Чому люди перестають довіряти ЗМІ
Українські ЗМІ за останні три роки втратили за різними оцінками від 7% до 30% довіри аудиторії. «Центр вдосконалення економічної журналістики» провів дискусійну зустріч, під час якої обговорювали, чому довіра зникає і як її повернути.
Ми записали найцікавіші моменти зустрічі.
Павло Казарін, журналіст і публіцист
Люди обирають ЗМІ, зважаючи на те, наскільки вони здатні переконати їх у тому, що їхня думка слушна. Вони обирають те медіа, яке збігається з їхнім баченням інформаційної картини дня. У адептів «перемоги» одні сайти, у адептів «зради» – інші. У цьому сенсі людина хоче мати рацію.
Є чотири глобальні і дуже важливі тенденції в медіа. По-перше, ми весь час сприймали появу інтернету як простору спілкування всіх із усіма. Інтернет же насправді призвів до лакунізаціі суспільства, це дуже чітко видно на рівні українського сегменту Facebook. Люди, які є потенційними прибічниками Тимошенко не спілкуються з потенційними прихильниками Порошенка. Алгоритм Facebook цьому сприяє. Якщо ви не лайкаєте пости опонента, вам перестають показувати їх у стрічці. Рано чи пізно ви опиняєтеся в затишному колі однодумців. Ви переконані, що всі думають так, як ви. А решта – маргінали, які зрозуміють, що не мали рації.
По-друге, ми живемо в епоху, коли технології вбивають інституції. Дональду Трампу не потрібна лояльність CNN, у нього є Twitter. Йому не потрібні класичні медіамайданчики, щоб комунікувати з виборцями. Соцмережі дають можливість спілкуватися з ними безпосередньо. Інтернет породив нову реальність.
По-третє, у зв'язку з усуненням медіа як монопольного посередника на ринку сталося важливе зрушення. У США у Барака Обами немає своєї демократичної партії, це партія має свого Обаму. В Україні ж навпаки – у Петра Порошенка або Юлії Тимошенко є своя партія. В Україні політика вождистська, всі голосують за персоналії, а не програми. Те саме відбувається і в українській журналістиці. Ніхто не читає медіамайданчики, усі читають авторів. Ми живемо в просторі персональних брендів. Для західних ЗМІ колонка – «низький жанр», в Україні ж навпаки – його цінують найбільше.
По-четверте, найголовніше – люди обирають ЗМІ не за рівнем об'єктивності, а за рівнем того, чи здатне воно бути для них інформаційним плацебо.
Зураб Аласанія, голова суспільного мовлення
У мене якось запитали: "Що потрібно зробити, щоб відновити довіру аудиторії до ЗМІ?" Я записав кілька простих речей: 1. Не бреши. 2. Не джинси. 3. Не пиши маячні. 4. Поважай свого читача. Усе.
У «Суспільного» є мета. Я розумію, що найближчим часом у нас не буде рейтингів, але хочу, щоб усі люди знали, що є таке місце, якому можна довіряти. Жодної точки зору нав'язувати людям ніхто у нас не буде. Людина отримала інформацію і пішла далі.
Севгіль Мусаєва-Боровик, головний редактор «Української правди»
До кого взагалі є довіра в Україні? Це церква, волонтери та армія. Та однаково, якщо порівняти ситуацію з 2015 роком, то її стає менше. Суспільство розчароване. Особливо якщо виходити за межі Facebook-спільноти.
Після війни суспільство розділилося. Президент і чинна влада інформаційно працюють для однієї частини населення. З іншими ніхто не намагається говорити і пояснювати їм щось. Буде дуже болісно зшивати нашу країну. Я відчуваю свою провину за це також. Нещодавно було опубліковано дослідження, згідно з яким жителі східної України масово не довіряють українським ЗМІ.
Олексій Сімончук
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
И так же ж искусно маскировалась под нормального человека, а оказалась быдло быдлом.
