие ванны и холодильники, пользуясь чужими ложками. Я хорошо их понимаю – это вынужденная мера на благо чего-то.
Чтобы доработать до украинской пенсии нужно пройти через съем жилья. Чтобы выучить ребенка нужно пожить по чужим квартирам. И многие в "республике" используют этот аргумент от бессилия, не имея ничего больше.
Умение радоваться жизни. Я редко встречаю тех, кто может радоваться жизни не благодаря чему-то, а просто. От того, что светит солнце, от того, что утро и дождь. Радоваться цветам, дождю, солнцу, людям, миру и тишине за окном. Но таких людей немного. Обычно нужно что-то, от чего можно оттолкнуться – стабильность, планы, четкое видение своего завтра.
Автор: Ольга Черненко
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Меркель і Макрон анонсували підписання нового Єлисейського договору
Німеччина і Франція планують підписати новий великий договір, який дозволить поглибити співпрацю між країнами.
Про це у спільній заяві, оприлюдненій у неділю, 21 січня, оголосили канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Еммануель Макрон, повідомляє Deutsche Welle.
"Франція і Німеччина прагнуть до подальшої розбудови німецько-французького співробітництва, аби протистояти політичним, соціальним, економічним і технологічним викликам наступних десятиліть. При цьому йдеться передусім про те, аби просуватися на шляху до більш процвітаючої і конкурентоспроможної, суверенної, єдиної і демократичної Європи", - йдеться в заяві, яка приурочена до 55-ї річниці підписання Єлисейського договору та опублікована на сайтах канцлера Німеччини та президента Франції. У заяві також зазначається, що сторони прагнуть виробити спільну позицію з усіх важливих європейських та світових питань.
Як ідеться в заяві, країни хочуть поглибити економічну інтеграцію, сприяти двосторонній гармонізації законодавства. Крім того, Берлін та Париж планують посилити співпрацю в галузі оборони і безпеки.
Ще один напрям, на який вказується в заяві, - тісніші зв'язки між громадянами країн. "Для модернізації та просування Єлисейського договору ми прагнемо поглибити відносини між нашими громадянськими суспільствами, особливо між молодими людьми", - наголошується в заяві.
Німеччина і Франція планують підписати новий великий договір, який дозволить поглибити співпрацю між країнами.
Про це у спільній заяві, оприлюдненій у неділю, 21 січня, оголосили канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Еммануель Макрон, повідомляє Deutsche Welle.
"Франція і Німеччина прагнуть до подальшої розбудови німецько-французького співробітництва, аби протистояти політичним, соціальним, економічним і технологічним викликам наступних десятиліть. При цьому йдеться передусім про те, аби просуватися на шляху до більш процвітаючої і конкурентоспроможної, суверенної, єдиної і демократичної Європи", - йдеться в заяві, яка приурочена до 55-ї річниці підписання Єлисейського договору та опублікована на сайтах канцлера Німеччини та президента Франції. У заяві також зазначається, що сторони прагнуть виробити спільну позицію з усіх важливих європейських та світових питань.
Як ідеться в заяві, країни хочуть поглибити економічну інтеграцію, сприяти двосторонній гармонізації законодавства. Крім того, Берлін та Париж планують посилити співпрацю в галузі оборони і безпеки.
Ще один напрям, на який вказується в заяві, - тісніші зв'язки між громадянами країн. "Для модернізації та просування Єлисейського договору ми прагнемо поглибити відносини між нашими громадянськими суспільствами, особливо між молодими людьми", - наголошується в заяві.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Україна переходить на “цифрову економіку”. Що це означає
Концепцію розвитку цифрової економіки до 2020 року в Уряді ухвалили без конкретики. Укрінформ спробував в цьому розібратися
Кабінет міністрів України прийняв Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018-2020 роки та затвердив план заходів щодо її реалізації. За словами першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва, перехід України на цифрову економіку допоможе залучити нові інвестиції. Своєю чергою прем’єр-міністр Володимир Гройсман запевняє, що завдяки розвитку цифрової економіки до 2021 року можна забезпечити додаткові 5% до ВВП України. Утім доступного пояснення, що це за “цифрова економіка”, як вона відрізняється від традиційної та що взагалі дає Україні? – наразі нема. Аби розібратися в цих питаннях, Укрінформ звернувся до фахівців — представників бізнесу і IT.
Концепцію розвитку цифрової економіки до 2020 року в Уряді ухвалили без конкретики. Укрінформ спробував в цьому розібратися
Кабінет міністрів України прийняв Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018-2020 роки та затвердив план заходів щодо її реалізації. За словами першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва, перехід України на цифрову економіку допоможе залучити нові інвестиції. Своєю чергою прем’єр-міністр Володимир Гройсман запевняє, що завдяки розвитку цифрової економіки до 2021 року можна забезпечити додаткові 5% до ВВП України. Утім доступного пояснення, що це за “цифрова економіка”, як вона відрізняється від традиційної та що взагалі дає Україні? – наразі нема. Аби розібратися в цих питаннях, Укрінформ звернувся до фахівців — представників бізнесу і IT.
1. Що таке “цифрова економіка”?
Володимир Михайлов — технічний директор IT-Enterprise, каже, що сьогодні цифрова економіка - це штучний інтелект, роботизація, електронні гроші, промислова біологія, обробка великих масивів даних, безпілотний транспорт…
Володимир Михайлов
“Для широкого загалу “цифрова економіка” означатиме новий рівень цифрових сервісів, коли в онлайн переходять оплати комунальних платежів, через смартфон ми реєструємося в черзі, оплачуємо покупки тощо. А для промислових підприємств перехід в цифрову економіку отримав визначення в світі як Industry 4.0 - четверта індустріальна революція, - каже п. Михайлов. - Особливість же українського цифрового розвитку в тому, що користувачі і бізнес значно випереджають державу і промисловість. Наш малий і середній бізнес вже так чи інакше працює в інтернеті і здебільшого використовує цифрові методи просування своїх послуг. Але держава і велика промисловість в Україні кардинально відстали. Безумовно, держава проводить технологічні зміни, але поки цього недостатньо. Ще складніша ситуація у великому промисловому секторі. Ідея оновлення старого промислового парку не нова, але реалізується вкрай повільно. Тому завдання, яке ставить перед нами цифрова економіка сьогодні - впровадити цифрові технології у виробництво, освіту, медицину”.
Юрій Пивоваров - директор Асоціації “Інноваційний розвиток України” дає таке визначення:
Юрій Пивоваров
“Цифрова економіка - це будь-яка діяльність, пов’язана з інформаційними технологіями. І в даному разі важливо розділити терміни: цифрова економіка і ІТ-сфера. Адже йдеться не про розвиток IT-компаній, а про споживання послуг чи товарів, які вони надають - онлайн-торгівля, електронне врядування тощо — з використанням цифрових інформаційних технологій. Для того, щоб пояснити чим, власне, відрізняється цифрова економіка від традиційної, наведу простий приклад з життя. Уявіть, що вам треба взяти довідку в якомусь державному органі. Так от, в традиційній системі — ви туди йдете, стоїте в черзі, отримуєте довідку. У цифровій - все набагато простіше: заходите на сайт необхідного вам відомства, реєструєтесь і отримуєте довідку в електронному вигляді, навіть не виходячи з дому. Так само було і з банками. Раніше всі ходили туди з платіжками. Тепер же за допомогою е-підпису або е-банкінгу всі платежі в електронному вигляді”.
Дещо інакше визначення терміну дає Олексій Щербатенко - партнер із розвитку бізнесу SmartTender.biz. За його словами, цифрова економіка — це економіка віртуальних світів.
Олексій Щербатенко
“...Її головний простір - це мережа Інтернет. Але варто розуміти, що не лише Інтернет визначає її напрямки розвитку - йдеться про технологізацію в цілому: вашої квартири, роботи, догляду за здоров’ям і навіть виховання дітей. Якраз це і вирізняє цифрову економіку від традиційної - вона орієнтується на споживача. Тому часто можна почути замість "цифрова економіка" - економіка на вимогу (on-demand economy). Ринок миттєвих замовлень та необмеженого вибору - навряд би вам вистачило сили просидіти весь день в магазині, вибираючи собі мобільний телефон. А от перед комп’ютером це можна робити тижнями. Результати такого роду рішень ми всі відчуваємо на собі кожного дня: онлайн-магазини (Amazon, Aliexpress), інтернет-банкінг (Приват24), месенджери (Facebook, Telegram) тощо. Водночас, в Україні маємо нерозвинену інфраструктуру, низьку технологічну освіченість та загальний синдром “застарілих технологій”. Тому реальне впровадження рішень, на кшталт, e-governance (е-урядування) чи повноцінного 4G поки залишається на папері”.
2. Як цифрова економіка змінить Україну?
Відповідаючи на це запитання, експерти переконують, що цифрова економіка відкриває нові потужні можливості для держави, суспільства та громадян.
Щербатенко: “Нещодавно прийнята медична реформа містить в собі заклик до розвитку телемедицини в регіонах, які недоступні для оперативного доступу (здебільшого йдеться про сільську місцевість). Така ініціатива може й має відновити місток між пацієнтом і лікарем. А для містян вже доступна опція надсилання результатів аналізів чи консультацій з лікарем через Viber чи Gmail, замість того, щоб просиджувати годину чи більше в черзі заради кількох хвилин у медичному кабінеті. Якщо поглянемо на освітній сектор, то помітимо, що за останні роки поступово відбувається технологізація процесу навчання: масові онлайн-курси, вебінари, онлайн-конференції та інтернет-тестування - всі ці формати вже стали невід’ємною частиною самовдосконалення українців. Про локальні цифрові рішення можна говорити довго, але основним тестом для нашої держави на шляху до успішного майбутнього має стати система електронного управління. Бо тотальна бюрократія і корупція - це основі вороги цифрової економіки”.
Михайлов: “Сьогодні Україна знаходиться на унікальному етапі розвитку, коли є шанс зробити так званий «цифровий стрибок» у ключових сферах економіки. Тобто, швидко перейти на новий щабель розвитку в цих сферах, минаючи проміжні стадії, і почавши використання відразу сучасних систем, минаючи кілька поколінь технологій. Україна або відстане на все життя від світу, або інтегрується в загальний тренд. Оскільки ми концептуально рухаємося в західний і в цілому глобальний світ, у нас немає іншого шляху. Глобальна економіка вже там, і мова зараз про те, щоб не опинитися на її узбіччі. У нас є можливість одразу взяти кращі технології і почати їх використовувати для розвитку. Буде неправильно змарнувати таку можливість. Уявіть, який потенціал і який поштовх для розвитку невеликих районних центрів дав би, наприклад, безкоштовний тотальний доступ до інтернету через 4G. Це можна було б порівняти з появою асфальтованих доріг у країні. З введенням цифрової економіки наші підприємства стануть більш конкурентоспроможними на зовнішньому ринку. Поки це вдається невеликій кількості підприємств в історично великих галузях”.
Пивоваров: “Не розвивати “цифру” - це означає залишитися в кам’яній добі і назавжди відстати від сучасних країн. Пам’ятаєте, як ми раділи появі 3G в Україні, коли у світі вже запроваджувалися 4G і 5G. Що ж тут скажеш... На жаль, в розробці і використанні сучасних технологій ми впевнено пасемо задніх. Але ще не пізно все змінити. Якщо ми хочемо, щоб Україна не відставала Заходу - потрібно забезпечити розвиток власної наукової цифрової інфраструктури, тим більше, що передумов, приміром, для розробки сучасних літаків, кораблів, устаткування тощо - достатньо. В чому ж річ? Все просто: не вистачає відповідних стимулів з боку держави - фінансових, податкових, митних і т.д. На Заході ж подібні стимули застосовують до бізнесменів, які використовують інноваційні технології. Яскравий приклад - Ілон Маск, який нещодавно отримав 5 млрд. доларів пільгового кредиту від уряду США. Що цифрова економіка дасть пересічному українцю?.. Це нова освіта (учень матиме доступ до Wi-Fi з високою мінімальною швидкістю, електронні підручники, планшет, мультимедійний контент тощо), нова медицина (замість періодичного медичного огляду - сенсори та датчики онлайн-спостереження), а також нові сервіси, нові можливості для розвитку власного бізнесу онлайн, простий доступ до товарів і послуг за допомогою гаджета тощо”.
3. Обіцянки уряду - виконати план заходів з реалізації концепції до 2020 року та забезпечити за рахунок неї 5% росту ВВП до 2021 року - наскільки це реально?
Щербатенко: “Фактично, у нас немає вибору - цифрова інфраструктура буде розвиватися, а це нові робочі місця, поступовий перехід на лише на електронний облік, а й на електронне управління, доєднання до міжнародного онлайн-бізнесу. Якщо хтось каже, що це неможливо зробити за п’ять чи десять років - погляньте на Естонію, яка за допомогою низки послідовних законодавчих кроків буквально за десять років стала однією з найбільш успішних країн Європи в галузі цифрових технологій. Але для того, щоб повторити успіх Естонії, нам треба поліпшити якість цифрової інфраструктури, яка в Україні зовсім не розвинута. За даними ресурсу Speedtest.net позиції України в світі за показниками якості Інтернет-з’єднання неймовірно низькі: 114-е місце за якістю мобільного Інтернету та 45-е за якістю широкосмугового Інтернету. І це при тому, що хочемо конкурувати з іншими країнами на ринку IT”.
Михайлов: “Чи реально впровадити стратегію цифрової економіки до 2021 року? У нашої країни просто немає альтернативи — ми повинні це зробити. Проект, про який йдеться, склали кваліфіковані фахівці, які вже мають досвід впровадження цифрових технологій. Тепер успіх буде залежати від конкретних кроків, вжитих урядом. В першу чергу, технології повинні стати доступними як представникам бізнесу, так і простим громадянам. Для бізнесу - держава повинна виключити з податкових питань всі витрати підприємств на інвестиції в технологічний розвиток. Треба створювати проекти зі зниження вартості імпорту технологічного обладнання, кредитувати з коштів державного бюджету проекти «цифровізації» бізнесу й промисловості і створювати пільги для тих комерційних підприємств, які інвестують в нові технології. Для розвитку внутрішнього потенціалу нам не підходить повільний сценарій. Реальні зміни і економічний ефект може дати тільки форсований рух з радикальними змінами в чинному законодавстві: внести зміни в списки товарів, які обкладаються ПДВ, акцизні списки, змінити принципи валютного регулювання, створити пільгові податкові періоди для розвитку бізнесу, інвестувати в технопарки. Бізнесу має стати цікаво інвестувати в розвиток внутрішніх виробництв, і він впорається з цим завданням. Для суспільства - треба створювати онлайн сервіси для всіх послуг, які надає держава. В Україні вже є позитивний досвід розвитку центрів адміністративних послуг (ЦНАП) в різних областях, його треба мультиплікувати і максимально впроваджувати в усі сфери, пов'язані з життям громадян: освіта, медицина, комунальні послуги тощо.
Тепер щодо того, чи вдасться забезпечити 5% росту ВВП України до 2021 року. З нашого досвіду зростання прибутку компаній, на яких ми проводимо цифрову трансформацію і впроваджуємо цифрові системи управління, становить набагато більше, ніж 5%. А згідно з даними дослідження «Цикли зрілості цифровий трансформації» компанії Enterprise Strategy Group, проведеного на замовлення компанії Dell EMC, 96% компаній, де пройшла цифрова трансформація, наступного року майже вдвічі перевиконали свої плани по доходах. Втім, якщо ми говоримо про розвиток нашої країни не тільки як торговця сировинними ресурсами, то інтеграція вітчизняних підприємств у світову економіку без цифрових технологій вже неможлива”.
Пивоваров: “Варто розуміти, що затверджений урядом документ не містить детального опису того, як планується втілення згаданої концепції в життя. Усе доволі загально: визначити, забезпечити, доручити, запровадити. Тобто, наступним кроком є не безпосереднє впровадження, а лише розробка документів, як це зробити, якими стимулами тощо. Це фактично дорожня карта цифрової трансформації економіки України. І для того, щоб все запрацювало, потрібно ще розробити і прийняти багато законів та постанов. Тим не менш, перший крок в напрямку впровадження цифрових послуг вже зроблено”.
Опитав Мирослав Ліскович, Київ
Володимир Михайлов — технічний директор IT-Enterprise, каже, що сьогодні цифрова економіка - це штучний інтелект, роботизація, електронні гроші, промислова біологія, обробка великих масивів даних, безпілотний транспорт…
Володимир Михайлов
“Для широкого загалу “цифрова економіка” означатиме новий рівень цифрових сервісів, коли в онлайн переходять оплати комунальних платежів, через смартфон ми реєструємося в черзі, оплачуємо покупки тощо. А для промислових підприємств перехід в цифрову економіку отримав визначення в світі як Industry 4.0 - четверта індустріальна революція, - каже п. Михайлов. - Особливість же українського цифрового розвитку в тому, що користувачі і бізнес значно випереджають державу і промисловість. Наш малий і середній бізнес вже так чи інакше працює в інтернеті і здебільшого використовує цифрові методи просування своїх послуг. Але держава і велика промисловість в Україні кардинально відстали. Безумовно, держава проводить технологічні зміни, але поки цього недостатньо. Ще складніша ситуація у великому промисловому секторі. Ідея оновлення старого промислового парку не нова, але реалізується вкрай повільно. Тому завдання, яке ставить перед нами цифрова економіка сьогодні - впровадити цифрові технології у виробництво, освіту, медицину”.
Юрій Пивоваров - директор Асоціації “Інноваційний розвиток України” дає таке визначення:
Юрій Пивоваров
“Цифрова економіка - це будь-яка діяльність, пов’язана з інформаційними технологіями. І в даному разі важливо розділити терміни: цифрова економіка і ІТ-сфера. Адже йдеться не про розвиток IT-компаній, а про споживання послуг чи товарів, які вони надають - онлайн-торгівля, електронне врядування тощо — з використанням цифрових інформаційних технологій. Для того, щоб пояснити чим, власне, відрізняється цифрова економіка від традиційної, наведу простий приклад з життя. Уявіть, що вам треба взяти довідку в якомусь державному органі. Так от, в традиційній системі — ви туди йдете, стоїте в черзі, отримуєте довідку. У цифровій - все набагато простіше: заходите на сайт необхідного вам відомства, реєструєтесь і отримуєте довідку в електронному вигляді, навіть не виходячи з дому. Так само було і з банками. Раніше всі ходили туди з платіжками. Тепер же за допомогою е-підпису або е-банкінгу всі платежі в електронному вигляді”.
Дещо інакше визначення терміну дає Олексій Щербатенко - партнер із розвитку бізнесу SmartTender.biz. За його словами, цифрова економіка — це економіка віртуальних світів.
Олексій Щербатенко
“...Її головний простір - це мережа Інтернет. Але варто розуміти, що не лише Інтернет визначає її напрямки розвитку - йдеться про технологізацію в цілому: вашої квартири, роботи, догляду за здоров’ям і навіть виховання дітей. Якраз це і вирізняє цифрову економіку від традиційної - вона орієнтується на споживача. Тому часто можна почути замість "цифрова економіка" - економіка на вимогу (on-demand economy). Ринок миттєвих замовлень та необмеженого вибору - навряд би вам вистачило сили просидіти весь день в магазині, вибираючи собі мобільний телефон. А от перед комп’ютером це можна робити тижнями. Результати такого роду рішень ми всі відчуваємо на собі кожного дня: онлайн-магазини (Amazon, Aliexpress), інтернет-банкінг (Приват24), месенджери (Facebook, Telegram) тощо. Водночас, в Україні маємо нерозвинену інфраструктуру, низьку технологічну освіченість та загальний синдром “застарілих технологій”. Тому реальне впровадження рішень, на кшталт, e-governance (е-урядування) чи повноцінного 4G поки залишається на папері”.
2. Як цифрова економіка змінить Україну?
Відповідаючи на це запитання, експерти переконують, що цифрова економіка відкриває нові потужні можливості для держави, суспільства та громадян.
Щербатенко: “Нещодавно прийнята медична реформа містить в собі заклик до розвитку телемедицини в регіонах, які недоступні для оперативного доступу (здебільшого йдеться про сільську місцевість). Така ініціатива може й має відновити місток між пацієнтом і лікарем. А для містян вже доступна опція надсилання результатів аналізів чи консультацій з лікарем через Viber чи Gmail, замість того, щоб просиджувати годину чи більше в черзі заради кількох хвилин у медичному кабінеті. Якщо поглянемо на освітній сектор, то помітимо, що за останні роки поступово відбувається технологізація процесу навчання: масові онлайн-курси, вебінари, онлайн-конференції та інтернет-тестування - всі ці формати вже стали невід’ємною частиною самовдосконалення українців. Про локальні цифрові рішення можна говорити довго, але основним тестом для нашої держави на шляху до успішного майбутнього має стати система електронного управління. Бо тотальна бюрократія і корупція - це основі вороги цифрової економіки”.
Михайлов: “Сьогодні Україна знаходиться на унікальному етапі розвитку, коли є шанс зробити так званий «цифровий стрибок» у ключових сферах економіки. Тобто, швидко перейти на новий щабель розвитку в цих сферах, минаючи проміжні стадії, і почавши використання відразу сучасних систем, минаючи кілька поколінь технологій. Україна або відстане на все життя від світу, або інтегрується в загальний тренд. Оскільки ми концептуально рухаємося в західний і в цілому глобальний світ, у нас немає іншого шляху. Глобальна економіка вже там, і мова зараз про те, щоб не опинитися на її узбіччі. У нас є можливість одразу взяти кращі технології і почати їх використовувати для розвитку. Буде неправильно змарнувати таку можливість. Уявіть, який потенціал і який поштовх для розвитку невеликих районних центрів дав би, наприклад, безкоштовний тотальний доступ до інтернету через 4G. Це можна було б порівняти з появою асфальтованих доріг у країні. З введенням цифрової економіки наші підприємства стануть більш конкурентоспроможними на зовнішньому ринку. Поки це вдається невеликій кількості підприємств в історично великих галузях”.
Пивоваров: “Не розвивати “цифру” - це означає залишитися в кам’яній добі і назавжди відстати від сучасних країн. Пам’ятаєте, як ми раділи появі 3G в Україні, коли у світі вже запроваджувалися 4G і 5G. Що ж тут скажеш... На жаль, в розробці і використанні сучасних технологій ми впевнено пасемо задніх. Але ще не пізно все змінити. Якщо ми хочемо, щоб Україна не відставала Заходу - потрібно забезпечити розвиток власної наукової цифрової інфраструктури, тим більше, що передумов, приміром, для розробки сучасних літаків, кораблів, устаткування тощо - достатньо. В чому ж річ? Все просто: не вистачає відповідних стимулів з боку держави - фінансових, податкових, митних і т.д. На Заході ж подібні стимули застосовують до бізнесменів, які використовують інноваційні технології. Яскравий приклад - Ілон Маск, який нещодавно отримав 5 млрд. доларів пільгового кредиту від уряду США. Що цифрова економіка дасть пересічному українцю?.. Це нова освіта (учень матиме доступ до Wi-Fi з високою мінімальною швидкістю, електронні підручники, планшет, мультимедійний контент тощо), нова медицина (замість періодичного медичного огляду - сенсори та датчики онлайн-спостереження), а також нові сервіси, нові можливості для розвитку власного бізнесу онлайн, простий доступ до товарів і послуг за допомогою гаджета тощо”.
3. Обіцянки уряду - виконати план заходів з реалізації концепції до 2020 року та забезпечити за рахунок неї 5% росту ВВП до 2021 року - наскільки це реально?
Щербатенко: “Фактично, у нас немає вибору - цифрова інфраструктура буде розвиватися, а це нові робочі місця, поступовий перехід на лише на електронний облік, а й на електронне управління, доєднання до міжнародного онлайн-бізнесу. Якщо хтось каже, що це неможливо зробити за п’ять чи десять років - погляньте на Естонію, яка за допомогою низки послідовних законодавчих кроків буквально за десять років стала однією з найбільш успішних країн Європи в галузі цифрових технологій. Але для того, щоб повторити успіх Естонії, нам треба поліпшити якість цифрової інфраструктури, яка в Україні зовсім не розвинута. За даними ресурсу Speedtest.net позиції України в світі за показниками якості Інтернет-з’єднання неймовірно низькі: 114-е місце за якістю мобільного Інтернету та 45-е за якістю широкосмугового Інтернету. І це при тому, що хочемо конкурувати з іншими країнами на ринку IT”.
Михайлов: “Чи реально впровадити стратегію цифрової економіки до 2021 року? У нашої країни просто немає альтернативи — ми повинні це зробити. Проект, про який йдеться, склали кваліфіковані фахівці, які вже мають досвід впровадження цифрових технологій. Тепер успіх буде залежати від конкретних кроків, вжитих урядом. В першу чергу, технології повинні стати доступними як представникам бізнесу, так і простим громадянам. Для бізнесу - держава повинна виключити з податкових питань всі витрати підприємств на інвестиції в технологічний розвиток. Треба створювати проекти зі зниження вартості імпорту технологічного обладнання, кредитувати з коштів державного бюджету проекти «цифровізації» бізнесу й промисловості і створювати пільги для тих комерційних підприємств, які інвестують в нові технології. Для розвитку внутрішнього потенціалу нам не підходить повільний сценарій. Реальні зміни і економічний ефект може дати тільки форсований рух з радикальними змінами в чинному законодавстві: внести зміни в списки товарів, які обкладаються ПДВ, акцизні списки, змінити принципи валютного регулювання, створити пільгові податкові періоди для розвитку бізнесу, інвестувати в технопарки. Бізнесу має стати цікаво інвестувати в розвиток внутрішніх виробництв, і він впорається з цим завданням. Для суспільства - треба створювати онлайн сервіси для всіх послуг, які надає держава. В Україні вже є позитивний досвід розвитку центрів адміністративних послуг (ЦНАП) в різних областях, його треба мультиплікувати і максимально впроваджувати в усі сфери, пов'язані з життям громадян: освіта, медицина, комунальні послуги тощо.
Тепер щодо того, чи вдасться забезпечити 5% росту ВВП України до 2021 року. З нашого досвіду зростання прибутку компаній, на яких ми проводимо цифрову трансформацію і впроваджуємо цифрові системи управління, становить набагато більше, ніж 5%. А згідно з даними дослідження «Цикли зрілості цифровий трансформації» компанії Enterprise Strategy Group, проведеного на замовлення компанії Dell EMC, 96% компаній, де пройшла цифрова трансформація, наступного року майже вдвічі перевиконали свої плани по доходах. Втім, якщо ми говоримо про розвиток нашої країни не тільки як торговця сировинними ресурсами, то інтеграція вітчизняних підприємств у світову економіку без цифрових технологій вже неможлива”.
Пивоваров: “Варто розуміти, що затверджений урядом документ не містить детального опису того, як планується втілення згаданої концепції в життя. Усе доволі загально: визначити, забезпечити, доручити, запровадити. Тобто, наступним кроком є не безпосереднє впровадження, а лише розробка документів, як це зробити, якими стимулами тощо. Це фактично дорожня карта цифрової трансформації економіки України. І для того, щоб все запрацювало, потрібно ще розробити і прийняти багато законів та постанов. Тим не менш, перший крок в напрямку впровадження цифрових послуг вже зроблено”.
Опитав Мирослав Ліскович, Київ
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
КРЫМский бандеровец @CrimeaUA1
Крым. В Симферополе медики ночью выставили из больницы на улицу понаехавшую из Волгоградской обл беременную женщину. У неё не было страхового полиса, который она потеряла. Девушка умерла. Все шокирующие подробности по ссылке. Так относятся теперь ко всем
Крым. В Симферополе медики ночью выставили из больницы на улицу понаехавшую из Волгоградской обл беременную женщину. У неё не было страхового полиса, который она потеряла. Девушка умерла. Все шокирующие подробности по ссылке. Так относятся теперь ко всем
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.