Поїздка на авто Харків-Чорногорія

EvgenG · 16.08.2019

BigBrother сказав(ла):
Невже CO міряли?

Думаю дыхнуть попросили

Pro100Ajax · 17.08.2019

Взятку полицейские просили??

budgetary · 17.08.2019

Ajax_tm сказав(ла):
Взятку полицейские просили??

Так! Гоп-стоп. Якщо відповіш де, отримаєш другу банку меду :клас:

bibo · 17.08.2019

budgetary сказав(ла):
Так! Гоп-стоп. Якщо відповіш де, отримаєш другу банку меду

В Боснии и Герцеговине

budgetary · 17.08.2019

bibo сказав(ла):
В Боснии и Герцеговине

Друга банка меду! Завтра зранку все напишу.

budgetary · 17.08.2019

День шостий. Частина перша.
Гоп-стоп або «Не ходите деточки в Боснию гулять »

Маршрут: Макарська (Хорватія) – Боснія і Герцеговина (БіГ) – Сень (Чорногорія);
Протяжність – 343 км.;
Час в дорозі – 10:00;
Вартість пального в країні (БіГ): бензин А-95 – 1,18 євро, газ – 0,6 євро;
Час простою на кордоні – 30 хвилин на в’їзді до БГ і 1 година на в’їзді до Чорногорії;
Обов’язкові платежі в країні – Хорватія оплата за автобан біля 15 євро та 2,5 євро тунель в Чорногорії (4 км.);
Вартість готелю в м. Макарська – 40 євро на добу або 240 євро на 6 діб.

Встали зранку в Макарському. Покупатися вже не встигали, тому залишили номер і пішли гуляти. Хоча я встав раніше всіх і вже два рази погуляв. Я ж був за кермом. А там краще відпочивається

Пару годин погуляли та перед дорожкою заїхали в Лідл скупитися. Скупилися так, як скуповується циганський табір. Чек мені видав приговор: платити 1800 гривень. Майн Год (ну по англійські означає мій Бог)!

Но ранок був добрий. Жінка поруч, діти позаду, попереду автобан. Лише машинка трохи стогнала, коли їхали на гору. Я б теж стогнав, бо були завантажені так, що авто просіло досить низько. Доїхали до кордону з Боснією і Герцоговиною. Постояли трохи та заїхали на заправку. Заправились газом та обов’язково перевірили тиск в шинах. Попили кави. До речі кава тут була найсмачніша за весь час. Хоча я замовляв капучіно, вони мені дали щось схоже на еспрессо з молоком.

І ось поїхали ми новою країною. Країна ну дуже бідненька. Відбійники на дорогах такі іржаві, що мабуть фарби ніколи і не бачили. Великих ям звісно не було, але було таке, що три рази об’їжджали ділянки з вічним ремонтом доріг. Багато будинків покинуті. Земля яскравого коричневого кольору. Скрізь камні. Скрізь перемішані мечеті та православні храми. А один раз навіть побачив костел. Якщо б не було потоку автівок в обидві сторони, то я б подумав, що заблукав. Але ні, їхали ми за допомогою оф-лайн карти Гугл мапс. Інтернет в мене закінчився, да і в цій країні він в роумінгу зовсім не надавався. А хвилина розмови коштували 100 гривень. Мені просто пощастило, що ці хвилини мені не знадобилися

Ну шо, дочитали? Цікаво? Сам, як пишу, аж руки трусяться

І ось заїжджаємо ми в село серед гір. Діточки гуляють, купаються. Їду не дуже швидко, бо по перше дорога не дозволяє, а по друге скрізь люди. Попереду мігнула машинка, мабуть на кочці блимнула. І ось закінчується село, мене обганяє машина з Нідерландів, а попереду поліція. Зупиняють його та мене. Гарні такі поліцейські, кобура збоку. Перший поліцейській після нетривалої розмови з водієм з Нідерландів відпускає його. А другий просить мене права, та починає показувати, мені на мої босі ноги та казати, що мені заборонено так їхати. Дивно, не бачив в правилах, як мені їхати – босим чи обутим. Може ще хіджаб одягнути? Відбувається діалог з сумішшю англійської та української мов:
- П: звідки Ви?
- Я: Україна.
- П: Аааааа, Україна! Даст іст фантастіш! Ви находка для мене! (це я переводжу його внутрішні емоції). Ви їхали 50, а винні були їхати 40, порушили правила.
- Я: я нічого не порушував!
- П: Вийдіть з машини. Ось у нас є радар, бачите, він зафіксував перевищення швидкості. Кам ту, ідіть сюди. Ідіть. (так зазвичай робили наші колишні мєнти).
І я бачу, що на торпеді встановлено їхній радар. У нас в машині таких радари чотири! Тільки у нас Ксіомі, а у них якої марки не знаю

На допомогу кличу старшу доньку та прошу перевести йому, що я хочу:
- Я: добре, давайте мені роздруківку, де я порушив і будемо розбиратися. Я нічого не порушував!
Я почав дуже нервувати, перейшов на підвищений тон. Той, що мене зупинив, відійшов та теж почав нервувати, стукати моїми правами об кришу своєї автівки. Підійшов перший.
- П: радар не у нас, а там був в селі. Ви не так зрозуміли. Десь там, далеко Ви порушили. А у нас тут показує на телефоні.
- Я: нічого платити не буду, показуйте, де порушив.
- П: Заспокойтесь та дайте мені договорити.
Поліцейский наказав мені заспокоїтися, а сам, як я вище написав, весь час руками ліз поправляти свою кобуру. Оксана побачила це, та зовсім як то кажуть «упала на измену».
- П: їдьте 90 км. вперед і там вам роздрукують Ваше порушення і будете там розбиратися.
І відпустив. І почалося жіноче: «Я тобі говорила, я тебе попереджувала. Нас посадять. У нас діти в машині. Ми тепер банкрути. Що з нами буде? Їдь 30 км., ні – їдь 20 км.».
А я їду і розмірковую. Радарів не бачив, особливо не порушував, норвежця поліцейські відпустили просто так, до тапок причепився, радар – не радар, платити десь попереду. Але ж таки нервую і рахую, скільки ж платити той штраф. Тим паче на вухах сидить дружина із плачем Ярославни. Я намагаюсь її заспокоїти, але марно.
І ось ми доїжджаємо до їх «автобану», де стоїть поліцейській. Він нас не чіпав. Доїжджаємо до кордону. І ось він час ікс. Черга поменше, ніж в Україні, але часу займає не мало. І ось віконце прикордонника, він сидить ну дуже засмучений. Подивився паспорти та віддав назад. А в очах такий сум. Не у мене – у нього. Може він прощаватись з нами не хотів? А може бути щось знав? Історія про це мовчить. Далі буде.

epic-komp · 17.08.2019

Выдержка - наше все :клас:

cosanostra · 17.08.2019

budgetary сказав(ла):
День шостий. Частина перша.
Гоп-стоп або «Не ходите деточки в Боснию гулять »

А другий просить мене права, та починає показувати, мені на мої босі ноги та казати, що мені заборонено так їхати. Дивно, не бачив в правилах, як мені їхати – босим чи обутим. Може ще хіджаб одягнути?

к слову сказать, не знаю, что написано в ПОД Боснии и Герцеговины, но в целом по ЕС управление транспортным средством босиком и в обуви без задником, типа сланцев, запрещена и катается штрафом.
В Германии за спасибо ты точно бы не уехал, а заплатил бы штраф на сумму, равную твоим пару чекам из Лидла. Поэтому, советую быть таки более внимательным в некоторых вопросах.

budgetary · 17.08.2019

cosanostra сказав(ла):
к слову сказать, не знаю, что написано в ПОД Боснии и Герцеговины, но в целом по ЕС управление транспортным средством босиком и в обуви без задником, типа сланцев, запрещена и катается штрафом.
В Германии за спасибо ты точно бы не уехал, а заплатил бы штраф на сумму, равную твоим пару чекам из Лидла. Поэтому, советую быть таки более внимательным в некоторых вопросах.

Этот вопрос потом внимательно изучу. Но думаю, что при малейшей возможности он бы меня штрафонул.
А на самом деле босиком педали чувствуешь лучше, чем в обуви. Как продолжение своего тела.

Shantor_Sherviz · 18.08.2019

спасибо за отчет, с интересом читаю !!

malchik · 18.08.2019

"говорила мне мама никогда не ездить без waze"))
(перефразировка цитаты из фильма "попутчик")
хотя действительно с роуминговым инетом в боснии напряженка

Pro100Ajax · 18.08.2019

Тс, Оч интересно! Пиши еще и давай бОльше фото!

budgetary · 18.08.2019

malchik сказав(ла):
"говорила мне мама никогда не ездить без waze"))
(перефразировка цитаты из фильма "попутчик")
хотя действительно с роуминговым инетом в боснии напряженка

На Waze я обиделся, он то тормозил, то тоже куда-то заводил. Плюс я тут в Черногории начал догадываться, что все таки Гугл пустил меня в длинный объезд правильно ибо вот например вчера 11 км. я ехал ну минимум 2 часа. Треш еще тот. Украинский Крым с пробками по сравнению с Черногорией и рядом не стоял.
На той же границе БиГ с Черногорией в сторону БиГа очеередь пару км.

Фотки буду выкладывать, но не успеваю. Все хотим успеть. Вчера ездили на Скадарское озеро. Есть что тоже написать. Но обо всем по порядку.

bw8 · 18.08.2019

budgetary сказав(ла):
«Я тобі говорила, я тебе попереджувала. Нас посадять. У нас діти в машині. Ми тепер банкрути. Що з нами буде? Їдь 30 км., ні – їдь 20 км.».

иногда мне кажется, что все женщины одинаковы

недавно ехал по молдове с водителем на машине компании.
навстречу тачка гражданская: мигает. а потом в зеркало видим, разворачивается и за нами. на лобаше красный маячек - менты.
останавливают нас и давай разводить: вы порушники, превысили скорость.
я точно видел што водила ехал 80-90, больше не позволяет убитая дорога.
а водила долбоеб: ааа! я не знал, спешил, виноват, отпуститеее..
ну я ж такой весь жосский: дорожный контроль украина! ващи документы, ваши доказательства! нихуя платить не будем, пишите протоколы, наш адвокат опротестует..
мент водителю: вы можете убрать этого господина, нам нужно поговорить наедине!
водила: пожалуйста, дай я договорюсь :рл:

похудел на 20 баксов, долбоеб.
пытался я ему донести минут 15, что взятки - это вообще плохо, а еще хуже - когда не виноват..
но по ходу есть такая категория людей - которые платит всегда. лох должен платить (с)
и что характерно всю дорогу пытался агитировать за зелю :ги:

budgetary · 18.08.2019

День шостий. Частина друга.

Друга частина цього дня була вже не така цікава, але знову ж таки без проблем не обійшлося. Їхали Чорногорією ми вже вільно, забувши історію в БіГ. І ось ми доїжджаємо до містечок Strp, Рисан та Котор, звідки відкриваються фантастичні краєвиди. Заради цього ми і подорожуємо автомобілем. З вікна літака таке ви не побачите. Коли заїхали в ці міста чи поселення, то попали в пробки. І з цього моменту ми вже їхали, як міські люди їздять в пробках великими містами.
Потім ми проїхали Будву, Петровац і Гугл Мапс нас направляє в гори через Вирпазар. Ми наче американцям нічого поганого не робили, ми навіть їх не бачили. Але Гугл був невблаганний та направив через гори. Якщо їхати напряму з Петровац в Чань, то буде 11 км. Нам же показали шлях в 42 км. По перше, зайві 30 км. під вечір, а по друге, це по горам, замість того, щоб їхати по прямій. Може Гугл хотів нам показати краєвиди? Алеж не вночі, коли вже 21 година. Ох. Але, як потім вивилось, Гугл робив все правильно. Але то вже інша історія.

Три карти: 1. Як їхали; 2. Як могли їхати; 3. Який крюк дали на фініші:

bw8 · 18.08.2019

budgetary сказав(ла):
Алеж не вночі, коли вже 21 година.

границу на ночь закрывают?

budgetary · 18.08.2019

bw8 сказав(ла):
границу на ночь закрывают?

При выезде с БиГ в Черногорию нет. Но по дурацки сделали. Пункт на горке сделан. Т.е. мы двигались медленно и наверх. А зимой как?

bibo · 18.08.2019

Зря не поехали ,как на 2 картинки.
Адриатическое шоссе входит в 10 красивейших дорог мира )))

TorcK · 19.08.2019

Цікаво читати, чекаємо що далі буде.

budgetary · 19.08.2019

День восьмий. Національний парк «Скадарське озеро».

Маршрут: Чань (Чорногорія) – Вирпазар - Murici beach – Бар - Чань;
Протяжність – 122 км.;
Час в дорозі – 12:00;
Вартість пального в країні (Чорногорія): бензин А-95 – 1,36 євро, газ – 0,56 євро;
Час простою на кордоні – не має кордону;
Обов’язкові платежі в країні – тунель 4 км. 2,5 євро;

День сьомий спали та купалися. Тому зупиняймось на восьмому.
Трохи поспали, але на пляж йти не цікаво, тому ми поїхали в національний парк «Скадарське озеро». На дворі було пекло, тому кондиціонер працював майже весь час. Ми проїхали Вирпазар, де нас намагалися зупинити та втюхати подорож на катері. І ось вузенька дорога, справа гори, зліва крутий обрив та десь далеко знизу озеро. Я їду по гугл картам, яке показало мені десь рибальське село.

І ось ми повертаємо, де повинно бути це село. А його все не має і не має. Закінчується асфальт… Але нас це не спинить, правда?

Продовжуємо рухатися вздовж виноградників, пасіки... Пішли досить великі камінці. Дорога почала звужуватися. Ні душі… І щось мені показалось, що все ж таки треба зупинитись. Моє відчуття мене не обмануло. Ми зупинились і за кутом дорога різко пішла вниз, розмита, де мабуть тільки Нива і проїде. І ось ми побачили село. Но мабуть не те. Це село покинуте, черепиця просіла. Але шарм від цього місця заворожував. Трохи подалі видно було нову маленьку будову, але вона теж була покинута. Здавалося, що ось-ось з кущів вилізе якась мумія і трохи нам всміхнеться. Але на жаль такого не було.

Все заросло. Скрізь росла ожина та інжир. Я пробрався крізь кущі, знайшов стару прогнилу лодку, з-за камінців подивився на озеро та пішов назад. Дружина нарвала ожини, а потім на обриві ми назбирали 2-3 кг. інжиру. Збирав я. Але куди його класти? Я зняв футболку та поліз його збирати. Ви їли коли небуть багато інжиру? Мабуть пам’ятаєте, як пече губи після нього?

Отож. І почалося свербіння всього тіла від цієї стародавньої біблейської смоківниці. Біг на гору я дуже швидко… Умився водою, завів авто, включив кондиціонер та випив цетрину від алергії. Мама мія кергуду. Ні дня без пригод. Але потім все пройшло.

Поїхали далі. Автівка поважчала на 3 кг. за рахунок інжиру, тому це заспокоювало

Треба вирішувати: далі їхати чи назад повертати. Вирішили таки проїхати 5 км. Але так не цікаво, бо що позаду ми знаємо, а що попереду – ні. Тому продовжили свій невідомий шлях і далі. І ось нас Бог нагородив за наші старанності. Ми побачили село, в якому був пляж. Спускалися ми до нього досить довго. Ось мечеть, ось село, ось віслюки та кози гуляють. І ми заїжджаємо на пляж, де дорога з гальки. І тільки но я зупинився, як машина передом погрузла в гальці. Ну да ладно, пішли купатися, а потім будемо розбиратися. Людей не багато: німці, італійці та серби. І ось на арену виходять «місцеві жителі»: корови, кози, віслюки. П’ють воду з озеру та сідають в тіні під деревом. Друзі, яка красота. Запах села, навкруги красота. Позаду гори, попереду озеро, гарненький пляж, поодаль ресторанчик, з мечеті доносились звуки муедзину.
Ми трохи покупалися та пішли в ресторанчик поїсти форелі та прошуто. 4 рибини, 4 кусочки прошуто, гарнір – холодна але смачна картопля коштували нам 31 євро. Потім я попросив витягти авто. Спочатку два чоловіки спробували витягти так, але марно. Тому витягували вже за допомогою троса та автомобіля. Грошей за це з нас не взяли. За що їм велике спасибі.
Ну а далі було не цікаво. Тільки інколи доносився візг… не гальм, а дружини, бо було таке, що ось-ось з-за повороту вискакувала автівка і чудом зупинялась перед моїм бампером. До речі, я перед кожним крутим поворотом сигналив, щоб попередити можливого зустрічного водія про те, що тут, крім нього є і я.
Доїхали до міста Бар, де зайшли в великий супермаркет Voli. Ціні там нам здалися більш високі, ніж в хорватському Lidl. Скупилися та поїхали баінькі. До наших апартаментів залишилось лише 11 км., але їхали ми їх ну дуже довго, думаю, що більше години. Вдома цей день ми закінчили гарною вечерею з інжиром та медовим вином, котре ми взяли з собою. Ось так і закінчився наш восьмий день «відпочинку».