- Реєстрація
- 07.05.2010
- Повідом.
- 7243
товарищ Фески, ви сейчас кого имели ввиду, когда говорили "плачетесь"?
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
товарищ Фески, ви сейчас кого имели ввиду, когда говорили "плачетесь"?
- Реєстрація
- 22.08.2013
- Повідом.
- 7183
да что за найух то? Зайдешь раз в три дня, а тут такое... .
F
fesky64
Ой, такой сложный вопрос на ночь глядя ...)
F
fesky64
- Реєстрація
- 07.05.2010
- Повідом.
- 7243
(набивая трубку) ви сказали плачетесь? Конечно, учись я хотя бы в ремеслянном, то смог бы сделать разбор предложения на "второе лицо множественного числа"...Но зачем, ви ведь о другом?
- Реєстрація
- 22.08.2013
- Повідом.
- 7183
У меня есть занкомый, который у местного провайдера в розыграшах уже четыре раза подряд выигрывает. Не билеты в кино: полгода интернета, телевизор, что-то там еще, сегодня аж завалила: вижу в фб в комментах опять роутер выиграл, вроде как второй уже)))). Ржу, говорю: "Чувак, давай ставку на годного кандидата в конторе поставь и март месяц проживем спокойно, ты ж все равно победишь!", а кандидат у нас один.
И это, Сергей Викторович, все поделиться наблюдением хочу.
Я сейчас акк дочери веду в ИГ, а там у нее подписка есть на мега мастера, тренера и т.д. и т.п. Снежана Лунева, так вот я там растеряла остатки логики.
У нее в шапке профиля написано Донецк, Украина.
В постах о поезках с обучающими курсами в Киев, в Киеве же сеть салонов маникюрных, тут же: "вовращаюсь в любимый Донецк", тут же "жди меня, Москва, я скоро приеду с курсами", и т.д.
Не представляю, как это в башню вмещается???? С такими навыками, как у нее она бы в Украине косила бабло нехилое. У нас в городе есть такая, так она кого только не учила: и с Турции, и с Израиля, и с Канады, так масштабы скоромнее и то получается. Но на кацапию и не рвется. А тут такая "мызамирушка" что ли?
Как оно живется то с этим?
Ну не понял, так не понял, проехали.Зачем заходить вообще ?
Хотя я не понял о чём ты.
ОРДіЛО і вибори президента України: ставка на зеро
Як розцінюють вибори президента України нинішні та колишні лідери самопроголошених республік Донбасу
Не секрет, що вибори в Україні, як, утім, і решта подій, є об’єктом пильної уваги нашого східного сусіда. Якщо ввімкнути російські федеральні канали, можна подумати, що РФ окупована Україною. У новинах наша держава посідає центральне місце. У ток-шоу українським подіям іноді присвячують 60–70% часу. Жодна інша сусідня з Росією країна не удостоюється такої уваги. І в чомусь росіян зрозуміти можна. Бо ж своїх виборів у них немає, як немає їх і в Білорусі та Казахстані. Тож лишається обговорювати наші.
Одна з головних тем, якої постійно торкаються росіяни, — майбутнє мінських угод та «ЛНР» і «ДНР». Чи буде після виборів в Україні нова влада? Якщо так, то наскільки зговірливою вона буде? Чи погодиться легалізувати окуповані території й надати їм у складі України особливого статусу? Чи, навпаки, продовжить силове протистояння з бойовиками? І, звичайно ж, на цьому тлі регулярно обговорюється питання, хто в Україні є оптимальним кандидатом для РФ та її сателітів.
Те саме питання порушується і в ОРДіЛО. Номіналь*ні лідери та офіційні спікери «республік» останнім часом уже майже не говорять про приєднання до Росії, хоча у 2014 році закликали населення Донбасу братися за зброю й приходити на референдум саме заради цього. Тепер в ОРДіЛО старанно озвучують надіслані з Росії методички, сенс яких у тому, що «ДНР» і «ЛНР» хочуть реалізації мінських угод, а отже, повернення до складу України на правах районів з особливим статусом.
Кілька днів тому Пасічник і Пушилін синхронно виступили з однаковими промовами, суть яких зводилася до того, що лідери «республік» готові до прямих переговорів із Києвом. Усе це різко відрізняється від заяв бойовиків на початковому етапі війни про те, що «жодних переговорів із хунтою не буде». Щоправда, сьогодні всі, хто це казав, або мертві, або були змушені виїхати до Росії.
«Зі свого боку я готовий відкрито та безпосередньо розмовляти з Києвом, із нинішньою владою і будь-якою, що прийде їй на зміну, заради миру на нашій землі, заради наших дітей та їхнього майбутнього», — йдеться у свіжій заяві Леоніда Пасічника, яка була опублікована на його офіційному сайті 21 лютого. У ній ватажок «ЛНР» також закликав Макрона та Меркель вплинути на Порошенка й примусити його до прямих переговорів із представниками «ЛНР» і «ДНР».
Того самого дня з’явилася й заява Пушиліна. На відміну від Пасічника він не тільки озвучив готовність до переговорів, а й у позитивному руслі згадав проросійських політиків України, які теж обстоюють прямі перемовини з «ЛДНР». «Донбас послідовно виступає за продовження переговірного процесу в Мінську, всіляко підтримуючи ініціативи українських опозиційних політиків щодо інтенсифікації перемовин і виконання мінсь*ких угод. Висловлюємо готовність до прямого діалогу з Києвом», — заявив Пушилін.
Про яких конкретно «українських опозиційних політиків» ідеться, здогадатися нескладно. Передусім маються на увазі Віктор Медведчук і Юрій Бойко, які публічно виступають за переговори з бойовиками і надання ОРДіЛО статусу автономії. У тому самому ключі, хоч і обережніше, висловлюються й політики з тієї частини Опозиційного блоку, яку контролює Ахметов. Таким чином, ситуація на Сході поступово наближається до того, з чого й починалася. Якщо у 2014 році сепаратисти в якийсь момент повстали проти місцевих регіоналів, вийшли з-під їхнього контролю й стверджували, що Донбас більше їм не належатиме, то тепер уже відкрито висловлюють готовність повернутися до співпраці з ними. Проросійські партії та сепаратистські збройні формування сьогодні озвучують одні й ті самі тези. Від учорашнього радикалізму лідерів «ЛДНР» не залишилося й сліду.
Утім, колишні польові командири бойовиків, яких куратори відсторонили від справ, і далі гнуть свою лінію, стверджуючи, що повернення ОРДіЛО в Україну неможливе. Щоправда, озвучувати свої радикальні заклики вони тепер можуть хіба що на своїх сторінках у соціальних мережах. Наприклад, колишній командир батальйону «Восток» Олександр Ходаковський нещодавно заявив, що навіть у разі приходу до влади в Україні більш проросійських політиків бойовики все одно не погодяться реінтегруватися.
«Вдумайтеся: прийшли в Україні до влади ті, кого Росія вважає більш притомною силою, — Тимошенко і Ко. Далі вони протягують до парламенту своїх людей та ухвалюють пакет законів про якийсь статус нинішніх територій «ЛДНР», а Росія у відповідь повинна буде продемонструвати «дружній» крок. У чому він полягатиме? Як мінімум у відмові від нашої символіки та переході на українську. Логічно? Інакше як Європа повірить у прогрес і дотримання чого завгодно? Далі що? Навіть якщо на місцях усе залишиться тим самим: Пушилін, Пасічник, ради, громадські рухи, варто тільки з’явитися хоча б одному українському прапору на вулиці — і ви побачите, що трапиться. Буде вибух», — написав Ходаковський.
Справді, проблема, про яку каже Ходаковський, є. І як її вирішити у випадку, якщо мінські угоди справді почнуть виконуватися, наразі незрозуміло. Тисячі озброєних бойовиків за такого перебігу подій стають просто зайвими й непотрібними для обох сторін: як для України, так і для Росії. І куди їх дівати в разі вичерпання конфлікту, незрозуміло.
Схоже, найменше усвідомлюють, що робити далі, у самих «ЛНР» і «ДНР». Інтеграція з Росією їм уже не світить. Кремль наказав тримати курс на повернення в Україну, але ніхто не знає, як його організувати технічно. Перемога на виборах Бойка та Медведчука вкрай малоймовірна. Очевидно, що головна битва розгорнеться між Тимошенко, Порошенком та Зеленським. А чого чекати від цих кандидатів, поки що не знають і в Москві.
Загальні очікування від українських виборів у «ЛДНР» нині можна охарактеризувати приблизно як «хто завгодно, аби тільки не Порошенко». У межах цієї інформаційної стратегії ЗМІ бойовиків сьогодні в нейтральному ключі цитують усіх опозиційних кандидатів, які критикують нинішню українську владу, зокрема й Тимошенко та Зеленського. Водночас у тих самих проросійських медіа часто можна натрапити на думку, що Зеленський — це кандидат Коломойського, який спонсорував «націоналістичні батальйони» і «вбивство жителів Донбасу», а Тимошенко нічим не відрізнятиметься від Порошенка. Наприклад, після того як 8 лютого Тимошенко виступила проти надання автономії ОРДіЛО, її заяву сепаратистські ЗМІ процитували в негативному ключі, а радикальні блогери та спікери бойовиків підкреслили, що в Україні для них узагалі немає хороших кандидатів. Наприклад, Костянтин Долгов (прихильник «ДНР», який нині мешкає в Москві) написав, що зробити Україну цілком проросійською може тільки російська окупація і ні на кого з українських політиків РФ розраховувати не варто.
«Що ближче українські вибори, то більше мусується тема можливих змін в Україні за підсумками цих виборів. Всерйоз обговорюється навіть можливість поліпшення російсько-українських відносин. Годі, колеги! [...] Розрубати український вузол може тільки меч зі сторони. Ви знаєте, про який меч я кажу. Для цього потрібні лише політична воля і рішучість. Поки що цього немає. Подивимося, що буде далі», — написав Долгов.
Хай там як, а розраховувати на різку зміну політичного курсу України після виборів росіянам справді не варто. Відверто проросійські сили майже не мають шансів на перемогу. А решта здати національні інтереси просто побоїться. До того ж Україна — парламентсько-президентська республіка. І розстановка сил наразі така, що жодна з політичних сил не здобуває одноосібної влади. У цій ситуації шансів на радикальну зміну зовнішньополітичного курсу країни вкрай мало. Тож швидкого вирішення ситуації на Донбасі навряд чи слід очікувати й після виборів.
Денис Казанський
Матеріал друкованого видання № 9 (589) від 28 лютого
Матеріал у вільному доступі 2 березня
Як розцінюють вибори президента України нинішні та колишні лідери самопроголошених республік Донбасу
Не секрет, що вибори в Україні, як, утім, і решта подій, є об’єктом пильної уваги нашого східного сусіда. Якщо ввімкнути російські федеральні канали, можна подумати, що РФ окупована Україною. У новинах наша держава посідає центральне місце. У ток-шоу українським подіям іноді присвячують 60–70% часу. Жодна інша сусідня з Росією країна не удостоюється такої уваги. І в чомусь росіян зрозуміти можна. Бо ж своїх виборів у них немає, як немає їх і в Білорусі та Казахстані. Тож лишається обговорювати наші.
Одна з головних тем, якої постійно торкаються росіяни, — майбутнє мінських угод та «ЛНР» і «ДНР». Чи буде після виборів в Україні нова влада? Якщо так, то наскільки зговірливою вона буде? Чи погодиться легалізувати окуповані території й надати їм у складі України особливого статусу? Чи, навпаки, продовжить силове протистояння з бойовиками? І, звичайно ж, на цьому тлі регулярно обговорюється питання, хто в Україні є оптимальним кандидатом для РФ та її сателітів.
Те саме питання порушується і в ОРДіЛО. Номіналь*ні лідери та офіційні спікери «республік» останнім часом уже майже не говорять про приєднання до Росії, хоча у 2014 році закликали населення Донбасу братися за зброю й приходити на референдум саме заради цього. Тепер в ОРДіЛО старанно озвучують надіслані з Росії методички, сенс яких у тому, що «ДНР» і «ЛНР» хочуть реалізації мінських угод, а отже, повернення до складу України на правах районів з особливим статусом.
Кілька днів тому Пасічник і Пушилін синхронно виступили з однаковими промовами, суть яких зводилася до того, що лідери «республік» готові до прямих переговорів із Києвом. Усе це різко відрізняється від заяв бойовиків на початковому етапі війни про те, що «жодних переговорів із хунтою не буде». Щоправда, сьогодні всі, хто це казав, або мертві, або були змушені виїхати до Росії.
«Зі свого боку я готовий відкрито та безпосередньо розмовляти з Києвом, із нинішньою владою і будь-якою, що прийде їй на зміну, заради миру на нашій землі, заради наших дітей та їхнього майбутнього», — йдеться у свіжій заяві Леоніда Пасічника, яка була опублікована на його офіційному сайті 21 лютого. У ній ватажок «ЛНР» також закликав Макрона та Меркель вплинути на Порошенка й примусити його до прямих переговорів із представниками «ЛНР» і «ДНР».
Того самого дня з’явилася й заява Пушиліна. На відміну від Пасічника він не тільки озвучив готовність до переговорів, а й у позитивному руслі згадав проросійських політиків України, які теж обстоюють прямі перемовини з «ЛДНР». «Донбас послідовно виступає за продовження переговірного процесу в Мінську, всіляко підтримуючи ініціативи українських опозиційних політиків щодо інтенсифікації перемовин і виконання мінсь*ких угод. Висловлюємо готовність до прямого діалогу з Києвом», — заявив Пушилін.
Про яких конкретно «українських опозиційних політиків» ідеться, здогадатися нескладно. Передусім маються на увазі Віктор Медведчук і Юрій Бойко, які публічно виступають за переговори з бойовиками і надання ОРДіЛО статусу автономії. У тому самому ключі, хоч і обережніше, висловлюються й політики з тієї частини Опозиційного блоку, яку контролює Ахметов. Таким чином, ситуація на Сході поступово наближається до того, з чого й починалася. Якщо у 2014 році сепаратисти в якийсь момент повстали проти місцевих регіоналів, вийшли з-під їхнього контролю й стверджували, що Донбас більше їм не належатиме, то тепер уже відкрито висловлюють готовність повернутися до співпраці з ними. Проросійські партії та сепаратистські збройні формування сьогодні озвучують одні й ті самі тези. Від учорашнього радикалізму лідерів «ЛДНР» не залишилося й сліду.
Утім, колишні польові командири бойовиків, яких куратори відсторонили від справ, і далі гнуть свою лінію, стверджуючи, що повернення ОРДіЛО в Україну неможливе. Щоправда, озвучувати свої радикальні заклики вони тепер можуть хіба що на своїх сторінках у соціальних мережах. Наприклад, колишній командир батальйону «Восток» Олександр Ходаковський нещодавно заявив, що навіть у разі приходу до влади в Україні більш проросійських політиків бойовики все одно не погодяться реінтегруватися.
«Вдумайтеся: прийшли в Україні до влади ті, кого Росія вважає більш притомною силою, — Тимошенко і Ко. Далі вони протягують до парламенту своїх людей та ухвалюють пакет законів про якийсь статус нинішніх територій «ЛДНР», а Росія у відповідь повинна буде продемонструвати «дружній» крок. У чому він полягатиме? Як мінімум у відмові від нашої символіки та переході на українську. Логічно? Інакше як Європа повірить у прогрес і дотримання чого завгодно? Далі що? Навіть якщо на місцях усе залишиться тим самим: Пушилін, Пасічник, ради, громадські рухи, варто тільки з’явитися хоча б одному українському прапору на вулиці — і ви побачите, що трапиться. Буде вибух», — написав Ходаковський.
Справді, проблема, про яку каже Ходаковський, є. І як її вирішити у випадку, якщо мінські угоди справді почнуть виконуватися, наразі незрозуміло. Тисячі озброєних бойовиків за такого перебігу подій стають просто зайвими й непотрібними для обох сторін: як для України, так і для Росії. І куди їх дівати в разі вичерпання конфлікту, незрозуміло.
Схоже, найменше усвідомлюють, що робити далі, у самих «ЛНР» і «ДНР». Інтеграція з Росією їм уже не світить. Кремль наказав тримати курс на повернення в Україну, але ніхто не знає, як його організувати технічно. Перемога на виборах Бойка та Медведчука вкрай малоймовірна. Очевидно, що головна битва розгорнеться між Тимошенко, Порошенком та Зеленським. А чого чекати від цих кандидатів, поки що не знають і в Москві.
Загальні очікування від українських виборів у «ЛДНР» нині можна охарактеризувати приблизно як «хто завгодно, аби тільки не Порошенко». У межах цієї інформаційної стратегії ЗМІ бойовиків сьогодні в нейтральному ключі цитують усіх опозиційних кандидатів, які критикують нинішню українську владу, зокрема й Тимошенко та Зеленського. Водночас у тих самих проросійських медіа часто можна натрапити на думку, що Зеленський — це кандидат Коломойського, який спонсорував «націоналістичні батальйони» і «вбивство жителів Донбасу», а Тимошенко нічим не відрізнятиметься від Порошенка. Наприклад, після того як 8 лютого Тимошенко виступила проти надання автономії ОРДіЛО, її заяву сепаратистські ЗМІ процитували в негативному ключі, а радикальні блогери та спікери бойовиків підкреслили, що в Україні для них узагалі немає хороших кандидатів. Наприклад, Костянтин Долгов (прихильник «ДНР», який нині мешкає в Москві) написав, що зробити Україну цілком проросійською може тільки російська окупація і ні на кого з українських політиків РФ розраховувати не варто.
«Що ближче українські вибори, то більше мусується тема можливих змін в Україні за підсумками цих виборів. Всерйоз обговорюється навіть можливість поліпшення російсько-українських відносин. Годі, колеги! [...] Розрубати український вузол може тільки меч зі сторони. Ви знаєте, про який меч я кажу. Для цього потрібні лише політична воля і рішучість. Поки що цього немає. Подивимося, що буде далі», — написав Долгов.
Хай там як, а розраховувати на різку зміну політичного курсу України після виборів росіянам справді не варто. Відверто проросійські сили майже не мають шансів на перемогу. А решта здати національні інтереси просто побоїться. До того ж Україна — парламентсько-президентська республіка. І розстановка сил наразі така, що жодна з політичних сил не здобуває одноосібної влади. У цій ситуації шансів на радикальну зміну зовнішньополітичного курсу країни вкрай мало. Тож швидкого вирішення ситуації на Донбасі навряд чи слід очікувати й після виборів.
Денис Казанський
Матеріал друкованого видання № 9 (589) від 28 лютого
Матеріал у вільному доступі 2 березня
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
- Реєстрація
- 22.08.2013
- Повідом.
- 7183
Только что, шарюсь по #донецк
вот эта сепарня, вернее запоребичье, есть в Миротвоце
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Пререхожу в подписки и вижу, что оно подписано на эту зекоманду и самого зе! и так гадко на душе, что кажется в дерьмо окунулась.
Вкладення
- Реєстрація
- 18.12.2009
- Повідом.
- 13040
Багато їзжу. Харків це якийсь північний полюс. На півдні та центрі давно вже весна.
- Реєстрація
- 27.05.2014
- Повідом.
- 17275
Но в них, условных электричках, ездиЕт основная масса избирателей. А там разговоры, ух...
- Реєстрація
- 27.05.2014
- Повідом.
- 17275
Ну как весна...Солнце светит, это да.. Смотришь на улицу, солнце вовсю, одеваешься легко а на улице..холоднючий ветер. Так себе удовольствие.
- Реєстрація
- 21.03.2012
- Повідом.
- 7487
- Реєстрація
- 17.11.2005
- Повідом.
- 29190
Это не тут "такое".
Это, блин, там у вас эпидемия..
Меня в последние пару недель начали просто бесить фразы:
"Я уже никому не верю"
"Я раньше хоть на что-то надеялся"
и хит сезона:
"Знаешь, кажется при Януковиче лучше было".
В такие моменты так жалко, что я очень далеко.. был бы близко, ёбнул бы чем-нибуь тяжелым по чугунной башке, честное слово!
Все мои надежды на тихую старость в счастливой Украине рвутся в цветные лостуты просто!!!
- Реєстрація
- 16.02.2019
- Повідом.
- 1571
Ах ты, контра, тихой старости захотел? Не бывать ентому.
- Реєстрація
- 17.11.2005
- Повідом.
- 29190
Понимаешь, в чём беда?
Если мне не светит тихая старость в Украине, то она и тебе тоже не светит.. к сожалению.
Разница только в том, что я могу устроить себе это удовольствие где угодно на территории нашего глобуса.
А вот ты... шути дальше.. почему бы и не пошутить..
Меня в последнее время слишком сильно начали пугать мои же друзья. Они как-то дружно и почти одновременно разучились думать головой, а вместо этого включили эмоции.. а вместе с эмоциями они включают "Буду голосовать за Ляшка.. всё равно он не победит".. и отсутствие логики в этом не видят.. и последствия не видят.. а когда им начинаешь пытаться объяснить последствия, то натыкаешься на вот те самые фразы, которые меня просто убивают своей идиотской непробиваемостью.
Логика: да, я знаю, что я делаю себе хуже. Но всё равно лучше уже не будет.
И вот что тут сказать?
Я-то контра.. мне-то лично вообще должно быть по хер... а оно вон оно как...
F
fesky64
Вот это погода ! Вот это ветроганище ! Да ещё и снег метёт . Буря в погоде, буря в политике . Буря в погоде зарядила на неделю. Буря в политике - до мая ?
F
fesky64
Китай и Соединенные Штаты находятся на завершающем этапе заключения торгового соглашения.
Об этом сообщили источники, близкие к переговорам между двумя странами, передает РБК-Украина со ссылкой на The Wall Street Journal.
По информации издания, Китай предлагает снизить пошлины и другие ограничения на американскую сельскохозяйственную, химическую, автомобильную продукцию и другие товары, а Вашингтон готов отменить большинство санкций, наложенных на китайские товары в прошлом году.
Собеседники издания рассказали, что препятствия для заключения пока полностью не преодолены, но переговоры приблизились к тому, что о сделке могут объявить уже на саммите Дональда Трампа с Си Цзиньпином, который предварительно запланирован на 27 марта.
Об этом сообщили источники, близкие к переговорам между двумя странами, передает РБК-Украина со ссылкой на The Wall Street Journal.
По информации издания, Китай предлагает снизить пошлины и другие ограничения на американскую сельскохозяйственную, химическую, автомобильную продукцию и другие товары, а Вашингтон готов отменить большинство санкций, наложенных на китайские товары в прошлом году.
Собеседники издания рассказали, что препятствия для заключения пока полностью не преодолены, но переговоры приблизились к тому, что о сделке могут объявить уже на саммите Дональда Трампа с Си Цзиньпином, который предварительно запланирован на 27 марта.
Інтерв'ю з Епіфанієм вийшло навдивовижу відвертим і повним.
Чому патріарх Філарет обрав саме Епіфанія своїм наступником? Як вирішувались конфлікти із конкурентами на об'єднавчому Соборі у Софії? Чи не лякає Епіфанія наявність системної опозиції у ПЦУ?
Який у спілкуванні Вселенський патріарх та коли йому віддадуть закордонні парафії? Чи хотів би Епіфаній служити у Києво-Печерській Лаврі та чи готовий пробачити її намісника владику Павла?
Відповіді на усі ці запитання читайте в інтерв'ю блаженнійшого Епіфанія "Українській правді".
– Ви неодноразово в інтерв'ю говорили, що Московський патріархат – це останній оплот Путінського режиму. Ви не боїтеся, що така ваша позиція може зашкодити реальному об'єднанню з ними? Що вони можуть образитися на те, що ви так про них говорите?
– Ні. Ми відкриті, ми готові їх приймати. Але реально ця структура є такою. Я не говорю про всіх священиків.
Там є священики, і їх більшість, які уболівають за Україну. Проте, на жаль, перебуваючи тривалий час у цій структурі, їм складно здолати моральний бар'єр. Бо до цього часу що вони проповідували? Ідеї "русского мира", ті речі, які ображали нас. Зараз ми повинні забути це.
Але керівництво і певна кількість архієреїв, духовенства (УПЦ МП – УП) є останнім форпостом російської держави в Україні. Це реально так.
Ми говоримо про те, що в майбутньому залишиться певна кількість тих, які ніколи не приєднаються до єдиної Помісної православної Церкви. Тут буде існувати невелика кількість у вигляді чи екзархату, чи митрополій Російської православної Церкви. Ми не проти.
Я вірю, що в майбутньому і на території Російської Федерації наша церква буде мати теж представництво і буде обслуговувати тих православних українців, які бажають бути в юрисдикції Української православної Церкви. Але це питання далекого часу.
– Питання в іншому. Теперішній Московський патріархат каже: яка ми Російська церква? У нас українські єпископи, український предстоятель, у нас українські прихожани...
– Але структурно вони належать до складу Російської православної Церкви. Вони не незалежна церква, а одна із митрополій РПЦ, як в Білорусі. Можливо, вони мають більше прав, ніж Білоруська православна Церква, але загалом, якщо відкриєте статут Російської православної Церкви, то там є розділ "Українська православна Церква".
То чи це автокефальна незалежна церква, чи вона взагалі автономна, якщо її предстоятель є постійним першим членом Синоду Російської православної Церкви?
А останні заяви РПЦ робить навіть без участі цього митрополита? Це свідчить про те, що вона вже навіть не зважає на роль митрополита Онуфрія. Без його відома, без його участі приймаються звернення.
Це свідчить про те, що вони повністю залежні від Російської православної Церкви. Насправді це не так, бо реально їхній керівний центр де знаходиться? В Москві. Якщо митрополит Онуфрій присутній на Синоді, є першим членом Синоду, то про що це свідчить?
Я не є членом Священного Синоду Константинопольської церкви. У нас є томос, реальний документ, де прописано, що ми є автокефальною незалежною помісною православною Церквою.
– Ви шукали можливості поговорити, вести прямий діалог з митрополитом Онуфрієм?
– Зараз – ні. Ще до об'єднавчого Собору ми перетинались на державних заходах. Але після обрання мене предстоятелем ми навіть не перетинались.Я вважаю, що вести з ним переговори – нереально. Це людина, яка на 100% віддана інтересам російської церкви і російської держави. Тому вести з ним переговори про об'єднання дуже складно.Усе почнеться "з низів". Народ має сказати, в якій церкві він хоче бути. І поступово це змусить приймати рішення і духовенство. Бо якщо архієреї залишаться без парафій, без духовенства, то він змушений буде приймати рішення і про перехід. Бо починати зараз переговори "з верхів" церкви, то це не матиме результату. Адже ми знаємо настрої і митрополита Онуфрія, і керуючого справами митрополита Антонія. Вони не підуть на жодні переговори. Ми намагались до Собору, але з їхнього боку не було жодного бажання.Зараз, якщо говорити про ведення діалогу, то ми – автокефальна Церква, а вони – структура Московського патріархату в Україні. Нам тоді треба, мабуть, говорити про ведення діалогу з РПЦ, а не з її частиною.
– Добре, розширимо питання. Ви пробували вести діалог з патріархом Кирилом?
– Ні, тут ще складніше. Яким чином вести діалог, якщо ми перебуваємо у стані війни, якщо вони не розмовляють тепер навіть із Вселенським патріархом? А нас вони ж просто не визнають поки.
– Ну от якби зараз навпроти вас сидів не я, а патріарх Кирил. Що б ви йому сказали?
– (сміється) Я цього навіть не уявляю, аби на вашому місці сидів патріарх Кирил. І навіть, якщо чесно, то і не бажав би. Це людина, яка благословляє те, що відбувається на Сході України, де гинуть наші хлопці…
А взагалі я б сказав, що він повинен змиритися з тим, що відбувається в Україні. Це уже незворотній процес.
Хоче він того чи ні, буде він протидіяти чи ні, але ми досягнемо успіху. Це питання тільки часу. І краще було б це одразу зрозуміти, усвідомити, попросити один в одного прощення, знайти порозуміння між Константинополем і ними, сісти за стіл переговорів і мати уже в Україні єдину Помісну Церкву.
Чому патріарх Філарет обрав саме Епіфанія своїм наступником? Як вирішувались конфлікти із конкурентами на об'єднавчому Соборі у Софії? Чи не лякає Епіфанія наявність системної опозиції у ПЦУ?
Який у спілкуванні Вселенський патріарх та коли йому віддадуть закордонні парафії? Чи хотів би Епіфаній служити у Києво-Печерській Лаврі та чи готовий пробачити її намісника владику Павла?
Відповіді на усі ці запитання читайте в інтерв'ю блаженнійшого Епіфанія "Українській правді".
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
– Ви неодноразово в інтерв'ю говорили, що Московський патріархат – це останній оплот Путінського режиму. Ви не боїтеся, що така ваша позиція може зашкодити реальному об'єднанню з ними? Що вони можуть образитися на те, що ви так про них говорите?
– Ні. Ми відкриті, ми готові їх приймати. Але реально ця структура є такою. Я не говорю про всіх священиків.
Там є священики, і їх більшість, які уболівають за Україну. Проте, на жаль, перебуваючи тривалий час у цій структурі, їм складно здолати моральний бар'єр. Бо до цього часу що вони проповідували? Ідеї "русского мира", ті речі, які ображали нас. Зараз ми повинні забути це.
Але керівництво і певна кількість архієреїв, духовенства (УПЦ МП – УП) є останнім форпостом російської держави в Україні. Це реально так.
Ми говоримо про те, що в майбутньому залишиться певна кількість тих, які ніколи не приєднаються до єдиної Помісної православної Церкви. Тут буде існувати невелика кількість у вигляді чи екзархату, чи митрополій Російської православної Церкви. Ми не проти.
Я вірю, що в майбутньому і на території Російської Федерації наша церква буде мати теж представництво і буде обслуговувати тих православних українців, які бажають бути в юрисдикції Української православної Церкви. Але це питання далекого часу.
– Питання в іншому. Теперішній Московський патріархат каже: яка ми Російська церква? У нас українські єпископи, український предстоятель, у нас українські прихожани...
– Але структурно вони належать до складу Російської православної Церкви. Вони не незалежна церква, а одна із митрополій РПЦ, як в Білорусі. Можливо, вони мають більше прав, ніж Білоруська православна Церква, але загалом, якщо відкриєте статут Російської православної Церкви, то там є розділ "Українська православна Церква".
То чи це автокефальна незалежна церква, чи вона взагалі автономна, якщо її предстоятель є постійним першим членом Синоду Російської православної Церкви?
А останні заяви РПЦ робить навіть без участі цього митрополита? Це свідчить про те, що вона вже навіть не зважає на роль митрополита Онуфрія. Без його відома, без його участі приймаються звернення.
Це свідчить про те, що вони повністю залежні від Російської православної Церкви. Насправді це не так, бо реально їхній керівний центр де знаходиться? В Москві. Якщо митрополит Онуфрій присутній на Синоді, є першим членом Синоду, то про що це свідчить?
Я не є членом Священного Синоду Константинопольської церкви. У нас є томос, реальний документ, де прописано, що ми є автокефальною незалежною помісною православною Церквою.
– Ви шукали можливості поговорити, вести прямий діалог з митрополитом Онуфрієм?
– Зараз – ні. Ще до об'єднавчого Собору ми перетинались на державних заходах. Але після обрання мене предстоятелем ми навіть не перетинались.Я вважаю, що вести з ним переговори – нереально. Це людина, яка на 100% віддана інтересам російської церкви і російської держави. Тому вести з ним переговори про об'єднання дуже складно.Усе почнеться "з низів". Народ має сказати, в якій церкві він хоче бути. І поступово це змусить приймати рішення і духовенство. Бо якщо архієреї залишаться без парафій, без духовенства, то він змушений буде приймати рішення і про перехід. Бо починати зараз переговори "з верхів" церкви, то це не матиме результату. Адже ми знаємо настрої і митрополита Онуфрія, і керуючого справами митрополита Антонія. Вони не підуть на жодні переговори. Ми намагались до Собору, але з їхнього боку не було жодного бажання.Зараз, якщо говорити про ведення діалогу, то ми – автокефальна Церква, а вони – структура Московського патріархату в Україні. Нам тоді треба, мабуть, говорити про ведення діалогу з РПЦ, а не з її частиною.
– Добре, розширимо питання. Ви пробували вести діалог з патріархом Кирилом?
– Ні, тут ще складніше. Яким чином вести діалог, якщо ми перебуваємо у стані війни, якщо вони не розмовляють тепер навіть із Вселенським патріархом? А нас вони ж просто не визнають поки.
– Ну от якби зараз навпроти вас сидів не я, а патріарх Кирил. Що б ви йому сказали?
– (сміється) Я цього навіть не уявляю, аби на вашому місці сидів патріарх Кирил. І навіть, якщо чесно, то і не бажав би. Це людина, яка благословляє те, що відбувається на Сході України, де гинуть наші хлопці…
А взагалі я б сказав, що він повинен змиритися з тим, що відбувається в Україні. Це уже незворотній процес.
Хоче він того чи ні, буде він протидіяти чи ні, але ми досягнемо успіху. Це питання тільки часу. І краще було б це одразу зрозуміти, усвідомити, попросити один в одного прощення, знайти порозуміння між Константинополем і ними, сісти за стіл переговорів і мати уже в Україні єдину Помісну Церкву.
F
fesky64
Злоупотребление властью и препятствование правосудию: Конгресс США начинает расследование против Трампа
Конгрессмены собираются запросить документы у 60-ти физических и юридических лиц, чтобы выяснять, злоупотреблял ли президент США Дональд Трамп властью и чинил ли он препятствия правосудию. Также Трампа подозревают в коррупции.
О начале расследования заявил председатель юридического комитета Палаты Представителей США Джеральд Недлер, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Голос Америки".
По словам Недлера, конгрессмены запросят у 60-ти физических и юридических лиц документы в рамках расследования возможного препятствования правосудию и злоупотребления властью со стороны президента Трампа.
Конгрессмены собираются запросить документы у 60-ти физических и юридических лиц, чтобы выяснять, злоупотреблял ли президент США Дональд Трамп властью и чинил ли он препятствия правосудию. Также Трампа подозревают в коррупции.
О начале расследования заявил председатель юридического комитета Палаты Представителей США Джеральд Недлер, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Голос Америки".
По словам Недлера, конгрессмены запросят у 60-ти физических и юридических лиц документы в рамках расследования возможного препятствования правосудию и злоупотребления властью со стороны президента Трампа.