Re: Сучасна українська поезія
Любов Бурак
***
ДУМА ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ
Він кладе автомата, дістає телефона , хтось дає йому свою каву, чи недопитий чай.
Він сідає в траву, спирається об акацію, набирає мене й говорить:
- Ти уже вибачай!
Але в мене тут ніч, випали одночасно роса і нагода потерендіти.
Як там воно - життя, робота, що там у тебе ще?.. Про все розкажи. Як діти?
Розказати про те, як ми? Стволи ще гарячі, ми - ледве теплі.
То му, що літо, жнива у розпалі, жнива у пеклі.
В полі було чотири комбайни, три розрахунки арти і нас дві роти їх прикривали.
Не ойкай! Комбайни цілі, вороги дохлі, зерно зібрали.
Потім, правда, приблудний танк - один із кількох, до села прорвався,
Встиг наробити лиха, убив собаку, але так у селі й зостався.
В селі є люди, артою ризиковано, ми три гранати йому під дишло!
Останню, що за собаку, закинув Кіт, новобранець. І в нього вийшло!
Собаку шкода... такий хороший... вибіг обгавкав танка...
А той переїхав його. У хлопців зірвало планку.
Дістали тих косорилих... Мале, зелене, затуркане, шмарклі під носом - друга армія світу...
Та ну їх ! Давай розказуй: як там робота, діти?
Та ми що? Тим шмаркатим вломили з нервів. Усе по плану.
Собаку ховали, як і належиться, він же герой, із капеланом.
Капелан сказав:
- Спочивай, Рябко, чи як там тебе називали, біля Господа одесную!
А ми помстимося. Ми цю Москву розтрощимо й і нановоне заснуєм.
Хай там будуть болота, жаби і чаплі.
Але ніякого людського зброду, ніяких лаптів.
Хай там виють вовки і крячуть круки.
Але ніякого княжества, ніяких щоб довгоруких,
Грозних, темних, великих... Тьху ти! Аж курям смішно: які великі?
Вся їхня історія лукавими писана й шита ликом.
Брехня на брехні, ще й брехун брехункою поганяє.
Ти це, зрештою, і без мене чудово знаєш.
Але я не про те. Ми ж з тобою зібралися потриндіти,
То, нарешті, розказуй: як там життя і діти?
А я вмощуся під акацію, степ - під голову, небом укриюся.
Арта їм так насипала, що ніч буде тихою. Вранці я, може, вмиюся...
Вісім годин ми тримали лінію, щоб комбайни віджнивували.
Один підірвавсь...Ні, хлопець цілий...Всі наші цілі. Нікому нічого не відірвало.
Не віриш - спитай капелана вранці, зараз він спить на верхній полиці акацієвого купе.
Ой! Лінь вставати. Ти б тільки чула як піп уночі хропе!
Лежить в гамаку між деревами, закутався в якісь лахи
І гучить, наче два органи. Слухай! А це ж надихало Баха?
Ну, Баха, котрий оце хропіння вкладав у ноти й мелодії для органу...
А ми тут по інших бахах спеціалісти... Слухай-но, щось я в'яну.
Ось тобі ще алегорія: я - то козак Голота,
Що не має жінки, хати, млинка, садочка і плота.
Як там воно в тій думі: шапка-бирка, що зверху дірка? Дірка - вона від чого?
Від "калаша", чи снайперки?.. Ну, що ти! Заради Бога!
Травою підбита - то ж про канабіс? Вітром підшита... Вітер
Сьогодні теплий, зорі високі, місяць яскраво світить.
Козак Голота лежить в акаціях поряд із капеланом.
Усе, як в раю, хоч і в пеклі. Але усе за планом.
І каже козак Голота... Що він далі за текстом каже?
Здохни, мордо твоя московська! Ти, бусурманине-враже,
Завтра відхопиш за комбайнера, Дюка, Бусола...і за собаку...
Бери ноги в руки і, поки я сплю, то тікай до сраки!
За Рябка. Його так охрестив капелан і поховав по чину...
Собака обгавкав танка, собака героєм загинув.
А ти, бусурмане, здохнеш. Так каже козак Голота, що спить під акацією,
Що не має жінки, ні хати, зате має зброю і волонтерську рацію...
Ти ще не спиш? А я ось уже дрімаю.
Це ти мені, а чи я тобі щось казати маю?
Так ось: по війні ми з тобою підемо на Бону.
Pink floyd, Dipurple, A-Ha, всі діла...відро кави. Ну, а по тому
Заспіваєш мені, уже вчи слова, тієї думи про козака Голоту,
Що вміє цеглу вкладати, ставити плитку, робити меблі...всяку знає роботу...
Але не має хати в Попасній, не має жінки, дітей. Тепер і Рябка немає...
Сука війна. Сука Москва. Суки танкісти...Всіх уб'ю. Засинаю.
Іди і вчи оту думу! І ні про що не думай.
Війна - то козацька справа. На жаль, тут багато суму.
Рябка пом'яни. Добрий пес, він охрещений капеланом.
Ніч глибока, зорі високі, з байраку тягне туманом.
Степ під голову, автомат при боці, капелан хропе, наче Бах, органом.
У нас усе 4.5.0. В нас усе за планом.
Любов Буряк