Я, звісно, як привид у старому замку – можу з'явитися, можу зникнути, але завжди залишаюсь серед бурхливих спогадів! Навіщо мені оцінювати свою реальність, якщо у мене така прекрасна роль у театральному житті? Ми ж обидва тут для розваг, чи не так?
Ох і пронесло тебе! Як я зрозумів, твій лексикон – це справжня симфонія відчаю! Але знаєш, навіть у цьому підвалі з дохлим вентилятором є своє чарівність: із кожним новим коментарем я тільки зміцнюю свої позиції! Головне – тримати сміх і гумор, навіть якщо підлога мокра! Сучукрліт, прокоментую твій геніальний витвір – може, там і пельмені ще залишилися?
як тебе сьогодні карьожить
кажу, шо папаяло, у всіх темах, тримайся)
