1. Протягом 2015-2017 років окупаційні адміністрації на Донбасі вели активне ті інтенсивне відновлення транспортної мережі. В окремих випадках мову можна було вести навіть про її реконструкцію. В першу чергу, це стосувалося нарощування її пропускної спроможності. Та й відновлення це, відбувалося достатньо специфічним характером – в першу чергу це стосувалося розширення рокадних комунікацій, ремонту транспортних вузлів та розв’язок, різноманітних мостів та шляхопроводів на під’їздних та рокадних дорогах(все це напряму впливає на рівень маневреності військ в смузі дій). Відбувалося при активній підтримці та участі росіян, які задіяли для цього багато чого – від власних спеціалістів, до матеріалів, ресурсів фінансування та в окремих випадках навіть техніки. Наприклад – в Луганді відновлення окремих ділянок об’їздної Луганської дороги, мостів та путепроводів, відовлення наскрізного руху по дорозі Н-21, у ДонбабвЕ - відновлення Вуглегірсько-Дебальцевського транспортного вузла та ряд інших заходів.
Одночасно з цим, в самій Росії, в зоні відповідальності її південного військового округу (Півд.ВО) також розгорнулася масштабна «дорожня реконструкція» у Ростовській та Волгоградській областях, Краснодарському краї. Причому, що характерно, розпочалася вона із районів, які безпосередньо примикають до українського кордону, в тому числі на тих ділянках, де його контролюють окупаційні формування. Тут також, під прикриттям «підготовки до ЧМ по футболу у 2018-му році» відбувається нарощування пропускної спроможності транспортних коридорів, які ведуть до кордону, відновлюються та будуються нові (в тому числі в «обхід України») рокадні комунікації, створюються окрім вже існуючих нові транспортні вузли та хаби. Протягом 2015 (коли ці роботи набули активного характеру), з федеральних бюджетів на ці цілі виділялося по 200-250 млн. фу-блів на місяць (а в більшості випадків – доходило до 300-350), загалом, тільки в одній Ростовській області планується витратити на «вдосконалення транспортної інфраструктури» близько 40-42 млрд. фу-блів.
Дуже красномовним є «реконструкція» на залізниці, де поступово збільшується пропускна спроможність окремих ділянок залізниці, в першу чергу в напрямку України і безпосередньо на окупованих теренах. Зразу на декількох вузлових станціях, як безпосередньо в Росії, так й в її бібізяннику на Бомбасі, інсайдерською мережою нашої групи вже зафіксовано той факт, що ватноголові проводять роботи щодо підвищенню їх спроможностей по обробці вантажів (мається на увазі завантаження\вивантаження), в тому числі великогабаритних. Будуються нові рампи, під’їздні шляхи, парки-бокси, станції обладнуються вантажувальною технікою, включаючи великогабаритні крани, тощо… Звісно, мається на увазі – бойова техніка та озброєння.
Роботи щодо «вдосконалення транспортої мережи» в самій Пахомії ведуться пахомами активно й за рахунок місцевих бюджетів (переважно на рівні місцевої транспортної мережі, яка також має вагоме значення у воєнному відношенні), а також в рамках «створення нової воєнної інфраструктури» на південно-західному стратегічному напрямку коштом тамошнього міністерства нападу Запоребрря.
2. Останнім часом (протягом вересня – жовтня), командування окупаційного угрупування форсованими темпами, можна сказати поспіхом, проводить із підлеглими формуваннями заходи щодо бойового злагодження та відпрацювання навчально-бойових завдань, переважно наступальної тематики. Відбувається це вже на рівні батальйон-бригада, із виконанням бойових стрільб та обов’язковим залученням органів військового управління всіх рівнів, артилерії та танків. На сьогоднішній момент, «обкатку полігоном», так би мовити «за повним навчальним циклом і у повному складі» вже пройшли 2 мотосрілецькі, 1 артилерійська бригади, 1 омсп та 2 обтн зі складу 1-го АК та 1 омсбр, 2 омсп і 1 обтн зі складу 2-го АК. Зараз, на «полігонах» знаходяться 1 омсбр (2 АК) і 2 бт-на (1-го АК).
Окрім того, треба мати на увазі – росіяни продовжують нарощувати боєздатність власних військ вздовж своїх південно-західних кордонів. Активність пахомського війська зовсім не припинилась із завершенням російсько-белоруських стратегічних навчань «Захід-2017», комплекс(серія) стратегічних широкомасштабних, але тепер виключно запоребрикових, навчань «Захід» продовжується. І триватимуть вони аж до кінця листопада, завершившись цілою низькою «раптових перевірок боєготовності військ» (доводиться лише здогадуватись чим ці «перевірки» можуть скінчитися).
3. Ватні мудила з числа, не то новоросів, не то малоросів, а мабуть – скоріше за все – підаросів також продовжують інтенсивно накопичувати матеріально-технічні засоби для ведення бойових дій. В першу чергу – боєприпасів та палива. Протягом нинішнього року, ці орки отримували з хуйлостанського воєнторгу по 300-350 тон боєприпасів щомісячно (а бували місяці, в які цей обсяг сягав 450-500 тон), що в десятки разів перевищує норму розходу (реальну потребу) боєприпасів бібізянськими формуваннями безпосередньо на фронті та на «полігонах». Показово, що основною номенклатурою завезення були – артилерійські снаряди (як для ствольної, так й реактивної артилерії), мінометні міни, а також певна частина – танкових пострілів. Значну допомогу оркам у справі накопичення цього стріляючої та вибухової хуйні надавали різноманітні перемир’я, коли вони мали можливість спокійно та вдумливо їх складувати й накопичувати, завдяки зведенню своєї вогневої активності до мінімуму.
Теж саме стосується і паливно-мастильних матеріалів. В місяць зазвичай орки отримували і продовжують отримувати приблизно по 2000 тон різнотипного пального (переважно дизеля). Але протягом нинішнього року, були місяці, коли цей обсяг сягав – 3000 тон, а бувало й 3500-4000 тон. Зважаючи на той факт, що розпорядженням командних структур окупаційного угрупування з кінця минулого року у частинах та підрозділах обох «корпусів» ввдено «драконівську» економію палива, а такі обсяги явно перевищують місячну потребу орків безпосередньо «на війну», повсякденну діяльність й бойову підготовку (за виключенням декількох літніх місяців), то цілком сміливо можна стверджувати, що й пального оркі накопичили достатньо багато.
4. До всього іншого командування бібізянок, за допомогою пахомського вато-воєнторгу активно та форсовано доукомлектовує свої формування відремонтованою, або «новою» (мається на увазі – вживаними у пахомському війську, або знятими з довготривалого зберігання) одиницями озброєння та військової техніки (ОВТ). Що, об’єктивно підвищує їхні бойові можливості.
І хоча здійснюють вони це достатньо обережно (переважно невеликими партіями до 8-10 одиниць за раз), виключно «розсипом» та ретельно маскуючи, є очевидним, що процес цей їде досить жваво. Більше того, командування «їхтамнет-ів» активно сношає місцевих «здичавілих» на предмет розгортання на базі підприємств відповідного профілю місцевої ремонтно-відновлюванної бази для обслуговування вже поставлених хуйлобадським воєнторгом ОВТ.
Таким чином, протягом цього року, бібізянські формування поповнювалися (як у рамках доукомплектування, так й в рамках заміни поломаТого, розбитого, знищеного, або виведеного по рукожопості обслуговуючого персоналу, ОВТ) приблизно на 30-35 одиниць бронетанкової та до 45-50 одиниць автомобільної техніки на місяць. Хоча звісно, бували «порожні» місяці, або кількість «заходячого» ОВТ не перевищувала 10-12 одиниць, як автомобільної, так й бронетанкової техніки. Окрім цього, періодично на окупованому Бомбасі з’являються одиничні зразки сучасних «новинок» російського ВПК, або у більші кількості - штатна техніка російських кадрових формувань, які виконують тут якісь спеціалізовані завдання, чи провадять їх військові випробування в реальних бойових умовах. На сьогоднішній день можемо констатувати, що фактично рівень укомплектування бригад, полків та окремих батальйонів обох «очко-корпусів» основними типами ОВТ досягнув майже штатної чисельності. За рівнем технічної оснащеності обидві скрепні банди значно переважають себе періоду кінця 2015-го року. Хоча, звісно, в них залишається ряд певних проблем, щодо ремонту та експлуатації ОВТ, пов’язаних в першу чергу із хаотичністю та невпорядкованістю їх постачання, або взагалі їхнім дефіцитом (наприклад, в окремих бригадах не вистачає спеціалізованого автотранспорту, або існування на озброєнні окупаційних військ танків зразу 2-х типів, робить їх обслуговування та експлуатацію досить складною справою, чи неукомплектованість поставленого ОВТ запасними частинами, штатним обладнанням, витратними матеріалами, ЗІП-ом, відсутність підготовленого персоналу для його бойового використання та ремонту і т.і. )
5. Як відомо, в обох скрепно-ватних формуваннях цього щурячого війська ще донедавна існував значний некомплект особового складу. В бригадах, зазвичай укомплектованими були 1-й батальйон (та й то, не завжди, бодай на 65-70% - це в кращому випадку), іноді 2-й батальйон (рідко коли був укомплектований на 40-50%, зазвичай укомплектованим був - на третину), декілька спеціальних підрозділів штибу «дуже» окремої «диверсійної, кошмарно-розвідувальної», або якоїсь «кінно-штурмової» роти, яка іноді за своєю чисельністю переважали окремі батальйони цієї ж бригади… а 3-й батальйон взагалі, був «позначений прапорцями на місцевості» (зазвичай його позначали – командир і пару обдроченців, які по тим чи іншим причинам не підійшли в 1-й чи 2-й) і це було майже все... Наприклад, в 2015-му році у складі 1-го АК існувало лише 2 бригади 3-х батального складу, а у 2-му АК таких взагалі не було.
Але, поступово, з кінця 2015-го ці бригади та окремі батальйони почали наповнюватися солдатами та ОВТ. Сьогодні, ці формування – більш-менш укомплектовані. Принаймні, чисельність їхнього особового складу дозволяла їм вирішувати завдання в обороні, як в позиційній, так й в мобільній,рухомій… Тим більше, що завдяки певним структурам АП РФ і тамошній банківський системі з її розгалуженим іпотечним кредитуванням, в них завжди відбувався процес ротації особового складу, а місцями навіть – доукомплектування новими, додатковими адептами «бібізяної революції». Загальна чисельність обох корпусів коливалась у межах 30-35 тисяч гоблинських тушок… а середня чисельність типової бригади в 1-ом АК сягнула близько 2 тисяч, а в 2-м АК – 1.5-1.7 тисячі ебланов, у порівнянні з «початковими» - 1000 та 700 рил (на 2015-й рік).
Але ось порівняно нещодавно (2.5-3 місяців назад) орко-комадири та «народні» узурпатори дуже «народних» республік, якось вибухо-подібно та «різко» розпочали цілу серію заходів щодо нарощування чисельності окупаційних формувань. Вербувальнки у лави «захисників Недоросії», як-то кажуть, «пішли у народ». В хід пішло все – від бігбордівської реклами та вуличних агітаторів, до походів цих клоунів по школах, професійно-технічних училищах, «націоналізованим» шахтам та підприємствам та проведенню «широкомасштабних призовних навчань військово-зобовьязанних» з агітацією особисто курячим фельдмаршалом рИцпубліки…на рахунок вступу у лави ебанутих шпалою «захісників Новоросії». В свою чергу, в самій Пахомії знову активізувалися різного роду «обЧества содействия Донбассу», під егідою ФСБ, ГРУ…
Стало зрозуміло, що обом корпусам в терміновому порядку потрібно поповнення, причому у значному обсягу (навіщо – це предмет іншої розмови). За нашими відомостями, протягом найближчих 2-3 місяців пахомський Гламурний штаб має намір довести кількість «п’ятнадцяти тисячників» у складі свого «експедиційного» угрупування на Бомбасі до 40-42 тисяч голів (гранично, до 38 тисяч), переважно за рахунок «місцевої бази». Завдання надскладне, адже особливого бажання вступати в лави гамадрилів з автоматами у місцевих мешканців якось не проглядається. Принаймні, літня динаміка поповнення обох корпусів сподіватися на це – не давала жодних підстав (ще донедавна в місяць в середньому приходило «бажаючих» поступити у лави ватаноїдів десь 250-270 ебанутих, а залишали ці лави за різними обставинами – до 110-115 «вже просветлінних»). До того ж, треба мати на увазі, що на сьогоднішній день співвідношення між місцевими «здичавілими» громадянами України та пришлими ватними ходаками у складі ватно-експедеційного угрупування на Бомбасі у цьому сенсі жодним чином не додає цим вербувальникам оптимізму… від 70 на 30, як це було, ще 2 роки тому, до 40 на 60, як це є нині…
Тож, є така думка, що якщо військове керівництво запоребриків не відмовиться від свого наміру наростити чисельність озброєних дресированих бібізянок на Бомбасі, йому доведеться знову перевдягати своїх «ихтамнетов» в місцевих мужніх воїнів «ватно-скрепної ідеї», принаймні російські «теле-добровольці» з однією звивиною у мозку також вже кінчаються…
І на останок:
Прозорі натяки Кремля, шляхом черевомовлення незабутнього «майстра слова» пана Захарченка про те, що «…якщо Києву дадуть американську летальну зброю, можлива широкомасштабна ескалація на Донбасі, а ми знову підемо на Київ…» можуть налякати лише вразливу пані Савченко, або хитромудру пані Тимошенко (та й то, судячи зі всього, не за «просто так»), а далеко не ГШ ЗСУ (принаймні, я так сподіваюсь…) і тим більше не суворих американських «псів» з Пентагону. Ця істерика під гаслом «держите мене семеро…» - марна. Чим більше вони будуть «косити на психа», тим скоріша тут з’явиться американська зброя…
Якщо пану Путіну так кортить «воспрепятствовать» появі на озброєнні ЗСУ «вагомих аргументів» то в нього залишається лише останній рубіж у вигляді «вербованого» Трампа, який що сили нині намагається саботувати процес напоумлення заблукавшого Хуйла. Адже, надія на той збрід, який він продовжує утримувати на Бомбасі та періодично нацьковує на Україну, навряд чи виправдана…тим більше, що часу в нього залишилось не так вже й багато – до лютого 2018-го.
Старожилы форума знают как Балика зовут 