as2666alkah
Привіт!
Статус:
Offline
Реєстрація: 12.09.2014
Повідом.: 4938
Реєстрація: 12.09.2014
Повідом.: 4938
Re: Українська мова
Serhii Bryhar
І знову "хроніки ватної божевільні".
Іду парковою алеєю. Попереду - дві "дами". Вікова категорія - 60+. Відстань скорочується. Чую:
- Ето ж бил дєнь памяті убітих нацистамі одєссітов. Ну тогда, в 2014 году.
Передумав їх обганяти. Уповільнююся. Слухаю:
- Да, я знаю.
- Ну і вот, ограділі, значіт, Куліково полє, мєталоіскатєлі поставілі, но еті долбаниє нацикі всьо равно туда как-то проривалісь, проносілі что-то, провоцировалі.
- От же нєчєсть. Как таракани - лєзут і лєзут.
- Да, но ето же єщьо нє всьо. Дальше оні прошлісь маршем по Дєрібасовской. Нацисти - і по Одєссє. Ти прєдставляєш? Как такоє вообщє можете бить? У нас тут уже совсєм как в Кієвє стало.
- Да і нє говорі. Ужас просто. Куда та власть смотріт?
- Нє знаю. Оні вообщє какіє-то нє наши. Но зато у нас єсть настоящіє люді. Кстаті, ти прєдставляєш - моя Аня говоріт, что в школє малого заставляют говоріть по-укрАінскі...
- О Господі. Зачєм? Ето видуманий язик. Совєршенно нєнужний. Єго спеціально разработалі за дєньгі врагов, чтоби раздєліть Россію. Пособіралі со всєх русскіх окраін діалєктізми, скомпоновалі, і вишла вот ета єрєсь.
- Так оно да, но самоє страшноє то, что дєтям чьорт знаєт чєм забівают голови. Анюта говоріт, что оні с Юрой єму спокойно обьясняют, что ми сєйчас под врагамі, но вєчно так нє будєт. Он понімаєт. Знаєте, что нужно тєрпєть і ждать.
- Да, хороший мальчік, ето я знаю. Но с кєм єму жить - ето єщьо вопрос.
- Страшно стайот на етом свєтє. Ми вєдь одін народ. Одін. А нас опять дєлят. І кто дєліт? Амєріканци всьо тє же. Опять оні.
- Я нє знаю, как жить дальше.
- Та вот насталі тьомниє врємєна...
Так. Паскудно, звісно, що ватне лайно таке живуче, що його переймають молоді покоління. Хоча, ми ж розуміємо, як ця живучість забезпечується - прямо з Москви! Подивитися хоча б на більшість наших регіональних ЗМІ - це ж фактично погано завуальовані антиукраїнські рупори...
Неприємного багато. Але от послухав трохи цих "тьоть" (інтонації теж важливі, але їх не передати) - і такими вони мені здалися сумними, нещасними. Мені таке подобається.
Якщо в них "усе погано" - ми на правильному шляху.
Serhii Bryhar
І знову "хроніки ватної божевільні".
Іду парковою алеєю. Попереду - дві "дами". Вікова категорія - 60+. Відстань скорочується. Чую:
- Ето ж бил дєнь памяті убітих нацистамі одєссітов. Ну тогда, в 2014 году.
Передумав їх обганяти. Уповільнююся. Слухаю:
- Да, я знаю.
- Ну і вот, ограділі, значіт, Куліково полє, мєталоіскатєлі поставілі, но еті долбаниє нацикі всьо равно туда как-то проривалісь, проносілі что-то, провоцировалі.
- От же нєчєсть. Как таракани - лєзут і лєзут.
- Да, но ето же єщьо нє всьо. Дальше оні прошлісь маршем по Дєрібасовской. Нацисти - і по Одєссє. Ти прєдставляєш? Как такоє вообщє можете бить? У нас тут уже совсєм как в Кієвє стало.
- Да і нє говорі. Ужас просто. Куда та власть смотріт?
- Нє знаю. Оні вообщє какіє-то нє наши. Но зато у нас єсть настоящіє люді. Кстаті, ти прєдставляєш - моя Аня говоріт, что в школє малого заставляют говоріть по-укрАінскі...
- О Господі. Зачєм? Ето видуманий язик. Совєршенно нєнужний. Єго спеціально разработалі за дєньгі врагов, чтоби раздєліть Россію. Пособіралі со всєх русскіх окраін діалєктізми, скомпоновалі, і вишла вот ета єрєсь.
- Так оно да, но самоє страшноє то, что дєтям чьорт знаєт чєм забівают голови. Анюта говоріт, что оні с Юрой єму спокойно обьясняют, что ми сєйчас под врагамі, но вєчно так нє будєт. Он понімаєт. Знаєте, что нужно тєрпєть і ждать.
- Да, хороший мальчік, ето я знаю. Но с кєм єму жить - ето єщьо вопрос.
- Страшно стайот на етом свєтє. Ми вєдь одін народ. Одін. А нас опять дєлят. І кто дєліт? Амєріканци всьо тє же. Опять оні.
- Я нє знаю, как жить дальше.
- Та вот насталі тьомниє врємєна...
Так. Паскудно, звісно, що ватне лайно таке живуче, що його переймають молоді покоління. Хоча, ми ж розуміємо, як ця живучість забезпечується - прямо з Москви! Подивитися хоча б на більшість наших регіональних ЗМІ - це ж фактично погано завуальовані антиукраїнські рупори...
Неприємного багато. Але от послухав трохи цих "тьоть" (інтонації теж важливі, але їх не передати) - і такими вони мені здалися сумними, нещасними. Мені таке подобається.
Якщо в них "усе погано" - ми на правильному шляху.