Nazar Rozlutsky
10 год ·
Світлина, якою ностальгуюча за радянськими часами чиновниця прикрасила свій пост, зроблена американцем на ім'я Генк Баккер під час його подорожі по СРСР в 1972 році. Він фотографував побутові моменти з життя людей в СРСР і в нього є ціла підбірка фото з Києва і Криму. Особу хлопця на цій світлині встановити поки не вдалося.
Просто нагадую. 1972 рік - це той час, коли:
- Україну накрила друга хвиля репресій проти дисидентів. Саме цього року було арештовано і в подальшому засуджено до ув'язнення Василя Стуса, Івана Світличного, В'ячеслава Чорновола, Данила Шумука, Євгена Сверстюка, Надію Світличну, Івана Геля, Леоніда Плюща, Ігора Калинця, Ірину Стасів-Калинець, Семена Глузмана. А всіх разом - близько 100 осіб, які посміли чинити великий злочин проти радянського ладу - інакодумство. Також цього року було зламано Івана Дзюбу, який мусів публічно відректися від своїх поглядів. І доведено до самогубства інженера Мар'яна Гаталу, який видавав і поширював самвидав. Ці репресії остаточно розчавили рух шестидесятників і були наочним доказом, що режим знову взявся закручувати гайки;
- генсека Шелеста, який бодай в дозованих кількостях дозволяв розвивати українську культуру (в жодному разі не економіку, чи, Боже збав, політику) замінили на русифікатора і централіста Щербицького. Наслідки політики Щербицького відхаркуємо до цих пір, зокрема в переконанні, що "русскій язик бил всєгда карєнним на Украинє";
- в Мінську на радіозаводі відбувся вибух, внаслідок якого загинуло від 103 до 143 осіб - найбільша катастрофа в Білорусі у другій половині ХХ ст. Дані досі засекречені, тому точної кількості загиблих невідомо і через майже 50 років. Радянському населенню про цю катастрофу розповісти "забули". А навіщо? Нехай п'ють газовану водичку з сиропом за 3 копійки;
- поет Йосип Бродський виїхав до США. По суті - викинутий за межі країни після багаторічних переслідувань. Його українським колегам, як ми знаємо, пощастило ще менше;
- на Харківщині неподалік села Хрестище підірвали ядерну бомбу. Таким чином планували погасти пожежу на газовій свердловині, яка виникла внаслідок незадовільної експлуатації. Але навіть цим погасити пожежу не вдалося і газ продовжував горіти ще кілька місяців;
- під Магнітогорськом розбився пасажирський літак і загинуло 102 особи. Бачте, в СРСР теж літаки падали. Вам про це не говорили? Правильно. А навіщо? Це тільки в капіталістів катастрофи, а в Країні Рад щасливе дитинство і воду можна пити з крана (насправді ні). А ще один пасажирський літак розбився під Адлером в Чорному морі. Загинули 113 осіб. І цього вам не повідомили? Ну, буває. І під Москвою розбився пасажирський літак - 174 загиблих. Найбільша авіакатастрофа у світі на той час. І все це за ОДИН рік. Ну й на завершення - зіткнення двох військових літаків біля Тули (27 трупів). І це далеко неповний перелік авіатрагедій в СРСР цього року.
А ще 1972-й - це був рік, коли остаточно нівелювався позитивний ефект від косметичної лібералізації економіки, проведеної Косигіним. З цього часу почалася стагнація, застій і неухильний регрес. І хоча нафтодолари, епоха яких якраз розпочалася, дозволили совєткономіці ще якийсь час триматися на плаву, а вищому партійному і гебешному начальству жирувати так, як ніколи до того, це якраз був час, коли радянська система господарювання остаточно доводила свою неефективність та безперспективність. В чому всі переконалися через якихось 15 років.
А ще цього ж року вийшла Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про будівництво другої черги Чорнобильської атомної електростанції. Саме тіє черги, де було зведено сумнозвісний 4-й реактор.
Смачної газировки! Пийте й не обляпайтеся!
