Статус: Офлайн
Реєстрація: 21.12.2007
Повідом.: 3461
Реєстрація: 21.12.2007
Повідом.: 3461
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 25.05.2009
Повідом.: 6246
Реєстрація: 25.05.2009
Повідом.: 6246
Guido Fawkes
для
Немного здравого смысла
51 мин.
Много раз уже говорил но еще раз повторяю: СН это реинкарнация ПР а Зеленский это Янукович лайт с порывами к хард.
История с 5 тыс озвученные Скороход лишь очередной раз это подтверждает. В прошлый раз ПР поимела проблем из-за того что в результате их правления страна была доведена до ручки и ключевым фигурам ПР пришлось падать с балкона или улетать в Москву при этом теряя бизнес в Украине или как минимум теряя потоки к которым в Москве их уже никто не допустит, а потому приходится жить на свои - а это очевидно для них печально.
Вот создавая СН серьезные люди из остатков ПР учли этот недостаток - зачем серьезному бизнесмену, чинуше, решале сидеть в ВР, ходить на работу, тыкать клавиши, а потом еще и с перспективой как у ПР пролететь мимо жизни если можно за 5 .. 10 .. да даже 100 тыс в месяц нанять идиота который из себя ничего не представляет зато полностью соответствует чаяниям народа-идиота который в едином маразматическом порыве готов проголосовать за фотографов и шоуменов лишь бы не профполитики сидели в ВР..
Ну так и отлично!! - садим болванчика в ВР на зарплате а сами через них делаем то же, что и при ПР - дерибаним землю, госсобственность ..да что угодно .. а когда все это развалится то вас даже не вспомнят - вы ж в ВР не были - это депутаты голосовали за которых мудрый народ проголосовал так пусть теперь с балкона фотографы падают. А в следующий раз можно выбрать уже не фотографов в ВР а таксистов .. или грузчиков .. или трактористов да кого угодно - все как мудрый народ хочет .. какие проблемы то??
Это технология Чечетова от его руки до его полета только апнутая до следующего уровня ..
Нигде ни в одной стране мира таких технологий еще не применяли .. или применяли но народ не был таким тупым чтобы на это повестись ибо сам лозунг -"кто угодно но не политики должны заниматься политикой" это точно признак умственной отсталости нашего населения за этот лозунг выступившее в количестве 70% и более..
Технология новых лиц дошла до своего финального и самого совершенного этапа развития .. за что голосовали то и получили.
Народ Украины сам своими руками уничтожил парламент.... ибо то что есть это не парламент - это орган нажимания на кнопки по заказу тех кто 5 тыс платит.
Народ Украины сам лично на каждом этапе, каждом шаге уничтожения собственного государства и своей жизни вместо сопротивления кричал - "ДА!! и немедленно!!!"
Когда народ поддерживал снятие неприкосновенности с депутатов, что является ключевым моментом для стабильного функционирования этого балагана ибо те кто платит 5 тыс должны иметь контроль над теми кому они платят.
Когда народ поддерживал отстранение политиков от политики ибо старые лица надо убрать.
На каждом этапе народ был "За!".
Ну вот теперь кушайте с удовольствием вы сами это создали. Народ Украины - 70-80% и никто другой настоящий автор того, что произошло с ВР - злые дяди с 5 тыс лишь воплотили в жизнь то что хотел народ и в чем видел путь к своему процветанию.
И кстати точно такая же судьба ждет все другие идеи о правильности построения государства витающие в подавляющем количестве населения - от повысить пенсии до дешевого газа и низких тарифов .. все закончится таким же здецом .. потому что у мудрого народа и мысли всегда мудрые.
для
Немного здравого смысла
51 мин.
Много раз уже говорил но еще раз повторяю: СН это реинкарнация ПР а Зеленский это Янукович лайт с порывами к хард.
История с 5 тыс озвученные Скороход лишь очередной раз это подтверждает. В прошлый раз ПР поимела проблем из-за того что в результате их правления страна была доведена до ручки и ключевым фигурам ПР пришлось падать с балкона или улетать в Москву при этом теряя бизнес в Украине или как минимум теряя потоки к которым в Москве их уже никто не допустит, а потому приходится жить на свои - а это очевидно для них печально.
Вот создавая СН серьезные люди из остатков ПР учли этот недостаток - зачем серьезному бизнесмену, чинуше, решале сидеть в ВР, ходить на работу, тыкать клавиши, а потом еще и с перспективой как у ПР пролететь мимо жизни если можно за 5 .. 10 .. да даже 100 тыс в месяц нанять идиота который из себя ничего не представляет зато полностью соответствует чаяниям народа-идиота который в едином маразматическом порыве готов проголосовать за фотографов и шоуменов лишь бы не профполитики сидели в ВР..
Ну так и отлично!! - садим болванчика в ВР на зарплате а сами через них делаем то же, что и при ПР - дерибаним землю, госсобственность ..да что угодно .. а когда все это развалится то вас даже не вспомнят - вы ж в ВР не были - это депутаты голосовали за которых мудрый народ проголосовал так пусть теперь с балкона фотографы падают. А в следующий раз можно выбрать уже не фотографов в ВР а таксистов .. или грузчиков .. или трактористов да кого угодно - все как мудрый народ хочет .. какие проблемы то??
Это технология Чечетова от его руки до его полета только апнутая до следующего уровня ..
Нигде ни в одной стране мира таких технологий еще не применяли .. или применяли но народ не был таким тупым чтобы на это повестись ибо сам лозунг -"кто угодно но не политики должны заниматься политикой" это точно признак умственной отсталости нашего населения за этот лозунг выступившее в количестве 70% и более..
Технология новых лиц дошла до своего финального и самого совершенного этапа развития .. за что голосовали то и получили.
Народ Украины сам своими руками уничтожил парламент.... ибо то что есть это не парламент - это орган нажимания на кнопки по заказу тех кто 5 тыс платит.
Народ Украины сам лично на каждом этапе, каждом шаге уничтожения собственного государства и своей жизни вместо сопротивления кричал - "ДА!! и немедленно!!!"
Когда народ поддерживал снятие неприкосновенности с депутатов, что является ключевым моментом для стабильного функционирования этого балагана ибо те кто платит 5 тыс должны иметь контроль над теми кому они платят.
Когда народ поддерживал отстранение политиков от политики ибо старые лица надо убрать.
На каждом этапе народ был "За!".
Ну вот теперь кушайте с удовольствием вы сами это создали. Народ Украины - 70-80% и никто другой настоящий автор того, что произошло с ВР - злые дяди с 5 тыс лишь воплотили в жизнь то что хотел народ и в чем видел путь к своему процветанию.
И кстати точно такая же судьба ждет все другие идеи о правильности построения государства витающие в подавляющем количестве населения - от повысить пенсии до дешевого газа и низких тарифов .. все закончится таким же здецом .. потому что у мудрого народа и мысли всегда мудрые.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Призываемая тьма дрочит на xуйла, шойгу и лаврова.
Посол США в ЕС Гордон Сондленд звонил президенту США Дональду Трампу из Киева, чтобы рассказать о том, как украинская сторона приняла требование расследовать дело Burisma. Об этом сообщил сотрудник посольства США в Киеве Дэвид Холмс в опубликованном CNN заявлении Конгрессу в рамках расследования об импичменте Трампа.
По словам Холмса, 26 июля он обедал в киевском ресторане с Сондлендом и еще двумя сотрудниками, когда Сондленд позвонил Тармпу. Холмс утверждает, что Трамп говорил так громко, что Сондленду приходилось отодвигать наушник телефона от уха, поэтому слова президента были слышны.
По воспоминаниям Холмса, Сондленд заявил Трампу, что президент Владимир Зеленский, дословно, "любит вашу задницу" ("loves your ass"). В ответ на вопрос Трампа, готов ли Зеленский начать "расследования", которых в телефонном разговоре за день до этого требовал от него президент США, Сондленд заверил его, что Зеленский "сделает все, что вы попросите".
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
По словам Холмса, 26 июля он обедал в киевском ресторане с Сондлендом и еще двумя сотрудниками, когда Сондленд позвонил Тармпу. Холмс утверждает, что Трамп говорил так громко, что Сондленду приходилось отодвигать наушник телефона от уха, поэтому слова президента были слышны.
По воспоминаниям Холмса, Сондленд заявил Трампу, что президент Владимир Зеленский, дословно, "любит вашу задницу" ("loves your ass"). В ответ на вопрос Трампа, готов ли Зеленский начать "расследования", которых в телефонном разговоре за день до этого требовал от него президент США, Сондленд заверил его, что Зеленский "сделает все, что вы попросите".
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
А шо, таки
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Геннадий Мохненко с Сергеем Демидовичем и ещё 25.
2 ч. ·
Председатель комиссии по разведке, в американском Конгрессе, Адам Шифф - странный тип... Телевизор что ли российский не смотрит? Рашу Тудей не слушает??? "Вечерний М" для него разве не авторитет?))) Вот что этот, судя по всему недостаточно информированный (о "гражданской" войне в Украине) парень, заявил на днях в своем официальном выступлении:
«В 2014 году россия (страна-террорист) НАПАЛА на Украину, союзника Соединенных Штатов, чтобы обратить вспять сближение этой страны с Западом и исполнить желание Владимира xуйла ВОССТАНОВИТЬ Российскую ИМПЕРИЮ. В последующие годы, в боях с превосходящими СИЛАМИ РОССИЙСКОЙ АРМИИ, погибло 14 тысяч украинцев..."
Доброе утро россияне! 13 ваших обстрелов за прошедшие сутки... Хороших выходных! Только не выключайте телевизор - могут начаться необратимые процессы в мозгах. А там, смотри и совесть очнется от спячки...
2 ч. ·
Председатель комиссии по разведке, в американском Конгрессе, Адам Шифф - странный тип... Телевизор что ли российский не смотрит? Рашу Тудей не слушает??? "Вечерний М" для него разве не авторитет?))) Вот что этот, судя по всему недостаточно информированный (о "гражданской" войне в Украине) парень, заявил на днях в своем официальном выступлении:
«В 2014 году россия (страна-террорист) НАПАЛА на Украину, союзника Соединенных Штатов, чтобы обратить вспять сближение этой страны с Западом и исполнить желание Владимира xуйла ВОССТАНОВИТЬ Российскую ИМПЕРИЮ. В последующие годы, в боях с превосходящими СИЛАМИ РОССИЙСКОЙ АРМИИ, погибло 14 тысяч украинцев..."
Доброе утро россияне! 13 ваших обстрелов за прошедшие сутки... Хороших выходных! Только не выключайте телевизор - могут начаться необратимые процессы в мозгах. А там, смотри и совесть очнется от спячки...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Виталий Портников
1 ч. ·
Чого хоче Володимир Путін, ми можемо тільки здогадуватися. Втім, під час візиту до Бразилії російський президент окреслив рамки своїх уявлень про те, як повинні розвиватися події. Російський президент виступає за те, щоб закон про особливий статус окупованого Донбасу був пролонгований, а далі змінювався шляхом прямих консультацій українського керівництва з представниками «народних республік». Ця позиція, за великим рахунком, не сильно відрізняється від того, що Путін та інші російські керівники говорять із 2014 року. Прямі переговори – це модель, яку Росія послідовно нав’язувала спочатку керівництву Молдови, а потім керівництву Грузії. Мета проста – легітимізація маріонеткових адміністрацій і перетворення Росії з учасника конфлікту на повноцінного посередника. Посередника, який аж ніяк не гарантує вам відновлення територіальної цілісності навіть тоді, коли ви підете на всі його умови.
1 ч. ·
Чого хоче Володимир Путін, ми можемо тільки здогадуватися. Втім, під час візиту до Бразилії російський президент окреслив рамки своїх уявлень про те, як повинні розвиватися події. Російський президент виступає за те, щоб закон про особливий статус окупованого Донбасу був пролонгований, а далі змінювався шляхом прямих консультацій українського керівництва з представниками «народних республік». Ця позиція, за великим рахунком, не сильно відрізняється від того, що Путін та інші російські керівники говорять із 2014 року. Прямі переговори – це модель, яку Росія послідовно нав’язувала спочатку керівництву Молдови, а потім керівництву Грузії. Мета проста – легітимізація маріонеткових адміністрацій і перетворення Росії з учасника конфлікту на повноцінного посередника. Посередника, який аж ніяк не гарантує вам відновлення територіальної цілісності навіть тоді, коли ви підете на всі його умови.
В пятницу, 15 ноября, вышло интервью председателя украинского парламента Дмитрия Разумкова изданию Фокус
<a href="
">Источник</a>
Закон о Донбассе будут писать публично. "Чтобы сказать, что придётся менять в существующем законе, нужно понимать, какой результат мы получим от предстоящей встречи глав государств в "нормандском формате". Когда она состоится, ВР начнёт готовить законопроект. И это точно не будет происходить за закрытыми дверями. Пока же рассуждения о том, каким будет новый документ, — это гадание на кофейной гуще"
<a href="
">Источник</a>
Против стены на Донбассе. "Я не принимаю такие разговоры. Это сродни тому, что человек решил бы отрезать себе руку, потому что её нужно мыть. Многие из живущих в ОРДЛО людей остались на оккупированной территории вынужденно. Это наша земля. Главная ценность любого государства — его граждане и его территории".
Референдума по Донбассу не будет. Пока. "Думаю, пока вопрос так не стоит. Сначала нужно принять законы, о которых я только что говорил. И что именно выносить на референдум… Если мы говорим о короткой процедуре, это невозможно. Закон об особом статусе Донбасса нужно будет принять до Нового года, поскольку нынешний действует до конца 2019-го. За полтора месяца принять пакет законов о народовластии, часть из которых потребует изменений в Конституцию, а затем провести всеукраинский референдум нереально".
<a href="
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Закон о Донбассе будут писать публично. "Чтобы сказать, что придётся менять в существующем законе, нужно понимать, какой результат мы получим от предстоящей встречи глав государств в "нормандском формате". Когда она состоится, ВР начнёт готовить законопроект. И это точно не будет происходить за закрытыми дверями. Пока же рассуждения о том, каким будет новый документ, — это гадание на кофейной гуще"
<a href="
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Против стены на Донбассе. "Я не принимаю такие разговоры. Это сродни тому, что человек решил бы отрезать себе руку, потому что её нужно мыть. Многие из живущих в ОРДЛО людей остались на оккупированной территории вынужденно. Это наша земля. Главная ценность любого государства — его граждане и его территории".
Референдума по Донбассу не будет. Пока. "Думаю, пока вопрос так не стоит. Сначала нужно принять законы, о которых я только что говорил. И что именно выносить на референдум… Если мы говорим о короткой процедуре, это невозможно. Закон об особом статусе Донбасса нужно будет принять до Нового года, поскольку нынешний действует до конца 2019-го. За полтора месяца принять пакет законов о народовластии, часть из которых потребует изменений в Конституцию, а затем провести всеукраинский референдум нереально".
ОБСЕ зафиксировала новые позиции боевиков в Петровском
14.11.2019, 12:20
По данным ОБСЕ, новая траншея, в которой находились террористы, была обнаружена в день завершения разведения войск на участке №3
Беспилотник ОБСЕ на участке разведения сил и средств в районе Петровского зафиксировал новые позиции боевиков. Об этом сообщает пресс-служба миссии.
"11 ноября на участке разведения в районе Петровского беспилотник малого радиуса действия впервые обнаружил 50-метровую траншею (не зафиксирована по данным наблюдения от 3 ноября), в которой находились пять людей в камуфляжной одежде, примерно в 580 метрах к югу от северного края участка разведения и приблизительно в 1 км к востоку от его западного края", - отметили в пресс-службе.
В тот же день на участке разведения БПЛА СММ малого радиуса действия также зафиксировал четверо людей в камуфляжной одежде на позиции террористов (о которой сообщалось ранее) примерно в 180 метрах к северо-западу от юго-восточного угла участка разведения.
14.11.2019, 12:20
По данным ОБСЕ, новая траншея, в которой находились террористы, была обнаружена в день завершения разведения войск на участке №3
Беспилотник ОБСЕ на участке разведения сил и средств в районе Петровского зафиксировал новые позиции боевиков. Об этом сообщает пресс-служба миссии.
"11 ноября на участке разведения в районе Петровского беспилотник малого радиуса действия впервые обнаружил 50-метровую траншею (не зафиксирована по данным наблюдения от 3 ноября), в которой находились пять людей в камуфляжной одежде, примерно в 580 метрах к югу от северного края участка разведения и приблизительно в 1 км к востоку от его западного края", - отметили в пресс-службе.
В тот же день на участке разведения БПЛА СММ малого радиуса действия также зафиксировал четверо людей в камуфляжной одежде на позиции террористов (о которой сообщалось ранее) примерно в 180 метрах к северо-западу от юго-восточного угла участка разведения.
16 ноября 2019, 11:37
Боевики вторые сутки ведут огонь с направления Петровского
Оккупанты пытаются спровоцировать украинскую сторону на ответные обстрелы.
В штабе ООС заявили о провокации боевиков возле участка разведения войск и сил в Петровском и Богдановке. Об этом говорится в сообщении штаба на странице в Фейсбук.
"В районе участка разведения №3 вблизи населенных пунктов Богдановка и Петровское в Донецкой области вооруженные формирования Российской Федерации двое суток подряд ведут огонь по позициям Объединенных сил", - говорится в сообщении.
В пятницу днем противник вел огонь из крупнокалиберного пулемета из направления Викторовка по нашим позициям в районе Новогнатовки. В субботу утром в течение получаса российские оккупанты стреляли из минометов калибра 82 мм и крупнокалиберных пулеметов по укреплениям Объединенных сил неподалеку Старогнатовки.
Огонь велся с направления Петровского.
"Враг, ведя огонь из правого и левого фланга за пределами участка разведения, провоцирует нас на огонь и рассчитывает зафиксировать обстрелы в пределах участка №3. В дальнейшем российская сторона планирует использовать эти материалы для обвинений Украины на мировой арене в нарушении мирного процесса ", - подчеркнули в штабе.
Боевики вторые сутки ведут огонь с направления Петровского
Оккупанты пытаются спровоцировать украинскую сторону на ответные обстрелы.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
В штабе ООС заявили о провокации боевиков возле участка разведения войск и сил в Петровском и Богдановке. Об этом говорится в сообщении штаба на странице в Фейсбук.
"В районе участка разведения №3 вблизи населенных пунктов Богдановка и Петровское в Донецкой области вооруженные формирования Российской Федерации двое суток подряд ведут огонь по позициям Объединенных сил", - говорится в сообщении.
В пятницу днем противник вел огонь из крупнокалиберного пулемета из направления Викторовка по нашим позициям в районе Новогнатовки. В субботу утром в течение получаса российские оккупанты стреляли из минометов калибра 82 мм и крупнокалиберных пулеметов по укреплениям Объединенных сил неподалеку Старогнатовки.
Огонь велся с направления Петровского.
"Враг, ведя огонь из правого и левого фланга за пределами участка разведения, провоцирует нас на огонь и рассчитывает зафиксировать обстрелы в пределах участка №3. В дальнейшем российская сторона планирует использовать эти материалы для обвинений Украины на мировой арене в нарушении мирного процесса ", - подчеркнули в штабе.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Три ближайших советника-сотрудника Зеленского неустанно работают на Кремль
Внешнеполитические позиции украинского государства к весне 2019 года были исключительно прочными. Российская агрессия резко осуждалась ведущими странами Запада. Против РФ действовали достаточно серьёзные политические и экономические санкции, членство РФ в ПАСЕ было заморожено. Украина гарантированно выигрывала процесс против РФ в международном морском трибунале. Никому и в голову не приходило тогда шпынять Украину как нерадивого школьника какими-то невыполненными домашними заданиями, ставить в угол, заставлять жалко оправдываться и покорно докладывать об исполнении очередных российских хотелок. Консенсусная позиция Запада относительно минского процесса неоднократно озвучивалась спецпредставителем США Куртом Волкером: не может быть и речи о переходе к политической повестке дня без выполнения РФ базовых требований минских соглашений – вывод её военнослужащих и вооружений из зоны конфликта и передача Украине контроля над её границей.
Но начавшаяся тогда предвыборная кампания Зеленского была построена на позиционировании его как кандидата партии мира, которая борется с некоей правящей в Украине партией войны.
Эта геббельсовская кремлевская ложь до сих пор внедряется в украинское сознание почти всеми ведущими украинскими (!) телевизионными каналами, которые контролируются или будущим путинским гауляйтером Украины Медведчуком или "мозгом" и кошельком "коллективного Зеленского" Коломойским, предлагающим xуйлу всю Украину оптом за $100 млрд.
Украинцам целенаправленно внушаются два мема. Первый: все предыдущие 5 лет в Украине у власти была партия войны. Второй: то, что происходит в Украине, – это не агрессия россии против Украины, а внутренний конфликт, который украинцы должны решить между собой. Этот дискурс – альфа и омега российской политической пропаганды, ядро её информационной войны против Украины, войны, в которой на сторону врага перешли захваченные им украинские СМИ. Жертве агрессии навязывается комплекс вины за оказываемое агрессору сопротивление.
У этой гигантской и довольно успешной спецоперации врагов Украины есть, разумеется, и второй не менее важный адресат – внешний контур, союзники Украины. Синхронная кампания кремлевских и ведущих украинских телеканалов против придуманной ими "партии войны" преподнесла кремлевскому диктатору воистину царский подарок. Обличая предыдущую власть как "партию войны", капитулянты представляли мировому сообществу само украинское государство в качестве "партии войны" и тем самым снимали с Кремля ответственность за агрессию.
Трагической ошибкой украинцев было подарить своему экзистенциальному врагу огромный внешнеполитический успех как раз в тот момент, когда хозяин Кремля в нём отчаянно нуждался – на пороге нарастающего масштабного внутриполитического кризиса в россии.
Весьма влиятельные силы на Западе только и ждали любого предлога и повода, чтобы "сдать" Украину агрессору ради каких-то финансовых или геополитических сделок с кремлевским диктатором. И уж, во всяком случае, Запад никогда не будет более проукраинским, чем украинское руководство.
В результате за полгода буквально на наших глазах произошёл обвал внешнеполитических позиций Украины: возвращение россии в ПАСЕ, из которой она была изгнана за аннексию Крыма; демонстративное приглашение Эммануэлем Макроном xуйла в Брегансон накануне саммита G7; попытка президента США Дональда Трампа заморозить военную помощь Украине и его энергичная кампания по возвращению xуйла в G8, утверждение "Северного потока-2", мелкий укол голландского парламента, etc.
Я предупреждал о неизбежном обвале с самого начала и с горечью наблюдал результаты масштабного предательства, нацеленного на подрыв системы международных союзов, в тяжелейших условиях созданной украинской дипломатией.
На прошлой неделе мне как и многим в Вашингтоне довелось познакомится с кухней этого предательства в персональном исполнении одной из ключевых фигур новой власти.
Видные американские дипломаты, работавшие в Украине, поделились, в том числе и в ходе слушаний в Конгрессе обстоятельствами попытки "вербовки" их главным переговорщиком Зеленского, его теневым министром иностранных дел Андреем Ермаком. Вербовка проходила по классическому кремлевскому темнику с доверительным добавлением личностного "оживляжа". Г-н кинопродюсер показывал дипломатам фотографии своих якобы близких родственников, якобы погибших в войне на Донбассе, и с трудом сдерживая скупую мужскую слезу, обрушивался с проклятиями на "кровавого барыгу Порошенко", развязавшего эту братоубийственную войну.
Задушевная стилистика Ермака напомнила мне виртуозную работу другого питомца того же академического гнезда. В 2000 году майор xуйло до слез растрогал президента Дж. Буша сентиментальной историей о якобы спасенном им на пожаре крестике, якобы освященном на Святой Земле. Это именно тогда доверчивый Дж. Буш заглянул xуйлу глубоко в душу. На этот раз не сработало. Полагаю, что более искушенные К.Волкер и У.Тейлор обнаружили в "душе" Ермака те самые три больших буквы, которые сенатор Дж. Маккейн прочел в "душе" xуйла.
Но за полгода своей деятельности появившийся из ниоткуда г-н Советник президента успел достаточно наследить своими активными мероприятиями. Это он подписал 12 июля от имени украинского государства тот самый протокол советников нормандского формата, по которому Украина впервые взяла на себя односторонние унизительные обязательства по покорному движению в сторону своего присоединения к ОРДЛО.
Он лично написал текст заявления, который несчастный Зеленский должен был зачитать 15 сентября на CNN.
Как второй Богдан он нависал над ухом президента и в Вашингтоне и в Золотом. Но если Богдан – куратор Зеленского от Коломойского, то Ермак – куратор от xуйла.
Он так уверен в своей безнаказанности, что 14 ноября, когда в Раде уже началось расследование его многогранной деятельности, он открыто встречался с известным лоббистом xуйла-Трампа Б. Ланза, который в 2018 году добился снятия американских санкций с одного из кошельков xуйла О.Дерипаски.
Вечером 14 ноября кремлевский диктатор был так нагл, высокомерен и самодоволен, говоря об Украине, потому что он знал, что три ближайших советника-сотрудника Зеленского неустанно работают на Кремль и почти не скрывают этого.
Андрей ПИОНТКОВСКИЙ
Внешнеполитические позиции украинского государства к весне 2019 года были исключительно прочными. Российская агрессия резко осуждалась ведущими странами Запада. Против РФ действовали достаточно серьёзные политические и экономические санкции, членство РФ в ПАСЕ было заморожено. Украина гарантированно выигрывала процесс против РФ в международном морском трибунале. Никому и в голову не приходило тогда шпынять Украину как нерадивого школьника какими-то невыполненными домашними заданиями, ставить в угол, заставлять жалко оправдываться и покорно докладывать об исполнении очередных российских хотелок. Консенсусная позиция Запада относительно минского процесса неоднократно озвучивалась спецпредставителем США Куртом Волкером: не может быть и речи о переходе к политической повестке дня без выполнения РФ базовых требований минских соглашений – вывод её военнослужащих и вооружений из зоны конфликта и передача Украине контроля над её границей.
Но начавшаяся тогда предвыборная кампания Зеленского была построена на позиционировании его как кандидата партии мира, которая борется с некоей правящей в Украине партией войны.
Эта геббельсовская кремлевская ложь до сих пор внедряется в украинское сознание почти всеми ведущими украинскими (!) телевизионными каналами, которые контролируются или будущим путинским гауляйтером Украины Медведчуком или "мозгом" и кошельком "коллективного Зеленского" Коломойским, предлагающим xуйлу всю Украину оптом за $100 млрд.
Украинцам целенаправленно внушаются два мема. Первый: все предыдущие 5 лет в Украине у власти была партия войны. Второй: то, что происходит в Украине, – это не агрессия россии против Украины, а внутренний конфликт, который украинцы должны решить между собой. Этот дискурс – альфа и омега российской политической пропаганды, ядро её информационной войны против Украины, войны, в которой на сторону врага перешли захваченные им украинские СМИ. Жертве агрессии навязывается комплекс вины за оказываемое агрессору сопротивление.
У этой гигантской и довольно успешной спецоперации врагов Украины есть, разумеется, и второй не менее важный адресат – внешний контур, союзники Украины. Синхронная кампания кремлевских и ведущих украинских телеканалов против придуманной ими "партии войны" преподнесла кремлевскому диктатору воистину царский подарок. Обличая предыдущую власть как "партию войны", капитулянты представляли мировому сообществу само украинское государство в качестве "партии войны" и тем самым снимали с Кремля ответственность за агрессию.
Трагической ошибкой украинцев было подарить своему экзистенциальному врагу огромный внешнеполитический успех как раз в тот момент, когда хозяин Кремля в нём отчаянно нуждался – на пороге нарастающего масштабного внутриполитического кризиса в россии.
Весьма влиятельные силы на Западе только и ждали любого предлога и повода, чтобы "сдать" Украину агрессору ради каких-то финансовых или геополитических сделок с кремлевским диктатором. И уж, во всяком случае, Запад никогда не будет более проукраинским, чем украинское руководство.
В результате за полгода буквально на наших глазах произошёл обвал внешнеполитических позиций Украины: возвращение россии в ПАСЕ, из которой она была изгнана за аннексию Крыма; демонстративное приглашение Эммануэлем Макроном xуйла в Брегансон накануне саммита G7; попытка президента США Дональда Трампа заморозить военную помощь Украине и его энергичная кампания по возвращению xуйла в G8, утверждение "Северного потока-2", мелкий укол голландского парламента, etc.
Я предупреждал о неизбежном обвале с самого начала и с горечью наблюдал результаты масштабного предательства, нацеленного на подрыв системы международных союзов, в тяжелейших условиях созданной украинской дипломатией.
На прошлой неделе мне как и многим в Вашингтоне довелось познакомится с кухней этого предательства в персональном исполнении одной из ключевых фигур новой власти.
Видные американские дипломаты, работавшие в Украине, поделились, в том числе и в ходе слушаний в Конгрессе обстоятельствами попытки "вербовки" их главным переговорщиком Зеленского, его теневым министром иностранных дел Андреем Ермаком. Вербовка проходила по классическому кремлевскому темнику с доверительным добавлением личностного "оживляжа". Г-н кинопродюсер показывал дипломатам фотографии своих якобы близких родственников, якобы погибших в войне на Донбассе, и с трудом сдерживая скупую мужскую слезу, обрушивался с проклятиями на "кровавого барыгу Порошенко", развязавшего эту братоубийственную войну.
Задушевная стилистика Ермака напомнила мне виртуозную работу другого питомца того же академического гнезда. В 2000 году майор xуйло до слез растрогал президента Дж. Буша сентиментальной историей о якобы спасенном им на пожаре крестике, якобы освященном на Святой Земле. Это именно тогда доверчивый Дж. Буш заглянул xуйлу глубоко в душу. На этот раз не сработало. Полагаю, что более искушенные К.Волкер и У.Тейлор обнаружили в "душе" Ермака те самые три больших буквы, которые сенатор Дж. Маккейн прочел в "душе" xуйла.
Но за полгода своей деятельности появившийся из ниоткуда г-н Советник президента успел достаточно наследить своими активными мероприятиями. Это он подписал 12 июля от имени украинского государства тот самый протокол советников нормандского формата, по которому Украина впервые взяла на себя односторонние унизительные обязательства по покорному движению в сторону своего присоединения к ОРДЛО.
Он лично написал текст заявления, который несчастный Зеленский должен был зачитать 15 сентября на CNN.
Как второй Богдан он нависал над ухом президента и в Вашингтоне и в Золотом. Но если Богдан – куратор Зеленского от Коломойского, то Ермак – куратор от xуйла.
Он так уверен в своей безнаказанности, что 14 ноября, когда в Раде уже началось расследование его многогранной деятельности, он открыто встречался с известным лоббистом xуйла-Трампа Б. Ланза, который в 2018 году добился снятия американских санкций с одного из кошельков xуйла О.Дерипаски.
Вечером 14 ноября кремлевский диктатор был так нагл, высокомерен и самодоволен, говоря об Украине, потому что он знал, что три ближайших советника-сотрудника Зеленского неустанно работают на Кремль и почти не скрывают этого.
Андрей ПИОНТКОВСКИЙ
а если 4 то на 10 ?
20. Там квадратная зависимость, а не линейная.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Частота зависит от кол-ва антенн?! Надеюсь, ты прикалываешься?
Леся Воронюк: “Намагання начебто об’єднати країну, залишивши за дужками питання рідної мови, призводить до протилежного”
Про фільм “Соловей співає”, реакцію на нього українців та пропагандистів з Росії, а також про небезпеку маніпулювання мовною темою Тиждень поспілкувався з режисеркою фільму Лесею Воронюк.
Чи можна сказати, що фільм “Соловей співає” відповідає вашим внутрішнім переконанням? Ваше відношення до стану української мови в ньому - занепокоєння, захоплення, пошук рішення?
- Так, безперечно. «Соловей співає» - це те, що я вже давно хотіла сказати: розвінчати міфи про українську мову, які інтегровувались в український суспільний простір не одне століття. А з 2014 року почали вмонтовуватись у свідомість українців з новою хвилею. Основне завдання - фактологічно, об’єктивно, завдяки дослідженням та вивченню досвіду інших країн зруйнувати міфи на кшталт “какая разница, на каком языке”, “мова не має значення”, “українська - мова тільки села”, “української спілкувались тільки на західній Україні”, “суржик - це не проблема, це просто смішно” та інші.
Коли виникла ідея зробити такий фільм?
Ідея виникла ще у 2014 році, коли тиск інформаційної гібридної антиукраїнської війни став надто сильним і відчутним для мене особисто, проте я бачила, що чимало людей не сприймають ворожі повідомлення як небезпеку, а навпаки, часто ще й самі їх повторюють, ретранслюють і не розуміють їх шкідливості та справжніх намірів. Я їхала в метро, бачила різні гасла про патріотизм поза мовою, з якими не завжди була згодна. Бо таке намагання начебто об’єднати країну, залишив за дужками питання рідної мови, призводить до протилежного. Замість того, щоб розпочати щиру розмову про те, що відбувалось з нашою культурою, нашою мовою всі ці роки, в тому числі, у радянському періоді, ми намагались примиритися з наслідками цієї трагедії. Принаймні, якась частина людей могла б прийняти ту правду. Логічно, що ті заклики та гасла ні на кого не спрацювали: ті, хто був агресивно налаштований проти мови, не змінив свого ставлення, а інші, що були налаштовані щось змінювати, були розчаровані “напівправдою”. Ось тоді я почала збирати інформацію про лінгвоцид та русифікацію, зовсім не маючи в голові чіткої структури, яким цей фільм повинний був би виглядати. Фільм ми робили три роки, але працювали з перервами, знаходила дуже багато нової інформації, треба було по ходу організовувати відрядження, які супроводжувались довгими процедурними переговорами. А ще ми не мали одразу стовідсоткового фінансування, що є типовим для української кінематографії.
Хто все ж допоміг матеріально у створенні “Солов’я..?
- Фільм побачив світ завдяки підтримці благодійного фонду “Кращим бути”, товариства “Рома” та Романа Клічука, громадської спілки “Музичний батальйон” та Олександра Юркова, Чернівецької міської ради та облдержадміністрації, Михайла Павлюка.
Чи є зараз в Україні можливості для створення кінопродукту навіть початківцям? Яка ваша історія режисерського дебюту?
- Я сама тележурналістка, працювала з 2006 року та ТБ, але потім відчула, що вже не вміщаюсь у форматі новин. “Соловей співає” - це вже другий мій фільм, перший був “Спадок нації”, відчуваю шалену актуальність цієї документалістики. Зараз маємо чимало тем на етапі сценарної розробки, всі вони про сучасне українське суспільство. Сподіваюсь, після нового року вже зможемо анонсувати. А щодо початківців, думаю, так. Головне - дуже хотіти знімати. Спочатку обрати тему, яку готовий доводити до кінця навіть без певного ресурсу. Ще треба зібрати команду, бодай з двох-трьох однодумців. Тоді вже писати сценарій та подаватися на всі можливі програми. Досі у нас дуже гарно працював, наприклад, Український культурний фонд та “Держкіно”. Щоправда, з останнім зараз відбуваються певні трансформації і вже не можна бути впевненим, що тепер будуть підтримувати фільми на українську патріотичну тематику. В нас вже можна було побачити дуже гарні тенденції щодо розвитку українського кіно. Попереднє керівництво намагалось надати можливість для творчості молодим колективами та авторам, зараз вже говорять про підтримку виключно видатних та успішних метрів, які гарантовано нададуть дуже якісний продукт. Але, на мій погляд, якщо йти за таким принципом, є небезпека, що досвідчені продюсери отримають штучну монополію, а молоді кіношники просто перестануть знімати. Таким чином можна втратити ціле покоління молодих митців. Треба розуміти, що це — велика галузь і кіно має бути різним. Це як говорити про одяг: є видатні кутюр’є, є елітний вишуканий одяг, а є повсякденний, і його теж треба виробляти. Ті, хто очолює велику галузь, повинні розуміти, що вона не може складатися з двох-трьох метрів, які випустять по блокбастеру.
У фільми розвінчуються міфи про українську мову. Для вас особисто, який найболючіший?
- “Какая разница, на каком языке”. Це, мабуть, найпоширеніший. Щоб довести його токсичність, ми порівняли досвід у мовному питанні Білорусі та Ізраїлю. У Білорусі російська пропаганда застосовує ті ж механізми, що і в Україні.
Ми проаналізували білоруський інформаційний простір, і практично завжди і те саме - «какая разница» і «мова не має значення». Це призвело до того, що носіїв білоруської вкрай мало, а ті, хто нею спілкуються, вважаються дисидентами чи маргіналами в рідній країні. Це пекельна мовна ситуація. Разом з тим, коли у 1948 році було відновлено державу Ізраїль, євреї повертались з різних країн на свою історичну землю і спілкувались мовами країн свого перебування. Вони швидко зрозуміли: щоб створити стійке суспільство і цілісну державу, необхідна мова. Тому на державному рівні було прийнято рішення відновити іврит і зробити єдиною державною мовою.
Скільки людей працювало над фільмом, яка географічна різнобарвність?
- Над фільмом працювали режисер-постановник Сергій Кримський, режисер монтажу Сергій Мартинов, журналістка Анастасія Федченко, оператори Валентин Грінберг, Демид Єдізаров, Олександр Ткачук, звукорежисер Роман Гоменюк, графік-дизайнер Денис Олейнік, кольорокоректор Денис Костандов та я як авторка ідеї та сценарію, а також продюсерка. Ми побували майже всюди в України, а також в Білорусі, Ізраїлі, США, Великобританії. Взагалі, намагались відшукувати найбільш досвідчених фахівців з цього питання по всьому світу. В Україні звертались до Павла Гриценка, директора Інституту української мови НАН України, професорки Лариси Маценко, що досліджує лінгвоцид, мовознавця Олександра Пономаріва. Працювали з низкою відомих науковців з різних країн. Але інколи не виходило так, як замислили. Наприклад, з ЮНЕСКО ми переписувались три місяці, хотіли вивчити “Атлас мов, що під загрозою зникнення”. Це - дуже важливе дослідження, яке визначає стан сучасних мов, аналізує рівень небезпеки та причини їх зникнення. Спочатку отримали добро, але коли заглибились у тему, пояснюючи навіщо нам потрібні інформація про українську, білоруську мови в плані гібридної війни, спілкування фактично перервалося. Мабуть, тому, що ЮНЕСКО намагається не втручатися в теми, які пов’язані з політикою, намагаються не давати коментарів, які б мали певний контекст. Тому ми пішли іншим шляхом: знайшли фахівця, що вже не працює в ЮНЕСКО, але викладає та продовжує досліджувати цю тему у Великобританії. Христофор Мослі - відомий дослідник мов і науковець, очолював наукову команду, яка впорядкувала цей Атлас. І полетіли не в Париж, а в Лондон.
Герої фільму- наскільки вони типові для українського суспільства?
- Героїв з особистими історіями ми шукали в різних куточках України серед тих, хто був безпосереднім учасникам подій або переживав русифікацію або румунізацію. Наприклад, в селі на Луганщині ми знайшли такі родини, де переписували навіть прізвища. В одній сім’ї є Бондарі та Бондарєви. Про це свідчать документи, паспорти, надписи на могилах та хрестах. Кожен герой - це прототип певної групи людей, які мають однакові погляди щодо мовного питання. Ми були абсолютно об’єктивними як кінодокументалісти і показали різні точки зору.
Зараз вас та фільм активно запрошують в різні міста, є пропозиції від телеканалів. Але, на вашу думку, чи може документалістика стати комерційною? Щоб на документальне кіно ходили, витрачаючи власні гроші?
- Маємо дуже багато запрошень, зокрема, від людей, котрі були на прем’єрі. Вони запрошують на різні майданчики. На листопад і грудень розписано кілька десятків міст, навчальних закладів, освітніх платформ. Також фільм є в прокаті і має досить хороші показники як для документалки. Коли ми збираємо повні зали — це, думаю, показник. Щодо окремих показів - є як комерційні, так і безкоштовні. Другі - якщо ми розуміємо, що це регіон, де фільм мають подивитись за будь-яких умов, і це головне, а не заробіток. А загалом кінодокументалістика ніде у світі не є комерційною високоприбутковою.
На вашу думку, вам вдалося показати цінність мови, зокрема, української, для нації?
- Сподіваюся, що так. Принаймні відгуки глядачів підводять до такої думки. Ми навіть не очікували на такий шалений запит на фільм. Це, до речі, каміння в бік нашого телебачення, яке чомусь не приділяє уваги таким фільмам на гостру тематику. Особисто я була вражена, коли одна глядачка написала, що це схоже на формат кінодокументалістики BBC. Це певний кредит, бо і є те, до чого наша команда прагне: щоб в фільмі все виглядало правдиво, фактологічно і красиво по картинці. Але наступного ранку в деяких російських ЗМІ з’явились дуже негативні відгуки, що, як на мене, показує цінність нашої роботи. Критика шалена, але не конкретна, а емоційна: різними принизливими словами намагаються знецінити фільм, нічого не заперечуючи по фактах. Хочу закцентувати увагу на швидкості реакції: щоб зранку написати відгук увзвичному стилі російської пропаганди, ці дописувачі повинні були бути на вечірньому показі. Уявіть, як вони себе почували серед сотень людей, які встають з оплесками наприкінці, щоб висловити свою відношення до фільму! І мені їх в цьому випадку навіть шкода... Але ця російська істерика щодо фільму - наочна ілюстрація того, як важливо говорити в голос про мовну окупацію. Не сподіваючись на те, що воно якось “розсмокчеться”, не стверджувати постійно, що мова не часі або когось подразнює. Бо навіть якщо ми вдаватиме, що проблеми не існує, наш ворог буде активно працювати в своїй пропаганді, щоб досягти мети.
Ви україномовна з народження? Як ви намагаєтесь знизити ризики зросійщення власних дітей в соціумі?
- Так, моя українська - рідна. Мені пощастило. Справді дитячий садочок, майданчик - переповнені російською. Але дуже часто я бачу ситуації, коли батьки між собою спілкуються українською, а на майданчику переходять на російську. Це найгірше, коли дорослі не мають стрижня і стійкості. Звісно, діти приносять з садочка російські і суржикові слова. Та ми вдома спілкуємось українською, читаємо українські книги та дивимось мультики українською. Навіть цього - достатньо.
----------------------------------------------
Леся Воронюк народилася у 1987 році у Чернівцях. Закінчила факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Журналістка, режисерка, письменниця, ідейник та безпосередній організатор акцій “День вишиванки”, голова Всеукраїнського фестивалю молодіжного етнічного кіно “Кіноетніка”. Авторка документальних фільмів “Спадок нації” та “Соловей співає”.
Єлизавета Гончарова
Про фільм “Соловей співає”, реакцію на нього українців та пропагандистів з Росії, а також про небезпеку маніпулювання мовною темою Тиждень поспілкувався з режисеркою фільму Лесею Воронюк.
Чи можна сказати, що фільм “Соловей співає” відповідає вашим внутрішнім переконанням? Ваше відношення до стану української мови в ньому - занепокоєння, захоплення, пошук рішення?
- Так, безперечно. «Соловей співає» - це те, що я вже давно хотіла сказати: розвінчати міфи про українську мову, які інтегровувались в український суспільний простір не одне століття. А з 2014 року почали вмонтовуватись у свідомість українців з новою хвилею. Основне завдання - фактологічно, об’єктивно, завдяки дослідженням та вивченню досвіду інших країн зруйнувати міфи на кшталт “какая разница, на каком языке”, “мова не має значення”, “українська - мова тільки села”, “української спілкувались тільки на західній Україні”, “суржик - це не проблема, це просто смішно” та інші.
Коли виникла ідея зробити такий фільм?
Ідея виникла ще у 2014 році, коли тиск інформаційної гібридної антиукраїнської війни став надто сильним і відчутним для мене особисто, проте я бачила, що чимало людей не сприймають ворожі повідомлення як небезпеку, а навпаки, часто ще й самі їх повторюють, ретранслюють і не розуміють їх шкідливості та справжніх намірів. Я їхала в метро, бачила різні гасла про патріотизм поза мовою, з якими не завжди була згодна. Бо таке намагання начебто об’єднати країну, залишив за дужками питання рідної мови, призводить до протилежного. Замість того, щоб розпочати щиру розмову про те, що відбувалось з нашою культурою, нашою мовою всі ці роки, в тому числі, у радянському періоді, ми намагались примиритися з наслідками цієї трагедії. Принаймні, якась частина людей могла б прийняти ту правду. Логічно, що ті заклики та гасла ні на кого не спрацювали: ті, хто був агресивно налаштований проти мови, не змінив свого ставлення, а інші, що були налаштовані щось змінювати, були розчаровані “напівправдою”. Ось тоді я почала збирати інформацію про лінгвоцид та русифікацію, зовсім не маючи в голові чіткої структури, яким цей фільм повинний був би виглядати. Фільм ми робили три роки, але працювали з перервами, знаходила дуже багато нової інформації, треба було по ходу організовувати відрядження, які супроводжувались довгими процедурними переговорами. А ще ми не мали одразу стовідсоткового фінансування, що є типовим для української кінематографії.
Хто все ж допоміг матеріально у створенні “Солов’я..?
- Фільм побачив світ завдяки підтримці благодійного фонду “Кращим бути”, товариства “Рома” та Романа Клічука, громадської спілки “Музичний батальйон” та Олександра Юркова, Чернівецької міської ради та облдержадміністрації, Михайла Павлюка.
Чи є зараз в Україні можливості для створення кінопродукту навіть початківцям? Яка ваша історія режисерського дебюту?
- Я сама тележурналістка, працювала з 2006 року та ТБ, але потім відчула, що вже не вміщаюсь у форматі новин. “Соловей співає” - це вже другий мій фільм, перший був “Спадок нації”, відчуваю шалену актуальність цієї документалістики. Зараз маємо чимало тем на етапі сценарної розробки, всі вони про сучасне українське суспільство. Сподіваюсь, після нового року вже зможемо анонсувати. А щодо початківців, думаю, так. Головне - дуже хотіти знімати. Спочатку обрати тему, яку готовий доводити до кінця навіть без певного ресурсу. Ще треба зібрати команду, бодай з двох-трьох однодумців. Тоді вже писати сценарій та подаватися на всі можливі програми. Досі у нас дуже гарно працював, наприклад, Український культурний фонд та “Держкіно”. Щоправда, з останнім зараз відбуваються певні трансформації і вже не можна бути впевненим, що тепер будуть підтримувати фільми на українську патріотичну тематику. В нас вже можна було побачити дуже гарні тенденції щодо розвитку українського кіно. Попереднє керівництво намагалось надати можливість для творчості молодим колективами та авторам, зараз вже говорять про підтримку виключно видатних та успішних метрів, які гарантовано нададуть дуже якісний продукт. Але, на мій погляд, якщо йти за таким принципом, є небезпека, що досвідчені продюсери отримають штучну монополію, а молоді кіношники просто перестануть знімати. Таким чином можна втратити ціле покоління молодих митців. Треба розуміти, що це — велика галузь і кіно має бути різним. Це як говорити про одяг: є видатні кутюр’є, є елітний вишуканий одяг, а є повсякденний, і його теж треба виробляти. Ті, хто очолює велику галузь, повинні розуміти, що вона не може складатися з двох-трьох метрів, які випустять по блокбастеру.
У фільми розвінчуються міфи про українську мову. Для вас особисто, який найболючіший?
- “Какая разница, на каком языке”. Це, мабуть, найпоширеніший. Щоб довести його токсичність, ми порівняли досвід у мовному питанні Білорусі та Ізраїлю. У Білорусі російська пропаганда застосовує ті ж механізми, що і в Україні.
Ми проаналізували білоруський інформаційний простір, і практично завжди і те саме - «какая разница» і «мова не має значення». Це призвело до того, що носіїв білоруської вкрай мало, а ті, хто нею спілкуються, вважаються дисидентами чи маргіналами в рідній країні. Це пекельна мовна ситуація. Разом з тим, коли у 1948 році було відновлено державу Ізраїль, євреї повертались з різних країн на свою історичну землю і спілкувались мовами країн свого перебування. Вони швидко зрозуміли: щоб створити стійке суспільство і цілісну державу, необхідна мова. Тому на державному рівні було прийнято рішення відновити іврит і зробити єдиною державною мовою.
Скільки людей працювало над фільмом, яка географічна різнобарвність?
- Над фільмом працювали режисер-постановник Сергій Кримський, режисер монтажу Сергій Мартинов, журналістка Анастасія Федченко, оператори Валентин Грінберг, Демид Єдізаров, Олександр Ткачук, звукорежисер Роман Гоменюк, графік-дизайнер Денис Олейнік, кольорокоректор Денис Костандов та я як авторка ідеї та сценарію, а також продюсерка. Ми побували майже всюди в України, а також в Білорусі, Ізраїлі, США, Великобританії. Взагалі, намагались відшукувати найбільш досвідчених фахівців з цього питання по всьому світу. В Україні звертались до Павла Гриценка, директора Інституту української мови НАН України, професорки Лариси Маценко, що досліджує лінгвоцид, мовознавця Олександра Пономаріва. Працювали з низкою відомих науковців з різних країн. Але інколи не виходило так, як замислили. Наприклад, з ЮНЕСКО ми переписувались три місяці, хотіли вивчити “Атлас мов, що під загрозою зникнення”. Це - дуже важливе дослідження, яке визначає стан сучасних мов, аналізує рівень небезпеки та причини їх зникнення. Спочатку отримали добро, але коли заглибились у тему, пояснюючи навіщо нам потрібні інформація про українську, білоруську мови в плані гібридної війни, спілкування фактично перервалося. Мабуть, тому, що ЮНЕСКО намагається не втручатися в теми, які пов’язані з політикою, намагаються не давати коментарів, які б мали певний контекст. Тому ми пішли іншим шляхом: знайшли фахівця, що вже не працює в ЮНЕСКО, але викладає та продовжує досліджувати цю тему у Великобританії. Христофор Мослі - відомий дослідник мов і науковець, очолював наукову команду, яка впорядкувала цей Атлас. І полетіли не в Париж, а в Лондон.
Герої фільму- наскільки вони типові для українського суспільства?
- Героїв з особистими історіями ми шукали в різних куточках України серед тих, хто був безпосереднім учасникам подій або переживав русифікацію або румунізацію. Наприклад, в селі на Луганщині ми знайшли такі родини, де переписували навіть прізвища. В одній сім’ї є Бондарі та Бондарєви. Про це свідчать документи, паспорти, надписи на могилах та хрестах. Кожен герой - це прототип певної групи людей, які мають однакові погляди щодо мовного питання. Ми були абсолютно об’єктивними як кінодокументалісти і показали різні точки зору.
Зараз вас та фільм активно запрошують в різні міста, є пропозиції від телеканалів. Але, на вашу думку, чи може документалістика стати комерційною? Щоб на документальне кіно ходили, витрачаючи власні гроші?
- Маємо дуже багато запрошень, зокрема, від людей, котрі були на прем’єрі. Вони запрошують на різні майданчики. На листопад і грудень розписано кілька десятків міст, навчальних закладів, освітніх платформ. Також фільм є в прокаті і має досить хороші показники як для документалки. Коли ми збираємо повні зали — це, думаю, показник. Щодо окремих показів - є як комерційні, так і безкоштовні. Другі - якщо ми розуміємо, що це регіон, де фільм мають подивитись за будь-яких умов, і це головне, а не заробіток. А загалом кінодокументалістика ніде у світі не є комерційною високоприбутковою.
На вашу думку, вам вдалося показати цінність мови, зокрема, української, для нації?
- Сподіваюся, що так. Принаймні відгуки глядачів підводять до такої думки. Ми навіть не очікували на такий шалений запит на фільм. Це, до речі, каміння в бік нашого телебачення, яке чомусь не приділяє уваги таким фільмам на гостру тематику. Особисто я була вражена, коли одна глядачка написала, що це схоже на формат кінодокументалістики BBC. Це певний кредит, бо і є те, до чого наша команда прагне: щоб в фільмі все виглядало правдиво, фактологічно і красиво по картинці. Але наступного ранку в деяких російських ЗМІ з’явились дуже негативні відгуки, що, як на мене, показує цінність нашої роботи. Критика шалена, але не конкретна, а емоційна: різними принизливими словами намагаються знецінити фільм, нічого не заперечуючи по фактах. Хочу закцентувати увагу на швидкості реакції: щоб зранку написати відгук увзвичному стилі російської пропаганди, ці дописувачі повинні були бути на вечірньому показі. Уявіть, як вони себе почували серед сотень людей, які встають з оплесками наприкінці, щоб висловити свою відношення до фільму! І мені їх в цьому випадку навіть шкода... Але ця російська істерика щодо фільму - наочна ілюстрація того, як важливо говорити в голос про мовну окупацію. Не сподіваючись на те, що воно якось “розсмокчеться”, не стверджувати постійно, що мова не часі або когось подразнює. Бо навіть якщо ми вдаватиме, що проблеми не існує, наш ворог буде активно працювати в своїй пропаганді, щоб досягти мети.
Ви україномовна з народження? Як ви намагаєтесь знизити ризики зросійщення власних дітей в соціумі?
- Так, моя українська - рідна. Мені пощастило. Справді дитячий садочок, майданчик - переповнені російською. Але дуже часто я бачу ситуації, коли батьки між собою спілкуються українською, а на майданчику переходять на російську. Це найгірше, коли дорослі не мають стрижня і стійкості. Звісно, діти приносять з садочка російські і суржикові слова. Та ми вдома спілкуємось українською, читаємо українські книги та дивимось мультики українською. Навіть цього - достатньо.
----------------------------------------------
Леся Воронюк народилася у 1987 році у Чернівцях. Закінчила факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Журналістка, режисерка, письменниця, ідейник та безпосередній організатор акцій “День вишиванки”, голова Всеукраїнського фестивалю молодіжного етнічного кіно “Кіноетніка”. Авторка документальних фільмів “Спадок нації” та “Соловей співає”.
Єлизавета Гончарова
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023
Реєстрація: 10.01.2014
Повідом.: 19023