Я помічаю таку фігню.
Коли ти "ніщєброд" і тобі не світить а ні ремонт, а ні гарна машина чи покупка свого житла - ти витрачаєш купу грошей на дорогі непотрібні чи мало потрібні речі.
Примір тому - вагон метро, сука у переважної більшості шмотки дорожчі за мої в рази, дорогі телефони, стрижки в барбершопах, елітний алкоголь в шлунку.
Але вони виходять з метро і йдуть у квартиру до мами. Не маючи взагалі перспективи навіть на придбання авто, не кажучи про свій дім.
Звісно що це не правило. Але це переважна більшість.
А коли у людини з'являється перспектива вирішити більш глобальні питання, а ніж дорогий годинник чи смартфон - вона починає працювати в тому напрямку і змушена переоцінювати необхідність дорогих забавок "в угоду" вирішенню глобальних питань.
На мій погляд в цьому і є причина "раціональності".
Хтось до неї приходить тут. Хтось з релокацією отримує нові перспективи і тп.
Звісно опопненти зараз скажуть що айтішніки і тут дім мали і тп.
Так, але я вважаю що вцілому життя "там" вимагає більше відповідальності, більше віддачі. Але і дає більше перспектив та гарантій.
Звісно це теж не правило, але те що я бачу - це більшість кейсів.
Ну і знову таки, життя "там" дорожче, "айтішніки" там звичайні робітники а не "вєлітєлі на старому РАВі з баклажкою чєрнігівсього". Тому поясок там підзатягнути приходиться. Мобілками так зря не повийобуєшся. Але це не дарма. Якщо правильно все спланувати то це принесе великі плоди.
Ну і коротко. У нас більш за все вийобуються дорогими речами ті кому вони не по карману. Так люди компенсують свої комплекси.
А коли людина впевнено стає на ноги, то і компенсувати потрібно вже менше.
Хоча є ще бидло типу керноса там все погано.
