Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
...Слышите каждый день неделями, месяцами, годами.
Є такий індикатор -- якщо з ранку вас турбують звичайні справи у вашому особистому житті (робота, діти, погода ...), а як у вечері повертаєшся, а у вас на думці якісь політичні або геополітичні питання, то це означає, що скоріше за все вас обробила пропаганда та просунули розкручені теми. Навіть реакції на такі теми можуть бути не вашими, а маніпульованими. То ж інколи треба просто закривати собі усі джерела "інформації" на деякий час -- для профілактики, та й щоби мати час і сили розбиратися з особистими питаннями.
 
Мне просто захотелось поделиться красотой - как красиво звучит их обращение на двух языках. Это как песня (особенно - французский).

Напомню, что в Канаде госслужащие обязаны владеть обоими гос. языками, так как человек, который обращается в гос. органы по любому вопросу, может выбирать сервис на одном (любом) языке из двух.
У нас в восточной части тоже так, в основном. Хоть и один государственный.
Но все равно дальше будет русского языка все меньше.
россия продает русский язык как пакетный товар в своих подлых намерениях, пытаясь пристегнуть к нему лояльность к империи и согласие с российской версией истории...И носителя русского языка и землю, на которой тот построил дом, россия рассматривает как свою собственность и даже "защищает и освобождает".
Как освобождает - да сразу от всех жизненных проблем, просто лишая жизни.

Столько вреда принести дружественному славянскому народу, с тем же языком - лишив его своего родного, как это делала россия, на протяжении веков - это еще предстоит описать во многих томах...
 

Кінець паршивого водевілю​


«Все, вистава закінчилась, актори розійшлися, декорації вивозять на смітник.»

29 березня увага український медіа була прикута до Києво-Печерської лаври, звідки нарешті мають виселити адептів РПЦ. Також активно обговорювались події на фронті, контрнаступ та інші важливі теми. Майже непоміченою залишилась воістину епохальна подія: очільник «ЛНР» Леонід Пасічник видав указ «Про ліквідацію виконавчих органів державної влади Луганської Народної Республіки». Тобто всі «міністерства», «служби», «комітети» разом з «народною міліцією» перестануть існувати до 1 червня поточного року.

Жодної сенсації тут, звісно ж, нема. Після анексії, оголошеної у Москві восени 2022 року, «народну республіку» вводять до складу Російської Федерації – от і весь секрет внутрішніх перестановок. Луганщина як була, так і залишається (поки що) окупованою – і байдуже, яку назву має тамтешня окупаційна адміністрація. Та все ж є один символічний аспект, що справді має значення.

29 березня завершився сепаратистський водевільчик, який тривав довгих вісім років – з травня 2014-го, коли на Донбасі відбувся сумнозвісний «референдум». Пам’ятаєте, скільки пафосу тоді генерувала російська пропаганда? «Народне волевиявлення», «незалежна республіка», «вибір Донбасу». Ну і де тепер захисники цього вибору? Де патріоти «маленької, але гордої республіки»? Про протести у Луганську щось не чути. Не буде їх і у Донецьку. Все, вистава закінчилась, актори розійшлися, декорації вивозять на смітник.

Сьогодні хороша нагода згадати, що донбаський сепаратизм від самого початку – з ранніх 1990-х – був створений
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
, а згодом – підігрітий російськими спецслужбами. Проте вдихнути життя в цього політтехнологічного голема їм так і не вдалося. Навіть навесні 2014 року ударною силою заколоту були завезені з РФ бойовики, а місцева «вата» переважно створювала масовку. Ще раз: без прямого російського втручання так звана «русская вєсна» на Донбасі вщухла б ще до завершення календарного сезону. А скоріш за все, і не почалася б.

Та й донбаські еліти, вкупі зі зрадниками з числа чиновників та силовиків, керувалися зовсім не ідеями самостійності Донбасу. Це були дуже прагматичні ділки, котрі міркували винятково про владу і статки – і заради них були готові вступити у змову хоч з російськими спецслужбами, хоч із самим чортом. Те, що врешті вони потягнули за собою в пекло війни та окупації цілий регіон – це справді трагедія. Як і кожна трагедія подібного масштабу, вона сталася внаслідок збігу цілого комплексу історичних обставин. Але ідея донбаської державності з-поміж них була відсутня – як на рівні еліт, так в свідомості мас.

Звідки ж тоді взялись всі оті Мозгові, Бетмени, Плотницькі та інші ватажки «ополчєнія»? І тут все дуже банально. В моменти безвладдя опір хаосу може чинити лише громадянське суспільство, але на Донбасі воно завжди було досить слабким. Тому, коли навесні 2014-го державні інституції були паралізовані або зруйновані, на Донбасі сталася кримінальна революція, масштаби котрої ще й досі не усвідомлені. Банди, що діяли під виглядом загонів «ополчєнія» займались тим, чим належить бандам – грабунком і мародерством. Те, що російське телебачення подавало, як «повстання проти хунти», було бунтом люмпенів і кримінальників, які прагнули скористатись можливостями періоду безвладдя. Найбільш розумні – як-от Плотницький чи Пасічник – вчасно зрозуміли ситуацію і пішли на службу в окупаційній адміністрації. Хто не зорієнтувався – пішов «в расход».

Тепер «в расход» пішла й сама «народна республіка» – черговий мертвонароджений проєкт Кремля.

Автор: Максим Віхров

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Также не забываем, что нынешняя война в Украине ведется (в том числе) за контроль над Черным Морем.
Мабуть це за безпеку міжнародного судноплавства у північній частині Чорного моря та контроль за українськими територіальними водами.
 
Назад
Зверху Знизу