Американський нейробіолог Алекс Корб ділиться своїми міркуваннями з цього приводу:
1. Головне питання.
Якщо ви сумуєте, задайте собі одне важливе питання:
“За що я вдячний долі?”
Ну так, скажете ви, це все прекрасно, але невже почуття подяки надає біологічний вплив на мозок? А ось і так. Знаєте, як працює антидепресант бупропіон? Він стимулює вироблення нейромедіатора дофаміна. Як і почуття подяки. А знаєте, що робить флуоксетин? Стимулює нейромедіатор серотонін. Як і почуття подяки.
Так-так, один з головних ефектів почуття подяки – підвищення рівня серотоніну. Коли ви думаєте про те, за що ви вдячні долі, ви фокусуєтеся на позитивних сторонах життя. Це проста дія підвищує вироблення серотоніну в передній поясній корі мозку.
2. Промовте свої негативні почуття.
Вам погано? Дайте визначення свого стану.
Що це: смуток, тривога, образа? ..
Цього достатньо, щоб відчути себе краще! Думаєте, марення? А ваш мозок вважає інакше!
В одному дослідженні учасникам показували фото людей з різними виразами облич і заміряли реакцію мозку. Як і очікувалося, мигдалина реагувала на зображені емоції.
Але коли учасників просили назвати ці емоції, у них активізувалася вентролатеральна префронтальна кора мозку, а активність мигдалини падала. Іншими словами, називання емоцій знижувало їх вплив на людину.
3. Прийміть рішення.
Чи доводилося вам приймати будь-яке рішення і відчувати потім полегшення? Це не випадковість.
Нейробіологія показує, що прийняття рішень знижує занепокоєння і тривожність, а також допомагає вирішувати проблеми.
При прийнятті рішень ми створюємо наміри і встановлюємо цілі; все це робить позитивний вплив на префронтальну кору, знижуючи тривогу і хвилювання. Крім того, прийняття рішень допомагає знизити активність стріатума (смугастого тіла), яке зазвичай схиляє нас до негативних імпульсів і дій.
Нарешті, прийняття рішень змінює наше сприйняття світу, що допомагає знайти рішення проблеми і заспокоїти лімбічну систему.
4. Доторкайтеся до людей.
В одному дослідженні учасники грали в комп’ютерну гру по перекиданню м’яча. Один учасник кидав м’яч, а інший кидав його назад. Насправді людина сиділа тільки з одного боку екрану – назад м’яч кидав комп’ютер.
Але учасникам сказали, що персонажами на екрані управляють живі люди. І що ж відбувалося, коли ці «інші люди» відмовлялися повернути м’яч?
Мозок учасника реагував так само, як він реагує на фізичний біль. Тобто наш мозок сприймає відторгнутість як зламану ногу.
Соціальне виключення активує передню поясну кору і центральну частку мозку, як і фізичний біль.
Простіше кажучи, для мозку дуже важливі відносини з іншими людьми. Хочете підняти їх на новий рівень?
Торкайтеся до людей фізично (звичайно, тільки до близьких)!
А тебя с утра не было 
Подружку недавно выпроводила? Ну и как тебе с этой подружкой общаться, а не с той? 
