Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях Тлумачення, значення слова «керманич»:
КЕРМА́НИЧ, а, чол.
1. Той, хто править кермом; стерновий. [Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Леся Українка, II, 1951, 296); Журливо мій керманич Керує байдаком (Павло Грабовський, I, 1959, 251); Колишній керманич плотів мусив пробиратися нишком назад в рідні Кути (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 427);
// Тракторист, водій автомашини тощо. В МТС їх зустрічають, сходяться керманичі, друзями їх називають, поплескують по плечі (Павло Тичина, I, 1957, 170).
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
