от люблю такі моменти

спочатку ментальна вата, ознаками якої є ідолопоклоніння, віра в месію, який одним махом вирішить всі їхні особисті проблеми, також ознаками якої є перекладання всіх своїх особистих проблем і невдач на владу чи інших людей, придумує різні веселі історії про порохоботів, інфоволонтьорів, різних "мамок", які працюють строго по методичках, заважаючи "правдорубам" (тобто шизофренам) нести іскри істини людям.
цілих 1,5 року ці дітіктєди проводять 100500 розслідувань з викриттям фабрик, цехів, картелів і знаходять аж 0 підтверджень того, що існує лиш в їхніх шизофренічних світах.
а потім час від часу стаються такі моменти, які я дуже люблю.
це коли моя позиція і позиція багатьох інших людей з "картелів порохоботів" відрізняється від позиції того ж пороха.
і тоді ця ментальна вата починає ломитись в коменти і реплаї, махаючи мені перед носом скрінами постів пороха.
не розуміє ж бо вата, що мені плювати на ці скріни, бо в мене своя думка.
так, моя думка часто співпадає з думкою і рішенями влади, але далеко не завжди, а часом і дуже протирічить.
от наприклад, як сьогодні щодо шустера.
і мені абсолютно нас..ти що думає порошенко, гройсман, стець чи ще хтось інших про "свободу слова" і про працевлаштування шустера. моя думка про цю антиукраїнську м..зь не змінилась.
тому що навідміну від ментальної вати, у мене немає ідолів, слова яких є для мене істиною, слова яких можуть зінювати мої принципи і мою оцінку людей чи подій.
і люблю я такі моменти за те, що можу наочно спострігати як ментальну вату розриває на шматки когнітивний дисонанс:
з одного боку сліпа віра в фабрики і методички по яких нібито я працюю, а з іншого боку явне протиріччя з методичками.
а спостерігання за цими прекрасними намаганнями вати пояснити собі ці протиріччя - це так прекрасно