Ще на тему, дуже близьке, про війну всередині, і дійсно не відміняє всього дівчачого ніяк, але тобі з тими людьми/країнами, які не носять того ж всередині, просто не по дорозі.
...заздалегідь, бо є час і натхнення, а потім не буде зв'язку чи чогось ще.
Іноді мої учні прямо питають мене, чому я не їду з країни, коли я так добре розмовляю німецькою, чи хоча б не їду попрацювати з Австрії чи Німеччини онлайн.
Я, звичайно, вмію коротко відповідати на це питання. Всіма мовами.
Але для себе в мене є інша відповідь. Я всередині вся складаюсь з цієї війни. І це навряд чи зміниться за мого життя. При тому, що дівочи радощі, парфуми, тарілки на стіну, квіточки та перці в землю, і навіть квіточки у вазу, котики та зібрати гарний лук (і поїхати на Нову Пошту🙈) це все присутнє в моєму житті.
Але все це я роблю з війною всередині. І зараз, сидячи в дуже далекому від війни місті, до якого раннім ранком війна долетіла 30 разів, я шалено сумую за моїм Харковом, з якого я поїхала на декілька днів, в якому зруйновані всі енергетичні об'єкти та електрика подається за графіком між графіками ракет і шахедів.
Тому не все працює за звичними законами, щось всередині працює якимись іншими ірраціональними шляхами. Працює, групується, об'єднується з подібним, і дає відчуття безпеки. Надійніші за ОБСЄ.
