Ну ще Кацарська, Чоботарська и т.д. Там багато таких закутків.
Я працювала в орендованом офісі на П.шл., в старовинному будинку. Так, у Срср була там комуналка. Але. Коридорна система с кімнатками та подвійними кімнатками, суміжними. Готель? Ні, казали ,,веселий будинок,, при миколашке. Прохідний двір. На першому поверху- продукти, але колись був ресторанчик з кухнею і вихід у нумера . Все перегородили, ще до другої світової, але чорний хід залишився.
Так у П. шл історично слава така

І можна сказати що не втрачена
Колись потрапила я до лікарні на збереження. Заходжу до палати, а там на ліжку, закинувши ноги на бильця, лежить моя жахлива однокласниця Інка.
Привіталися, розговорилися, ну а що, школа то таке

- Я тут не лежу, я сюди робітницю свою влаштовувала, зараз вона с процедурі прийде і я піду - каже Инка
Думаю - ну треба ж, яка Інка добра виявилася!
- Та мабуть й чекати не буду, а зараз уже побіжу, мені ще дівчат на зміну випускати на Полтавському!
Ще раз думаю, ну треба ж, до начальника Інка доросла!
- То може мі з тобою колеги? Я теж на ВЦ ночами працюю!
- Ні, Ленусько, ми точно не колеги! - Зареготала Інка, підморгнула і закутавшись у шубу зникла з палати
Жіночки довкола теж захіхікали.
- Олена, який ВЦ! Бандурша вона, дівок на Полтаський шлях виставляє
