«Запорізькі козаки турецькому султану. Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар! Який ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вб’єшь? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будешь ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, Македонський колесник, Ієрусалимський броварник, Олександрійський козолуп, Великого й Малого Єгипта свинар, Армянська свиня, Татарський сагайдак, Каменецький кат, Подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча сука, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали плюгавче! Невгоден єсі матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і у Вас поцілуй за те ось куди нас!.. Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорізьким».
