Статус:
Offline
Реєстрація: 06.09.2007
Повідом.: 82991
Реєстрація: 06.09.2007
Повідом.: 82991
Циклічність підарасів в українській політиці є очевидною.
Нє, вони підараси там усі, але є підараси абсолютні – ті, що відверто або приховано працюють на хуйла, а є ті, що працюють лише на власну кишеню…хоча останнє притаманне їм усім, але головним є те, що доля України цих людців цікавить лише в тій мірі, в якій вони можуть тут щось украсти.
І всі вони однаково грабують країну і громадян, і однаково зацікавлені в збереженні цієї системи в її первісному, недоторканому вигляді, бо ніде в світі вони б не стали тими, ким є тут, в нормальній країні до влади допускають лише справжніх підарасів. В хорошому сенсі, да. А наші місцеві підори по суті, при цьому ніхто й не приховує тої сутності, нащо? У громадян все одно немає мізків.
Але циклічність знаходження біля влади тих та інших підарасів якраз залежить від громадян, так чи інакше. Можна підрахуйствувати як завгодно, але якщо відрив голосів катастрофічний, підробити то неможливо, ми ж не хуйлостан.
Але то не відміняє факту, що ні у підарасів, ні у їх виборців немає мізків, тільки підараси в будь-якому випадку у виграші, а громадяни – як коли, але здебільшого в лайні. І тут ми приходимо до циклічності знаходження біля влади тих та інших підарасів.
Спочатку було слово. Слово те було – Незалежність.
Але справа в тім, що цим скористалась партноменклатура, аби відірватися від Москви і почати дерибан. Громадяни чубилися між собою, бо совків таки було багато, але ідея перемогла і Україна здобула незалежність, отримавши разом з тим владу, яка почала обережненько будувати хатинки. За державні гроші – доки громадяни бігали з «кравчучками» та тягали туди-сюди контейнери з товаром, намагаючись пристосуватися до нових умов і вижити.
І за тоті хатинки ніхто, звичайно, не поніс ніякого покарання.
Звичайно, на фоні накраденого наступними підарасами ті хатинки здаються смішними й наївними, але бачте, в чому справа: оця безкарність заклала підґрунтя для наступного етапу: до влади прийшли підараси по суті. Вони створили злодійську систему, при цьому стримували розвиток країни, бо, бач, сусіди ображалися, коли Україна намагалася стати Україною, а не колонією.
І громадяни скинули їх, повіривши обіцянкам нових підарасів. Любі друзі тут же почали шалено багатіти. Вони, звичайно, намагалися розбудовувати національну державу, але, на жаль, відверто крадучи, звели нанівець хорошу ідею. Ніяких тюрем бандитам, і хоч ці руки нічо не крали, пакувалися тоді шалено. І громадяни, обурені цим, скинули їх – і натомість знову обрали тих, перших підарасів – за п’ять років забувши, що вони витворяли і як здавали Україну ворогові.
І перше, що новообрані зробили, дорвавшись до корита – підписали харківські угоди, які знову відкинули Україну в її розвитку на роль колонії. І коли частина громадян казала: люди, що ж ви накоїли, то ж інтереси держави постраждали – громадяни, в черепних кістках яких немає навіть кісткового мозку, плекали надії повернути совок і взагалі все взад.
Підараси ж почали шалено їбати всіх, до кого дотягнуться, примовляючи: ну, ви ж самі цього хотіли!
А ворог не дрімав, бо саме такий сценарій, коли пограбована і розділена країна стоїть на порозі руйнації, можна відкусити від неї…ну, власне, все. Поглинути, знищити і вже ніколи не випустити з зони свого впливу. Бо без цієї країни, без її історичної спадщини – не складається у ворога власна куца кривава історія, бо одна справа – Київська Русь – Русь, розумієте, не Україна там якась, а Русь, долучитися до якої так хочеться – а з іншого боку якийсь задрипаний ординський улус. Будь-хто вибрав би перший варіант, де нема приниженого повзання за ярликом на князівство, за який треба було відсмокати брудний хуй якогось вошивого татарського унтерменша, а – Русь, нехай і Київська, грець із нею, але там перемоги, бібліотеки, там вплив на світову політику якраз тоді, коли на власних теренах лише болота парували та смерділи брудні мокшансько-ерзянські землянки.
Ця країна потрібна, але населення має забути, що є українцями. Вони повинні стати «рускімі».
І громадяни не стерпіли, коли підараси біля влади підмахнули ворогові в черговий раз. Підараси зібрали манатки й повтікали – шкода, що на той момент нікому їх було впіймати й перевішати.
Запалали покришки, пролилася кров, а ворог напав, відтявши території.
І до влади знову прийшли підараси – люди повірили в чергові обіцянки. Ну, здавалося б – на такій крові, під час війни – та майте ж ви совість, припиніть грабувати країну. Але то ні, то неможлива справа, бо як можна припинити робити те, до чого звик!
Ви циклічність бачите? Спочатку так звані державники – нє, сука, крадуть і населення за боже пошиття не мають. Гаразд, вибираємо «крєпкіх хозяйствєнніков» - сука, блять, не просто крадуть, а КРАДУТЬ – і зливають країну ворогові.
Вибираємо «державників» - крадуть, йобїхмать. Крадуть, не дивлячись на те, які втрати несе народ на війні проти ворога. Крадуть, підтримують корупцію, саботують розбудову держави й судову систему тримають в кишені. Нє, їх зрозуміти можна – у них бізнес, а тих, хто рве за них тухес – тіпа, все харашо, то так і треба, чо ви кіпішуєте – тих громадян можна зрозуміти? Адже вже ж все то було, і після правління таких от державників прийшли кончені підори і здали Україну хуйлу. І треба не хвалити отих, біля корита, а давати їм копняків, аби вони мали совість, але ні, будемо їх облизувати, а то хуйло нападе.
Ні. І громадяни без мозку знов ідуть на вибори. І обирають знову якихось підарасів.
Ви, сука, циклічність помітили? Після правління державників, які свої апетити не в силах побороти, і які кладуть болт на сподівання людей, до влади обов’язково приходять якісь такі остаточні підори, що держава опиняється над прірвою, бо ворог же ж. Добре Америці бути світовою державою, коли в немає спільних кордонів з віковічним ворогом - хтозна, як би їм велося, аби, наприклад, Канада мала до них постійні претензії. Але то таке, а насправді ми маємо завжди пам’ятати: наш віковічний ворог зовсім поряд, спить і бачить, як знищити нас - як націю, як окрему державу, як історичну постать.
Але купі громадян насрать на суб’єктність України в принципі, а купу просто заїбали всі ці підараси при владі. Заїбати вони заїбали – а думат громадяни поки що не навчилися.
Тепер маємо на чолі держави тупого конченого підора – відвертого ворога України, маріонетку одного з найбільших олігархів, якому світить нехуйовий строк, якщо Україна продовжить свій рух до світового співтовариства, і щоб не сісти в американську тюрму, де йому вже підготували камеру і зібралися загубити від неї ключ – він віддає Україну хуйлу. Руками свого ручного дебіла. Якого обрали такі самі дебіли. Обрали тому, що попередня влада виявилась такими ж самими підарасами, як і попередні.
Ось будиночок, який побудував Джек, блять.
Хзн, що з тим робити, але з огляду на те, як зелупа здає країну хуйлу, то вже й не встигнемо.
Нє, вони підараси там усі, але є підараси абсолютні – ті, що відверто або приховано працюють на хуйла, а є ті, що працюють лише на власну кишеню…хоча останнє притаманне їм усім, але головним є те, що доля України цих людців цікавить лише в тій мірі, в якій вони можуть тут щось украсти.
І всі вони однаково грабують країну і громадян, і однаково зацікавлені в збереженні цієї системи в її первісному, недоторканому вигляді, бо ніде в світі вони б не стали тими, ким є тут, в нормальній країні до влади допускають лише справжніх підарасів. В хорошому сенсі, да. А наші місцеві підори по суті, при цьому ніхто й не приховує тої сутності, нащо? У громадян все одно немає мізків.
Але циклічність знаходження біля влади тих та інших підарасів якраз залежить від громадян, так чи інакше. Можна підрахуйствувати як завгодно, але якщо відрив голосів катастрофічний, підробити то неможливо, ми ж не хуйлостан.
Але то не відміняє факту, що ні у підарасів, ні у їх виборців немає мізків, тільки підараси в будь-якому випадку у виграші, а громадяни – як коли, але здебільшого в лайні. І тут ми приходимо до циклічності знаходження біля влади тих та інших підарасів.
Спочатку було слово. Слово те було – Незалежність.
Але справа в тім, що цим скористалась партноменклатура, аби відірватися від Москви і почати дерибан. Громадяни чубилися між собою, бо совків таки було багато, але ідея перемогла і Україна здобула незалежність, отримавши разом з тим владу, яка почала обережненько будувати хатинки. За державні гроші – доки громадяни бігали з «кравчучками» та тягали туди-сюди контейнери з товаром, намагаючись пристосуватися до нових умов і вижити.
І за тоті хатинки ніхто, звичайно, не поніс ніякого покарання.
Звичайно, на фоні накраденого наступними підарасами ті хатинки здаються смішними й наївними, але бачте, в чому справа: оця безкарність заклала підґрунтя для наступного етапу: до влади прийшли підараси по суті. Вони створили злодійську систему, при цьому стримували розвиток країни, бо, бач, сусіди ображалися, коли Україна намагалася стати Україною, а не колонією.
І громадяни скинули їх, повіривши обіцянкам нових підарасів. Любі друзі тут же почали шалено багатіти. Вони, звичайно, намагалися розбудовувати національну державу, але, на жаль, відверто крадучи, звели нанівець хорошу ідею. Ніяких тюрем бандитам, і хоч ці руки нічо не крали, пакувалися тоді шалено. І громадяни, обурені цим, скинули їх – і натомість знову обрали тих, перших підарасів – за п’ять років забувши, що вони витворяли і як здавали Україну ворогові.
І перше, що новообрані зробили, дорвавшись до корита – підписали харківські угоди, які знову відкинули Україну в її розвитку на роль колонії. І коли частина громадян казала: люди, що ж ви накоїли, то ж інтереси держави постраждали – громадяни, в черепних кістках яких немає навіть кісткового мозку, плекали надії повернути совок і взагалі все взад.
Підараси ж почали шалено їбати всіх, до кого дотягнуться, примовляючи: ну, ви ж самі цього хотіли!
А ворог не дрімав, бо саме такий сценарій, коли пограбована і розділена країна стоїть на порозі руйнації, можна відкусити від неї…ну, власне, все. Поглинути, знищити і вже ніколи не випустити з зони свого впливу. Бо без цієї країни, без її історичної спадщини – не складається у ворога власна куца кривава історія, бо одна справа – Київська Русь – Русь, розумієте, не Україна там якась, а Русь, долучитися до якої так хочеться – а з іншого боку якийсь задрипаний ординський улус. Будь-хто вибрав би перший варіант, де нема приниженого повзання за ярликом на князівство, за який треба було відсмокати брудний хуй якогось вошивого татарського унтерменша, а – Русь, нехай і Київська, грець із нею, але там перемоги, бібліотеки, там вплив на світову політику якраз тоді, коли на власних теренах лише болота парували та смерділи брудні мокшансько-ерзянські землянки.
Ця країна потрібна, але населення має забути, що є українцями. Вони повинні стати «рускімі».
І громадяни не стерпіли, коли підараси біля влади підмахнули ворогові в черговий раз. Підараси зібрали манатки й повтікали – шкода, що на той момент нікому їх було впіймати й перевішати.
Запалали покришки, пролилася кров, а ворог напав, відтявши території.
І до влади знову прийшли підараси – люди повірили в чергові обіцянки. Ну, здавалося б – на такій крові, під час війни – та майте ж ви совість, припиніть грабувати країну. Але то ні, то неможлива справа, бо як можна припинити робити те, до чого звик!
Ви циклічність бачите? Спочатку так звані державники – нє, сука, крадуть і населення за боже пошиття не мають. Гаразд, вибираємо «крєпкіх хозяйствєнніков» - сука, блять, не просто крадуть, а КРАДУТЬ – і зливають країну ворогові.
Вибираємо «державників» - крадуть, йобїхмать. Крадуть, не дивлячись на те, які втрати несе народ на війні проти ворога. Крадуть, підтримують корупцію, саботують розбудову держави й судову систему тримають в кишені. Нє, їх зрозуміти можна – у них бізнес, а тих, хто рве за них тухес – тіпа, все харашо, то так і треба, чо ви кіпішуєте – тих громадян можна зрозуміти? Адже вже ж все то було, і після правління таких от державників прийшли кончені підори і здали Україну хуйлу. І треба не хвалити отих, біля корита, а давати їм копняків, аби вони мали совість, але ні, будемо їх облизувати, а то хуйло нападе.
Ні. І громадяни без мозку знов ідуть на вибори. І обирають знову якихось підарасів.
Ви, сука, циклічність помітили? Після правління державників, які свої апетити не в силах побороти, і які кладуть болт на сподівання людей, до влади обов’язково приходять якісь такі остаточні підори, що держава опиняється над прірвою, бо ворог же ж. Добре Америці бути світовою державою, коли в немає спільних кордонів з віковічним ворогом - хтозна, як би їм велося, аби, наприклад, Канада мала до них постійні претензії. Але то таке, а насправді ми маємо завжди пам’ятати: наш віковічний ворог зовсім поряд, спить і бачить, як знищити нас - як націю, як окрему державу, як історичну постать.
Але купі громадян насрать на суб’єктність України в принципі, а купу просто заїбали всі ці підараси при владі. Заїбати вони заїбали – а думат громадяни поки що не навчилися.
Тепер маємо на чолі держави тупого конченого підора – відвертого ворога України, маріонетку одного з найбільших олігархів, якому світить нехуйовий строк, якщо Україна продовжить свій рух до світового співтовариства, і щоб не сісти в американську тюрму, де йому вже підготували камеру і зібралися загубити від неї ключ – він віддає Україну хуйлу. Руками свого ручного дебіла. Якого обрали такі самі дебіли. Обрали тому, що попередня влада виявилась такими ж самими підарасами, як і попередні.
Ось будиночок, який побудував Джек, блять.
Хзн, що з тим робити, але з огляду на те, як зелупа здає країну хуйлу, то вже й не встигнемо.