Павло Бондаренко
21 хв ·
Привіт, мої любі "полуношники". А знаєте ви, хто з радянських полководців Другої світової війни був найталановитіший?
Не Ватутін, не Рокоссовський і навіть не геніальний маршал Василевський. Найбільшою перлиною в РККА був генерал-лейтенант Андрій Андрійович Власов. Герой оборони Києва. Автор перемоги під Москвою (яку потім Жуков собі приписав).
Це нині Власов і "власівці" є символом зради. Це так. Тут проти фактів не попреш. Тут усе спаведливо. Але дозвольте додати до цього: Власов є не лише символом зради - він є символом ЗРАДИ. Величезної і всеохоплюючої, характерної для СРСР.
Усе почалося з того, що зрадили Власова. Зрадниками є Сталін, Малєнков, Ворошилов і Шапошников. У березні 1942 року 2-а ударна армія Волховського фронту прорвала фронт противника і пішла на з`єднання з Ленінградським фронтом, тобто, прориваючи блокаду Ленінграда. Однак ані сусідні армії Волховського, ані жодна армія Ленінградського фронтів підтримати 2-у ударну армію не змогли.
А. А. Власов був заступником командуючого Волховським фронтом. Ясно було, що 2-у ударну треба відводити, але наполегливі прохання комфронта Мерецкова та його заступника Власова Ставка не задовольнила: вождям жаль було віддавати уже захоплену територію: до з`єднання з Ленінградським фронтом була дуже близько і усі сподівалися: а раптом?
А потім було пізно. 2-у ударну оточили. В армії почався голод. Власова кинули "розбиратися", а потім призначили командувати. Рятувати. Коли люди уже не стояли на ногах від виснаження, а кора на деревах у лісах під Любанню була обдерта на рівні людського зросту. Моторошні картини куп мертвих тіл у М`ясному бору назвжди запамятали ті, кому пощастило вижити...
Зрада Сталинім Власова полягала навіть не в тому, що його не евакуювали (хоча військових такого калібру завжди вивозили літаками за будь-яку ціну). Зрада полягала в тому, що катастрофу 2-ї армії звалили на нього. А перемогу під Волоколамськом відібрали і переписали на Жукова.
Маршал авіації Силантьєв писав:
"Когда 2-я ударная армия гибла в волховских болотах, мы видели, что это результат просчета и Верховного Главнокомандования. Я полгода висел над этой армией и потерял там много боевых товарищей. Гибель армии была величайшей трагедией тысяч солдат и офицеров, всю вину за которую потом свалили на изменника генерала Власова. Нелепо оправдывать предателя, но истина в том, что армия ему досталась уже в катастрофическом состоянии"
А тут ще одна зрада. Тепер уже від своїх, рідних радянських людей. Двометрового зросту потужний генерал, як і усі великі чоловіки найбільше страждав від голоду. Зрештою, блукаючи лісами, він геть охляв, і коли вийшов на село Туховежі, попросився у перший ліпший будинок. Там його пригріли, напоїли молочком, і генерала зморило.
А тим часом власник хати побіг до поліцаїв і здав генерала.
За зраду мужик отримав від німців корову, 10 пачок махорки, 2 пляшки тмінного шнапсу і... почесну грамоту. Почесну грамоту, друзі!
І Власов зламався. Розуміючи, що так і так йому смерть (бо навіть визволивши з німецького полону Сталін його розстріляє), як полководець розуміючи, хто винен у катастрофі 2-ї ударної і що цю катастрофу звалять на нього, Власов пішов у зрадники.
Йому просто не було кого защищати. С точки зору Власова, його зрадили і вождь, якому він був вірний, і народ, той самий народ, за який він мав умирати.
До речі, мужика, який його здав, потім записали у старости - з позиції комуністичної пропаганди звичайні радянські люди не могли зрадити радянського генерала? Не могли. А значить і не зраджували. То староста-перевертень.
Сам А. А. Власов уже в полоні порівнював себе з царським генералом Самсоновим, теж командуючим 2-ю армією, яка також через некомпетентність і зраду, потрапила у оточення в серпні 1914 року. Генерал Самсонов застрелився. Власов вирішив, що за Сталіна кінчати з собою не буде.
Його вибір. І це - зрада. Без питань. І без жодних виправдань Власова.
Але темою цього посту була зовсім інша зрада.
Перемоги у Власова навіщо відбирати?
Навіщо брудом обливати?
Буруду на ньому і так багато.
Дійшло до того, що його намагаються видати тупим, некомпетентним інтриганом, кар`єристом і підлабузником. Ось вам приклад радянсько-російського ставлення до історії. Найправдивіший маршал Жуков:
"Я его давно знал - в 1924 году учились вместе на кавалерийских курсах усовершенствования комсостава (ККУКС). В 1940 году он служил в Украинском особом военном округе, которым я тогда командовал. В начале войны под Москвой он командовал 40-й дивизией. Показал себя слабым командиром. Я уже подумывал его сместить. Но вдруг позвонил Сталин:
- Мы тут думаем у вас Власова забрать - на Волховском направлении у нас прорыв.
Я очень обрадовался.
- Ну что ж, - говорю, - берите".
Не будемо придиратися до "геніального полководця" з приводу "Українського особого військового округу", якого у природі ніколи не існувало. Тут в іншому справа. А. А. Власов до 1941 року командував 99-ю дивізією і зробив її кращою в Червоній Армії, за що дивізія отримала Перехідний Червоний прапор, а Власов - орден Червоного Прапора, золотий годинник і величезне підвищення - одразу командуючим 4-м мехкорпусом, і на цій посаді уже за місяць отримав орден Леніна.Так що слабким командиром він не був - навпаки.
До речі, що робив Власов, піхотний офіцер на кавалерійських курсах - теж загадка, яка залишається на совісті "правдивих" спогадів Жукова.
Ну і, звичайно, під Москвою Власов 40-ю дивізією не командував. Він цією дивізією ніколи не командував. Він командував найкращою армією Західного фронту, тією самою, яка прорвала фронт у грудні 1941 року під Волоколамськом і розгромила німців, забезпечивши перемогу у кампанії.
До чого це я усе?
Я навіть не про зовсім іншу зраду. Я про зраду як основу характеру "радянського народу".
Власова зрадили, потім Власов зрадив, потім Власова знову зрадили...
Куди не кинь поглядом - всюду зрада, всюду зрадники, які продають, підставляють, підсиджують один одного.За посаду або зайву пайку хліба.
Найогидніше знаєте що? Був у мене троюрідний дід Петро. Я його дуже якось боявся, бо баби шепотілися тихо: "Дід Петро - власівець". Він навіть свої 10 років відтягнув на лісоповалі. А нам уже в 2 класі розповіли хто такі "власівці" і які вони погані.
Лише пізніше я дізнався, що "власівець" дід Петро був солдатом у тій нещасній 2-й ударній. Практично непритомний від голоду потрапив у німецький полон, просидів у таборі 3 роки. А коли у 45-му його звільнили, сталініські "органи", як зраднику, впаяли йому 10 років.
Власов, звичайно, зрадник. Але до чого тут дід Петро?
Власов, звиайно, зрадник. А решта? Ті, хто писав доноси на Туполєва і Курбаса, Корольова і Ахматову, Гумільова і Мерецкова?
Власов - зрадник. І Сталін негарна людина. І Жуков, Хрущов, Ворошилов, Берія - теж.
Але хіба вони накатали СОРОК МІЛЬЙОНІВ доносів?
) нас застукала, точнее услышала начало этой песни и ей показалось, что там звучит "Хайль"