Как я понял, к Украине это вообще никаким боком, даже на 7 евро не похудеем. Мы не входим в это самое ETIAS. У них же на сайте список стран - Там и США, и Южная Корея и т.д - но нет Украины.
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Как я понял, к Украине это вообще никаким боком, даже на 7 евро не похудеем. Мы не входим в это самое ETIAS. У них же на сайте список стран - Там и США, и Южная Корея и т.д - но нет Украины.
Я смотрел тут:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Как я понял фиолетовым на карте обозначены те страны, куда эта виза нужна, синим - это страны в которых эту визу планируется делать с 2020 года.
Или я не так понял?
Там еще сказано:
Разве это не эти 60 стран?:
Украины среди них нет.
Пы.Сы. - по вашей ссылке действительно Украина в списке. Но......
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Полез в раздел информации о сайте:
Ведут сайт люди из Косово, Приштина. Похоже это не официальный сайт.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Да, да - я заметил это, в процессе написания комментария - обновите мое сообщение, там вы увидите некоторые детали.
Если я правильно все понял, то среди этих двух сайтов официальный один -
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
И в его списке, Украины нет. Ваше мнение?
Хм. Возможно. Но, согласитесь, странно - на официальном сайте нет обновлений. Причем я заходил туда дня 4 назад, когда тему начали разносить. Неужели они настолько нерасторопные? Ну или эти ребятки из Косово что-то напутали. Пока ситуация выглядит странной.
Да как-то сомнительно, чтобы на официальном сайте, не обновлялась такая информация да еще так долго.
И смотрите, там есть фраза:
Судя по "Many" а не "all" наличие безвиза - это не критерий попадания в этот список.
Я пока склоняюсь к том, что ребятки из Косово что-то напутали. Т.к мы с безвизом уже год, и трудно поверить чтобы на официальном сайте не обновили такую информацию.
Ну возможно, но нужно уточнить. Опять таки: "when entering Europe". А если мы в Европе, или что они подразумевают под Европой? В общем, скорее всего вы правы, но 100% уверенности пока нет.
Російська делегація на Євробаченні несла прапори «ЛДНР» вулицями Лісабона (ФОТО, ВІДЕО) 06 травня 2018 - 22:25 Росіяни влаштували акцію «Безсмертний полк» у Португалії, учасники якої несли також і прапор України Російська делегація напередодні пісенного конкурсу «Євробачення-2018» у португальському Лісабоні сьогодні, 6 травня, влаштувала акцію «Безсмертний полк», учасники якої несли зокрема прапори так званих «ЛНР» і «ДНР». Про це Громадському радіо розповів голова Спілки українців у Португалії Павло Садоха, який спостерігав за акцією. Учасники акції, окрім портретів нібито своїх родичів, які брали участь у Другій світовій війні, несли також прапори України, Грузії, Білорусі та Росії.
Російська співачка Юлія Самойлова (у центрі) .........Очолила ходу співачка Юлія Самойлова, яка представляє РФ на «Євробаченні».
Українці, які живуть у Лісабоні, пішли на акцію, вдягнувши футболки зі зневажливими написами на адресу президента Росії.
«Ми пішли на акцію, аби зафіксувати, хто там є, яку використовує символіку і хто є організатором акції. На площі поруч з російськими прапорами були прапори «ДНР» і «ЛНР». У деяких учасників акції з прапорами України ми питали, чи дійсно вони є українцями. Вони сказали, що ні. Були також прапори Грузії. Чоловік, який тримав цей прапор, сказав, що він білорус. Були прапори інших країн, але люди, які їх несли, навряд чи були представниками тих країн», — розповів Садоха. За його оцінками, в акції взяли участь щонайменше 300 учасників. Серед них були португальські організації лівого спрямування, зазначив українець.
Російська співачка Юлія Самойлова (у центрі) .........Очолила ходу співачка Юлія Самойлова, яка представляє РФ на «Євробаченні».
Українці, які живуть у Лісабоні, пішли на акцію, вдягнувши футболки зі зневажливими написами на адресу президента Росії.
«Ми пішли на акцію, аби зафіксувати, хто там є, яку використовує символіку і хто є організатором акції. На площі поруч з російськими прапорами були прапори «ДНР» і «ЛНР». У деяких учасників акції з прапорами України ми питали, чи дійсно вони є українцями. Вони сказали, що ні. Були також прапори Грузії. Чоловік, який тримав цей прапор, сказав, що він білорус. Були прапори інших країн, але люди, які їх несли, навряд чи були представниками тих країн», — розповів Садоха. За його оцінками, в акції взяли участь щонайменше 300 учасників. Серед них були португальські організації лівого спрямування, зазначив українець.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Вкладення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
всем доброго утра!
Штаб ООС: ситуація на Донбасі загострилася – ворог 80 разів порушував "Мінськ"
За минулу добу, 6 травня, в районі проведення операції Об’єднаних сил ситуація загострилася.
Противник 80 разів порушував Мінські домовленості.
Про це повідомляє прес-центр штабу ООС.
"Найбільш активні бойові дії тривали в районах населених пунктів Кримське, Новотошківське, Луганське, Авдіївка, Піски, Троїцьке, Широкине. Російсько-окупаційні війська 22 рази відкривали вогонь з артилерії та мінометів, 2 рази з танку. Підрозділи Об’єднаних сил давали адекватну відповідь та вели активну оборону", - йдеться у повідомленні.
Зокрема, під час патрулювання району оборони потрапила у засідку група військовослужбовців механізованого батальйону, що діє на Горлівському напрямку. На місце події прибула резервна група з найближчого опорного пункту. Після короткого вогневого зіткнення, резервна група переслідувала противника, під час якого трьох бойовиків було знищено на лінії зіткнення.
Окупанти продовжують грубо порушувати норми Міжнародного гуманітарного права. Вчора, 6 травня, ними двічі було обстріляно з гармат калібру 152 та 122 мм населені пункти Зайцеве та Нікольське, що на околиці міста Горлівка Донецької області.
Поточної доби, вночі 7 травня, ворог проявляв активність на Луганському та Донецькому напрямках.
"Під час активних оборонних бойових дій минулої доби втрати Об’єднаних сил склали один загиблий та чотири поранених. Наразі пораненим надається кваліфікована медична допомога у госпіталі", - пише штаб.
За даними розвідки, противник поніс втрати: три окупанти знищено та 5 поранено.
За минулу добу, 6 травня, в районі проведення операції Об’єднаних сил ситуація загострилася.
Противник 80 разів порушував Мінські домовленості.
Про це повідомляє прес-центр штабу ООС.
"Найбільш активні бойові дії тривали в районах населених пунктів Кримське, Новотошківське, Луганське, Авдіївка, Піски, Троїцьке, Широкине. Російсько-окупаційні війська 22 рази відкривали вогонь з артилерії та мінометів, 2 рази з танку. Підрозділи Об’єднаних сил давали адекватну відповідь та вели активну оборону", - йдеться у повідомленні.
Зокрема, під час патрулювання району оборони потрапила у засідку група військовослужбовців механізованого батальйону, що діє на Горлівському напрямку. На місце події прибула резервна група з найближчого опорного пункту. Після короткого вогневого зіткнення, резервна група переслідувала противника, під час якого трьох бойовиків було знищено на лінії зіткнення.
Окупанти продовжують грубо порушувати норми Міжнародного гуманітарного права. Вчора, 6 травня, ними двічі було обстріляно з гармат калібру 152 та 122 мм населені пункти Зайцеве та Нікольське, що на околиці міста Горлівка Донецької області.
Поточної доби, вночі 7 травня, ворог проявляв активність на Луганському та Донецькому напрямках.
"Під час активних оборонних бойових дій минулої доби втрати Об’єднаних сил склали один загиблий та чотири поранених. Наразі пораненим надається кваліфікована медична допомога у госпіталі", - пише штаб.
За даними розвідки, противник поніс втрати: три окупанти знищено та 5 поранено.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Организатором нападения на "киборга" Вербича был гражданин россии - СБУ
В СБУ говорят, что задержали напавших на участника АТО, защитника Донецкого аэропорта Дмитрия Вербича.
Сотрудники Службы безопасности Украины выяснили, что организатором нападения на участника АТО Дмитрия Вербича является гражданин россии, который покинул территорию Украины 4 мая и скрывается в Польше.
Как сообщили в пресс-службе СБУ, правоохранители задержали участников нападения на участника антитеррористической операции защитника Донецкого аэропорта.
"Правоохранители задокументировали, что второго мая этого года группа злоумышленников совершила нападение на участника АТО - защитника Донецкого аэропорта, который получил, в частности ножевое ранение. Установлено, что большинство нападавших выехали в Харьков, где по информации СБУ были задержаны сотрудниками полиции", - говорится в сообщении.
Оперативники СБУ задокументировали, что организатором нападения на участника АТО является гражданин россии, который покинул территорию Украины 4 мая и скрывается в Польше.
"Все фигуранты дела установлены и для проведения неотложных следственных действий будут доставлены в Киев. Досудебное следствие продолжается", - подытожили в спецслужбе.
В СБУ говорят, что задержали напавших на участника АТО, защитника Донецкого аэропорта Дмитрия Вербича.
Сотрудники Службы безопасности Украины выяснили, что организатором нападения на участника АТО Дмитрия Вербича является гражданин россии, который покинул территорию Украины 4 мая и скрывается в Польше.
Как сообщили в пресс-службе СБУ, правоохранители задержали участников нападения на участника антитеррористической операции защитника Донецкого аэропорта.
"Правоохранители задокументировали, что второго мая этого года группа злоумышленников совершила нападение на участника АТО - защитника Донецкого аэропорта, который получил, в частности ножевое ранение. Установлено, что большинство нападавших выехали в Харьков, где по информации СБУ были задержаны сотрудниками полиции", - говорится в сообщении.
Оперативники СБУ задокументировали, что организатором нападения на участника АТО является гражданин россии, который покинул территорию Украины 4 мая и скрывается в Польше.
"Все фигуранты дела установлены и для проведения неотложных следственных действий будут доставлены в Киев. Досудебное следствие продолжается", - подытожили в спецслужбе.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
До 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Києві відбувся флеш-моб. 500 курсантів створили «Живий герб України». Також учасники провели урочистий парад та винесли на схили Дніпра разом із воїнами–учасниками нинішньої війни України з Росією 73 українських прапори.
Боксерська збірна України тріумфує на Всесвітній Гімназіаді в Марокко
Чоловіча збірна України з боксу серед школярів, під керівництвом старшого тренера Олега Кудінова, показала надзвичайно потужний результат на боксерському турнірі Всесвітньої Гімназіади в Марокко.
За результатами проведених поєдинків наша команда посіла перше загальнокомандне місце здобувши чотири золотих, три срібні та шість бронзових медалей. В підсумковому медальному заліку наша команда випередила команди Росії та Марокко, які посіли друге та третє місця відповідно.
Варто відзначити, що відповідно до показнику здобутих медалей, кожен з представників нашої команди повертається на Батьківщину як мінімум з бронзовою нагородою.
Отож, переможцями та призерами Всесвітньої Гімназіади в Марокко стали:
ЗОЛОТО:
Вагова категорія 46 кг: Роман ЛІТВІНОВ
Вагова категорія 50 кг: Віктор БОЙКО
Вагова категорія 66 кг: Юрій ЗАХАРЄЄВ
Вагова категорія 75 кг: Юрій ВАКІВ
СРІБЛО:
Вагова категорія 52 кг: Геннадій МАСЛЕННІКОВ
Вагова категорія 60 кг: Максим ГАВРИЛЮК
Вагова категорія 70 кг: Максим КОФАН
БРОНЗА:
Вагова категорія 48 кг: Віталій ШТУРИПІТА
Вагова категорія 54 кг: Ілля ВІНТОНЯК
Вагова категорія 57 кг: Юрій ПОПЕЛИЧ
Вагова категорія 63 кг: Максим ДЗЮБЕЙЛО
Вагова категорія 80 кг: Денис САЛАБАЙ
Вагова категорія +80 кг: Ашот КОЧАРЯН
Чоловіча збірна України з боксу серед школярів, під керівництвом старшого тренера Олега Кудінова, показала надзвичайно потужний результат на боксерському турнірі Всесвітньої Гімназіади в Марокко.
За результатами проведених поєдинків наша команда посіла перше загальнокомандне місце здобувши чотири золотих, три срібні та шість бронзових медалей. В підсумковому медальному заліку наша команда випередила команди Росії та Марокко, які посіли друге та третє місця відповідно.
Варто відзначити, що відповідно до показнику здобутих медалей, кожен з представників нашої команди повертається на Батьківщину як мінімум з бронзовою нагородою.
Отож, переможцями та призерами Всесвітньої Гімназіади в Марокко стали:
ЗОЛОТО:
Вагова категорія 46 кг: Роман ЛІТВІНОВ
Вагова категорія 50 кг: Віктор БОЙКО
Вагова категорія 66 кг: Юрій ЗАХАРЄЄВ
Вагова категорія 75 кг: Юрій ВАКІВ
СРІБЛО:
Вагова категорія 52 кг: Геннадій МАСЛЕННІКОВ
Вагова категорія 60 кг: Максим ГАВРИЛЮК
Вагова категорія 70 кг: Максим КОФАН
БРОНЗА:
Вагова категорія 48 кг: Віталій ШТУРИПІТА
Вагова категорія 54 кг: Ілля ВІНТОНЯК
Вагова категорія 57 кг: Юрій ПОПЕЛИЧ
Вагова категорія 63 кг: Максим ДЗЮБЕЙЛО
Вагова категорія 80 кг: Денис САЛАБАЙ
Вагова категорія +80 кг: Ашот КОЧАРЯН
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Нокаут для Британії
Майкл Бініон
Здавалося, Велика Британія, яка має «особливі відносини» зі Сполученими Штатами, завжди буде пріоритетом у зовнішній політиці будь-якого американського президента. Більше ні. Так, Дональд Трамп здійснив перший президентський візит до Саудівської Аравії. А після тріумфального візиту до Вашингтона очільника Франції Емманюеля Макрона його вважають у Білому домі найкращим другом Трампа і європейським лідером, із яким той може налагодити плідну взаємодію.
Натхненний успіхом, Макрон вирушив до Австралії. Утверджуючи глобальне лідерство Франції в англомовній країні, яка завжди була найближчим союзником британців у Співдружності Націй, він лише підкреслив приниження Великої Британії.
Тим часом Тереза Мей «сидить удома», бо в її уряді чергова криза. Прем’єрка зазнала ще одного політичного провалу, коли стало відомо, що уряд депортує афроамериканців із Карибів, які прожили у Великій Британії все життя, але не можуть документально підтвердити, коли саме в 1950-х роках прибули в країну як діти іммігрантів. Коли з’ясувалося, що 60- та 70-річних старих виселили на Ямайку та інші Карибські острови, де вони нікого не знають і нічого не мають, спалахнув скандал. Міністр внутрішніх справ Ембер Радд була змушена подати у відставку, а уряд заявив, що змінить політику, яка призводить до формування «ворожого середовища» для імміграції.
Нова криза зашкодила Терезі Мей. По-перше, спливла на поверхню расистська політика уряду консерваторів, попри публічні заяви про рівноправність чорношкірих британців. По-друге, свого часу нинішня прем’єрка теж очолювала Міністерство внутрішніх справ, тож є відповідальною за спробу депортувати чорних карибців і змусити покинути країну інших іммігрантів. По-третє, Мей підтримувала Ембер Радд, щоб продемонструвати, що жінки в політиці мають рівні можливості з чоловіками.
Колотнеча з іммігрантами не на часі, адже Велика Британія б’ється над переговорами про Brexit. Прогрес є, але деякі життєво важливі питання лишаються відкритими. Менш як за рік британці мають вийти з Європейського Союзу, а без угоди слід очікувати провалу переговорів і принизливого для британців розірвання партнерства. У такому разі економіка Сполученого Королівства втратить канали для експорту, а отже, мільйони фунтів. Цього тижня Мішель Барньє, головний представник ЄС на переговорах, відвідав Ірландію, щоб визначитися, чи зможе Велика Британія полишити митний союз ЄС та обійтися без цілковитого прикордонного контролю між Північною Ірландією та Республікою Ірландія. Очевидно, що ситуація непроста. Євросоюз наполягає на відсутності прикордонного контролю, але розуміє, що це неможливо без спільних тарифних бар’єрів.
Терезі Мей важко даються переговори ще й тому, що в її уряді досі зберігається серйозний розкол навколо Brexit. Міністр закордонних справ Боріс Джонсон та інші непохитні урядовці, які виступають за Brexit, переконані, що Великій Британії треба вийти з митного союзу ЄС. Решта сподівається втриматися у зоні вільної торгівлі з Європою. Уряд зазнав чергової поразки в Палаті лордів, яка висловилася проти виходу з митного союзу. У Палаті представників теж невдовзі голосуватимуть із цього приводу, й очікується той самий результат.
Негаразди позначаються на репутації Терези Мей: співвітчизники вважають її слабким і неефективним прем’єром. Їй не вдається просувати закони, бо в правлячої Консервативної партії немає абсолютної більшості в парламенті. Через слабкі позиції в державі Тереза Мей не може сприйматися як впливовий політик і за кордоном. Як наслідок — із британцями ніхто не рахується у сферах, де вони традиційно мали велику вагу й надійні зв’язки, що історично склалися. На Близькому Сході британці не поспішають із новими ініціативами й не намагаються впливати на неофіційному рівні, щоб вирішити такі проблеми, як громадянська війна в Ємені, ізраїльсько-палестинський конфлікт чи суперечки довкола ядерної угоди з Іраном. В Індії без ентузіазму поставилися до пропозиції британців розширити торговельні та політичні зв’язки. У Раді Безпеки ООН Велика Британія бачиться найслабшою серед п’яти постійних членів.
Найтривожніший дзвінок — байдужість Вашингтона. Тереза Мей була одним із перших лідерів, які відвідали нового президента США. Проте люди кепкували з того, що Мей і Трамп трималися за руки, хоча «хімії» між ними не вийшло. Хоч як принизливо, Трамп не поспішає прийняти запрошення й навідати Велику Британію з офіційним візитом у відповідь. Він вкотре скасував запланований візит, що мав відбутися навесні. Президент США не в захваті від того, що Мей критикувала його твіти, до того ж він сердиться через те, що мер Лондона вороже висловлювався на його адресу, а чимало британців підписало петицію, вимагаючи скасувати для президента США запрошення на державний візит. Візит перенесли на липень, але тепер на нього не покладають великих надій, тож Трампа очікує прохолодний прийом британської громадськості.
Ще гірші відносини між Великою Британією й Росією. Ситуація загострилася після замаху на колишнього російського шпигуна Сєрґєя Скріпаля та його доньку Юлію в англійському містечку Солсбері. Росіяни називають абсурдними звинувачення в тому, що Москва замовила отруєння Скріпаля нервово-паралітичною речовиною й намагалася внести розбрат між британцями та їхніми союзниками. Попри це, речовина, якою отруїли Скріпаля, виробляється лише в Росії.
Тереза Мей тішилася тим, що понад 20 країн підтримало її ініціативу вислати 23 російських дипломатів. Багатьом росіянам довелося покинути посольства в Європі й Америці. Проте криза у відносинах із РФ порушила важливе питання: треба суворіше контролювати численних російських олігархів, які мешкають у Великій Британії. Вони завезли в країну багато грошей. Однак громадськість звинувачує уряд Мей у тому, що росіянам дозволили відмивати брудні гроші в Лондоні, не з’ясовуючи походження величезних сум.
Звісно, найсерйознішою для британців є втрата впливу в Європі. Технічно Велика Британія досі входить до складу ЄС, але британські міністри майже не відвідують регулярних засідань Ради ЄС, їхню думку ніхто не враховує. Підвішене становище країни означає, що вона не має ваги в дискусіях європейців про спільну зовнішню політику чи подальший розвиток ЄС. З огляду на те що Анґела Меркель нині очолює хиткий коаліційний уряд і втрачає популярність у Німеччині, президент Франції Макрон вхопився за вакантне лідерство й виявляє активність у політичних, військових справах та зв’язках із громадськістю. Раніше така активність була притаманна британській політиці. Вочевидь, Макрон сподівається, що великі компанії й банки перенесуть головні офіси з Лондона до Парижа, а інвестиції від таких країн, як Японія, спрямують радше у Францію, ніж у Велику Британію.
Британці майже не зауважили втрати впливу на міжнародному рівні, адже їх хвилює передусім Brexit, повільне зростання економіки та паралізованість уряду. Та більшість усвідомлює, що їхня батьківщина геть змінилася від часів, коли нею правила Марґарет Тетчер. Тоді міністри хвалилися, що Велика Британія, ніби першокласний боксер, «виступає вище за свою вагову категорію». Нині боксер із Британії поганенький: вона валяється на підлозі в нокауті.
Майкл Бініон
Здавалося, Велика Британія, яка має «особливі відносини» зі Сполученими Штатами, завжди буде пріоритетом у зовнішній політиці будь-якого американського президента. Більше ні. Так, Дональд Трамп здійснив перший президентський візит до Саудівської Аравії. А після тріумфального візиту до Вашингтона очільника Франції Емманюеля Макрона його вважають у Білому домі найкращим другом Трампа і європейським лідером, із яким той може налагодити плідну взаємодію.
Натхненний успіхом, Макрон вирушив до Австралії. Утверджуючи глобальне лідерство Франції в англомовній країні, яка завжди була найближчим союзником британців у Співдружності Націй, він лише підкреслив приниження Великої Британії.
Тим часом Тереза Мей «сидить удома», бо в її уряді чергова криза. Прем’єрка зазнала ще одного політичного провалу, коли стало відомо, що уряд депортує афроамериканців із Карибів, які прожили у Великій Британії все життя, але не можуть документально підтвердити, коли саме в 1950-х роках прибули в країну як діти іммігрантів. Коли з’ясувалося, що 60- та 70-річних старих виселили на Ямайку та інші Карибські острови, де вони нікого не знають і нічого не мають, спалахнув скандал. Міністр внутрішніх справ Ембер Радд була змушена подати у відставку, а уряд заявив, що змінить політику, яка призводить до формування «ворожого середовища» для імміграції.
Нова криза зашкодила Терезі Мей. По-перше, спливла на поверхню расистська політика уряду консерваторів, попри публічні заяви про рівноправність чорношкірих британців. По-друге, свого часу нинішня прем’єрка теж очолювала Міністерство внутрішніх справ, тож є відповідальною за спробу депортувати чорних карибців і змусити покинути країну інших іммігрантів. По-третє, Мей підтримувала Ембер Радд, щоб продемонструвати, що жінки в політиці мають рівні можливості з чоловіками.
Колотнеча з іммігрантами не на часі, адже Велика Британія б’ється над переговорами про Brexit. Прогрес є, але деякі життєво важливі питання лишаються відкритими. Менш як за рік британці мають вийти з Європейського Союзу, а без угоди слід очікувати провалу переговорів і принизливого для британців розірвання партнерства. У такому разі економіка Сполученого Королівства втратить канали для експорту, а отже, мільйони фунтів. Цього тижня Мішель Барньє, головний представник ЄС на переговорах, відвідав Ірландію, щоб визначитися, чи зможе Велика Британія полишити митний союз ЄС та обійтися без цілковитого прикордонного контролю між Північною Ірландією та Республікою Ірландія. Очевидно, що ситуація непроста. Євросоюз наполягає на відсутності прикордонного контролю, але розуміє, що це неможливо без спільних тарифних бар’єрів.
Терезі Мей важко даються переговори ще й тому, що в її уряді досі зберігається серйозний розкол навколо Brexit. Міністр закордонних справ Боріс Джонсон та інші непохитні урядовці, які виступають за Brexit, переконані, що Великій Британії треба вийти з митного союзу ЄС. Решта сподівається втриматися у зоні вільної торгівлі з Європою. Уряд зазнав чергової поразки в Палаті лордів, яка висловилася проти виходу з митного союзу. У Палаті представників теж невдовзі голосуватимуть із цього приводу, й очікується той самий результат.
Негаразди позначаються на репутації Терези Мей: співвітчизники вважають її слабким і неефективним прем’єром. Їй не вдається просувати закони, бо в правлячої Консервативної партії немає абсолютної більшості в парламенті. Через слабкі позиції в державі Тереза Мей не може сприйматися як впливовий політик і за кордоном. Як наслідок — із британцями ніхто не рахується у сферах, де вони традиційно мали велику вагу й надійні зв’язки, що історично склалися. На Близькому Сході британці не поспішають із новими ініціативами й не намагаються впливати на неофіційному рівні, щоб вирішити такі проблеми, як громадянська війна в Ємені, ізраїльсько-палестинський конфлікт чи суперечки довкола ядерної угоди з Іраном. В Індії без ентузіазму поставилися до пропозиції британців розширити торговельні та політичні зв’язки. У Раді Безпеки ООН Велика Британія бачиться найслабшою серед п’яти постійних членів.
Найтривожніший дзвінок — байдужість Вашингтона. Тереза Мей була одним із перших лідерів, які відвідали нового президента США. Проте люди кепкували з того, що Мей і Трамп трималися за руки, хоча «хімії» між ними не вийшло. Хоч як принизливо, Трамп не поспішає прийняти запрошення й навідати Велику Британію з офіційним візитом у відповідь. Він вкотре скасував запланований візит, що мав відбутися навесні. Президент США не в захваті від того, що Мей критикувала його твіти, до того ж він сердиться через те, що мер Лондона вороже висловлювався на його адресу, а чимало британців підписало петицію, вимагаючи скасувати для президента США запрошення на державний візит. Візит перенесли на липень, але тепер на нього не покладають великих надій, тож Трампа очікує прохолодний прийом британської громадськості.
Ще гірші відносини між Великою Британією й Росією. Ситуація загострилася після замаху на колишнього російського шпигуна Сєрґєя Скріпаля та його доньку Юлію в англійському містечку Солсбері. Росіяни називають абсурдними звинувачення в тому, що Москва замовила отруєння Скріпаля нервово-паралітичною речовиною й намагалася внести розбрат між британцями та їхніми союзниками. Попри це, речовина, якою отруїли Скріпаля, виробляється лише в Росії.
Тереза Мей тішилася тим, що понад 20 країн підтримало її ініціативу вислати 23 російських дипломатів. Багатьом росіянам довелося покинути посольства в Європі й Америці. Проте криза у відносинах із РФ порушила важливе питання: треба суворіше контролювати численних російських олігархів, які мешкають у Великій Британії. Вони завезли в країну багато грошей. Однак громадськість звинувачує уряд Мей у тому, що росіянам дозволили відмивати брудні гроші в Лондоні, не з’ясовуючи походження величезних сум.
Звісно, найсерйознішою для британців є втрата впливу в Європі. Технічно Велика Британія досі входить до складу ЄС, але британські міністри майже не відвідують регулярних засідань Ради ЄС, їхню думку ніхто не враховує. Підвішене становище країни означає, що вона не має ваги в дискусіях європейців про спільну зовнішню політику чи подальший розвиток ЄС. З огляду на те що Анґела Меркель нині очолює хиткий коаліційний уряд і втрачає популярність у Німеччині, президент Франції Макрон вхопився за вакантне лідерство й виявляє активність у політичних, військових справах та зв’язках із громадськістю. Раніше така активність була притаманна британській політиці. Вочевидь, Макрон сподівається, що великі компанії й банки перенесуть головні офіси з Лондона до Парижа, а інвестиції від таких країн, як Японія, спрямують радше у Францію, ніж у Велику Британію.
Британці майже не зауважили втрати впливу на міжнародному рівні, адже їх хвилює передусім Brexit, повільне зростання економіки та паралізованість уряду. Та більшість усвідомлює, що їхня батьківщина геть змінилася від часів, коли нею правила Марґарет Тетчер. Тоді міністри хвалилися, що Велика Британія, ніби першокласний боксер, «виступає вище за свою вагову категорію». Нині боксер із Британії поганенький: вона валяється на підлозі в нокауті.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
The Economist: Зміна стану
Щоб мати уявлення про Польщу під владою популістської партії «Право і справедливість» (ПіС), увімкніть новини на державному телеканалі Telewizja Polska (TVP). Вони починаються анімаційним роликом, який показує визначні місця Польщі й закінчується великим планом годинникової башти королівського замку у Варшаві.
Найвідомішої споруди польської столиці — височенного збудованого за радянської доби Палацу культури і науки — не видно. Далі з’являються ведучі й починають улесливо вихваляти ПіС, а її критиків таврувати «зрадливими криптокомуністами».
Це поєднання прихованого та відвертого націоналістичного ревізіонізму відображає два з половиною роки правління ПіС. Партія провела чистки в органах державної влади, заборонила звинувачувати «польську націю» в причетності до Голокосту та поширює теорії змови про авіакатастрофу 2010 року під Смоленськом у Росії, у якій загинули тодішній президент Лех Качинський і 95 інших членів польської урядової делегації. Вона вперто не помічає шовінізму серед своїх прибічників, але переслідує мирних протестувальників на поминальних заходах у пам’ять про жертв смоленської катастрофи, які проводить голова ПіС брат-близнюк Леха Ярослав.
Особливо непокоїть те, що ПіС вихолостила Конституційний трибунал і надала депутатам Сейму та міністрам більше повноважень, пов’язаних із призначенням суддів, що поставило під загрозу незалежність останніх. Вона посіяла зерна розбрату в самій Польщі й між країною та її союзниками в Європейському Союзі, а також Ізраїлем і США. Перетворила Польщу зі зразка посткомуністичної трансформації на проблемну дитину ЄС. У березні ірландський суд відмовився видати підсудного поляка на батьківщину, побоюючись, що там йому не забезпечать справедливого процесу.
Але це ще не все. Качинський, у якого немає інших посад, окрім крісла в Сеймі, але який виступає фактичним лідером Польщі, нещодавно заявив правому тижневику, що є такі «елементи наших реалій, які потрібно не просто модернізувати, а зрівняти із землею». Його партії, вважає він, потрібно щонайменше три терміни при владі.
Від такої перспективи лібералам хочеться напитися. Для ЄС це теж цілий клопіт. У грудні Європейська комісія розпочала процедуру проти Польщі за ст. 7 Договору про ЄС, яка може закінчитися тимчасовим позбавленням Польщі права голосу. У березні, коли комісія не прийняла аргументи Польщі на виправдання реформ, уряд запропонував пом’якшити їх, наприклад, обмеживши право міністра юстиції міняти голів районних судів. Але навіть якщо ПіС піде ще на поступки, завдана Польщі шкода вже нікуди не подінеться.
Націоналістичний інтернаціонал
На перший погляд, шлях, яким партія йшла до влади, знайомий. Від Віктора Орбана в Угорщині до Дональда Трампа в Америці популісти конвертували економічні негаразди й страх перед іммігрантами в успіх на виборах. Проте Польща за багатьма важливими аспектами не вписується в такий сценарій. Імміграція тут мізерно мала, хвиля сирійських мігрантів 2015-го, яка спочатку прокотилася Угорщиною, до Польщі так і не дійшла. А успіхи польської економіки можна назвати надзвичайними.
Економіка зростає 26 років поспіль. З 1990-го ВВП на особу майже потроївся (див. «Високо-високо в небо»). З 2000-го динаміка виробництва позитивна, нерівність різко зменшилася. Польща була єдиною країною ЄС, яка пережила кризу 2008–2009 років без рецесії.
Для ілюстрації проїдьтеся на північ від Варшави, до Мазовша. Цей край прекрасний, як концерт Шопена: хвилясте покривало ланів і березових гаїв. Але в 1990-х містечка тут були неромантично занедбані. Сьогодні тут і там розкидані чепурні ферми. Трактори переважно все ще Ursus польського виробництва, але зараз вони вже обладнані кондиціонерами й стереосистемами. У крамницях довкола брукованої ринкової площі містечка Пултуськ (20 тис. населення) і далі, у селі Голимін, продаються предмети розкоші, які два десятки років тому не можна було навіть уявити: кросівки Nike по $100 і вина по $20 за пляшку.
Таке накопичення багатства вже йшло повним ходом і до 2015-го. Але тоді і на президентських, і на парламентських виборах перемогла ПіС. У Пултуську на парламентських виборах вона набрала 46% голосів — на 9% більше, ніж у середньому по країні. У Голиміні — 58%.
Певну роль тут відіграла втома від правоцентристської Громадянської платформи (ГП). Після восьми років при владі ГП стала надто самозаспокоєною. У 2014-му її харизматичний лідер Дональд Туск пішов у відставку з посади прем’єр-міністра й став головою Європейської ради, залишивши свою партію без керманича. Кількох політиків із ГП впіймали за обговоренням державних справ упереміш із лайкою. Ці записи не містили якогось особливого компромату, але неприємний осад лишився.
Так чи інакше, а багатьом виборцям уже добряче набридли лицемірні еліти, які вимагали від них ще більше працювати, щоб рухатися вперед. Ця подвійна втома (від ГП і посткомуністичної проповіді самовдосконалення) зіграла на руку Качинському. Він і його брат були поміж лідерів «Солідарності», що домоглася безкровного переходу Польщі до демократії. Але особливо Ярослав був переконаний, що колишні комуністи надто легко зіскочили з гачка.
У 2001 році коаліція «Солідарності» розкололася на ГП, яка уособлювала консенсус після 1989-го, й антиелітистську ПіС. Остання подобалася тим, хто, як і брати Качинські, вважав, що заслуговує на більше. Їм здавалося, що хоча вони й досягли процвітання, але наближені до ключових посад особи з потрібними зв’язками влаштувалися краще. У 2005-му ПіС здобула чверть голосів — достатньо для відносної більшості в парламенті. Але її некерована коаліція з двома іншими протестними партіями розвалилася через два роки.
До 2015-го серед поляків зростало відчуття того, що їх незаслужено обходять. Не тому, що їм стало гірше жити, а через завищені сподівання, які не відповідали дійсності. Багато з них уже побувало в Західній Європі, куди близько 2 млн поляків вирушило на пошуки роботи після вступу Польщі до ЄС у 2004-му. Опитування мешканців містечок на зразок Пултуська, проведене соціологом Варшавського університету Мацеєм Ґдулею, засвідчило, що електорат ПіС не почувається обділеним увагою й не обурюється рівнем свого життя. Але люди хочуть більшого й уже зараз.
ПіС пообіцяла їм менше зверхності й більше захисту. В особі Анджея Дуди вона отримала молодого та симпатичного претендента на президентське крісло, який перемудрував Броніслава Коморовського — респектабельного, але нецікавого президента від ГП. Беата Шидло, кандидатура Качинського на посаду прем’єр-міністра, була компроміснішою фігурою, ніж сам голова партії, який залишався на задньому плані. За допомогою картинок про мігрантів, які заполонили Західну Європу, ПіС грала на страху перед мусульманською навалою. Лівоцентристи розкололися на два табори. Жоден із них не набрав достатньо голосів, щоб пройти до парламенту. ПіС виграла вибори, набравши безпрецедентну абсолютну більшість голосів.
Здобувши контроль над парламентом і маючи симпатичного президента, прем’єр-міністри від ПіС — спочатку Беата Шидло, а з грудня Матеуш Моравецький — взялися виконувати передвиборчі обіцянки. Вони необачно зупинили розпочату ГП пенсійну реформу, знизивши пенсійний вік, запровадили щомісячні виплати на кожного новонародженого, починаючи з другого, у розмірі 500 злотих ($148), реформували судову систему (нібито щоб підвищити її дієвість) і почали переслідувати за ухиляння від сплати ПДВ, піднявши його до 23%. Така жвава діяльність ПіС виставила їхніх критиків нікчемними привілейованими зрадофілами. Тим часом економіка й далі зростає на рівні 4%, зарплати підвищуються, а інфляція стримується.
ПіС спирається на сильний консервативний прошарок польського суспільства. У 1990-х навіть ліві уряди не виступали за соціальний лібералізм. Польський закон про аборти є одним із найсуворіших у Європі. Глобальний рух #MeToo проти сексуальних домагань у Польщі був менш популярним, ніж #NotMe, за винятком кількох феміністичних груп. Гордість за безсумнівні чесноти Польщі, а вона не співпрацювала з нацистами та однією з перших країн радянського блоку повалила комуністичну владу, інколи обертається ксенофобією. На останньому марші, приуроченому до Дня незалежності, дехто відкрито ніс фашистські плакати.
До 2015 року проєвропейські еліти тримали такі настрої за бар’єром. ПіС знищила його. «Жоден чиновник із Брюсселя не повчатиме нас, що таке демократія», — підсумувала особа, близька до Моравецького.
Що ж таке демократія, на думку ПіС? По-перше, це влада більшості. Будь-яке обмеження означає «правову утопію» — термін Качинського на позначення того, що його ліберальні критики називають системою стримувань і противаг. З опозицією розмови короткі. Закони протягуються у формі законопроектів від окремих депутатів (у такому разі вони, на відміну від законопроектів від уряду, не вимагають обов’язкового громадського обговорення). У 2016 році 40% законопроектів ПіС було подано в такий спосіб (за два попередні скликання парламенту їх було 15% і 13%).
Не маючи супербільшості для внесення змін до Конституції, ПіС зробила все, що можна: підім’яла під себе Конституційний трибунал, замінивши п’ятьох суддів, призначених попереднім скликанням парламенту (включно з двома, яких ГП призначила позачергово, коли рейтинги її популярності впали до рівня, за якого поразки на виборах було не уникнути). І взагалі кричущий факт: уряд проігнорував кілька рішень трибуналу, винесених не на його користь.
Друга риса демократії а-ля ПіС — свобода дії для влади. Міністр юстиції виступає і в ролі генерального прокурора, вирішуючи, за які порушення переслідувати (як-от учасників акцій контрпротесту під час поминання жертв Смоленська), а на які не звертати уваги (як-от на демонстрантів із забороненими фашистськими прапорами). Було запропоновано проект закону з розпуску всього дипломатичного корпусу, аби міністр закордонних справ сам повторно набрав туди тих, кого захоче.
За такого стану справ кадри вирішують усе. За результатами аналізу, проведеного Форумом громадянського розвитку (неурядова організація), завдяки 37 законам ПіС вдалося звільнити понад 11,3 тис. державних службовців. Партія сама вирішує, хто з колишніх комуністів розкаявся і став патріотом (а в лавах ПіС повно таких персонажів), а хто є невиправним ворогом держави. Чимало останніх включно з представниками вищого військового командування було усунуто з посад.
І нехай це бачиться як зневага до Конституції, ручний трибунал ПіС це не хвилює. Торік Конституційний трибунал розглянув 88 справ (половину кількості, яку було розглянуто у 2015-му) і майже завжди ставав на бік уряду. Коли речник громадянських прав Адам Боднар виступив проти реформування ПіС трибуналу, зокрема проти непрозорого призначення трьох суддів, його скаргу відхилила колегія, до якої увійшли двоє зі згаданих суддів.
Чи має ПіС, яка набрала 38% голосів на виборах 2015-го, мандат на скасування суспільного договору, що склався після 1989-го? Моравецький пом’якшує слова Качинського про революцію. Але, додає він, «кожен договір можна змінювати». Польські інституції потребують оновлення, вважає він. Судам необхідно в середньому 685 днів на те, щоб надати угоді чинності. За оперативністю це четверте місце в Європі з кінця. За його словами, усі запроваджувані реформи не унікальні для Польщі.
Вовк в італійській шкурі
Це хитрий рекламний хід. Жоден крок сам по собі революційним не бачиться. У Литві судді Верховного суду призначаються та знімаються парламентом за поданням президента. У Данії та Швеції міністри призначають членів Верховного суду. Хоч би яким відвертим був популістський перекіс державних ЗМІ, ПіС заявляє, що лише поправляє його історично ліберальний ухил.
Колишнього банкіра та мільйонера Моравецького призначено прем’єр-міністром у грудні за наказом Качинського, якого розчарувала Беата Шидло. Він більш світський і розумніший за свою попередницю, а ще вільно володіє англійською. Там, де Шидло обходила Брюссель десятою дорогою, він охоче йде на контакт. Але, коли доходить до визволення держави від (переважно уявних) пережитків комунізму, діє, схоже, за щирим переконанням. У 1980-х роках його батько заснував радикальне крило «Солідарності». Моравецького, тоді ще підлітка, викрали спецслужби, били, наказали викопати собі могилу, але він не сказав, де батько. На відміну від багатьох однопартійців, його зневага до колишнього режиму здається щирою. Але таке завзяття може призвести до того, що він штовхатиме Польщу ближче до «неліберальної демократії», яку Орбан створив в Угорщині та якої відкрито прагне Качинський.
Але Польща не зовсім схожа на Угорщину. Її громадянське суспільство активніше, економіка різнобічніша, у ній немає медіа-олігархів, зазначає Ян-Вернер Мюллер, дослідник популізму та політолог із Принстонського університету. Глядацька аудиторія новин на TVP зменшується, тоді як незалежним газетам різке зростання популярності ПіС пішло на користь. Якщо інші популісти запобігають перед Владіміром Путіним, то Качинський ненавидить Росію, яку звинувачує (без достатніх доказів) в авіакатастрофі під Смоленськом.
Не можна сказати, що ПіС нечутлива до критики. Пропозиції контролювати незалежні ЗМІ поклали під сукно. Те саме спіткало спроби законодавчо заборонити аборти, після того як тисячі жінок вийшли на вулиці. Суди переважно закривають справи демонстрантів проти ПіС. Рішення пані Шидло видати собі й своєму уряду 2,1 млн злотих перед відставкою може коштувати партії підтримки на місцевих виборах восени. Бонусґейт — можливе пояснення втрати ПіС популярності останнім часом.
Партія також не така монолітна, якою їй хотілося б здаватися. У березні Дуда пішов проти лінії ПіС і ветував законопроект про можливість позбавляти звань військовослужбовців комуністичної епохи. Фракція, незадоволена злетом Моравецького, намагається підрізати йому крила. Ні він, ні Качинський не мають впливу на вільнодумця Збіґнєва Зьобра — міністра юстиції, який очолює власне угруповання в Сеймі.
А ще ж є Європейський Союз. Крім процедури за ст. 7 наростає хор голосів країн-членів, які хочуть у майбутньому пов’язати допомогу з боку ЄС із верховенством права. Зіткнувшись із вибором між революцією та грошима ЄС, які пливуть переважно лише до біднішого сільського електорату ПіС, партія, можливо, ще добре подумає.
Але, навіть якби й вдалося зупинити руйнівну діяльність ПіС, усе одно вона залишить глибокі шрами. Суспільство розділилося на ворожі табори. Лідер ГП здається спантеличеним, коли його запитують, чи має він друзів у ПіС. Аналогічно реагують помічники Моравецького на запитання про приятелів у ГП.
Чистки у війську та розвідувальних службах призвели до напружених стосунків із союзниками. Дипломатичні наслідки ухваленого закону про Голокост, який Сполучені Штати та Ізраїль вважають спробою відбілити роль частини поляків, були катастрофічними. За словами одного вашингтонського інсайдера, Польща ризикує перетворитися на другу Туреччину — проблемного союзника, потрібного лише з огляду на його стратегічне розташування.
Хоча економіка й здорова, на неї краще дивитися під глобальним кутом. Співпраця із Західною Європою сповільнилася. Дефіцит робочої сили й щедрі соціальні виплати збільшили споживання (з 2016 року держава видала 42,6 млрд злотих лише допомоги на дітей), але не приватні інвестиції. Ґжеґож Бачевський із конфедерації підприємців Lewiatan провину за це покладає, зокрема, на брак чіткого регулювання. Закони, які впливають на цілі сектори, поспіхом протягуються через Сейм. Закон про заборону торгівлі в неділю було ухвалено в січні, у березні він набрав чинності. Своїми розмовами про націо*нальних чемпіонів і «національний капітал» Моравецький ризикує відлякати іноземців.
Державний капіталізм того штибу, якому начебто віддає перевагу прем’єр-міністр, може негативно позначитися на продуктивності. А вона має підвищуватися, щоб забезпечити зростання, адже чисельність населення падатиме й далі (у 2015-му вже було менш як 38 млн). Мало хто сподівається, що грошова допомога на дітей зупинить цю тенденцію. У короткій перспективі вона може вплинути на кількість робочої сили. За деякими оцінками, для 103 тис. матерів ці виплати стали стимулом не працювати. Зайнятість серед молодих жінок сягнула рекордно низького за останні 19 років рівня. Зниження пенсійного віку лише погіршить ситуацію. Це, а також ймовірне зменшення фінансової допомоги від ЄС після 2020-го спонукало рейтингові агенції Fitch і Standard & Poor’s знизити прогнозовані темпи зростання ВВП Польщі до 1,5–2,6% у наступні 10 років.
Найгірше те, що наступ ПіС на державні інститути Польщі підриває довіру до них у громадян. Кампанія ПіС, яка змальовує судову владу корумпованою клікою аж до білбордів із зображенням п’яного судді за кермом, поза сумнівом, допомогла підірвати довіру до правосуддя (за даними Євробарометра, вона знизилася з 41% в 2015-му до 32% нині).
У найкращому разі неліберальні реформи ПіС може скасувати партія, яка переможе на наступних виборах. Але прецедент уже був, тож, не виключено, що майбутні уряди повторять цей цикл розширення складу судів і чисток. У найгіршому разі Польща вже стала на шлях авторитаризму, яким ідуть Туреччина та Угорщина. Сьогодні мало хто вважає це ймовірним. Але коли такі зрушення починаються, то відбуваються неочікувано швидко.
Щоб мати уявлення про Польщу під владою популістської партії «Право і справедливість» (ПіС), увімкніть новини на державному телеканалі Telewizja Polska (TVP). Вони починаються анімаційним роликом, який показує визначні місця Польщі й закінчується великим планом годинникової башти королівського замку у Варшаві.
Найвідомішої споруди польської столиці — височенного збудованого за радянської доби Палацу культури і науки — не видно. Далі з’являються ведучі й починають улесливо вихваляти ПіС, а її критиків таврувати «зрадливими криптокомуністами».
Це поєднання прихованого та відвертого націоналістичного ревізіонізму відображає два з половиною роки правління ПіС. Партія провела чистки в органах державної влади, заборонила звинувачувати «польську націю» в причетності до Голокосту та поширює теорії змови про авіакатастрофу 2010 року під Смоленськом у Росії, у якій загинули тодішній президент Лех Качинський і 95 інших членів польської урядової делегації. Вона вперто не помічає шовінізму серед своїх прибічників, але переслідує мирних протестувальників на поминальних заходах у пам’ять про жертв смоленської катастрофи, які проводить голова ПіС брат-близнюк Леха Ярослав.
Особливо непокоїть те, що ПіС вихолостила Конституційний трибунал і надала депутатам Сейму та міністрам більше повноважень, пов’язаних із призначенням суддів, що поставило під загрозу незалежність останніх. Вона посіяла зерна розбрату в самій Польщі й між країною та її союзниками в Європейському Союзі, а також Ізраїлем і США. Перетворила Польщу зі зразка посткомуністичної трансформації на проблемну дитину ЄС. У березні ірландський суд відмовився видати підсудного поляка на батьківщину, побоюючись, що там йому не забезпечать справедливого процесу.
Але це ще не все. Качинський, у якого немає інших посад, окрім крісла в Сеймі, але який виступає фактичним лідером Польщі, нещодавно заявив правому тижневику, що є такі «елементи наших реалій, які потрібно не просто модернізувати, а зрівняти із землею». Його партії, вважає він, потрібно щонайменше три терміни при владі.
Від такої перспективи лібералам хочеться напитися. Для ЄС це теж цілий клопіт. У грудні Європейська комісія розпочала процедуру проти Польщі за ст. 7 Договору про ЄС, яка може закінчитися тимчасовим позбавленням Польщі права голосу. У березні, коли комісія не прийняла аргументи Польщі на виправдання реформ, уряд запропонував пом’якшити їх, наприклад, обмеживши право міністра юстиції міняти голів районних судів. Але навіть якщо ПіС піде ще на поступки, завдана Польщі шкода вже нікуди не подінеться.
Націоналістичний інтернаціонал
На перший погляд, шлях, яким партія йшла до влади, знайомий. Від Віктора Орбана в Угорщині до Дональда Трампа в Америці популісти конвертували економічні негаразди й страх перед іммігрантами в успіх на виборах. Проте Польща за багатьма важливими аспектами не вписується в такий сценарій. Імміграція тут мізерно мала, хвиля сирійських мігрантів 2015-го, яка спочатку прокотилася Угорщиною, до Польщі так і не дійшла. А успіхи польської економіки можна назвати надзвичайними.
Економіка зростає 26 років поспіль. З 1990-го ВВП на особу майже потроївся (див. «Високо-високо в небо»). З 2000-го динаміка виробництва позитивна, нерівність різко зменшилася. Польща була єдиною країною ЄС, яка пережила кризу 2008–2009 років без рецесії.
Для ілюстрації проїдьтеся на північ від Варшави, до Мазовша. Цей край прекрасний, як концерт Шопена: хвилясте покривало ланів і березових гаїв. Але в 1990-х містечка тут були неромантично занедбані. Сьогодні тут і там розкидані чепурні ферми. Трактори переважно все ще Ursus польського виробництва, але зараз вони вже обладнані кондиціонерами й стереосистемами. У крамницях довкола брукованої ринкової площі містечка Пултуськ (20 тис. населення) і далі, у селі Голимін, продаються предмети розкоші, які два десятки років тому не можна було навіть уявити: кросівки Nike по $100 і вина по $20 за пляшку.
Таке накопичення багатства вже йшло повним ходом і до 2015-го. Але тоді і на президентських, і на парламентських виборах перемогла ПіС. У Пултуську на парламентських виборах вона набрала 46% голосів — на 9% більше, ніж у середньому по країні. У Голиміні — 58%.
Певну роль тут відіграла втома від правоцентристської Громадянської платформи (ГП). Після восьми років при владі ГП стала надто самозаспокоєною. У 2014-му її харизматичний лідер Дональд Туск пішов у відставку з посади прем’єр-міністра й став головою Європейської ради, залишивши свою партію без керманича. Кількох політиків із ГП впіймали за обговоренням державних справ упереміш із лайкою. Ці записи не містили якогось особливого компромату, але неприємний осад лишився.
Так чи інакше, а багатьом виборцям уже добряче набридли лицемірні еліти, які вимагали від них ще більше працювати, щоб рухатися вперед. Ця подвійна втома (від ГП і посткомуністичної проповіді самовдосконалення) зіграла на руку Качинському. Він і його брат були поміж лідерів «Солідарності», що домоглася безкровного переходу Польщі до демократії. Але особливо Ярослав був переконаний, що колишні комуністи надто легко зіскочили з гачка.
У 2001 році коаліція «Солідарності» розкололася на ГП, яка уособлювала консенсус після 1989-го, й антиелітистську ПіС. Остання подобалася тим, хто, як і брати Качинські, вважав, що заслуговує на більше. Їм здавалося, що хоча вони й досягли процвітання, але наближені до ключових посад особи з потрібними зв’язками влаштувалися краще. У 2005-му ПіС здобула чверть голосів — достатньо для відносної більшості в парламенті. Але її некерована коаліція з двома іншими протестними партіями розвалилася через два роки.
До 2015-го серед поляків зростало відчуття того, що їх незаслужено обходять. Не тому, що їм стало гірше жити, а через завищені сподівання, які не відповідали дійсності. Багато з них уже побувало в Західній Європі, куди близько 2 млн поляків вирушило на пошуки роботи після вступу Польщі до ЄС у 2004-му. Опитування мешканців містечок на зразок Пултуська, проведене соціологом Варшавського університету Мацеєм Ґдулею, засвідчило, що електорат ПіС не почувається обділеним увагою й не обурюється рівнем свого життя. Але люди хочуть більшого й уже зараз.
ПіС пообіцяла їм менше зверхності й більше захисту. В особі Анджея Дуди вона отримала молодого та симпатичного претендента на президентське крісло, який перемудрував Броніслава Коморовського — респектабельного, але нецікавого президента від ГП. Беата Шидло, кандидатура Качинського на посаду прем’єр-міністра, була компроміснішою фігурою, ніж сам голова партії, який залишався на задньому плані. За допомогою картинок про мігрантів, які заполонили Західну Європу, ПіС грала на страху перед мусульманською навалою. Лівоцентристи розкололися на два табори. Жоден із них не набрав достатньо голосів, щоб пройти до парламенту. ПіС виграла вибори, набравши безпрецедентну абсолютну більшість голосів.
Здобувши контроль над парламентом і маючи симпатичного президента, прем’єр-міністри від ПіС — спочатку Беата Шидло, а з грудня Матеуш Моравецький — взялися виконувати передвиборчі обіцянки. Вони необачно зупинили розпочату ГП пенсійну реформу, знизивши пенсійний вік, запровадили щомісячні виплати на кожного новонародженого, починаючи з другого, у розмірі 500 злотих ($148), реформували судову систему (нібито щоб підвищити її дієвість) і почали переслідувати за ухиляння від сплати ПДВ, піднявши його до 23%. Така жвава діяльність ПіС виставила їхніх критиків нікчемними привілейованими зрадофілами. Тим часом економіка й далі зростає на рівні 4%, зарплати підвищуються, а інфляція стримується.
ПіС спирається на сильний консервативний прошарок польського суспільства. У 1990-х навіть ліві уряди не виступали за соціальний лібералізм. Польський закон про аборти є одним із найсуворіших у Європі. Глобальний рух #MeToo проти сексуальних домагань у Польщі був менш популярним, ніж #NotMe, за винятком кількох феміністичних груп. Гордість за безсумнівні чесноти Польщі, а вона не співпрацювала з нацистами та однією з перших країн радянського блоку повалила комуністичну владу, інколи обертається ксенофобією. На останньому марші, приуроченому до Дня незалежності, дехто відкрито ніс фашистські плакати.
До 2015 року проєвропейські еліти тримали такі настрої за бар’єром. ПіС знищила його. «Жоден чиновник із Брюсселя не повчатиме нас, що таке демократія», — підсумувала особа, близька до Моравецького.
Що ж таке демократія, на думку ПіС? По-перше, це влада більшості. Будь-яке обмеження означає «правову утопію» — термін Качинського на позначення того, що його ліберальні критики називають системою стримувань і противаг. З опозицією розмови короткі. Закони протягуються у формі законопроектів від окремих депутатів (у такому разі вони, на відміну від законопроектів від уряду, не вимагають обов’язкового громадського обговорення). У 2016 році 40% законопроектів ПіС було подано в такий спосіб (за два попередні скликання парламенту їх було 15% і 13%).
Не маючи супербільшості для внесення змін до Конституції, ПіС зробила все, що можна: підім’яла під себе Конституційний трибунал, замінивши п’ятьох суддів, призначених попереднім скликанням парламенту (включно з двома, яких ГП призначила позачергово, коли рейтинги її популярності впали до рівня, за якого поразки на виборах було не уникнути). І взагалі кричущий факт: уряд проігнорував кілька рішень трибуналу, винесених не на його користь.
Друга риса демократії а-ля ПіС — свобода дії для влади. Міністр юстиції виступає і в ролі генерального прокурора, вирішуючи, за які порушення переслідувати (як-от учасників акцій контрпротесту під час поминання жертв Смоленська), а на які не звертати уваги (як-от на демонстрантів із забороненими фашистськими прапорами). Було запропоновано проект закону з розпуску всього дипломатичного корпусу, аби міністр закордонних справ сам повторно набрав туди тих, кого захоче.
За такого стану справ кадри вирішують усе. За результатами аналізу, проведеного Форумом громадянського розвитку (неурядова організація), завдяки 37 законам ПіС вдалося звільнити понад 11,3 тис. державних службовців. Партія сама вирішує, хто з колишніх комуністів розкаявся і став патріотом (а в лавах ПіС повно таких персонажів), а хто є невиправним ворогом держави. Чимало останніх включно з представниками вищого військового командування було усунуто з посад.
І нехай це бачиться як зневага до Конституції, ручний трибунал ПіС це не хвилює. Торік Конституційний трибунал розглянув 88 справ (половину кількості, яку було розглянуто у 2015-му) і майже завжди ставав на бік уряду. Коли речник громадянських прав Адам Боднар виступив проти реформування ПіС трибуналу, зокрема проти непрозорого призначення трьох суддів, його скаргу відхилила колегія, до якої увійшли двоє зі згаданих суддів.
Чи має ПіС, яка набрала 38% голосів на виборах 2015-го, мандат на скасування суспільного договору, що склався після 1989-го? Моравецький пом’якшує слова Качинського про революцію. Але, додає він, «кожен договір можна змінювати». Польські інституції потребують оновлення, вважає він. Судам необхідно в середньому 685 днів на те, щоб надати угоді чинності. За оперативністю це четверте місце в Європі з кінця. За його словами, усі запроваджувані реформи не унікальні для Польщі.
Вовк в італійській шкурі
Це хитрий рекламний хід. Жоден крок сам по собі революційним не бачиться. У Литві судді Верховного суду призначаються та знімаються парламентом за поданням президента. У Данії та Швеції міністри призначають членів Верховного суду. Хоч би яким відвертим був популістський перекіс державних ЗМІ, ПіС заявляє, що лише поправляє його історично ліберальний ухил.
Колишнього банкіра та мільйонера Моравецького призначено прем’єр-міністром у грудні за наказом Качинського, якого розчарувала Беата Шидло. Він більш світський і розумніший за свою попередницю, а ще вільно володіє англійською. Там, де Шидло обходила Брюссель десятою дорогою, він охоче йде на контакт. Але, коли доходить до визволення держави від (переважно уявних) пережитків комунізму, діє, схоже, за щирим переконанням. У 1980-х роках його батько заснував радикальне крило «Солідарності». Моравецького, тоді ще підлітка, викрали спецслужби, били, наказали викопати собі могилу, але він не сказав, де батько. На відміну від багатьох однопартійців, його зневага до колишнього режиму здається щирою. Але таке завзяття може призвести до того, що він штовхатиме Польщу ближче до «неліберальної демократії», яку Орбан створив в Угорщині та якої відкрито прагне Качинський.
Але Польща не зовсім схожа на Угорщину. Її громадянське суспільство активніше, економіка різнобічніша, у ній немає медіа-олігархів, зазначає Ян-Вернер Мюллер, дослідник популізму та політолог із Принстонського університету. Глядацька аудиторія новин на TVP зменшується, тоді як незалежним газетам різке зростання популярності ПіС пішло на користь. Якщо інші популісти запобігають перед Владіміром Путіним, то Качинський ненавидить Росію, яку звинувачує (без достатніх доказів) в авіакатастрофі під Смоленськом.
Не можна сказати, що ПіС нечутлива до критики. Пропозиції контролювати незалежні ЗМІ поклали під сукно. Те саме спіткало спроби законодавчо заборонити аборти, після того як тисячі жінок вийшли на вулиці. Суди переважно закривають справи демонстрантів проти ПіС. Рішення пані Шидло видати собі й своєму уряду 2,1 млн злотих перед відставкою може коштувати партії підтримки на місцевих виборах восени. Бонусґейт — можливе пояснення втрати ПіС популярності останнім часом.
Партія також не така монолітна, якою їй хотілося б здаватися. У березні Дуда пішов проти лінії ПіС і ветував законопроект про можливість позбавляти звань військовослужбовців комуністичної епохи. Фракція, незадоволена злетом Моравецького, намагається підрізати йому крила. Ні він, ні Качинський не мають впливу на вільнодумця Збіґнєва Зьобра — міністра юстиції, який очолює власне угруповання в Сеймі.
А ще ж є Європейський Союз. Крім процедури за ст. 7 наростає хор голосів країн-членів, які хочуть у майбутньому пов’язати допомогу з боку ЄС із верховенством права. Зіткнувшись із вибором між революцією та грошима ЄС, які пливуть переважно лише до біднішого сільського електорату ПіС, партія, можливо, ще добре подумає.
Але, навіть якби й вдалося зупинити руйнівну діяльність ПіС, усе одно вона залишить глибокі шрами. Суспільство розділилося на ворожі табори. Лідер ГП здається спантеличеним, коли його запитують, чи має він друзів у ПіС. Аналогічно реагують помічники Моравецького на запитання про приятелів у ГП.
Чистки у війську та розвідувальних службах призвели до напружених стосунків із союзниками. Дипломатичні наслідки ухваленого закону про Голокост, який Сполучені Штати та Ізраїль вважають спробою відбілити роль частини поляків, були катастрофічними. За словами одного вашингтонського інсайдера, Польща ризикує перетворитися на другу Туреччину — проблемного союзника, потрібного лише з огляду на його стратегічне розташування.
Хоча економіка й здорова, на неї краще дивитися під глобальним кутом. Співпраця із Західною Європою сповільнилася. Дефіцит робочої сили й щедрі соціальні виплати збільшили споживання (з 2016 року держава видала 42,6 млрд злотих лише допомоги на дітей), але не приватні інвестиції. Ґжеґож Бачевський із конфедерації підприємців Lewiatan провину за це покладає, зокрема, на брак чіткого регулювання. Закони, які впливають на цілі сектори, поспіхом протягуються через Сейм. Закон про заборону торгівлі в неділю було ухвалено в січні, у березні він набрав чинності. Своїми розмовами про націо*нальних чемпіонів і «національний капітал» Моравецький ризикує відлякати іноземців.
Державний капіталізм того штибу, якому начебто віддає перевагу прем’єр-міністр, може негативно позначитися на продуктивності. А вона має підвищуватися, щоб забезпечити зростання, адже чисельність населення падатиме й далі (у 2015-му вже було менш як 38 млн). Мало хто сподівається, що грошова допомога на дітей зупинить цю тенденцію. У короткій перспективі вона може вплинути на кількість робочої сили. За деякими оцінками, для 103 тис. матерів ці виплати стали стимулом не працювати. Зайнятість серед молодих жінок сягнула рекордно низького за останні 19 років рівня. Зниження пенсійного віку лише погіршить ситуацію. Це, а також ймовірне зменшення фінансової допомоги від ЄС після 2020-го спонукало рейтингові агенції Fitch і Standard & Poor’s знизити прогнозовані темпи зростання ВВП Польщі до 1,5–2,6% у наступні 10 років.
Найгірше те, що наступ ПіС на державні інститути Польщі підриває довіру до них у громадян. Кампанія ПіС, яка змальовує судову владу корумпованою клікою аж до білбордів із зображенням п’яного судді за кермом, поза сумнівом, допомогла підірвати довіру до правосуддя (за даними Євробарометра, вона знизилася з 41% в 2015-му до 32% нині).
У найкращому разі неліберальні реформи ПіС може скасувати партія, яка переможе на наступних виборах. Але прецедент уже був, тож, не виключено, що майбутні уряди повторять цей цикл розширення складу судів і чисток. У найгіршому разі Польща вже стала на шлях авторитаризму, яким ідуть Туреччина та Угорщина. Сьогодні мало хто вважає це ймовірним. Але коли такі зрушення починаються, то відбуваються неочікувано швидко.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.