Ще, здається, весна не настала, але двоголовий «Правий сектор» (ДУК і НВР) зі сплячки прокинувся, висунув голову з барлоги, посмоктав суху лапу, поцьмакав і, важко крекчучи, видушив з себе офігенну вимогу: «Розірвати зрадницькі «мінські угоди» та випрацювати інший дієвий план звільнення окупованих територій Донбасу та Криму».
Лапа відразу перестала бути сухою.
Однак того «дієвого плану» ПС поки що не оприлюднює. Мабуть, циркуляр ще не дійшов.
І тут мусимо пильніше приглянутися до цієї вимоги, бо ПС не самотній. То тут, то там чуються «мужні» голоси з-під теплого коцика: навіщо нам той Донбас? Відгородитися! Припинити АТО!
Нє, якщо взяти мене за ґудзика і приперти десь в тихому кутику, то я теж скажу, що нам той Дамбас, як чиряк на дупі: сидиш – болить, стоїш – свербить.
Але то так – у вузькому колі. Бо розірвання мінських угод і відречення від Донбасу якраз і чекає Московія. Та ж лише на тих мінських угодах і тримається уся підтримка нас із Заходу. І на тій позиції, що Донбас – наша територія. Щойно відмовимося від неї – і санкції розтануть разом зі снігом.
Розтануть, бо тоді уся ця катавасія на Сході стане лише НАШОЮ проблемою. І світ з полегкістю сприйме це як громадянську війну. Факту московської агресії більше не буде.
Тому й активізувалася п'ята колона, поширюючи зрадофілію, вигадуючи якісь таємні угоди Порошенка з Путіним і зацікавлення у війні вищих кіл держави.
Щодо деякого зацікавлення, то від цього нікуди не втекти. Кожна війна давала змогу декому збагатитися. Ця теж не виняток. І тут є ті, кому вигідна ця затяжна війна.
І це парадокс, але вигідна вона й нам. Бо, не ризикуючи покласти тисячі наших вояків у випадку тотального наступу московитів, ми зазнаємо значно менших, хоч і дуже болючих втрат. Але все це знесилює Московію. Ми ще можемо довго триматися, але в них уже, судячи з економічних показників, ситуація критична.
Шапкозакидальні заклики іти в наступ озвучують або тупі імбецили, або відверті агенти Кремля. Бо кожен, хто знайомий з історіями будь-яких війн, добре знає, що найбільші втрати несе той, хто наступає. А тоді вже рахунок піде таки на тисячі, оскільки близько від кордону Московія розгорнула значні військові сили і може їх кинути у будь-який момент.
Тому треба тиснути далі.
А тепер пригляньмося до тих персон з ПС, що підписали ці вимоги: командир ДУК «Правий сектор» Андрій Стемпіцький та керівник Партії «Правий сектор» Андрій Тарасенко.
Перший товариш – вірний «тризубівський» син, організації, яка від початку створення підтримувала владу у всіх її проявах. Особисто пан командир засвітився на гучній акції відпилювання голови в пам'ятника Сталіна в Запоріжжі. Замість того, щоб підкласти вибухівку і зникнути, «тризубівці» вирішили рипіти на цілий квартал пилкою і зробили все, аби їх було затримано. А буквально за лічені дні «герої», про яких мало хто й чув, раптом уже засідають на шоу в Шустера. Куди потрапити не так то й легко.
У 2012 році Стемпіцький стає головним командиром. Напередодні Майдану провладна і російська преса розганяє фейки про якісь воєнізовані дружини «Тризубу», табори вишколу, публікуються навіть фото цих грізних загонів. Але сценарій, що був розрахований на 2015 рік, коли мали б відбутися нові вибори президента, зазнав несподіваного удару. Народні заворушення почалися значно раніше. Куратори були не готові. Принаймні жодних воєнізованих дружин на Майдані ми не побачили.
Натомість ще восени на Майдані з чудовим феесбешним спічем засвітився прес-секретар політичного об'єднання «Правий сектор» Андрій Тарасенко. Спіч обурив наших тодішніх союзників і адвокатів – поляків. Та це й не дивно, бо він заявив «що місто Перемишль та ще кілька повітів у Польщі треба відібрати». І додав, що «Волинська трагедія – це брехня та вигадки».
А про це він заявив в інтерв'ю не якимсь там «Вістям Свистидрисівки», а польській газеті «Rzeczpospolita». Тобто саме в той час, коли Польща всіляко підтримувала і виправдовувала в очах Заходу Майдан, а прем'єр-міністр Дональд Туск закликав ЄС надати чіткі гарантії Україні щодо фінансової допомоги та вступу до Євросоюзу, раптом вискакує нікому невідомий Пилип-з-конопель і бовкає абсолютну дурню.
Може, хтось і вірить у щирий патріотизм цього спеца, але я бачу тут дещо інше. Росія вже тоді намагалася відбити у Польщі бажання бути нашим адвокатом і чинила все можливе, щоб цього добитися. Можна сказати, що нарешті їй це вдалося. А висловлювання А. Тарасенка ще довго гуляли на сторінках та сайтах польських медіа.
Отакі гарні хлопці стоять зі цією зрадофільською вимогою.
Але вони не самотні. Є в рукаві у Кремля окрім краплених шестірок ще й пікова дама, про яку донедавна думалося, що то дама з яйцями. Яйця давно стухли, але запах витає.
Дама заявила, що не хто, як саме П. Порошенко є ворогом народу, чим просто таки злилася в одному любовному екстазі з Путіним. Уточнення, що президент «ворог моєму народові», мало міняє, бо інцест із кремлівським папіком надто очевидний, аби думати, що йдеться якраз про український народ.
Далі дама-пік розповідає і геть смішні речі. Буцім у неї є якісь плани, які вона «доносила до наших політиків, до наших силовиків, до європейських політиків, пропонувала ними скористатися». Але ніхто її не слухав. А в неї ж є справжній «покроковий план»!
Мені це скидається на балаканину блаженної пам'яті Інни Геббельсівни Богохульської, яка на всіх шоу, які тільки були, лякала нас своїм «Планам развітія страни».
Ніхто того плану у вічі не бачив. Страна собі розвивалася під керуванням крєпкава хазяйствєнніка, а нєістовая Інна жодного разу так його з трусів і не вийняла.
Де ховає свої покрокові плани дама-пік невідомо, але ще жоден європейський політик не зізнався, що вона йому їх задемонструвала. Можливо, щоб не опинися в гм... пікантній ситуації.
Ну, що ж – весна наближається, хом'ячки заворушилися. А нам нічого не залишається, як уважно прислухатися, звідки сморід лине, і не лайкати та не множити їхньої пискотні.
Юрій Винничук
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
