Война: события, люди, впечатления

У нас из Кушугума принудительная эвакуация. Приезжают, грузят людей в бус, вывозят и выгружают. Дальше как знаете.
Если цвэточки сажать и инсталляции делать, вместо того чтобы бараки для беженцев строить вглубь страны, то таки да... Верунь, сама-сама.
 
моя двоюродная писала, что приехала в квартиру в Киеве из дачи в Фастове, чтоб постирать, скупиться, переночевать и назад...так вот она помчалась назад на дачу, ночевать было страшно(
Кстати, в Киеве прошлой зимой с электричеством и теплом было хуже, чем у нас.
 
мне кажется, народ в Киеве уже привык, и зимой там будет легче, чем в Фастове (с электричеством и снабжением вообще).
В Киеве домов с газовыми печками меньше, чем у нас.
Прошлой зимой отключения были многочасовые. Больше без света, чем со светом.
 
Из 48 квартир, так понимаю.
Ну да! Это даже много.
Хороняк и отсрочников не считала, чтобы понять соотношение.
Плюс квартиранты на вид 25 минус.
Отсрочников легче сосчитать - они не прячутся и ходят с документами.
Это те, что здесь работают и живут.
Возможно, есть такие, что в других городах живут.
Ну и несколько точных хороняк по нычкам.
 
у нас из сел прикордоння тоже принудительная. Дают, правда, места в каких-то общагах в Ха., но людям не нравятся там условия (например, нет газа), плюс какая-то волокита с оформлением пособий, такшо часто возвращаются домой (под дроны). Наслушался таких историй от подобранных людей на нашей "дороге жизни" (в краях беззакония).
В общаги чаще одиночки попадают. Старики не знаю.
Семейным легче квартиру снять.
Двое детей, относительно больших, 10+ и работающая мать.
С пособий ВПО квартиру оплачивают, это 8 тысяч на троих, с зарплаты живут.
 
Если б не Юрасик со своим унылым бубнежом, как бы мы разобрались в том, как реагировать на вказивки и кто что прокукарекал? Та никто б понятия не имел о вказивках!)
И о том, что включит Терехов, когда наступят холода. Юрасик наперед все знает!

ЗЫ. Представляю в быту эту все время ворчащую неприятную особу.
Унылый бубнеж у тех, у кого бубочка все время молодец, а терех - лудший.
ЗЫ. Не представляете.
 
Это такой тип людей, которым всегда всё плохо,
и, если даже что-то и хорошо, то всё равно - плохо.
Когда будете мерзнуть, я напомню. А мерзнуть будете обязательно, если не свалите на дачу, как Пуля. Ей рассуждать полегче, наверняка автономка имеется..
 
Когда будете мерзнуть, я напомню. А мерзнуть будете обязательно, если не свалите на дачу, как Пуля. Ей рассуждать полегче, наверняка автономка имеется..
юрасик, скоро и на твоей улице будет праздник, только надо трохи подождать...:збентежений:
 
Закончила вчера убираться на "отеческих гробах".
Разорванный флаг на могиле погибшего в 2023 воина заменен на два новых - один под другим.
Действительно, там есть устройство для опускания и подъема.
Почему прапоров два и чем они отличаются, я не поняла в безветренную погоду. А разворачивать было неудобно.
Излишнее любопытство.
 
Вчора прилетіло. 20 трупів, четверо - діти.
Йобані кацапські підори.
За 300 метрів від мене.
Вчора вони, завтра ми з котом. Випадок... Хтось уже перейшов, хтось ще тут.

1000003828.webp
1000003829.webp
 
А то харьковчане были из разрушенного дома на СС...
Як на мене, у харків'ян зі зруйнованого російською ракетою будинку більше має бути мотивації відмовитися від російської мови.
 
ВРАЖЕННЯ ІЗ ВРАЖЕНЬ :)
Оце так детектив. :(
Пішла сьогодні до бібліотеки.
Перебираю нові надходження на стендах.
Дивлюсь - товста Книга пам'яті ХО. Думаю - мабуть про голодомор.
Починаю шукати свою рідню - мо' ще чиєсь ім'я ввійшло у свіже видання.
Але ні - це Книга пам'яти загиблих від рук німців мирних жителів та партизан. Розділ по району невеличкий. Думаю - мо тут когось побачу.
І побачила - рідну матір. :)
Людоньки добрі! Це шо!!!
Кличу бібліотекарку, щоб прочитала мілкий текст після імені, прізвища та по батькові.
Так - населений пункт, мала батьківщина роду. Адреса, за якою 10 з чимось років тому я шукала будинок, в якому було мене зроблено.
І коротка оповідь про те, як німці вночі ввірвались в будинок, схопили матір і бабусю, посадили в машину, і вони пропали безвісти.
Так, була нічна облава. Мою матір схопили і повели пішки до місця сбору. Бабусі розбили голову, як тій тітці під час бійки з ТЦК, і сказали, щоб вранці принесла речі. Алее вранці мати вже втекла.
Через деякий час повернулась додому. Діждалась визволення, закінчила школу і вуз, вийшла заміж, народила мене і в рік смерті сталіна ми назавжди покинули родинне гніздо.
І хто ж це спромігся вписати її в безвісти пропавші?
Як би вона витріщила очі, якби була жива. А потім дуже сміялась.
Та хай!
 
Назад
Зверху Знизу