"Министр иностранных дел РФ Сергей Лавров во время встречи в Риме с государственным секретарем США Джоном Керри заявил, что попытки давления на Россию бесперспективны."
- Поймітє, нєльзя так с намі, - блєял Лавров. - Ми же тоже хотім бить міровим лідєром. А ви нам за ето санкції.
- Та раді Бога, будьтє кєм хотітє, - пожав плєчами Керрі. - Хоть міровим лідєром, хоть трєтьїми рімлянами, хоть народом-богоносцем. Только убєрітєсь с Донбаса і Крима, тогда поговорім про санкції.
- Попиткі давлєнія на Росію безпєрспєктівно, - признався Лавров. - Нужно поддєржувать наші інтєрєси. Тєм болєє, ми же нє вас хєрачим, а бивші колонії.
- Учитуя стоїмость нєфті і стрємітєльний обвал рубля, убраться с Донбаса і Крима вполнє в вашіх інтєрєсах, - замєтіл Керрі. - І ми вас в етом поддєржуєм.
- Ну как ви не понімаєтє... Какая ж ми супєрдєржава, єслі даже хохлов расхєрачить как слєдуєт нє способни? - монотонно чеканив Лавров. - С нас же смєяться будут.
- Ех, Лавруша... - Керрі ласково потрєпал Лаврова по загрівку і протянув яблучко. - Шо ж ти дожився до такого позора на старості лєт? А хозяїн-то, нєбось, горстку овса в кормушку сипне, і даже сахарку не прєдложить.
- Не прєдложить, - жалобно согласився Лавров, жадно кушая яблучко. - А за шо нам кушати сахар? Мотаємся вон по міру, как ідіоти. А бабла ніхто нє дайот...
- І нє даст, - завєріл Керрі. - У вас же ліца скучниє, не говоря вже об расхєраченом імідже.
- А шо дєлать? - пєчально сказав Лавров. - Ми же нє віновати, шо у нас наплоділось так много вати...
- Вати? - нє понял Керрі. - Ну да ладно... Вот візітка одного іміджмейкєра. Отлічний спєціаліст, Хусейну перед судєбними засєданіями лічно расчосував бороду і укладував волоси, Каддафі правільниє костюми подбірал. І вам поможет правільно виглядєть, когда клянчітє дєньги.
- Вот спасібо! - обрадувався Лавров, пряча візітку. - А то ми за етім хєрачить отсталі от моди і етікєта. Бо уже, оказується, і руку не прийнято пожимать, і встрєчать мірового лідєра полним составом правітєльства в аеропорту...
- Вот-вот, - подмигнув Керрі. - Многоє ізмєнілось, пока ви увлєкалісь хєрачить. Тепер надо соотвєтствувать.
- Но за санкції всьо же подумайте, бо ето безпєрспєктівно, - строго потрєбував Лавров. - І, єслі можно, бистрєє, бо долго ми не протянєм.
- І ви там поразмишляйтє про Крим і Донбас, - посовєтував Керрі. - Руку, простітє, на прощаніє не пожму - етікєт...
- Ну наконєц-то! - радувався Путін, вніматєльно обнюхуя візітку. - Начінают капітуліровать, не видержують давлєнія отвєтних санкцій... Нємєдлєнно скажіть Кісєльову, шоб сообщив нації, шо США поддєржуют Росію в стрємлєнії к міровому господству, пусть хохли понєрвнічают... У-у-у, укропи. Страх потєрялі, забилі Голодомор... А іміджмейкєру позвоніть нємєдлєнно!
- Нє надо звоніть, я уже тут!
В комнату вбєжав полний коротишка з большим саквояжем і діловито оглядєлся вокруг.
- Хароший кіч, качєствєнний, - замєтіл коротишка. - Жлобскаяюб., позолота, малахітовий настольний набор в стілє соцрєалізма... А гдє пацієнт? Хто будєт клянчіть бабло?
- Вот, он, - сказав Лавров, показуя пальцем на Путіна.
- Мда, - скєптічєскі замєтіл коротишка. - Не улівітєльно, шо бабла вам ніхто нє дає.
Коротишка достав штангєнциркуль і ізмєріл путінську голову.
- Я так і прєдполагал: об'єм чєрєпной коробкі недостаточен для того, шоби понять безпєрспєктівность ідєї хєрачить. Інтєллєкт задавлєн битовими інстінктами пєщєрного чєловєка: шаманізмом, охотой і собіратєльством. А тєм врємєнєм в мірє щас такая тенденція, шо дєньги дають лібо умним, лібо прикольним.
- Е, я нє понял, - угрожающе сказав Путін Лаврову. - Он мєня шо, дураком назвал?
- Шо ви, как можно! - обідєлся коротишка. - Какой же ви, простітє, дурак? Ви - альтернатівно мисляча лічность, котора, в отлічіє от прочіх мірових лідєров, прєдпочітає дєйствовать прямолінєйно, не заморачуясь долгими поіскамі компроміса. Покойний Хусейн, помниться, тоже ото любив бросіть оппонєнта в чан с кіслотой і не напрягать мозги.
Коротишка достав гібкій кітайський мєтр і бистро ізмєріл рост. Путіна.
- Ого! А ви нічо так сєбє накинули сантімєтров на вікіпєдії, - восхітілся он. - Ну шо, віжу два варіанта іміджа, прі котором вам будуть давать бабло. Варіант пєрвий: прєкратіть, наконєц, хєрачіть, і второй - полний ребрендінг.
- Ребре... Шо? - не поняв Путін.
- Да практічєскі всьо, - завєріл коротишка. - От внєшності до жестов і інтонації. Лічно я би, конєшно, остановілся на пєрвом варіантє...
- Слиш, піндос, - зашипів Путін. - Тєбя Кєррі прислав, шоб уболтать нас прогнуться? Нє вийдєт...
- Понял, понял, - замахал руками коротишка. - Значіт, такі ребрендінг.
Коротишка открив саквояж і достав огромний рижий парік і красний набалдашнік.
- Так, ето - сюда...
Коротишка натянув парік на голову Путіна.
- А ето - туда.
Він одів набалдашнік Путіну на нос і прижав рєзінкой.
- Вот гляжу щас на вас - і уже не хочеться сразу послать, - одобрітєльно сказав коротишка. - Тепер разучим пару безпроігришних номєров із "Вєлікого діктатора" Чапліна і мана-мана на случай, єслі тє нє сработают. А ето - вам!
Коротишка достав із саквояжа затаскану шляпу і вручив офігєвшему Лаврову.
- Держать йомкость для сбора срєдств надо так, шоб публіка відєла диркі і от жалості клала больше монєт, - посовєтував коротишка. - І запомнітє вот ето вот вираженіє вашого ліца: смотріш і понімаєш, шо чєловєк в пєчалі. Хотя... У вас же, вродє, всєгда таке вираженіє?
- Слиш, совсєм охрєнєл? - розізлився Путін, сривая парік. - Із мірового лідєра клоуна сдєлать рєшил?
- Шо ви, дєлать уже поздно, - улибнувся коротишка. - Тєм болєє, у вас ето вишло гораздо лучше. Я только подчеркнул внєшніє атрібути...
- Посадіть тєбя в лагєря как шпіона ілі отправіть в Ростов? - задумався Путін.
- Да ви попробуйтє, а єжелі нє сработаєт - тогда уже лагєря, - настаював коротишка. - Кстаті, в етом же парікє сам Обама когда-то єзділ к Цзіньпіню просить нє обвалювать доллар.
- Говоріш, сам Обама?..
Путін задумчиво повєртєл парік і нап'ялив на голову. - Пожалуй, ріскньом попробувать...
Путін нєбрєжно махнув рукой і в комнату втолкнули вз'єрошеного Лукашенка.
- Владімір Владіміровіч, шо такоє? Я же просто прішол напомніть про дєньги, бо ви задєржалі ноябрський платьож... Ой, а шо ето? - удівілся Лукашенко, пялясь на красний нос.
- Мана мана, - злобно проізньос Путін.
- Шо мана мана? - офігєв Лукашенко, рассматрюя парік.
- Тиць тиць тириць, - добавив Путін, сердито хмурясь.
- Же не манж па сис жур! - жалобно завив Лавров, протягуя шляпу прямо под нос Лукашенкє.
- Та ладно, я шо... Мнє не жалко, - смутився тот, вигрібая з карманов мєлочь. - Я же всьо понімаю: бабло прохєрачили, санкції нахєрачили...
Путін щолкнув пальцями. В комнату вошли два хмурих жлоба в кожаних плащах, взяли Лукашенка под руки і вивели вон.
- Піздєц... Работаєт! - радостно признався Путін. - Впєрвиє за всю історію Бєларусь дала дєньги Росії, а нє наоборот.
- А я шо говоріл! - пихато проізньос коротишка. - Ладно, буду бєжать. Бо ше к Асаду і Кім Чен Ину заглянуть надо. А Чапліна посмотрітє, там много свєжих ідєй для прібильних номєров.
- Так, пора начинать зарабатувать, - увлєчонно потер руками Путін. - Лавров, бистро обзванюй лідєров і договорись о встрєчє с каждим, хто нє пошльот. Ми єщо покажем піндосам, как імєть дєньги нєвзірая на санкції.
Обрадуваний Лавров громко заржав і галопом кинувся к тєлєфону, на ходу стряхуя пиль с дрєвнєго блокнота, в якому були записані ставші уже нєнужними номєра...
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Мы тоже не отстаем.Ждем новых высот 
