ВРАЖЕННЯ ІЗ ВРАЖЕНЬ

Оце так детектив.

Пішла сьогодні до бібліотеки.
Перебираю нові надходження на стендах.
Дивлюсь - товста Книга пам'яті ХО. Думаю - мабуть про голодомор.
Починаю шукати свою рідню - мо' ще чиєсь ім'я ввійшло у свіже видання.
Але ні - це Книга пам'яти загиблих від рук німців мирних жителів та партизан. Розділ по району невеличкий. Думаю - мо тут когось побачу.
І побачила - рідну матір.

Людоньки добрі! Це шо!!!
Кличу бібліотекарку, щоб прочитала мілкий текст після імені, прізвища та по батькові.
Так - населений пункт, мала батьківщина роду. Адреса, за якою 10 з чимось років тому я шукала будинок, в якому було мене зроблено.
І коротка оповідь про те, як німці вночі ввірвались в будинок, схопили матір і бабусю, посадили в машину, і вони пропали безвісти.
Так, була нічна облава. Мою матір схопили і повели пішки до місця сбору. Бабусі розбили голову, як тій тітці під час бійки з ТЦК, і сказали, щоб вранці принесла речі. Алее вранці мати вже втекла.
Через деякий час повернулась додому. Діждалась визволення, закінчила школу і вуз, вийшла заміж, народила мене і в рік смерті сталіна ми назавжди покинули родинне гніздо.
І хто ж це спромігся вписати її в безвісти пропавші?
Як би вона витріщила очі, якби була жива. А потім дуже сміялась.
Та хай!