— Ви колись припустили, що за проблемами, пов’язаними із нещодавнім бурхливим обговоренням Волинської трагедії в польських ЗМІ, стоять певні політтехнології. Це припущення чи впевненість?
— Поза всяким сумнівом сторонній, навіяний "кремлівським вітром" політтехнологічний розрахунок був, і він спрацював. Згадаймо історію із квазі-терористом, який під час приїзду Президента Коморовського до Луцька кинув у нього яйцем буцімто "від імені українських націоналістів", а насправді, як з’ясувалося, співпрацював з медведчуківським "Українським вибором".
Це очевидна провокація, дуже грубо зляпана, а в самій Польщі гра велася тонше. Історики й політологи мали б проаналізувати, яка складна мішанина настроїв, стереотипів, політичних кон’юнктур і свідомо розрахованих провокацій спричинилася до цьогорічного мас-медіального вибуху в Польщі довкола роковин Волинської трагедії з метою замінити у свідомості пересічного поляка "Катинь" на "Волинь".
Катинь сприймалася поляками як найбільш символічна, маркантна національна трагедія 20-го століття, бо ж у 1940 році Польща водномить втратила там всю свою військову еліту, іншими словами — надію на державну самостійність.
За аналогією, Катинь — це те, що для нас Сандормох, тільки що в Сандормоху ми втратили нашу інтелектуальну еліту – наукову, мистецьку, — військової на той час в Україні вже не лишилося…
Російська, путінська пропаганда дуже напружено працювала, щоб цю пам’ять про Катинь стерти, хоча за Єльцина російський уряд ще йшов назустріч польському в цих питаннях.
Навіть фільм Анджея Вайди "Катинь" не з’явився у прокаті ніде поза Польщею, тому що якась російська фірма викупила права на телевізійний прокат по всій Європі – і просто поклала фільм під сукно!
Звичайно, за цим намаганням "перекричати Катинь" і зробити натомість символом польської трагедії ХХ століття Волинь, згрубша мовивши – "перевести стрілки", "перекласти вину" за польську історичну трагедію з плечей Сталіна на плечі умовних "українських націоналістів" стояли інтереси і певних польських політичних кіл правого спрямування: коли така "технологія розпалювання ненависті" запускається "ззовні", вона обов’язково шукає собі якісь зачіпки в середині країни.
В результаті виходить та вибухова суміш, за якою вже дуже важко розчути голос розуму.
