Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Відправка в ЗСУ: що брати, де купити; поради, рекомендації для людей без досвіду

  • Автор теми Автор теми Entombed
  • Дата створення Дата створення
FB_IMG_1747301308785.webp
 
Не моє, але дуже в масть

Коли військовий потрапляє до компанії цивільних товаришів, завжди відбувається одне і те ж.
- Ну шо ти там, як ти?
- Та, що вам казати...
- Ясно...
Розмова одразу заходить в глухий кут.

Одні не знають що питати, аби не зачепити тригери, не образити чи, недайБог, не розсердити..
Інший не знає що відповідати.
Що можна сказати тим, котрі живуть в іншому світі, настільки далекому від нашого, наскільки можуть бути далекими жителі Плутона від земних турбот?

Обоє починають шукати нейтральну тему.
Перші ледь стримуються аби не бовкати про болюче: бронювання, рейди ТЦК, страхи перед мобілізацією. Це їхні головні та звичні теми в розмовах на перекурі, але ж не перед Ним?!.
Не перед цим контуженим!
Мало того що не зрозуміє, так ще й...
Небезпечно, одним словом.
Не та тема.

Другий мовчить, бо що казати? "Плакатися" як там важко, без заміни, без відпусток, без рідних... без всього того, що називається простим словом "життя"? А що вони зрозуміють?
"Та я теж в командировку їздив, цілий тиждень вдома не був, дітей не бачив?"
Не зрозуміють...

Пробують перевести розмову на старе, звичне. На спогади про минулі п'янки-рибалки, про колишнє життя... І замовкають. Бо ні в кого його вже немає, того звичного життя. У одного напруга війни, у інших стрес від страху туди потрапити...

А наприкінці, мов вишенька на торті, заходить розмови про болячки.
"Мене хотіли забрати, але в мене виразка .."
"Я хотів піти, але ж тахікардія"
"Який з мене вояка? В мене меніски пошкоджені, колись так в футбол грав..."

І знову мовчанка.
Відводять очі, краєм ока зиркають: чи прийняв виправдання?
А він мовчить. Бо в самого і виразка, і тахікардія, і коліна побиті не раз. А на додачу за три роки в бронику вщент зруйнований хребет, і хронічний бронхіт від бліндажів, і запаморочення від контузій... І у кожного з підрозділу так, навіть у молодих. Бо людина не машина, підшипники не так легко поміняти. Але ж роблять... Воюють! Бо хто ж замінить?
Ці хворобливі, для яких ТЦК гірше татарина?

І знову тиша.

- Піду я... Виспатися треба.

Два світи.
Два різні світи.
Вже чужі один одному...
 
Не моє, але дуже в масть

Коли військовий потрапляє до компанії цивільних товаришів, завжди відбувається одне і те ж.
- Ну шо ти там, як ти?
- Та, що вам казати...
- Ясно...
Розмова одразу заходить в глухий кут.

Одні не знають що питати, аби не зачепити тригери, не образити чи, недайБог, не розсердити..
Інший не знає що відповідати.
Що можна сказати тим, котрі живуть в іншому світі, настільки далекому від нашого, наскільки можуть бути далекими жителі Плутона від земних турбот?

Обоє починають шукати нейтральну тему.
Перші ледь стримуються аби не бовкати про болюче: бронювання, рейди ТЦК, страхи перед мобілізацією. Це їхні головні та звичні теми в розмовах на перекурі, але ж не перед Ним?!.
Не перед цим контуженим!
Мало того що не зрозуміє, так ще й...
Небезпечно, одним словом.
Не та тема.

Другий мовчить, бо що казати? "Плакатися" як там важко, без заміни, без відпусток, без рідних... без всього того, що називається простим словом "життя"? А що вони зрозуміють?
"Та я теж в командировку їздив, цілий тиждень вдома не був, дітей не бачив?"
Не зрозуміють...

Пробують перевести розмову на старе, звичне. На спогади про минулі п'янки-рибалки, про колишнє життя... І замовкають. Бо ні в кого його вже немає, того звичного життя. У одного напруга війни, у інших стрес від страху туди потрапити...

А наприкінці, мов вишенька на торті, заходить розмови про болячки.
"Мене хотіли забрати, але в мене виразка .."
"Я хотів піти, але ж тахікардія"
"Який з мене вояка? В мене меніски пошкоджені, колись так в футбол грав..."

І знову мовчанка.
Відводять очі, краєм ока зиркають: чи прийняв виправдання?
А він мовчить. Бо в самого і виразка, і тахікардія, і коліна побиті не раз. А на додачу за три роки в бронику вщент зруйнований хребет, і хронічний бронхіт від бліндажів, і запаморочення від контузій... І у кожного з підрозділу так, навіть у молодих. Бо людина не машина, підшипники не так легко поміняти. Але ж роблять... Воюють! Бо хто ж замінить?
Ці хворобливі, для яких ТЦК гірше татарина?

І знову тиша.

- Піду я... Виспатися треба.

Два світи.
Два різні світи.
Вже чужі один одному...
отличное разделение общества с утрированием :сарказм: главное началЬника невинават шо работу наладить не в состоянии
 
Вот ві ржотє про стомат-кофєйню, а мені сьогодні в 4й стомат.поліклінікє настойчіво радили видалити п'ятірку верхню зправа - КТ побачила там запалення яєбу..
Навчався в мед.коледжі на зуб.техніка. Викладачі стоматологи з досвідом по 10-20 років казали що нормальний лікар ніколи не порадить видаляти зуб, поки є можливість його врятувати. А тут на відвали ще не лікували, але все одно рванемо. Я від таких стоматологів звалюю відразу
 
Останнє редагування:
"мета дослідження була - пошукати 4й корінь в 7ці (не знайшли))"

Я вважала, що 4 кореня не буває. Допоки моя дочка з цим не зіткнулась.
Ще дома їй запломбували 3 і по всьому.
А вже за кордоном знайшли четвертий незапломбований, від якого і виникла проблема.
 
Здоров'я тобі і лікарів адекватних)
Дякую!
В госпіталі зробили аналізи - всі параметри в нормі. Я навіть здивувався трохи :)
Уколи колють якісь дуже болючі, по 3 шт на день.
Крапельницю вчора поставили з третьої спроби - ніяк голку в вену встромити не могли нормально. Сьогодні - з першої, але потім чорно-синя ***мба з'явилася.
Нуйогонах це садо-мазо, завтра катетер придбаю. Бо за рахунок платників податків їх не передбачено.

Тим часом, брат в Дніпрі вивів з зимової сплячки мотоцикл, підготував до покатушок. У мене вже аж срака підгорає від нетерпіння!
 
Нуйогонах це садо-мазо, завтра катетер придбаю. Бо за рахунок платників податків їх не передбачено.
катетер стоит копейки, но "решает" кучу проблем, если капаться не один раз.
 
Цілі на найближчі місяці:
- закрити больнічно-оздоровчу тему;
- з'їздити в Шостку, на могилу Афєріста;
- катнути в подорож за кордон. Якщо раптом не випустять - Україною, з заїздом на море;
- зкинути 10+ кг зайвої ваги (на дефіциті калорій та кардіонавантаженнях).

Вже в кінці літа, або на початку осені треба буде думати про працевлаштування. Швидше за все, буду пробувати "влаштуватися" знову в ЗСУ. Перш за все, шукатиму варіанти в Харкові або передмістях, ну а там подивимося. Можливо, комусь десь знадобиться стара пойобана андатра, вродє мене. Он, Донік інколи вакансії банщиків викидує, вікових "обмежених" набирає..
Бо щось на гражданку у мене не стоїть абсолютно! Принаймні, тут і зараз...
 
- зкинути 10+ кг зайвої ваги (на дефіциті калорій та кардіонавантаженнях).
15 км пішки кожен день і харчування на доллар в день, дадуть змогу скинути за місяць 8-9кг. Це якщо зайвої ваги більше 15 кг.
 
Цілі на найближчі місяці:
- закрити больнічно-оздоровчу тему;
- з'їздити в Шостку, на могилу Афєріста;
- катнути в подорож за кордон. Якщо раптом не випустять - Україною, з заїздом на море;
- зкинути 10+ кг зайвої ваги (на дефіциті калорій та кардіонавантаженнях).

Вже в кінці літа, або на початку осені треба буде думати про працевлаштування. Швидше за все, буду пробувати "влаштуватися" знову в ЗСУ. Перш за все, шукатиму варіанти в Харкові або передмістях, ну а там подивимося. Можливо, комусь десь знадобиться стара пойобана андатра, вродє мене. Он, Донік інколи вакансії банщиків викидує, вікових "обмежених" набирає..
Бо щось на гражданку у мене не стоїть абсолютно! Принаймні, тут і зараз...
Хтось тут розповідав, та я, та мене як фахівця, у цивільному житті ...
Не нагадаєте хто!?)
 
Хтось тут розповідав, та я, та мене як фахівця, у цивільному житті ...
Не нагадаєте хто!?)
Два тижні тому вже пропонували цікаву посаду в фірмі-підряднику КП ХТМ. Відмовився, бо ще не до працевлаштування.
Київські будівельники кажуть: маякуй, як будеш готовий, - робота є.

Но, ***ть, я вже зараз, у своєму дуже вузькому колі спілкування не вивозю суцільне ухилянтство, ссикунство і зрадойобство. А там воно квітне махровим цвєтом - нервів не вистачить.
 
Хтось тут розповідав, та я, та мене як фахівця, у цивільному житті ...
Не нагадаєте хто!?)
Це мені нагадало, як ще на початку служби автора теми хтось доволі красномовно описував його шлях - від "куди ви мене тягнете, під@р@си" до "тримайте мене семеро".

Но, ***ть, я вже зараз, у своєму дуже вузькому колі спілкування не вивозю суцільне ухилянтство, ссикунство і зрадойобство. А там воно квітне махровим цвєтом - нервів не вистачить.
Шо ж ти будеш робити, і тут винні кляті ухилянти. Навіть у незайманості незайнятості ТСа.

Вибачте за сраказм, не втримався :збентежений:
 
А куди зник @tifo ?
Ні слуху, ні духу, відколи закінчилася його епопея з переводом через СЗЧ.
 
А куди зник @tifo ?
Ні слуху, ні духу, відколи закінчилася його епопея з переводом через СЗЧ.
Служу в Харкові в форматі ходити на роботу, 11 годин робочий день, 1 вихідний

Відповідно тотальний ноулайф та втома, не до форуму
 
Назад
Зверху Знизу