Тарас Чорновіл
35 хв. ·
Знову трошки шуму піднялося навколо зовнішнього аудиту НАБУ, оскільки Уряд обрав свого представника в орган, який єдиний має право здійснювати оцінку ефективності НАБУ й добропорядності його керівництва. Усього трьох кандидатів обирають Кабмін, Верховна Рада і Президент. Кандидатура від КМУ - Буроменський Михайло Всеволодович.
І з цього приводу зразу почалося певне замішання й збурення та купа непорозумінь.
Перше - це помилкове твердження щодо того, що аудитором ніби може бути лише іноземний громадянин. Ні, іноземний може бути, але не мусить. Питання громадянства законом про НАБУ не обмежується. Я про це вже писав у більшому дописі, коли йшло протиставлення Сторча і Брауна. Просто тоді в Раді розглядали двох іноземців, але це не вимога закону. Кабмін міг обирати з ряду кандидатів, серед яких були й іноземці, й українці, але всі рекомендовані громадськими й міжнародними антикорупційними організаціями та правовими асоціаціями. Вибір припав на українця, щоправда з дуже значним міжнародним досвідом роботи.
Друге - зразу почалися плачі, що "влада не чує громадськість" - буквально дві години тому почув коментар у таких тонах від Світлани Заліщук, що й спонукало до написання цього допису. У даному випадку уряд був повноважний приймати рішення самостійно, але взяв до розгляду кандидатів, яких рекомендували саме неурядові організації. Так, Буроменського очевидно ж не підтримали деякі наші "професійні борцуни з корупцією", як то Лєщенко, Шаббунін чи Брик. Він їм незнайомий, тому, не знаючи якої позиції очікувати від кандидата, вони його вже наперед остерігаються. Адже "любим друзям" Ситника дуже потрібно, щоб їхній лідер не просто зберіг посаду (нині відправити Ситника у відставку Рада точно не спроможеться саме з політичних причин - не буде за це голосів навіть при негативному висновку аудиторів), їм треба зберегти "честь мундира", щоб на ньому не було виявлено жодної плямочки. Це пов'язано з політичними, а аж ніяк не антикорупційними, амбіціями Ситника й інтересами тих, хто причепом за ним мріє попасти чи повернутися у велику політику або зберегтися в ній.
Але серед організацій, які висунули й підтримали Буроменського є наступні, яких перерахував В.Гройсман: Українська Гельсинська спілка з прав людини, ОБСЄ в Україні, організація GRECO і також Інституту прикладних гуманітарних досліджень. Для мене найголовнішою міжнародною організацією, яка дала рекомендацію, є GRECO, по моєму чогось вищого й авторитетнішого взагалі в цій сфері знайти просто неможливо.
Третє - появилися якісь несмілі заяви, що призначений урядом член зовнішнього аудиту - це нікому не відома особа, якась ліва персоналія тощо. Добре хоч ще ніхто не зганьбився заявами про якісь корупційні чи інші злочинні "факти", як уже деякі горе-борцуни та журналісти оскандалилися з Нейджелом Брауном. Тоді вони заявляли почергово то, що взагалі не знають нічого про Брауна, то що він одіозна, керована й ганебна та корумпована постать. Про Брауна я вже тут писав дуже детально - це людина з унікальним досвідом викриття корупційних схем на державному рівні, до того ж в пострадянських країнах. Але сьогодні мова не про нього.
Не знати Буромського можуть звичайні громадяни, які чують лише про тих, хто засвітився у якихось скандалах. Але кожен правник, спеціаліст у питаннях міжнародних юридичних процедур, зокрема практик Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі, та боротьби з відмиванням грошей його добре знає. Мені особисто були корисними його висновки й рекомендації, які надавалися Раді ще коли я сам був депутатом. Свого часу використовував його праці і в своїх статтях з юриспруденції та проблем боротьби проти "брудних грошей" в Україні. Там сама біографія багато про що говорить:
- працював суддею ad hock Європейського суду з прав людини в 2009-2013 роках, два роки виконував функції судді на постійній основі;
- в міжнародних організаціях з 2006 року – член делегації України в GRECO (організація країн проти корупції), а з 2016-го очолює делегацію України в GRECO";
- національний експерт Ради Європи з розробки методики оцінки ефективності діяльності НАЗК, національний експерт ЄС із з'ясування пріоритетних потреб проведення судової реформи в Україні, національний експерт проекту Ради Європи з розробки методики проведення та підготовки аналітичної доповіді по трьох системних дослідженнях корупційних ризиків у кримінальному процесі та судовій системі 2008-2009 році. Це тільки частина посад і функцій, які згадував на засіданні КМУ В.Гройсман. Насправді пригадую ще ряд інших завдань, які брав на себе Михайло Федорович. Коментарі, як кажуть, зайві.
І на останок - чому ж така тривога в наших "професійних борцунів"? Та вся справа в тому, що Михайло Буроменський взагалі не помічений у політиці, в різних інтригах чи політичних кліках. Ніби б радіти треба з цього, а воно ж тривожно: а раптом він буде одним з тих, хто після аудиту заявить, що робота НАБУ не зовсім ефективна... Ми то самі це бачимо. Жодної серйозної справи, доведеної, принаймні, до розгляду в суді по суті, явні ухили в бік фірташівської команди тощо... Але наші заяви можна відбити стандартним: "Усякі кляті порохоботи хочуть очернити кришталево чесного голову НАБУ й усунути його з посади!" А висновок саме такого експерта так просто не здискредитуєш. А те, що він нейтральний щодо політичних сил робить його позицію для політиків менш прогнозованою та відпірною на всякі форми тиску чи задобрювання.
Ще раз повторюся - негативний висновок аудиторів про НАБУ зовсім не означає відставки його керівництва. Формально це відкриває для Ради право розглянути відповідальність керівника НАБУ, але в парламнті навколо цього питання створена така атмосфера, що за відставку не набереться навіть 180 голосів. Але ікону з Ситника вже робити буде важче.
и жил, и в садик с техникумом ходил, и гараж имеется на РТС, и сын там в роддоме родился, и родители на заводе работали 
