We are an independent Ukrainian forum of the city of Kharkiv. We have been supported by advertising, but since the war began, advertising revenue has ceased. If you have the opportunity, please help us with a donation. Support the forum
Ви використовуєте застарілий браузер. Цей та інші сайти можуть відображатися в ньому некоректно. Необхідно оновити браузер або спробувати використовувати https://www.google.com/chrome/
Полно.
От этого их ватники, агрессивно распространяющие эти взгляды, не становятся для нас менее опасными. Почему власть прикармливает этих паяцев? Потому, что к их мнению прислушиваются массы. Для какой-нибудь дамочки "вот и Гришенька так сказал, цем-цем его плакатик" может оказаться решающим аргументом. Одной Лепсик, другому Кобзончик, третьим сам ХуТин по душе...
А потом имеем агрессивные и злобные 80- сколько- их- там процентов.
да ладна , у них с мозхами швах, а у нас думаешь лучше , посмотри по округу 205 , гречка победила или шо там , у них плакаты а у нас гречка, чем мы отличаемся?? а завтра у нас будут выборы , будут те же лавочки лампочки и та же гречка, и придут те же , кто должен сидеть но на кого "нет фактов" разница только в том шо мы защищаемся а они нападают, но у нас внутри страны то же самое
01. Из 1 грамма золота можно вытянуть проволоку длиной 3,5 километра.
02. Самая старая убийца в мире – 92-летняя китаянка Клара Тан.
03. Мама Гитлера хотела сделать аборт, но доктор уговорил её этого не делать.
04. Если погаснет Солнце, Земля погибнет всего через.. 8 минут 20 секунд.
05. В 97% банкнот США имеются следы кокаина.
06. 95% людей сначала надевают левый носок, потом правый.
07. Леонардо да Винчи рисовал губы Моны Лизы 12 лет
08. Уинстон Черчилль родился на дискотеке в женском туалете
09. В одном году 31 557 600 секунд.
10. 1111111 х 1111111 = 1234567654321
11. Анатидаефобия — это навязчивый страх, что где-то в мире есть утка, следящая за вами
12. Если кричать на стакан воды в течении 80 лет, то можно его вскипятить.
13. Каждый палец человека за время жизни сгибается примерно 25 миллионов раз.
14. Самая дорогая игрушка в мире — это Hello Kitty стоимостью $167 000
15. Самая большая бутылка водки в мире - 200 литров.
16. Один миллиард секунд - это примерно 37 лет.
17. В мире потребляется порядка 4,5 миллиардов литров бензина в день.
18. Если у вас одна ноздря закрыта в течение 72 часов, вы будете медленно терять способность видеть цвета.
19. Чаще всего жены миллионеров – учителя.
20. У парков аттракционов после инцидентов со смертельным исходом увеличивается посещаемость
21. За всю свою жизнь человек вырабатывает столько слюны, что ее хватило бы на 2 больших бассейна.
22. На острове Окинава проживает около 500 людей в возрасте 100 лет и старше.
23. Научное название процесса поцелуя – филематология.
24. Самый тяжёлый день недели — это вторник.
25. Общение в интернете способствует «быстрому сексу»
26. Название острова Манхэттен переводится как «место пьянства».
27. Стоимость Земли — пять квадриллионов долларов.
28. Люди тратят две недели жизни в ожидании зеленого сигнала светофора.
29. На поверхности кожи человека больше организмов, чем людей на поверхности земли.
30. Лизнуть собственный локоть человеку невозможно анатомически.
Как сообщают жители Луганска в оккупированном городе увеличилось количество беременных и молодых матерей. Это связанно с тем, что в город приехало много российских солдат и «ополченцев».
"Только на моей улице весной три соседки родили, еще двое уже летом стали мамами. А недавно в поликлинике была - очень многие беременные в очередях", - рассказывает жительница Луганска Оксана Ивановна сообщает сайт depo.ua.
Повышение рождаемости подтверждают и сами боевики "ЛНР". По информации "минздрава ЛНР", которую обнародовал российский пропагандистский ресурс "Лайфньюз", с начала года по состоянию на конец мая на оккупированной территории Луганщины родилось три тысячи младенцев.
Такой тенденция наблюдалась и в тяжелых условиях во время Первой, и во время Второй мировой войны. В условиях отсутствия работы и достаточно ограниченного выбора досуга женщины Луганщины вспомнили о свое биологическое предназначение - рожать детей.
К тому же, в условиях изоляции контрацептивы стали дефицитом, а секс традиционно лучший способ снимать стресс в условиях постоянной опасности.
Однако в "любви во время войны" есть и обратная сторона медали - стремительное распространение венерических заболеваний.
Так, в оккупированных Свердловске, Ровеньках и Антраците весной наблюдалась вспышка венерических заболеваний. Распространителями болезней стали "казаки" - оккупанты, которые были обеспокоены безопасностью сексуальных отношений.
А в соседней "ДНР" террористам оккупированной Горловки приказали провериться на СПИД и венерические заболевания, а венерологам Донетчины приказали в первую очередь обслуживать и лечить именно боевиков.
Они там оба "черноокие" и оба мудаки, СенСей такой же, судя по тому что излагает.
Бабкин вот
ему повестка пришла, а он типа "ну, я сейчас не могу, у меня гастроли, я потом зайду, на недельке" и слинял в Рашку.
А сколько правильных и красивых слов в песнях и интервьюшечках было!
Правильно мне про него говорили - гавно человек, а я не верила.
А он, таки, гавно.
Русских студентов в оккупированном Севастополе скосил массовый понос...
.
Канал «Дискавери» (США): «Чернобыль — это страшное и опасное место. Ведь отсюда всего шестьдесят миль до границы с Россией».
=======================================
Очень зрелищное видео. Франция украсила небо рекордным количеством воздушных шаров (видео)
.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
===============================
«Мы готовы поднять антироссийское восстание если украинская армия войдет в Крым» — Крымчанин
Здравствуйте дорогие братья и сестры из Украины. Пишет Вам коренной житель Симферополя который в связи с тяжелейшими обстоятельствами не смог вовремя выехать на материковую Украину во время аннексии полуострова русской армией и пьяными казаками....
.
=========================================
За перші два тижні від початку німецько-радянської війни 22 червня 1941 р. у тюрмах Західної України більшовики розстріляли понад 21 тис. в'язнів.
.
Письмо главе государства подписали Иосиф Кобзон, Стас Михайлов, Григорий Лепс, Филипп Киркоров, Тимати, Николай Расторгуев, Анна Нетребко и многие другие исполнители, сообщает газета «Коммерсантъ». Они выразили Путину глубокую озабоченность по поводу продажи ФГУП «Госконцерт» «Русской медиагруппы», в которую входят радиостанции «Русское радио», DFM, «Хит FM», «Максимум», «Монте-Карло», а также телеканал RU TV.
А потом аж бегом в Украину за пособиями, роиска за первого ребенка не платит
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Сьогодні дід розпочинає публікацію одного з розділів книги, яку написала в московській тюрмі Надя Савченко. Книга “Я не залишаю собі сил на зворотній шлях” зараз готується до публікації і скоро побачить світ. Але дідові передали прохання, щоб розділ “Ірак” прочитало якомога більше небайдужих громадян. І щоб це сталося ще до початку “судових” слухань, які мають розпочатися наприкінці цього тижня. Розділ чималий, публікуватиму уривки з нього щодня протягом цього тижня.
Спочатку хотів дати невеличкий екскурс у нашу недавню історію, як і чому українські військові опинилися в Іраку. Але тоді довелося б писати і про “кольчужний скандал”, і про “касетний скандал”, і, як їхній наслідок, про намагання Кучми купити собі доброзичливість Вашингтону ціною спішного і погано підготовленого посилання в Ірак нашого військового контингенту. Але, думаю, ви всі й так чудово пам’ятаєте події початку 2000-х. Тому обмежуся лише згадкою, що Надя Савченко несла службу в Іраку у складі українського миротворчого контингенту протягом шести місяців, у 2004-2005 роках. Посада в Наді, само собою зрозуміло, була чоловіча - стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.
Дід, ви знаєте, за весь час у фейсбуці жодного разу не просив робити репости. Але тепер попрошу. Це той випадок, коли треба. І це те найменше, що ми можемо зараз зробити для Наді.
ІРАК
Це прекрасна, дуже плодовита земля. Якщо не лінуватися на ній працювати, то вона дає по три врожаї на рік! Виростити там можна майже все! Але працювати треба важко! Фізична робота — це, за ментальністю мусульман — діло жіноче! Тому з 13 років вони виходять заміж, а в 20 років виглядають вже на 40–50... Жінки фізично дуже сильні і витривалі, а чоловіки навпаки слабкі, але б’ють жінок, а не навпаки…
Поряд з нашою базою жила одна родина. Жінки ходили до арику (водоканалу) по воду із великими тазами і бочками. Якось я підійшла з ними познайомитися. Мені можна було наближатися до них, бо я теж жінка. Поговорили на ламаній англійській, арабській і жестами. Я спробувала підняти один таз із водою. І не змогла його підняти, не дивлячись на те, що сама не із слабких жінок! А вони «проти сили» на голову ставлять і несуть!!! Коли ми іншого разу приходили до них в гості, то мені дозволялося із чоловіками за столом сидіти і кальян з ними курити (бо я і не зовсім-то жінка а все-таки воїн!), то я їхніх чоловіків на руку ложила. І тоді на собі оцінила різницю сили жінки і чоловіка Сходу…
Але життя жінки в Іраку коштує не багато… Щоб одружитися — калим 2500$. І чим дівчина молодша і менш вчена, щоб навіть до школи не ходила, тим вона дорожча. Старша і розумніша — ціна відразу падає. За мертву жінку ціна — два барани. Баран тоді коштував 70$. Одного разу в ДТП нашим БТРом була збита на смерть дівчинка. Батьку командир заплатив 200$ і інцидент був вичерпаний. Якщо б збили хлопчика, то була б кровна помста… Отака-от різниця в ціні життя людини різних статей на Сході.
Якщо описати чесно і просто, то виглядало це десь так: США несли в Ірак демократію, взамін вивозили нафту. Вивозили фурами, 40-тонними цистернами по 40 машин у колоні. З колони араби вибивали по шість-сім машин за рейс із гранатометів. Колона пролітала такі зони обстрілу і навіть не зупинялася, рятувати із підбитого нафтовоза вже нічого і нікого… Завдання багатоконтинентальних коаліцій миротворчих сил полягала в тому, щоб забезпечити вільний проїзд колон через провінції Іраку. Для цього контроль над провінціями був розділений так: більш нафтородючі провінції контролювали війська США і Англії, більш аграрні (такі, як провінція Васіт) — українці, поляки, сальвадорці, естонці. Завдання було — стежити за порядком у провінції, щоб не розвивався тероризм, не було підтягування зброї і групування осередків «алібаб», виставляти пости на дороги для проходу колон, ну і звичайно ж, допомагати місцевому населенню розвивати демократію роздавати гуманітарну допомогу, будувати школи, допомагати місцевому населенню у проведенні демократичних виборів.
Хто має розум, той може легко простежити, що всі вторгнення однією державою в іншу починаються приблизно однаково: коаліція — це окупація, а миротворчість — це гарне гасло прикриття для коаліції. Те саме і в такій же послідовності зробила Росія в Криму і намагається зробити на Донбасі!
Далі справи у динаміці розвивалися так: для демократії потрібні були чесні і прозорі вибори. Для виборів — виборчі дільниці, найкраще підходили школи, це — й меценатство на майбутнє. Бо ті, що колись були, авіаударами розвалили ще в минулому. На побудову шкіл США на провінції виділяло по «кейсу» грошей. Не знаю, як в інших військових контингентах, але в українському далі було так: «кейс» командуванням переполовинювався… (потім половину, що залишили собі, 300 000$, намагалися в труні із одним полковником, що від серцевого нападу помер в Іраку, в Україну перевезти. Було й таке!), іншу частину віддавали шейхам (визнаним народом правителям, старійшинам), домовляючись з ними про побудову шкіл і підготовку до демократичних виборів легальної влади у вигляді мера (шейхи були нелегальною самообраною владою! Тому в Іраку завжди дві влади — поставлена (призначена) і за законами мусульманського світу обрана. Дружити треба вміти і з тією, і з тією). Шейхи гроші брали і школи обіцяли… У свою чергу їх теж «половинили»: половину на побудову шкіл і робочі місця, іншу частину — на зброю, щоб ті ж школи під час виборів і підірвати… Із 9 шкіл, що були збудовані в провінції Васіт — 4 «злетіло в повітря»!
Базу я вже описала. Всі бази по Іраку були однотипними. У великих містах, де ще збереглася цивілізація, таких, як Багдад, Вавілон, Ель-Кут та інших — стояли великі багатокоаліційні бази. Ми туди рідко, але їздили, коли завдання для конвоїв було. А так, по провінціях розташовувалися невеликі перевалочні бази, такі, як наша. «Дикі люди», як нас називали солдати із великих баз. Ми й справді від них відрізнялися більшою здичавілістю, більш зношеним і підубитим обмундируванням, нижчим рівнем культури і жадібністю в очах, коли доривалися до вибору товарів в американських «пісксах» (магазинах)! Наші гребли все й без розбору! Особливо техніку! Така ж поведінка була і в їдальнях, бо вибір їжі був більший, ніж на нашій базі. Чесно кажучи, на таку поведінку було гидко дивитися! Це давався в знаки режим закритої бази, коли 400 чоловік щодня бачать тільки одне одного. Зранку просинаєшся і хочеться замість «доброго ранку» нахуй один одного посилати! На великих базах були армії інших країн, був хоч якийсь обмін досвідом….
Через таку нашу «культуру» іноді виникали казуси. Якось наші «джентльмени» вирішили сержанту армії США (гарненькій мулаточці) допомогти піднести кулемет. Виник би міжнародний скандал на підґрунті сексуальних домагань, якби їй вчасно не пояснили, що ми просто з «української армії». Потім наші хлопці побачили, як ця ж дівчина сержант «качає» в упорі лежачи здоровенного амбала, бійця американської армії, за якийсь зальот, а він слухняно виконує накази «баби»! Наші ще довго плювалися! Так, різниця в менталітетах народів світу колосальна…
До нас на базу заїжджали не часто, але були пару разів американці, сальвадорці, поляки, естонці, то було цікаво поспілкуватись. Одного разу американська колона залишилася із ночівлею. Для цього посеред бази у нас був розбитий наметовий табір. У підрозділі було дві жінки — водій «Хамера» і механік. Наше командування наполягло на тому, аби жінки ночували в медсанчастині з нашими бабами. Американського командира дуже здивувало, як це підрозділ не разом? Але поступився, щоб з дурнями не сперечатися… Потім прийшов і сказав дівчатам, що вони цю ніч вартові за місцем дислокації підрозділу, і вони цілу ніч під дощем ходили навколо наметів, а в однієї з них ще й день народження, був у той день, ми щойно почали «Бейліз» пити… От так от! У них солдат — це солдат! А якби наші довбойоби зі своїм «уставом» в чужу армію не полізли, то, може, дівчата хоч виспались би!
Усі бази були на американському тиловому забезпеченні. Є в них така фірма, КБР називається. У них девіз такий: «Де армія — там і ми!» Туди набирають цивільних людей, які погоджуються за дуже хороші гроші (100 тис. дол. на рік) працювати в «гарячих точках». Вони забезпечують все! Будівництво, їдальні, доставки паливно-мастильних матеріалів, ну весь-весь побут! І забезпечують бездоганно! Кухарів, будівельників набирають із різних країн! У нас куховарили бангладешці, наприклад. А прибиральників, асенізаторів і різноробочих — із місцевого населення. Оплата всім різна, договірна, залежно від рівня життя в країні.
Завдання солдата — тільки воювати! А не бички збирати! Іноді супроводжувати конвоєм колону із доставкою, для безпеки. Це найкраща структура військової логістики, яку я колись бачила. База була забезпечена всім! Навіть гарячою водою в 75°С спеки! Але ж наші мудаки приперли і свій тил із ганебними польовими кухнями і рейчатими умивальниками, і цілий штат тилових дармоїдів! Ну а як же ж! Треба ж бабло відмити! За кожну одиницю і найменування техніки США платило, тому наші тягнули туди всілякий непотріб! Навіть неробочий! Пофіг! Головне гроші, а все, що треба — КБР зробить!!! Ну, як завжди у нас!
Також США платили за одну живу бойову одиницю (солдата, генерала — пофіг!) у день рівну ціну. В місяць 6000$. Далі влада кожної країни оцінювала життя своєї людини на свій розсуд: солдат американської армії отримував 3000$, а генерал — 6000$. У нас рядовий отримував 670$, а полковник — 2500$. Для порівняння, так собі!
Українська влада цінувала свого генерала так, як в США рядового, а життя рядового не дорожче, ніч життя арабської жінки…
Розцінки (зарплати) в українського контингенту були найнижчими. Куди дівалася решта коштів, залишається лише здогадуватись. Бо армія, яка заробляє великі гроші на місіях, могла б уже переозброїтися і одягнутися у все нове! А натомість голою сракою світить! Це при тому, що так продовжується і по сьогоднішній день, коли в Україні йде війна! Наші горе-вояки і надалі виконують миротворчі місії в Африці і ще багато де… Навіть не знаю, кому тепер і задати питання: «Якого чорта?!»
Наші «вояки» туди тікають від свого прямого обов’язку захищати свій народ! Заробляти бабало в кишені собі і корупційним генералам і чиновникам?! Тоді, як народ мобілізують!!! Кому це питання поставити?! Кому?! Та ж собі вже, напевно! Як члену Комісії із безпеки України і народному депутату! От тільки вирвуся з в’язниці! Сучу їх мать!
Ох, боюсь, после публикации этой книги наш генштаб постарается, чтобы она никогда не вернулась в Украину...
(неважно, фотошоп или нет, мне нравится 
