Але я це враження відіпхнула від себе як суб'єктивне. Далі - почитала про проект і зрозуміла, що він взагалі-то не для мене, бо то для тих, хто хоче почати писати, хто боїться викладати свої твори, кому треба покращити техніку, навчитися писати кожен день і редагувати. Це все не про мене
Але Меланія сказала, що варто спробувати, бо їй сподобалося, то я й подумала: а чом би й ні. Мені ж цікаво писати, змагатися і почитати чуже.
Він приєднав мене до закритої групи і до чату, де написані усілякі подробиці, і продублював їх ще й у месенджер - щоб всі побачили.
Одна з учасниць спитала його про вартість курсу, і він не відповів! Сказав, що ви спочатку спробуйте перший етап, який безкоштовний, а потім я скажу ціну. Типовий маркетинговий хід. Це мені не сподобалося дуже. Але ж зрозуміло, що людина намагається заробити, тож цілком логічно.
Хоча в мене весь час було таке відчуття (можливо, я предвзята), що оті всі слова про допомогу людям, яким можливо хочеться і просто висловитися, а не тільки навчитися писати, і про знайти однодумців - що це все лише маніпуляція. Чомусь не відчуваю я там щирості.
Вчора була конференція в Зумі. Я не вмикала своє зображення, і він почав умовляти, щоб показалася. Оце мене роздратувало. Бо якби я хотіла, то одразу б це зробила. Ну, гаразд, люди різні, може хтось і хотів би, та соромиться, і його справді треба поумовляти.
Щодо конференції. Тривала вона годину. Чотири людини коротенько розповіли чого вони прийшли, а весь інший час він розповідав сам те, що я вже прочитала у нього на сторінці, потім в групі, потім у двох чатах. Це було взагалі нецікаво.
А! Я ж ще сказала, що прийшла туди, щоб погратися. Це його здивувало
Ну, я пояснила, що писати для мене - це розвага (думаю, він зрозумів, що я не його контингент).
А потім я роздумувала чи написати йому про свої враження. Я ж бачу як це зробити цікавим! Якщо вже та зустріч названа чаюванням і знайомством, то треба треба щоб люди спілкувалися між собою. Ну кому цікаво слухати ту ж саму інформацію! Він і сам казав, що любить розмовляти, зупиняє себе, але знову це робить... Але ж, вибачте, ти хочеш заробляти на людях, і при тому не розумієш, що треба зробити так, щоб цікаво було їм, а не тобі! А ще психолог! Треба було задавати нам питання - про перший твір, про улюблений жанр, і т.і., щоб була розмова, а не твій монолог.
Отож поки я роздумувала зранку чи треба мені таке писати, він запостив текст про те, що треба писати простими словами, і не мудрувати. Текст гарний, Стівен Кінг у своїй книзі Як стати письменником теж давав схожі рекомендації.
Я спитала його чи можу забрати текст в свою групу (бо поетам ті поради теж можуть згодитися). А він сказав, що він не хотів би. Ну, ок. В принципі, зрозуміло, бо він на навчанні хоче заробляти, а я його працю хотіла у безкоштовне використання. Хоча йому з того могла б бути користь, бо реклама ж. Скільки б людей побачило! Гадаю, що він вчинив нерозумно. А з іншого боку, не факт, що хтось би зацікавився його проектом, а текст вже у вільному доступі. І я вирішила бути милою до останнього і не зважати, бо то його право. А писати свої міркування я після цього передумала.
Сьогодні знову була зустріч у Зумі, з тими, хто вчора не зміг. Мені не вдавалося увімкнути звук (бо я в тому Зумі вчора була вперше в житті). І коли увімкнула мікрофон, тоді звук з'явився. Трошки послухала, він знову почав розповідати все як вчора. Людина каже кілька речень, він її перебиває, і давай своє розповідати.
Мені стало нудно, я пішла на кухню, прийшла, знов встала... А він каже: Ірина ...(прізвище), вимкніть мікрофон! І таким як мені здалося, трохи сердитим тоном. Ну може не сердитим, але однозначно не люб'язним. А в мене ж диван рипів
Я не знала, що там йому (чи їм) так чути. І не знала що там треба вмикати, а що вимикати. Ну, це мені вже прямо дуже не сподобалося. Я вимкнула, а тут інет пригальмував. Я зайшла заново, а звуку нема! Ну, то я вже зрозуміла, що залежить не від того, що я мікрофон вмикала, і то він мабуть має мене підключити. Посиділа кілька хвилин, він далі "віщає", звуку в мене нема... І я все закрила.
Писати я і далі маю намір. Хоча очікування цікавої взаємодії не справдилися. Ну, може хоч із самим текстами цікаво буде.
Але яка витримка, я прямо горжуся собою! Я зазвичай, коли мені щось не подобається, швидше реагую, а тут прямо така лояльна була
А ще може бути, що і писати не дуже цікаво. Там текст треба десь на 1000 знаків. Та в мене лише в цьому дописі тисячі три! Тисяча - то нема де й розігнатися
мета організатора, маю на увазі
