27.08.14 вторжение войск РФ

old gopher сказав(ла):

Хуйово. Надо прекращать сраться, иначе, пока мы будем сраться, зайдут кацапы и переебашат нас всех. Не первый раз уже за последние 300 лет.

Я не знаю как с этим бороться и не знаю универсальной вакцины, но мне сегодня племянник, когда я ему показал антиватника, сказал -- первый долбойоб, а второй долбойоб в квадрате. Никогда не спорь с идиотами и не вступай с ними в дискуссии. Пацан абсолютно аполитичный, ему 20 лет.

Я задумался -- а может он прав?

Натисніть, щоб розгорнути...

может он похуист?

Еще раз об ихтамнетах. С днем ВДВ.

Олена Степова

Лучшее селфи «ихтамнета» на Донбассе (фото 18+) Текст без эмпатии и сочувствия. По-другому уже не получается. 18+

Сейчас на этот текст налетит русня и объявит его циничным. Да, он циничный. Как и вся эта война, где русские убивают русскоязычных жителей Востока Украины. И всё равно я поставила это название «Лучшее селфи ихтамнета на Донбассе», так как это правда. Это моё внутреннее, мои ощущения войны. Это лучший ихтамнет, которого я видела.
Нет эмпатии. Нет! Её выжгло Зеленопольем, Илом, МН-17, Дебальцево, Иловайском, Изварино, Свердловском, Лутугино, Новосветловкой, Луганском. Тысячами свечей, тысячами смертей, моим разбитым краем, моим разграбленным домом.
В 2014-м были другие чувства. Ужас, да, ужас, но была ещё эмпатия. Ведь я стояла на тротуаре, пропуская колонны военных «Уралов» в которых шли через КПП «Гуковский», а в них жались друг к другу юнцы без шевронов. Я жила в Свердловске Луганской области. Приграничье. Я первая увидела войну. Я первая увидела ихтамнетов.
Если русские донские казаки заезжали вольготно, картинно сидя на танках и БТРах, гыкали и орали «любо», стреляли в воздух, размахивая красно-серпастыми флагами с иконами Николая ІI, Иисуса, Богородицы, вызывая стойкое ощущение психушки и нереальности от происходящего, то вот этих, юнцов ввозили тихо. Это были русские срочники, призывники, которых везли на «учения». Но, видя украинские вывески, которыми пестрело приграничье, они понимали, куда их везут. Я видела этот страх. Я видела, и как их везли назад, тогда бои были под Лутугино. С «Уралов» капала кровь, сукровица, моча и неслись стоны. Мне до сих пор снится этот запах, запах смерти.
Я много тогда писала об этом. Писала с позиции женщины и матери. Пыталась докричаться до русских матерей, но в ответ женская часть росиии цинично орала — ихтамнет. А я часами наблюдала вход колонн с живой силой, танков, БТРов, «Градов», которые шли через мой город. Русские крысились на мои посты и называли меня фейком. Цинично врали — настамнет. Цинично прикапывали своих, под номерками, в поле.
Я много тогда не понимала. Женского и материнского. Искала это в русских бабах и не находила. Боярка и алчность вытравили их них всё женское. Женщины росиии обещали меня изнасиловать, убить, расчленить, отдать на истязание русским бравым парням и подсчитывали барыши от мародёрства их мужьями наших домов, барыши от смерти их мужей и детей. россия (страна-террорист) щедро платила русским пропойцам за смерть их родных.
Они и сейчас орут «нас там нет», цинично, нагло, открывая памятники и мемориалы «освободителям Донбасса». На росиии растут гектары кладбищ с безымянными могилками под номерками — ихнигденебыло.
Но если действия русских оккупантов по отношению к жителям Донбасса (хохлам и русскоязычным украинцам ) и даже их родных, которые ждали добычи от мужей-орды, посланных на войну, были оправданы словами «орда», «оккупант», «русский», то, как объяснить цинизм русских по отношению к своим русским.
Вот это женское — «иди убивать, у нас кредиты». Оправдание преступлений своей страны, радость от принесённого «из хохляндии» унитаза б/у, смакование горя и смерти, смех над «Боинг упал он тяжелее воздуха». Их мерзкое желание продать подороже смерть своих мужчин. Ведь они готовы молчать, лишь бы им заплатили за невернувшегося или вернувшегося в цинке ихтамнета. Есть ли женщины в росиии? Мерзкое, цинично-упитое, готовое убивать ради халявы и боярки… Мёртвый мир!
Понятное дело, война — это цинизм. Но, но, тысяча но, лично увиденных и пережитых.
Бои под Свердловском, Червонопартизанском, Изварино, Лутугино. Лагеря ихтамнетов и опочленцев в моём селе Александровка, Провалье… Да много чего было увидено такого, от чего волосы на голове немели.
Оксюморон войны:
Украинцы-пограничники собирают по Провальской степи трупы ихтамнетов и хоронят их, раненых их меняют на раненых своих. Опочленцы и ихтамнеты оставляют на поле боя своих мёртвых и раненых товарищей. Раненых чаще достреливают!
Под Александровкой идёт бой. Страшный. Снаряды летают над моим домом. Мы сутки сидим в подвале, полбутылки воды на 4-х. Двор залит свинцом. Мы не понимаем, почему бой. Здесь давно нет наших, украинских войск. Через неделю, когда осел порох, а с поля были убраны в братскую могилу и трупы, и стонущие, местные опочленцы из террористического коммунистическо-православно-казачьего батальона «РИМ» пояснили — убивали русских, чтобы забрать у них оружие и вооружить свою армию, армию Свердловск-РИМ.
Русские сбрасывают своих раненых в старые шахты. Русские хоронят в братские могилы раненых и мёртвых. Это с ужасом наблюдает «освобождённый народ Донбасса». Пытается спасать. После пары удачных попыток могилы-могильники и шурфы-могильники русские минируют.
В посадках лежат трупы, которые никто не собирает.
В ставки бросают «гирлянды», так, в Свердловске, только после обнародования проукраинскими гражданами информации о возможном ухудшении эпидобстановки, в сентябре 2014 года опочленцами, которые контролировали город, из ставков Александровки, Бирюково, 71-я, были подняты «гирлянды» — мёртвые русские военные, привязанные к ящикам с гильзами от снарядов или снарядами.
Русских опочленцы убивали, чтобы получать довольствие и оружие, выделяемое на них, так сказать «мёртвые души», как заработок донбасских командиров террористических БТРО.
Русские так же относились к донбасянам. Бросали на поле боя раненых. Убивали в процессе дележа и отжима. Ихтамнето-опочленская игра, продать или не отдать (скрыть) карты минных полей или для СМИ обстрелять свои же позиции.
Ихтамнеты грабят и насилуют русскоязычных жителей Донбасса, кричавших «путинвведи», разрушают Донбасс, отравляют Донбасс, «народ Донбасса» грабит Россию, получая пенсии, гуманитарку, воруя на схемах бюджетные деньги, создавая «армии» «мёртвых душ». Об этом можно и нужно писать, и написано сотни статей. Скрепный мир! Скрепные отношения!
Чаще всего на этой российско-украинской войне русские убивают русских. Как-то так! И всё равно, русское убивает, доказано Донбассом!
Поэтому — да, это лучшее селфи ихтамнетов на Донбассе. И этих находок по посадкам ОРДЛО сотни!

old gopher сказав(ла):

Они не обозленные.

Натисніть, щоб розгорнути...

Да. Они просто конченные. Разницы между ними и кацапами практически никакой.
Вот тебе три твита от ольгинцев. Докажи, шо это не Петрофф запостил.

Подобные кацапским высеры у Гели просто бьют фонтаном 24 часа в сутки.
Один в один. Как с таким "перестать сраться"?

==========================


Скоро выборы. Буде ЖОПА.



==========================

Вы думаете, что это что-то из ряда вон выходящее? Нет, это обычная жизнь обычного российского интерната.

Осторожно, видео 18+ присутствуют сцены духовности.

Ссылка на фейс адвоката Рубана

Отбрасывая лишний пафос и адвокатские понты, что главное:

1. Рубан заключил сделку со следствием.
2. Рубан попросил обменять его на двух украинских спецназовцев, находящихся в российском плену.

Расшифровываю -- Рубан раскололся в обмен на свободу. Наде кранты.

Пишут -- ихтамнеты во дворе дворца Бокассы

Україна має готуватися до моменту, коли "Північний потік-2" буде запущено – посол


Блокада Азовського моря: навіщо це Росії та до чого готуватись Україні

россия (страна-террорист) вкупе со своим МП обокрали на крупную сумму даже дружбана-Чавеса


Подробнее на РБК:

Серед співробітників посольства США у Москві виявили шпигунку, яка багато років співпрацювала із російськими спецслужбами.

Про це із посиланням на свої джерела пише The Guardian.

“Контррозвідувальні служби США дізналися, що вірогідний російський шпигун більше десятиліття працював у самому серці американського посольства у Москві і не був виявленим”, - стверджує The Guardian.

Росіянка була взята на роботу Секретною службою США та пройшла усі необхідні перевірки.

“Наскільки відомо, вона мала доступ до інтранету Секретної служби та електронної поштової системи, що потенційно давало їй доступ до конфіденційних матеріалів, у тому числі розкладу президента та віце-президента”, - йдеться у матеріалі.

Жінка потрапила під підозру американських контррозвідників у 2016 році під час регулярної безпекової перевірки.

“Американські інспектори встановили, що вона проводила регулярні й неавторизовані зустрічі із співробітниками ФСБ”, - зазначається у статті.

За словами джерел The Guardian, росіянка булда звільнена минулого літа.

“Конгрес США зосереджується на російських хакерах, хоча є вірогідність, що усю необхідну для проникнення у систему інформацію росіяни отримали він внутрішнього злому Секретної служби”, - заявив співрозмовник видання.

Він додав, що Секретна служба, аби не нашкодити своєму іміджу, намагалася прикрити вимушене звільнення шпигунки вимогами Росії майже удвічі скоротити кількість працівників дипломатичних місій США у РФ. “Урядовому комітету слід розслідувати дії Секретної служби із приховування цього витоку”, - наголосив анонімний інформатор.

Нагадаємо: у березні цього року більше 20 країн вислали російських дипломатів у знак солідарності із Великобританією після отруєння у Солсбері Сергія Скрипаля. У відповідь Москва наказала суттєво скоротити кількість працівників дипломатичних місій цих країн у РФ. Зокрема, США були вимушені відкликати із Росії або розірвати контракти із близько 500 працівниками.

old gopher сказав(ла):

...

Натисніть, щоб розгорнути...

Вопрос возник. Что там в Краматорске с шиферным заводом? Он работает или нет?
А то мне рассказывали, что его разбомбили. Но в то же время, новый шифер, купленный для бабкиной крыши, оказался из Краматорска.

"Приватбанк" запустил сервис "Приват24", который позиционируют как интернет-банк нового поколения. На данный момент сервис работает в режиме бета-тестирования, но уже сейчас им могут воспользоваться клиенты любых банков мира. Источник:


Сьогодні у Бердянську обиратимуть запобіжні заходи підозрюваним у вбивстві ветерана АТО


“України не існує”: невідомі “прихильники СРСР” зірвали судове засідання

Ода имитации
anti-colorados

В далекой юности, еще перед уходом в армию, довелось поработать на заводе, сейчас уже не важно, что там производилось, да и нет уже того завода. В общем, пришлось работать посменно, то есть, в дневную, вечернюю и ночную смены. Самая многочисленная смена была дневная. Там был бригадир и куча народу. Начальство часто посещало цех и проходило по участку, а потому все должны были иметь «лихой и придурковатый», чтобы со стороны было видно, что люди заняты делом и что-то там тянут, крутят, сваривают. Вечером народу было гораздо меньше, а ночью и вовсе – несколько человек. Поскольку жизненного опыту не было совсем, то очень быстро удалось понять, что весь процесс разбит на несколько технологических операций и самые трудоемкие, связанные с движением изделия по конвейеру, исполнялись механически. Руками надо было делать совсем немногое, а остальное управлялось нажатиями нескольких кнопок и рычагов. Короче говоря, вчетвером (я, звеньевой, сварщик и крановщица) делали примерно то, что куча народу днем. Причем, успевали все сделать до полночи, а потом разбредались кто куда – спать.

Как-то, когда все стихло, автору стало скучно и он решил попробовать поработать акапелло, но с помощью крановщицы, которую еле разбудил свистом. Каково же было удивление, когда и просто самостоятельно удалось сделать то же самое, что только что делали звеном, а днем – почти всей бригадой. В конце концов, кто-то разбудил звеньевого – матерого мужика, тот подошел, долго смотрел на это, а потом предложил сесть и поговорить.

Дальше он дал урок мудрости, который заставил посмотреть на жизнь совсем другими глазами. Он пояснил, что для получения зарплаты мы должны изготовить 100% продукции, а чтобы получить премию – выдать результат в 101-102% и не больше. Он пояснил, что небольшого превышения показателей хватит для премии, а если мы их превысим на большее количество процентов, то нам закрепят этот план и мы будем вынуждены работать больше за те же деньги или кого-то сократят. Понятно, что инициатора такого ударного труда все в момент возненавидят.

В общем, наука пошла впрок и открыла глаза на то, что происходит вокруг. Люди имитировали работу и за это получали деньги. Причем, чем дальше от станка или чего-то подобного, тем имитации становилось больше, а собственно работы – меньше. В результате, стало понятно, зачем большинству людей высшее образование. Они уходили туда, где руками работать не нужно, а мозгами – не принято. Огромное количество таких специалистов вообще не понимало, что делает их институт или контора. Главное – принимать участие в общественных мероприятиях, а если кто-то еще вступал в партию, то он становился квалифицированным и почти неприкасаемым бездельником. Это называлось: «хорошо устроился». И так работала огромная страна, где поколениями люди жили именно в такой обстановке. Никого не заботила та дрянь, которая являлась конечным продуктом его деятельности. Ну и что, что этого никто не хочет одевать или тащить к себе домой под видом мебели? План выпонен, премии получены. Все хорошо, в 7:00 все вышли получить портреты и транспаранты «Мир, труд май», значит коллектив здоровый и о нем можно не беспокоиться.



Когда рухнул совок, то оказалось, что весь остальной мир живет иначе. Не важно, что ты будешь работать по 20 часов в сутки. Если это никто не покупает, ты останешься без денег. Критерии оценки труда стали стремительно меняться, но желание найти место, где ничего конкретного делать не надо, а тебе за это будут платить деньги – никуда не делось. Потом к этому еще добавилось желание сидеть не просто на тихом, но и рыбном месте. В общем, это можно легко увидеть в той же ВР, где подавляющее большинство депутатов – профессиональные и высококвалифицированные бездельники. Как это было в совке, они не очень понимают, что именно они выдают как результат труда. Они не имеют ни знаний, ни желания разбираться в том, как работает система законодательства, где ее узкие места и как их надо преодолевать. Им и так хорошо.

Но и в международном масштабе работает примерно такая же схема. Вот в ООН генсек Антониу Гутерриш издал внутренний меморандум о сокращении финансирования расходов ООН. Это вызвано снижением выплат стран-доноров на содержание организации. С прошлогодних 1,7 миллиардов долларов в этом году бюджет сократился до 1,49, и похоже на то, что тенденция становится устойчивой. С другой стороны, за последние лет 20 именно силами ООН не было решено ни единого именно глобального вопроса, а войны, разгорающиеся в разных частях мира, не особенно заботят организацию, ибо никаких практических действий, приносящих результаты – нет. Что самое печальное, там хотели бы сохранить именно такое положение вещей. Организация не желает искать выход из ситуации, когда она перестала быть хоть каким-то инструментом для решения конфликта. В Нью Йорке, как в давнем прошлом автора, пытаются имитировать бурную деятельность и выдавать свои 101%, чтобы получать привычные плюшки. Но время идет, и в США уже имеется несколько законопроектов о замораживании своего взаимодействия с ООН именно по причине ее бесполезности. Но и это пока не возымело действия. В ООН призывают восстановить платежи в полном объеме. Они желают иметь свое теплое место, где можно плевать в потолок, надувать щеки и главное – бездельничать, а за это получать приличное жалование. Организация полностью остановилась в своем развитии.

Но главным отличительным признаком жизни является движение. Там, где оно останавливается, уходит жизнь и приходит смерть.

О празднике 2-го августа
anti-colorados

Сегодня в РФ можно было напиваться в-смерть очень многим ответственным товарищам и в пьяном виде творить все, что угодно. Причем – это можно было делать прямо в фонтаны центра города или просто посреди центральных площадей городов. Даже в центре красной площади это можно было сделать без особых на то последствий. Нет, речь идет не о дне десантников, которые из мифической элиты все больше превращаются в траурные обелиски на кладбищах Пскова, Рязани, Ульяновска и других городов РФ. Нынешний праздник обязан своим наличием не абстрактной российской «крылатой пехоте», а вполне конкретным лицам. Вот имена сенаторов США: Грэм, Мендес, Гарднер, Маккейн, Кардин и Шехин. Сегодня они вышли с законодательной инициативой, вывести реакцию США на более действенный уровень против агрессивных действий РФ.

В законопроекте имеется целый ряд очень сильных и совершенно новых позиций, которые, безусловно, изменят расстановку сил в Европе и, наконец-то, создадут настоящие проблемы для РФ. Насколько мы помним, сам Хуйло и его холуи по очереди рассказывали о том, что санкции им идут лишь на пользу и будут стимулировать экономику РФ.

Что же, из этого заявления прослеживается уверенность в обратной зависимости состояния российской экономики и санкций. Это значит, чем больше и жестче санкции, тем лучше будет состояние российской экономики. Предыдущие санкции хоть и были достаточно мощными, но как оказалось, так и не сумели дать правильной силы пинок под зад российской экономике, ибо Хуйло предрекал ее «скачок» (видимо, от волшебного пендаля), но такового пока не случилось, а россияне не ощутили благотворного влияния американских санкций, разве что, теперь выражение «молодой человек», принято к лицам почти 70 летнего возраста. Ибо теперь им пенсии не положены ранее 65 лет. Да что там, скоро в пионЭры будут принимать лишь после 50 лет. Но теперь все должно измениться.

Но самое интересное и наверняка – приятное для москвы, это положение о передаче партнерам по НАТО «излишков военной техники», чтобы уменьшить их зависимость от образцов оружия совкового происхождения.

Как нетрудно догадаться, речь идет исключительно о восточноевропейских странах, входивших в Варшавский договор и потому до сих пор юзающих совковую технику. В первую очередь, речь идет о Польше и Румынии. Именно они станут основными реципиентами получения американской техники, снятой с консервации, а ее столько, что ею можно вооружить всю Европу в несколько слоев. Насколько можно понять, речь идет именно о «передаче», а не о продаже. В свою очередь, это означает, что запускается сам принцип безоплатной передачи техники и если решение будет принято, возможно расширение стран-получателей в любую сторону. Кроме того, имеющаяся совковая техника этих стран уже модернизирована и максимально возможным образом оснащена системами НАТОвских стандартов, включая связь, РЭБ, совместимость с вооружением и т.д (для авиации) и что-то подобное – для ПВО, и имеет соответствующие системы для бронетехники и прочего.



В связи с этим, становится более понятной поставка из Чехии, например, более трех десятков самоходных артиллерийских систем в Украину. Что-то подсказывает, что вслед за ними пойдут ремкомплекты и боеприпасы. В любом случае, передача оружия с консервации — довольно серьезный маневр и насколько он будет широким – увидим.

Но наиболее зажигательным является раздел, связанный с санкциями. Уже многие отмечали, что под нож может пойти весь энергетический и банковский сектор РФ, а кроме того – туда же могут уйти и операции с суверенным долгом Московии, а это уже не игрушки, а удушающий прием с нескрываемой целью.

Но как-то мало обращают внимание на два пункта, которые и позволяют чиновникам вытворять любые безумные вещи в людных местах РФ. Во-первых, в адрес Госдепа должен быть отправлен запрос на формирование ответа о том, является ли РФ спонсором терроризма. Поскольку Госдепом сейчас работает бывший глава ЦРУ, то ответ на этот вопрос у него уже есть. В случае положительного заключения, РФ уже де юре перейдет в разряд Ливии, КНДР или Ирана. И тут амплитуда виляние кормой, которую демонстрирует Европа, мгновенно сузится. И второй вопрос поставлен еще более конкретно – установление чистой стоимости активов Владимира Хуйла. Кроме того, предлагается вычисление всех лиц, которые ведут любую деятельность в пользу Хуйла и введение их в санкционный список.

Все это в довесок к тому, что предлагается учредить центр борьбы с гибридными угрозами, киберпреступностью и применением РФ химического оружия.

В общем, воплощение в жизнь этого законопроекта станет воплощением именно того набора инструментов, которые уже можно будет со всей ответственностью назвать санкциями, а для РФ и денежных мешков Хуйла это станет дэдлайном в окончательном решении для себя, умные они или красивые. Потом уже будет поздно. Так что запомним фамилии указанных выше сенаторов и день 2 августа. Очень вероятно, что он действительно станет праздником.

old gopher сказав(ла):

Ссылка на фейс адвоката Рубана

Отбрасывая лишний пафос и адвокатские понты, что главное:

1. Рубан заключил сделку со следствием.
2. Рубан попросил обменять его на двух украинских спецназовцев, находящихся в российском плену.

Расшифровываю -- Рубан раскололся в обмен на свободу. Наде кранты.

Натисніть, щоб розгорнути...

уже по сети зрадонька встречалась:

минюнст отказался менять рубана на наших.

Натисніть, щоб розгорнути...

Різні грані «спорту поза політикою»

Автор: Іван Вербицький

Чому спортсмени, які їдуть змагатися до Росії, найчастіше є жертвами обставин

Не встигли повноцінно вгомонитися пристрасті від футбольного мундіалю в Росії, як в українському спорті спалахнула нова гаряча дискусія. Збірна України з дзюдо поїхала на чемпіонат Європи на територію країни-агресора. Тихо, без зайвої реклами, ігноруючи рекомендацію Міністерства молоді й спорту. З одного боку, такі новини дивувати начебто й не повинні, адже за чотири з гаком роки, відколи Україна перебуває в стані війни, вітчизняні атлети в питаннях відносин із РФ принциповість проявляли вкрай рідко. Однак у тому й річ, що головний тренер збірної із дзюдо Віталій Дуброва якраз до тих винятків належав. На тлі інших «спортсменів поза політикою» він не соромився проявляти патріотичні почуття, у властивій йому інтелігентній манері називав речі своїми іменами: війну війною, а ворога ворогом. Тому й дивно, що команда на чолі з ним не стала виділятися й попрямувала виступати на самий край європейської частини Росії, до Єкатеринбурга.

На командному Євро в РФ збірна України, виступаючи експериментальним, напівмолодіжним складом, здобула бронзову нагороду. Начебто успіх, особливо з урахуванням, що перед стартом турніру за рейтингом наша команда була приблизно 10-11‑ю серед 21-ї країни-учасниці. Утім, дзюдоїстів очікувано ніхто не вітав. І навіть більше, профільний міністр Ігор Жданов через мережу Facebook написав обурливий пост про те, що за цей виступ борці не отримають преміальних, а показані ними результати не впливатимуть на присвоєння спортивних звань.

Пан Дуброва у відповідь зазначив, що його пі*допічні боряться не за гроші, а найліпшим званням для них став титул бронзових призерів на першому в історії командному Євро з дзюдо. Зрештою, так свої поїздки на територію ворога аргументують майже всі. Тренер із дзюдо змусив подивитися на проблему ширше. За його словами, континентальну першість з ізраїльського Тель-Авіва до Єкатеринбурга перенесли в останній момент. Власне, то не дивно, зважаючи, що Європейський союз дзюдо очолює вір*ний путінець Сєрґєй Соловейчік. Віталій Дуброва стверджує, що, давши попередню згоду на участь у змаганнях, відмовлятися наша команда вже не мала права, бо ризикувала дістати серйозні штрафні санкції. Тим паче, що у зв’язку з переносом ЄСД узяв на себе всі витрати: переліт, харчування, проживання спортсменів і членів офіційних делегацій.
«До складу команди були включені лише ті спортсмени, які не є військовослужбовцями чи представниками інших силових структур, — каже пан Дуброва. — А те, що змагання відбувалися в Росії, для нашої команди стало додатковою мотивацією. Зауважу, що я не розумію тези «спорт поза політикою». Він і є політика. Ми бачимо, як це відбувається в Росії. Олімпіада в Сочі, чемпіонат світу з футболу — це не спортивні, а саме політичні акції, де РФ демонструє, що вона міцна держава й усі туди їдуть. Але вибіркових бойкотів я теж не підтримую.

Ворожнеча й спорт

Наступного року відбуватиметься чемпіонат світу з боксу, відбірний на Олімпіаду. Ми також бойкотуватимемо? Або, припустімо, Росія здобуде право проводити Олімпійські ігри. А так і буде, якщо цього захоче Путін. Тоді нашій країні що, не їхати на Олімпіаду? Залишаймося послідовними до кінця. Скажемо прямо й відверто: Росія — країна-агресор, яка анексувала Крим і розв’язала війну на Донбасі. Розірвемо економічні відносини, транспортне сполучення, не допускатимемо російських спортсменів до змагань в Україні, врешті-решт. На жаль, цього немає. Торік у Харкові відбувався чемпіонат Європи з боксу. Збірна Росії брала в ньому участь, там лунав їхній гімн. Тоді ніхто не казав про бойкот.


Слід відійти від практики подвійних стандартів. І бойкотувати разом, усією країною, не допускати росіян на змагання до нас і не їздити до них. Ясна річ, ухвалюючи такі серйозні рішення, потрібно розуміти, що це закінчиться відстороненням України від усіх міжнародних змагань. Можу навести свіжий приклад у дзюдо. Відбуваються Гран-прі в Об’єднаних Арабських Еміратах і Тунісі. Організатори забороняли, щоб там лунав гімн Ізраїлю, а ізраїльські спортсмени виходили з нашивками Міжнародної федерації дзюдо. У підсумку в ОАЕ й Тунісу змагання відібрали, а їхні спортсмени відсторонені».

Власне, схожа практика, коли країни, які перебувають у стані воєнного конфлікту, припиняють одна з одною, зокрема, і спортивні відносини, хоча й не дуже поширена, але є. Спортсмени Ізраїлю ніколи не поїдуть до Ірану, а вірмени — до Азербайджану. І навпаки. Міжнародні федерації з різних видів спорту, довіряючи одній із цих держав право проведення офіційних стартів, чітко усвідомлюють, що склад учасників буде неповним. І саме з політичних мотивів.


Найсвіжіший приклад пов’язаний із футболом. Провідний хорватський клуб «Динамо» із Загреба у кваліфікації Ліги чемпіонів зустрічався з ізраїльським «Хапоелем» із Беер-Шеви. Зовні нічого конфліктного, але в складі хорватів виступає іранський футболіст Садех Могаррамі. За тиждень до виїзного матчу ізраїльська сторона поставила клуб «Динамо» перед фактом: для громадянина Ісламської Республіки Іран Могаррамі в’їзд на територію Ізраїлю заборонений. Славна своєю принциповістю в ставленні до України, УЄФА ізраїльський ультиматум сприйняла мовчки.
Хорвати на своїх офіційних пабліках обурилися, однак скромно змовчали, що в першому матчі в Загребі Садех теж не грав. Його навіть не внесли до заявки на матч. І не так тому, що він не потрапляв до основної обойми, як через умови, виставлені Федерацією футболу Ірану. Згідно з ними, спортсменові заборонено змагатися з представниками Ізраїлю. У разі порушення Могаррамі відлучили б від виступів у національній збірній своєї країни.


Таке правило стосується не тільки футболу. Іранці уникають і рукостискання з представниками Ізраїлю навіть ціною зняття з турніру. Найсвіжіший випадок у лютому цього року трапився в тому ж таки дзюдо. Під час Гран-прі в німецькому Дюссельдорфі жереб на старті звів Тохара Бутбуля з Ізраїлю та Магаммада Магді Бріманлу з Ірану. Проте останній на сутичку не вийшов, зумисне не пройшовши напередодні турніру зважування. Представники Міжнародної федерації дзюдо розуміли, що то черговий демарш, але довести нічого не змогли. Попередні спроби боротися результатів теж не давали. Інший іранський дзюдоїст Аліреза Карімі трохи раніше погодився з піврічною дискваліфікацією. Але не вийшов на татамі для зустрічі з ізраїльтянином Урі Калашніковим.


Свого часу проблеми через участь у Макабіаді (іграх спортсменів єврейського походження) мав український борець Василь Федоришин. До того він уже виступав за іранський клуб упродовж двох років. Але коли приїхав до Тегерана після змагань в Ізраїлі, мусив виправдовуватися. Іранська сторона збиралася розірвати відносини в односторонньому порядку й пішла на компроміс лише після того, як українець довів, що в Макабіаді він виступав тільки тому, що в Ізраїль свого часу переїхала його мама.

Азербайджанські та вірменські спортсмени, які дуже часто пересікаються одні з одними під час турнірів із різних видів боротьби, протокольного рукостискання не уникають і від сутичок не відмовляються. Однак останні мають настільки принциповий характер, що часто виходять за межі простих спортивних протиборств.


Утім, для нас мав би бути ближчим грузинський приклад. Ізраїльський дзюдоїст Іраклій Цирекідзе став чемпіоном в олімпійському Пекіні 2008-го через лічені дні після того, як чобіт росіян вторгнувся в Південну Осетію. Виконавши у півфіналі переможний кидок на «іппон» у сутичці з росіянином Іваном Першиним, Іраклій емоційно показав: «Це тобі за мою землю, за Грузію». Так само трохи згодом учинив борець вільного стилю Реваз Міндорашвілі, перемігши на тій же півфінальній стадії росіянина Ґєорґія Кєтоєва.

Визначитися нарешті

А як учинив цьогоріч навесні український боксер Олександр Усик, уперше зустрівшись віч-на-віч із майбутнім суперником за фіналом Всесвітньої боксерської суперсерії росіянином Муратом Ґассієвим? Відразу після перемоги над кубинцем Юнієром Дортікосом осетин вдягнув футболку з надписом Future Putin 2018, тобто з агітацією за того діяча, який ініціював анексію рідного для Усика Криму та війну на Сході України. Відомий своєю принциповістю Олександр обійнявся з майбутнім опонентом, потім укотре наголосивши, що «спорт поза політикою». Ось лишень що було на футболці суперника, збагнути складно.

Зрозуміло, що на свідомість усіх спортсменів без винятку годі й сподіватися, це просто неможливо. Особливо з урахуванням, що керівниками більшості спортивних федерацій є класичні вихідці із сов*кової епохи, які дорожать дружбою зі «старшою сестрою» більше, ніж репутацією рідної країни. Диктувати ж умови індивідуально здатні лише атлети-професіонали. Як то зробила два тижні тому провідна українська тенісистка, п’ята ракетка світу Еліна Світоліна, що відмовилася від участі в турнірі в Москві з політичних мотивів. І це прямо підтвердили організатори змагань.

Проте вона так само, як Усик, — спортсменка самодостатня, доларова мільйонерка. Атлетів, здатних ухвалювати рішення самостійно, в Україні назбирається в межах десятка. Інші змушені приймати загальні умови гри. Приміром, в одному з інтерв’ю сказав, що не бачить проблеми в неучасті в чемпіонаті світу-2019 у Росії найкращий боксер світу-2017 Олександр Хижняк. «Відберуся на Олімпіаду через інші турніри», — спокійно заявляє він. І можна не сумніватися, що Олександр із його класом боксу справді відбереться. А інші можуть і не відібратися.

Що означає для спортсмена пропуск Олімпіади? Представники умовних стрільби з лука, вільної боротьби, спортивної чи художньої гімнастики професійно займаються спортом, за великим рахунком жертвуючи дитинством і юними роками заради однієї мети — участі в Олімпійських іграх, які відбуваються раз на чотири роки. Спортивний вік дуже короткий, добра частина їх здатна пройти на максимумі лише один олімпійський цикл. Що відбувається з людьми, якщо олімпійська мрія стає крахом, відомо з прикладу 1984-го, коли СРСР у відповідь на американський бойкот Ігор-1980 у Москві не поїхав на Олімпіаду в Лос-Анджелесі. Люди, для яких ті змагання мали стати піковим моментом життя, іноді просто втрачали сенс далі чимось займатися. З відчаю розрада знаходилася лише в чарці. З потенційного чемпіона людина ставала практично втраченою для су*спільства.

За принциповістю в питаннях політики та відносин із ворогом не треба забувати, що за кожним рішенням стоїть чимало людських доль. На жаль, Україна не США. Наші життєві реалії такі, що найчастіше від участі чи неучасті в Олімпійських іграх залежить усе майбутнє життя атлета. Спортом він був поглинутий повністю та чогось іншого робити, як правило, не навчився. Цю систему треба змінювати. Але наразі ми живемо в старій системі координат. Від того українські атлети так боязко зважують кожен свій крок й іноді там, де хотілося б проявити патріотизм, громадянську позицію, воліють промовчати.

Власне, надалі міністрові Жданову й решті відповідальних людей варто припиняти публічне цькування та визначити конкретні, єдині для всіх умови гри. Скажімо такі, як в Ісламській Республіці Іран. З чітким усвідомленням можливих наслідків. Проте можна вчинити й гнучкіше та працювати на далеку перспективу: виховувати не просто спортсменів, а повноцінних громадян, які, попри заняття спортом, здобували б повноцінну, а не для форми освіту й здатні були самотужки відрізнити добро від зла, уникати публічних обіймів із людьми, які не приховують симпатії до кровожерного тирана.

Матеріал друкованого видання № 31 (559) від 2 серпня

Розповсюджується в роздрібній торгівлі та за передплатою

18грн/1 номер
65грн/1 місяць
195грн/3 місяці
375грн/6 місяців
720грн/12 місяців

Сергій Наєв: «Об’єднані сили мають поставити крапку в російській агресії проти України»



Тиждень обговорив перші результати проведення Операції об’єднаних сил на Донбасі з командувачем ООС генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим.

Які зміни вже відбулися від початку Операції об’єднаних сил?

— На відміну від АТО Операція об’єднаних сил (ООС) є воєнною. Водночас це комплекс заходів військового та організаційно-правового характеру, спрямованих на гарантування національної безпеки та оборони, стримування й відсіч російській збройній агресії.


Ми маємо справу з фактом окупації окремих районів Донецької та Луганської областей російським агресором, який створив фейкові утворення «ЛНР» та «ДНР» і далі утримує їх на своїх багнетах із метою ослаблення та дестабілізації України.


За своєю суттю 1-й та 2-й армійські корпуси, які окупанти утворили на підконтрольних їм територіях, відповідно Донецької та Луганської областей, підпорядковуються Південному військовому округу ЗС Російської Федерації. Обидва корпуси входять до складу 8-ї загальновійськової армії, штаб якої розміщується в Новочеркаську (РФ). Саме з території Росії окупаційні війська отримують озброєння, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, гроші та продовольство. Необхідно зауважити, що всі посади — від командира роти й вище — у тих формуваннях укомплектовані російськими офіцерами. Це передусім пов’язано з недовірою російського командування місцевим зрадникам. Комплектуються підрозділи російських окупаційних військ також переважно російськими «відпускниками» й «добровольцями» з числа засуджених злочинців, російських націоналістів та інших авантюристів, які вербуються для участі у війні в Україні російськими військкоматами. Тож ми маємо справу з російською збройною агресією і діяти повинні відповідно. Проте головним завданням залишається недопущення поширення окупації на інші території України.

Хочу наголосити: ООС є лише одним з інструментів, за допомогою яких держава досягатиме звільнення тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей і відновлення там конституційного ладу. Наше завдання також полягає в захисті прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпеченні незалежності, єдності й територіальної цілісності України. У зв’язку з цим із 30 квітня на деяких територіях почав діяти особливий порядок. Органам сектору безпеки та оборони, іншим держорганам, залученим до ООС, надані спеціальні повноваження, зокрема використовувати зброю та спецзасоби, затримувати осіб і доставляти їх у поліцію, перевіряти документи, здійснювати особистий огляд громадян, їхніх речей і транспортних засобів, тимчасово обмежувати чи забороняти рух транспорту й пішоходів, входити до житлових та інших приміщень, що належать громадянам, а також користуватися зі службовою метою транспортом і засобами зв’язку громадян, підприємств та організацій, за винятком транспортних засобів дипломатичних і міжнародних організацій.


Слід зазначити, що настання особливого порядку зумовлене здебільшого діями противника (застосування зброї, підготовка та здійснення терористичних актів або диверсій), які загрожують безпеці ОС і місцевого населення. Крім того, він може вводитися під час проведення ОС заходів оперативно-розшукової роботи, бойової підготовки, розмінування місцевості та об’єктів, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.


Територія проведення ООС поділяється на зону безпеки та район бойових дій. У першій рішенням командувача ОС можуть створюватися райони як обмеженого доступу, так і заборонені. У райони обмеженого доступу можна потрапити за спеціальним дозволом командувача ОС або командирів оперативно-тактичних груп. У районі забороненого доступу не можуть перебувати сторонні особи, потрапити туди можливо лише за спеціальною перепусткою.

Під районом бойових дій розуміється територія уздовж лінії зіткнення, де підрозділи ЗСУ, інші військові формування та правоохоронці виконують бойові завдання з недопущення прориву противника вглиб території держави. Зрозуміло, що доступ на такі території можливий виключно за спеціальними дозволами. Водночас підставами для допуску в район проведення ООС осіб, які не залучені до операції, можуть бути: проживання їх самих або близьких родичів там (за наявності документів), місце поховання там членів сім’ї, смерть близьких родичів, нерухомість у районі проведення операції, участь у врегулюванні конфлікту, зокрема вирішення гуманітарних питань, а також дипломатична та консульська діяльність.

Як змінилися відносини між українськими силовими відомствами з переходом командування до ЗСУ? Чи вплинуло це на якість виконання завдань?

— Потреба зміни формату АТО назріла вже давно. Нашим військовим противником є одна з найпотужніших армій світу. Він підступний та активно застосовує інструменти гібридної війни. Відповідно наші дії в протистоянні з цим ворогом мають бути швидкими, своєчасними та спрямованими на випередження. А досягти того можна за допомогою ефективної централізованої системи управління.

З початком ООС змінився формат підпорядкованості частин і підрозділів, які виконують бойові завдання на Донбасі. Якщо раніше АТО проходила під загальним керівництвом Антитерористичного центру СБУ, то в нинішніх умовах ООС проводиться під стратегічним керівництвом ГШ ЗСУ.

Це дало змогу підвищити ефективність застосування ОС у процесі операції. Великою перевагою ОС є система координації дій військових і правоохоронців, їхня співпраця з військово-цивільними адміністраціями. Адже на нас покладено не тільки суто військові завдання. ОС залучаються і до правоохоронних заходів, проводять міжнародну співпрацю, а також гуманітарні акції.

Як приклад — можу навести започатковану мною Стратегічну гуманітарну ініціативу «Допомога Схід», що увібрала в себе найефективніші напрацювання щодо підтримки цивільного населення, яке мешкає в районі ведення бойових дій. Цю роботу було започатковано ще за часів мого керівництва ОК «Схід» та ОТУ в зоні проведення АТО.

Які питання лишаються невирішеними або потребують удосконалення?

— Звичайно, у процесі операції ми вирішуємо цілу низку зав*дань. Зокрема, це стосується облаштування опорних пунктів, порядку допуску до району проведення операції, забезпечення та підготовки резервів.

Окремим завданням є заходи зі збереження життя бійців і зменшення бойових втрат. Солдат, людина, його доля та майбутнє були й залишаються для нас серед голов*них пріоритетів.

Ми далі вирішуємо завдання з оснащення частин і підрозділів ОС сучасними зразками озброєння. Зокрема, йдеться про оборонну зброю, як-от протитанкові ракетні комплекси, системи контрбатарейної боротьби, а також засоби розвідки поля бою.

Окремо хотілося б закцентувати на вирішенні гуманітарних проблем у регіоні. Громадяни України з числа мешканців Донбасу, незалежно від того, перебувають вони в районах навколо лінії розмежування або на тимчасово окупованих територіях, мають бути впевнені — ОС зроблять усе можливе та необхідне для поновлення на цих територіях верховенства права.

Ми сподіваємося, що головний тягар вирішення економічних і соціальних проблем візьмуть на себе професіонали зі складу ВЦА. Це стосується поновлення повноцінної роботи промислових об’єктів, розвитку горизонтальних економічних зв’язків, сприяння діяльності малого та середнього бізнесу, зменшення рівня безробіття. Зрозуміло, що мова про регіони, які перебувають під нашим контролем.

Чи фіксуєте ви якісь зміни або активність із боку противника, які можна вважати своєрідною відповіддю на зміну формату операції?

— Початок ООС не лишився поза увагою противника. Переважно це стосувалося активізації заходів інформаційно-психологічного впливу як на населення тимчасово окупованих територій та України, так і на світову спільноту. Головною метою дій противника є дискредитація не тільки командування ОС або військових і правоохоронців, які залучені до операції, а й державного керівництва та політики реінтеграції тимчасово окупованих територій. Крім того, нами фіксувалась активізація роботи диверсійно-розвідувальних груп у районі лінії розмежування. Водночас слід зазначити, що кількість обстрілів наших позицій зменшилася. Ворог зрозумів, що ми даватимемо сувору відсіч будь-яким його провокаціям, особливо тим, що пов’язані з обстрілами мирних населених пунктів і КПВВ на лінії зіткнення, від чого страждають передусім мешканці міст і селищ Донбасу.

Ми не дозволимо противнику зірвати процес нормалізації життя на територіях, які підконтрольні Україні, і досягатимемо цього всіма доступними способами. ОС мають поставити крапку в російській агресії проти України. Саме таке завдання як командувач я дістав від президента України — верховного головнокомандувача ЗСУ. Його й виконуємо. Наша сила в єдності, тож перемога буде за нами.

--------------------------

Сергій Наєв народився 30 квітня 1970-го в місті Могилів-Подільський Вінницької області. У 1987–1991 роках навчався в Московському вищому загальновійськовому командному училищі. У 1991–1993-му проходив службу на посаді командира взводу Західної групи військ (ФРН), після чого прибув до України. Із травня 1993 року — у Збройних Силах України. У 1993–1999-му проходив службу на командних посадах Прикарпатського ВО. У 2001 році закінчив Національну академію оборони України із золотою медаллю. У 2007-му — факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня НАОУ. Із 2007 року обіймав командні посади в 13 АК Сухопутних військ ЗСУ. Від 2015-го по 2017-й — командувач військ ОК «Схід» Сухопутних військ ЗСУ. У 2017–2018 роках — начальник штабу — перший заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ. Із 5 березня 2018-го — заступник начальника Генштабу ЗСУ. 16 березня 2018 року призначений командувачем об’єднаних сил Збройних Сил України.

Матеріал друкованого видання № 31 (559) від 2 серпня 2018

Дмитрий Засядько сказав(ла):

Вопрос возник. Что там в Краматорске с шиферным заводом? Он работает или нет?
А то мне рассказывали, что его разбомбили. Но в то же время, новый шифер, купленный для бабкиной крыши, оказался из Краматорска.

Натисніть, щоб розгорнути...

Цементно-шиферный. Не буду врать, точно не знаю, но трубы не дымят. Завод не разбомбили, он стоит как стоял. Одно время он просто стоял. Потом там снова что-то начали делать, вроде фасовали какую-то уже готовую продукцию под маркой ЦШК. Рабочие через проходные ходят и машины периодически заезжают-выезжают.

Вообще люди давно ждали, когда его закроют, ибо срань редкостная. Весь Старый город в цементной пыли.