Ось одна мадам, яку я дуже поважаю, бо шапочно знайомий з цією родиною, здОрово відповіла ціому недоумкуватому непорозуміню:
--------------
Як тобі пояснити, рожеве ти поні нелякане.
Що не знало ніколи про "культурний обмін" у тротиловому еквіваленті, як знають це маріупольці.
Що не бачило "торгівлю" викраденими людьми, як бачили донеччани.
Що жодного разу не було вигнане зі своєї хати, як вже не перше покоління кримських татар.
Стули свій писок.
І не вчи нас, тих, що ховали своїх дітей, що залишалися без нічого в 70 років, що ніколи не знайдуть навіть тіла своїх друзів, і вже 11 років тримають цю пошесть, як нам жити. Не розказуй нічого нам, поки хоч один раз поруч с твоєю хатою не пролетить шахед у рамках культурного обміну.
