ртем Шевченко: Перша столиця нашої країни – Харків – стала постачальником сумних і навіть шокуючих новин. Звіряче вбивство чотирьох членів сім’ї судді Володимира Трофимова саме у професійне свято слуг Феміди – День працівників суду, 15 грудня. І наступного дня смертельний вибух газового балона у тому ж самому районі – на Московському проспекті Харкова, і ще четверо загиблих. Вісім жертв упродовж всього двох вихідних.
Відео
Артем Шевченко: У нас на зв’язку скайпом відомий харківський журналіст Зураб Аласанія. Пане Зурабе, як у Харкові, який традиційно називають таким собі міліцейським містом, зокрема через розташування Національної академії МВС, став можливим такий нетипово жорстокий злочин стосовно сім’ї Трофимова? До речі, які останні подробиці – зокрема, яким суддею був пан Трофимов? Адже професійна діяльність слуги Феміди, а також його захоплення колекціонуванням, є серед основних версій, які озвучив генеральний прокурор Пшонка.
Суддя Трофимов не був публічною особою, незважаючи на те, що 20 років працював суддею і до 2007 року був головою цього ж судуЗураб Аласанія: Річ у тім, що суддя Трофимов не був публічною особою в цьому місті, незважаючи на те, що 20 років працював суддею і до 2007 року був головою цього ж суду. Обидві традиції – і суддівська, і колекціонування – перейшли до нього від батька. Колеги по суддівському корпусу розповідають, що він був не надто товариським, був дуже спокійним, обережним, акуратним. Жодних гучних скандальних справ не провадив – хоча в місті є й такі судді, їхні імена на слуху. Остання справа Трофимова датована буквально 12 грудня, вона стосується аліментів, розлучення тощо. Переважно він вів невеликі негучні справи.
Щодо колекції, то справді, якийсь час говорили, що вона доволі відома не тільки в Україні, а й за її межами. Звучала цифра у 10 мільйонів доларів. Однак, схоже, її взяли просто “зі стелі”. Бо після спілкування з колекціонерами у Харкові та в Києві стало зрозуміло, що Трофимов і в цій сфері не дуже “світився”. Тобто місцеві колекціонери кажуть: якщо він щось купував, то робив це десь поряд із закладом, де збираються зазвичай всі нумізмати й колекціонери. Відомі київські антиквари говорять про те, що вони відчували на ринку присутність певного гравця, але не знали його прізвища, хто він такий. Ба більше – досі немає ніде його фотографії. Навіть у нас, у Харкові, де зосереджені всі події, фотографії Трофимова немає, настільки він був не публічним.
Чому зараз міліція приховує фотографію – складно сказати. Якби вони говорили про слідчий інтерес щодо зброї, способу вбивства і так далі, то це ще можна було б зрозуміти, але фотографія… Можливо, річ у тому, що його батьки досі про все це не знають, вони вже доволі похилого віку – тоді це можна зрозуміти.
Що стосується самої міліції, то версії, щиро кажучи, сумнівні. Говорили з багатьма експертами і кожен із них має свій погляд на подію. Зокрема, психологи і психіатри схиляються, радше, до версії про, так би мовити, ритуальні дії. Тому що справді складно уявити, як убивця відрізав голови, а потім забирав їх зі собою. Версія про пограбування не витримує критики, оскільки нічого цінного у помешканні не було. Якщо ви бачили оперативне відео, то помітили, що і дім виглядає доволі скромно. Також скромно і добре про нього говорять сусіди. Ось загальна картина.
Артем Шевченко: Можливо, вам вдалося зі своїми джерелами з експертного середовища поговорити – зокрема, з судово-медичними експертами? Відомо, що Харків має доволі потужну школу судово-медичної експертизи. Що відомо про спосіб вбивства? Адже дійсно шокувало саме розчленування. Чи знаєте якісь подробиці?
Зураб Аласанія: Є одна деталь і доволі неприємна. Вона стосується того, що вбивали, радше за все, до того, як відтяли голови, принаймні у трьох членів сім’ї. Перепрошую за такі анатомічні подробиці, але троє були до того моменту мертвими, однак син судді був іще живим під час відтинання голови.
Судді про це практично не говорять – у всіх шок. До того ж, сталося це в День судді. У цьому багато хто бачить показовий штрих, певну ритуальність. Звідси слідує такий висновок – не важливо було вбити саме суддю Трофимова, а важливо було вбити суддю як такого. Суперечить цій версії, як говорить міліція, те, що до цього злочину ретельно готувалися, участь брала, вочевидь, не одна особа. Міліція схиляється до того, що мінімум двоє причетні, оскілки автомобіль на вулиці, а ходити вулицею з сумками, повними голів, не можна. Крім того, впоратися з чотирма людьми одному фізично складно. На момент убивства один із членів сім’ї перебував на вулиці, гуляв із собакою. Повернувшись, застав цю картину. За різними даними, це могла бути дружина Трофимова або й він сам.
Версія про пограбування не витримує критики. Психологи і психіатри схиляються до версії про ритуальне вбивство. Тому що справді складно уявити, як убивця відрізав голови, а потім забирав їх зі собою Сам я також схиляюся до версії, що це щось показове, бо є ще один момент – цього дня виповнилося 30 років синові судді. З огляду на це, виникли підозри, чи не він був мотивом і ціллю злочину. Але він айтішник, звичайний “програмер”, працював удома, формально був безробітним, тому навряд щось у його діяльності могло призвести до такого способу розправи.
Артем Шевченко: До 2007 року Володимир Трофимов був головою Фрунзенського районного суду Харкова. Можливо, якісь справи саме того періоду, які він розглядав і які могли бути пов’язані з тяжкими злочинами і, відповідно, тяжкими вироками, могли бути причинами вбивства? Яким головою Фрунзенського районного суду Харкова був Володимир Трофимов?
Зураб Аласанія: Щодо вашого питання скажу дві речі. Артеме, це зараз найпопулярніша неофіційна версія в міліції – що людина, яку він колись засудив, відбула термін і тепер вийшла. Тобто помста. Є інша версія, яку довести неможливо, це моє власне оціночне судження, котре я підібрав на форумах – скажемо так, воно написане на парканах… Мелькає інформація про те, що як голова суду свого часу він був, так би мовити, фінансовим посередником у судових справах. Ми знаємо, що значна частина суддівського корпусу в Україні корумпована зверху донизу – і є оціночне судження, що цей чоловік був посередником…
Я, щоправда, не погодився б із такою версією. Бо якщо ви бачили оперативне відео, то сама квартира виглядає доволі бідно, щоби не сказати ще гірше. А колекція аж ніяк не тягне на дорогу, відому, багату – принаймні те, що показували в тому ж відео. Були порцелянові статуетки і частина орденів, з них кілька цінних орденів, але їх навіть не рухали.
Загалом вся картина доволі дивна. І до чого схилятимуться міліціонери, сказати складно. Наразі в них немає жодних результатів, вони оголосили нагороду в 200 тисяч – це сьогоднішня інформація. Чи спрацює це, сказати складно. У мене враження, що персонально міліція не надто сьогодні в стані щось сказати. Можливо, вони працюють, я все розумію, але вже звучать в суспільстві такі речі (потиху, як тільки спадає емоційне напруження перших днів, весь жах від того, що відбулося), вже зараз починають з’являтися коментарі, що “так йому і треба”.
Згадайте справу Мазурка. Правоохоронці там були доволі безпорадні, завершення справи нікого не переконало – і вже зараз звучать такі визначення, як “нема на вас Мазурка”. Я вважаю, що надалі все частіше будуть з’являтися такі реакції.
Артем Шевченко: До нас приєднався наш колега Олег Єльцов – журналіст, який спеціалізується на кримінальних розслідуваннях і правоохоронній тематиці.
Справді, вбивство судді в Україні – злочин доволі рідкісний. В Києві вбили два роки тому суддю Зубкова і зараз завдяки оцій великій і потужній кампанії на підтримку визнаних винними батька та сина Павліченків про цю справу знають. Вбивство судді Трофимова саме по собі резонансне через таку нетипову жорстокість. Чи вистачить у правоохоронців професіоналізму і волі не піти шляхом того, щоби знайти першого-ліпшого ображеного суддею Трофимовим і не вибити з нього визнання провини і не сфальсифікувати докази? Чи справді наші правоохоронці вміють шукати вбивць, які йдуть на такі злочини?
лег Єльцов: Думаю, тут варто покладатися на певну удачу міліцейську, як все було проведено. Якщо за гарячими слідами не знайшли, а це на найвищому контролі справа, то будуть щось “клеїти”. Досвід показує, що це нормальна практика – знайти винного і відзвітувати: “Розкрили”.
Зураб Аласанія: Я не вірю в професіоналізм наших правоохоронців і силовиків як таких. Вся ця когорта поставлена владою – не саме ця, бо будь-яка влада намагається зробити з них загранотряд. І мені здається, що в останні роки вже доволі довго владі вдається зробити свій власний охоронний відділ із міліціонерів. Відповідно, вони втрачають професіоналізм, професіонали відходять з професії. І, як мені здається, вони безпорадні і на мало що здатні.
Олег Єльцов: Нічого заперечити. Хоча я би не наголошував саме на тому, що з правоохоронних органів роблять “загранотряд” – хоча це насправді так і є. Якщо подивитися черговий бюджет, то там все нормально, вливають в силовиків гроші, за винятком армії, бо вона проти мирного населення не виступає.
Не можна боротися зі злочинністю і займатися водночас комерцією, продаючи закриття чи відкриття кримінальних справАле річ у тому, що не можна боротися зі злочинністю і займатися водночас комерцією, продаючи закриття чи відкриття кримінальних справ. Не можна боротися зі злочинністю, і не просувати реформ за понад 20 років незалежності. Тобто ми з радянської системи прийшли в капіталізм, а правоохоронна система працює на тих рейках, які створені були за зовсім інших умов. А головне – нема політичної волі це змінювати. Черговий раз у чергового президента немає політичної волі.
Артем Шевченко: Зурабе, а які деталі наступного такого полі резонансного злочину, адже порушена кримінальна справа і навіть затриманий підозрюваний – маю на увазі вибух у багатоповерхівці, який теж, на жаль, забрав життя чотирьох осіб. Чи там немає загадок, яких повно у справі про вбивство сім’ї судді Трофимова?
Зураб Аласанія: На жаль чи на щастя, загадок там жодних немає. Затримано звичайного жителя, який у той момент там, до речі, не мешкав. Але мені здається що це нічого не говорить про інше – про звичайну побутову тупість людини, яка не розуміє, що робить. Він тримав там балон, щоби відвезти його на дачу. Сам дім газифікований і балону там робити було нічого. Просто різниця температур, різниця тиску в балоні спрацювало і все вибухнуло. Спостерігати за цим вчора було страшно, адже винесло все. Це вузький високий 16-поверховий будинок – і з двох його боків винесло все і не тільки. Загинули люди з помешкань поверхом нижче і поруч. Винесло речі – більше всього там було дитячих речей, зошитів, іграшок.
Щодо того, чому, як і що, сказати складно. Зрозуміло, що побутового глупства нікуди не подінеш. Але загалом є враження, що летять якісь системні речі, руйнуються. Харків упродовж якогось часу погарнішав, стали робити фасади. Але ж ззовні не зафарбуєш! Якщо нічого не робити з цінностями і поняттями, то воно починає сипатися на інституційному рівні все і скрізь. От зараз згадали про Павличенків і марш фанатів – це ж теж було буквально кілька днів тому. І тут теж були за участі тих же міліціонерів і бійка, і побиття, і затримання журналістів.
Харків упродовж останнього тижня живе в дивному стані – зрозуміло, що розумні люди про 231 число і кінець світа говорять не більш ніж з посмішкою. Але упродовж минулого тижня багато хто знизує плечима і дивується, що відбувається з містом.
...
