Про Київ

[Tori]

Давно не була і дуже скучала. Як можна скучати за містом? Лиш коли його любиш. Я люблю Київ, люблю Львів і Хмельницький.
І коли довго не бачу, то скучаю.
Але цього разу Київ мене засмутив.
Брудно.
Їй-богу, я не те що прискіплива...нє, ну й прискіплива, звичайно - та не треба бути прискіпливим, аби помітити, як у Києві брудно.
Під Майданом Незалежності є величезний перехід, і колись там була купа веселих цікавих крамничок, лотків з усяким дріб'язком, кафешки там, якісь сувенірчики. Але мер бореться з МАФами ж, то все оте знесли - а натомість тепер там на картонках покотом валяються безхатьки.
Ще раз наголошую: в центрі столиці, просто під Майданом Незалежності - купами рояться смердючі брудні волоцюги. Сплять там, випорожнюються, блюють. І ніхто ї на те нічо.
Мабуть, на думку київської мерії, це набагато краще, ніж усі оті МАФи, що торгували різним блискучим непотребом. Мабуть, це навіть символічно, з огляду на те, що більшість населення України заледве виживає вже стільки років, що виросло ціле покоління людей, які навіть уявлення не мають про нормальне життя.
А ще позникали книгарні. Я ходила Києвом, шукаючи десь купити книжку, і що я бачу? На Грушевського "Наукова думка" - так, ще з радянських часів вона там, і так само, як і тоді, там нема чого купити, аби просто почитати.
А Квадрат Арсенальної? А Глобус? А...?
Нема.
Може, аби я була в Києві довше, то пошукала б іще, та за півдня не знайшла.
Але Київ живе.
Багато української мови. В метро зупинки повідомляють українською та англійською. І люди між собою теж говорять українською. І я впевнилась, що коли говорю українською, на мене ніхто не витріщає очі, як на якесь неприємне диво, ніхто мені не каже "я вас нє панімаю", ніхто не питає "а ти що, з Західної УкрАїни приїхала" - як, наприклад, у Запоріжжі реагують 99% населення.
Я не почувалась у Києві чужою, а вдома, в Запоріжжі, я почуваюсь як іноземний агент у ворожому тилу. Тут українська - ознака того, що ти чужий, і на тебе можна накинутися з лайкою чи навіть з побоями, і люди навкруги сприймуть це з розумінням, бо "бєндєровци" - це погано, українська - це щось вороже, і взагалі " у мєня ТАМ родствєннікі". Це наслідки Голодомору нам відлунюються, коли кацапів завозили вагонами - на місце померлих українців. І оті "родствєннікі" довго ще нам гикатимуться, враховуючи, що держава Україна ніколи не мала власної національної політики.
А загалом Київ живе. Попри дурнувату державну політику, попри брудні тротуари й ненормальні ціни, попри всі негаразди, яких повно в Україні загалом, і Київ не виняток - Київ живе, дихає, рухається.
Хтозна, як складеться далі, тенденції невтішні, але доки живе Київ - буде все Україна.