- 🔴 01:29 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #6801
Звиняйте за оффтоп, порвало:
РОЗКАЖУ ВАМ СМІШНУ ІСТОРІЮ...
НАПИСАЛА КЛЄР ЗАХАРОВНА 21 СІЧ.
Розкажу вам смішну історію, щоб трішки підняти ваш бойовий дух, ну і заставити вас посміхнутись, бо ситуація дійсно напряжна...
От нада брать прімєр з котів, котани)))
Мораль? Мораль: спокойствіє і труд усьо пєрєтрут, котани))) А нам нужні рєзінові нєрви і валєр"янка замість крові.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
РОЗКАЖУ ВАМ СМІШНУ ІСТОРІЮ...
НАПИСАЛА КЛЄР ЗАХАРОВНА 21 СІЧ.
Розкажу вам смішну історію, щоб трішки підняти ваш бойовий дух, ну і заставити вас посміхнутись, бо ситуація дійсно напряжна...
От нада брать прімєр з котів, котани)))
У Коляновни єсть кошка і у євойной кошкі завівся ухажор. Да так знатно завівся, шо вже 2 місяця там столуєця, ну і отсипаєця заодно в прєдбаннікє. Рижа нагла морда - це мягко сказано. Тєрмінатор!!!
- Клєран, і чавой мнє с етім ухажором дєлать?
- Холіть, ублажать, угождать і лялєїть, Коляновна, як кажда порядошна кошача свєкровь.
Ну Коляновна, собствєнно давно перестала його гнать со двора, бо ти його в двері, а він через вікно, ти явойного вєніком, а він тобі - акуратні какі на ковріку. Єслі коте настойчіво ізганялся, то Коляновна получала поносний прівєт на ковріку і сільно отрєставріровану мускусом входну двєрь.
Вийшли ми з Коляновной на улічку пошкворчать цигарками і внєзапно стали свідєтєлями епічной картіни.
Коте, як обичьно, отстоловался і отоспался, ну і заодно Коляновни кошечьку отодрал так, шо в неї на загривку шерсть повилазила...
А коте водрузився на тьоплінький капот сосєдской мошинки, лапки підігнув і удумал вздрємнуть послє продєланой работи і зємних забот...
Тут по вулиці, откуда ні возьмісь, - стадо собак разнообразного калібру. Гавкають на всьо шо шевелиця. І тут... Якась шавочка, отділяясь от стада, узріває мірно грєюшєгося коте на капоті. Стадо повертає морди в сторону шавки і дружно бросаєця облаївать мірно отдихающого кота.
Лай стояв такий, шо народ начав із окошков нємєдлєнно інтірісуватись, шо внєзапно трапілось.
А коте сидить собі на капоті і гріє пузіко і даже глаз не откриває. Шавкотня від такої наглості аж на піну начала сходить, скачуть, зуби скалять, а коте своє діло знає чотко - ноль вніманія, тільки підігнуту лапку іногда під пузіком поправляє і хвостіком, як діріжор оркєстра, задає такт лаю. Додіріжирувався до того, шо собаки начали на каждий взмах лаять...
Побрєхав 15 хвилин, стадо охрипло, явно втомилось от бєзпєрспєктівки задать трьопки коту і рішило бігти далі по своїм собачим ділам. Отбіжав на прілічне растояніє від коте, стадо рішило дєлєгірувать посла для останньої ноти протєста в вигляді лахмандєя в катишках. Лахмандєй підбіг до мошинкі, гдє мірно і вєлічєствєнно водружались його вєлічєство Коте і для прілічія гавкнув пару раз.
Коте видно ця псяча вакханалія достаточно поднадоєла і він тоже не замєшкався с отвєтом і гєополітічєськи подвьол чєрту - іскусно отвєтіл на ноту протєста мускусним дриском з під діріжорской палочькі прямо на харю посла.
Посол-лахмандєй явно не ожидав такого посрамлєнія і с візгом промчався по вулиці в зибкую даль...
Ми з Коляновной стояли за забором, як два столба Стоунхенджа, цигарки наші зотліли в пальцях, а чєлюсті валялись на садовой тропінкє у куста лімонніка...
- А харашо пошол, мєрзавєц, - очнулась Коляновна.
- Ага, - задумчіво добавила я, - відать к дождю...
- Зять то какой знатний, - похвалила кота Коляновна.
- Ага, - задумчіво добавила я, - колбаска єсть?
- Зачєм? - всьо єщо сказошно тупіла Коляновна.
- Зятя корміть!!!
І ми бросились со всіх ног до холодільніка. Киць-киць-киць! Кіт важно і чинно спригнув з капота і нєспєша двінувся поласувать заслуженою нямкою)))
- Клєран, і чавой мнє с етім ухажором дєлать?
- Холіть, ублажать, угождать і лялєїть, Коляновна, як кажда порядошна кошача свєкровь.
Ну Коляновна, собствєнно давно перестала його гнать со двора, бо ти його в двері, а він через вікно, ти явойного вєніком, а він тобі - акуратні какі на ковріку. Єслі коте настойчіво ізганялся, то Коляновна получала поносний прівєт на ковріку і сільно отрєставріровану мускусом входну двєрь.
Вийшли ми з Коляновной на улічку пошкворчать цигарками і внєзапно стали свідєтєлями епічной картіни.
Коте, як обичьно, отстоловался і отоспался, ну і заодно Коляновни кошечьку отодрал так, шо в неї на загривку шерсть повилазила...
А коте водрузився на тьоплінький капот сосєдской мошинки, лапки підігнув і удумал вздрємнуть послє продєланой работи і зємних забот...
Тут по вулиці, откуда ні возьмісь, - стадо собак разнообразного калібру. Гавкають на всьо шо шевелиця. І тут... Якась шавочка, отділяясь от стада, узріває мірно грєюшєгося коте на капоті. Стадо повертає морди в сторону шавки і дружно бросаєця облаївать мірно отдихающого кота.
Лай стояв такий, шо народ начав із окошков нємєдлєнно інтірісуватись, шо внєзапно трапілось.
А коте сидить собі на капоті і гріє пузіко і даже глаз не откриває. Шавкотня від такої наглості аж на піну начала сходить, скачуть, зуби скалять, а коте своє діло знає чотко - ноль вніманія, тільки підігнуту лапку іногда під пузіком поправляє і хвостіком, як діріжор оркєстра, задає такт лаю. Додіріжирувався до того, шо собаки начали на каждий взмах лаять...
Побрєхав 15 хвилин, стадо охрипло, явно втомилось от бєзпєрспєктівки задать трьопки коту і рішило бігти далі по своїм собачим ділам. Отбіжав на прілічне растояніє від коте, стадо рішило дєлєгірувать посла для останньої ноти протєста в вигляді лахмандєя в катишках. Лахмандєй підбіг до мошинкі, гдє мірно і вєлічєствєнно водружались його вєлічєство Коте і для прілічія гавкнув пару раз.
Коте видно ця псяча вакханалія достаточно поднадоєла і він тоже не замєшкався с отвєтом і гєополітічєськи подвьол чєрту - іскусно отвєтіл на ноту протєста мускусним дриском з під діріжорской палочькі прямо на харю посла.
Посол-лахмандєй явно не ожидав такого посрамлєнія і с візгом промчався по вулиці в зибкую даль...
Ми з Коляновной стояли за забором, як два столба Стоунхенджа, цигарки наші зотліли в пальцях, а чєлюсті валялись на садовой тропінкє у куста лімонніка...
- А харашо пошол, мєрзавєц, - очнулась Коляновна.
- Ага, - задумчіво добавила я, - відать к дождю...
- Зять то какой знатний, - похвалила кота Коляновна.
- Ага, - задумчіво добавила я, - колбаска єсть?
- Зачєм? - всьо єщо сказошно тупіла Коляновна.
- Зятя корміть!!!
І ми бросились со всіх ног до холодільніка. Киць-киць-киць! Кіт важно і чинно спригнув з капота і нєспєша двінувся поласувать заслуженою нямкою)))