На цьому подвір'ї жили мої прапрадіди, після них їхній молодший син. Він народився в 1919 році, у війну йому сильно посікло ногу, хотіли відняти а він відмовився і сказав шо ліпше помре ніж буде без ноги. На якомусь раша сайті я знаходила його документи, де було написано про ампутацію. Тим не менш повернувся з війни на обох ногах. Хоча уламки давались знати.
Ганяла пасти з ним корів. Ото встаєш в 4 ранку, в 5 підбираєш корів на крайку і женеш.
Він був суворий. Мовчазний. Розвідник у війну.
З дідами взагалі була напряжьонка, рідного не застала, помер молодим, все наслідки війни, всі воювали. Рідний дід в 42 чи в 43 ухилився від відправки в Німеччину, їх вели полями на відправку, був серед них старший чоловік, каже тікайте хлопці я відволічу німців. Ну ті і втекли.
А в радянську армію був мобілізований в 18 чи 19 років. Нагороди, імєнні запрошення на паради в москву. А тепер на його подвір'ї, де всі мої квіти, підозрюю шо така сама ситуація як на фото.
Можливо, дідам ці феєрверки би сподобались, бо раз вже доля така дому загинути, то забрати з собою побільше кацапів - свята справа, правильна. ❤️