Румен Радев переміг. Переміг переконливо — його партія вперше за багато років отримала в Болгарії реальну більшість і може формувати уряд без коаліційних торгів. Для країни, де уряди змінювалися майже кожні півроку, це вже саме по собі подія.
Радєва вже поспішили назвати новим Орбаном. Це зрозуміло — проросійські симпатії генерала відомі, його бажання знайти з Москвою спільну мову ніколи не було таємницею. Але порівняння не працює, і ось чому.
Орбан міг дозволити собі бути Орбаном тому, що мав конституційну більшість і не потребував нікого. Радєв її не має. Щоб провести будь-яку серйозну реформу — хоча б замінити головного прокурора — йому потрібна підтримка проєвропейських сил з коаліції «Продовжуємо зміни»- «Демократична Болгарія». А це люди, які в перші місяці російського вторгнення допомагали Україні, коли саме їхня партія була при владі. Вони пам’ятають це. І Радєв теж це розуміє.
Є ще одна обставина, про яку чомусь говорять менше. Болгарська економіка живе на європейські гроші. Не абстрактно — конкретно, з фондів ЄС. І людина, яка хоче щось змінити у власній країні, а не просто сидіти в кріслі, мусить з цим рахуватися. Фіцо в Словаччині змушений співпрацювати з ультраправими, щоб не втратити владу — і тому у стосунках з Брюсселем він норовливіший, ніж йому самому хотілося б. У Радєва ультраправих партнерів не буде взагалі. Проросійська партія «Відродження», яка досі мала вплив у парламенті, цього разу фактично вилетіла з великої політики.
Тобто Радєв потрапляє в ситуацію, коли його зовнішньополітичні симпатії всім відомі — але реалізувати їх він не зможе. Ні конституційної більшості, ні проросійських союзників у парламенті, ні можливості ігнорувати Брюссель. Йому доведеться бути обережнішим, ніж Орбан, обережнішим ніж Фіцо — і при цьому відповідати на запитання, яке йому поставлять одразу: що саме він пропонує болгарам, крім симпатій до Москви?
І тут є одна деталь, яку не варто недооцінювати. Болгарський військово-промисловий комплекс фактично працює на Україну. Це бізнес. Живі гроші. І жоден проросійський політик — ми це вже бачили багато разів — не зміг піти проти інтересів власних промисловців і заборонити їм цей продаж. Радєв тут не буде винятком.
Так що тріумф тріумфом. Але Болгарія обрала не Орбана. Вона обрала людину, яка, може, й хотіла б стати Орбаном — і не зможе.
В. Портников.
