Lera Burlakova
Соромно визнавати це, але нас наїбали. На
Майдані ми були безкоштовною масовкою –
притому такою, яку не купиш за гроші. Бо
скільки коштує готовність померти?
Потім ми стали безкоштовною армією. Армією,
яка вела і досі веде війну за власний рахунок –
не вимагаючи пільг і статусів, позичаючи гроші
на броніки або бігаючи без них. Сидячи в
окопах в шортах і кедах, як от айдарівці першої
хвилі. Місяцями відстрілюючись там, куди
часто батогом не заженеш мобілізованих.
Харчуючись сухпайками з розтрощеної і
покинутої ЗСУ вантажівки, маючи один автомат
або навіть сайгу на трьох, ховаючи друзів під
гучні промови мерів, що волають «Героям
слава!», але не дають ані копійки дітям
неоформленого бійця. Пару тижнів тому мій
взводний сказав, що їде додому. Бо його
родині просто нічого їсти – що б нам не
обіцяли, як би не допомогали з оформленням,
що б взагалі не відбувалося у світі, ані копійки
за понад рік війни він не заробив. З горем
навпіл ми зібрали трохи грошей. Звісно, ті вже
скінчилися…
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.