- Привіт, Ізенько, - сказав Домовик. - Що це в тебе таке, значить, гарне, різнобарвне?
- Це мій килимок, дідусю, - пояснила кішка Ізенька. - Я на ньому грау.
- Бач ти, з котиками, - Домовик розглядав малюнок на килимку. - Мабуть спеціально, значиться, для тебе Велика його купила.
- Так, - погодилася кішка Ізенька. - Це тому, що я її килимок весь час відбирау. Ось Велика і каже: «Не хвилюйся, Ізенько, куплю я тобі килимок, навіть краще, красивіше і м'якіше».
- І що ж, не переживаєш тепер? - усміхнувся Домовик.
- Я й раніше не переживала, - пирхнула кішка Ізенька. - А той килимок у Великої все одно відбирала.
- Та навіщо ж тобі, значить, два килимки? - здивувався Домовик.
- Бо я тут Ізенька, а не Велика. Я вмію ногу за вухо задирати. І робити хоба. А Велика не вміє. Не розумію, що вона на килимку робить.
- Зарядку вона, значить, робить, - засміявся Домовик. – Як може, так і робить. Вона ж не кішка. Це людям для здоров'я корисно.
Кішка Ізенька задумалася. Домовик пройшовся по кімнаті.
- А я дивлюся, у тебе тут багато чого. Дзвін, і будиночок, отже, на три поверхи.
- Так. Я нагорі іноді спау, а внизу ховаюсь, - сказала кішка Ізенька.
- І лежанка, значить, гарна. Пухнаста.
- А в ній дрімау, - відповіла кішка Ізенька.
- На підвіконні пледики…
- А на них за пташками спостерігаю, і уявляю, що їх жеру.
- І кігтеточка, і іграшок повний будинок, значиться, - перераховував Домовик. - Та ще й килимок новий. Ціле котяче царство. Велика твоя все засмучується, що меблів мало. У тебе зате бач, як багато. Щасливе ти котяче дитятко.
- Так, це мої мяу-меблі, - поважно кивнула кішка Ізенька.
- То може, не будеш, значить, у твоїй Великій останній килимок відбирати? - запропонував Домовик. - Не шкода її тобі?
- Не розумієш ти, дідусю, - зітхнула кішка Ізенька. - Я ж не від жадібності. Просто хочу бути поряд. Мені ж цікаво, що вона робить. Ну і трошки грау, от і відбираю.
- Он як, значиться, - почухав у потилиці Домовик.
- Так. Ось, наприклад, бачиш, скільки в мене зручних містечок, щоб спати? А я все одно вночі спау поруч із Великою. Охороняю її, і сни погані відганяю.
Домовик лукаво посміхнувся:
- Ну ось, значить, і добре, що ти це розумієш. Молодець, Ізенька. Справно котячу службу несеш.
(с) Діана Удовіченко.