россия напала на Украину
- Автор теми Харків форум
- Дата створення
-
- Теги
- кацапы
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Конец мечты ватных осликов: Массовое сокращение на заводе Роскосмоса
26 марта
До 30 мая с ракетно-космического центра «Прогресс» (входит в структуру «Роскосмоса»), где 60 лет собирали ракеты-носители для МКС, уволят 839 россиян, рассказали РС сотрудники предприятия. Под сокращения попали пенсионеры и молодые специалисты. Руководство завода предлагает выбор: либо увольнение по «собственному желанию» с компенсацией, либо биржа труда. ****огичных предприятий, куда могли бы устроиться инженеры-ракетчики, в Самаре нет. Один из сокращенных специалистов покончил с собой.
Это уже не кетайцы в Сибири.
Это Керчь, реликтовый лес - дуб и крымская сосна
Саранча: Оккупанты в Керчи уничтожили уникальное место отдыха
26 марта
Крымчане в очередной раз жалуются на уничтожение русскими оккупантами окружающей среды на полуострове: на этот раз вырубают лес с редкими деревьями в Керчи. Об этом сообщает "КерчьИНФО"
Так, на месте одного из немногочисленных лесов на Керченском полуострове будет построен карьер по добыче песка.
По словам местной жительницы, гуляя по лесу недалеко от села Нижнезаморское Ленинского района, женщина стала случайным свидетелем уничтожения леса, в котором находится вековая дубовая роща, а также растет крымская сосна, занесенная в Красную книгу.
"Лес в степи! Здесь каждое дерево на вес золота! Бессовестное уничтожение природы Керченского полуострова только "набирает" обороты", - сетует керчанка.
Она добавила, что на пресс-конференции, приуроченной к Международному дню лесов, один из представителей Министерства экологии и природных ресурсов Крыма сказал, что на Керченском полуострове открывались и будут открываться новые карьеры, а одной из компаний, которая добывает в том месте песок, выдана лицензия до 2035 года.
"Министерство экологии и природных ресурсов Крыма пустило "под нож" дуб и крымскую краснокнижную сосну, а заодно и многочисленных обитателей этого леса", - говорит Светлана.
Это Керчь, реликтовый лес - дуб и крымская сосна
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Саранча: Оккупанты в Керчи уничтожили уникальное место отдыха
26 марта
Крымчане в очередной раз жалуются на уничтожение русскими оккупантами окружающей среды на полуострове: на этот раз вырубают лес с редкими деревьями в Керчи. Об этом сообщает "КерчьИНФО"
Так, на месте одного из немногочисленных лесов на Керченском полуострове будет построен карьер по добыче песка.
По словам местной жительницы, гуляя по лесу недалеко от села Нижнезаморское Ленинского района, женщина стала случайным свидетелем уничтожения леса, в котором находится вековая дубовая роща, а также растет крымская сосна, занесенная в Красную книгу.
"Лес в степи! Здесь каждое дерево на вес золота! Бессовестное уничтожение природы Керченского полуострова только "набирает" обороты", - сетует керчанка.
Она добавила, что на пресс-конференции, приуроченной к Международному дню лесов, один из представителей Министерства экологии и природных ресурсов Крыма сказал, что на Керченском полуострове открывались и будут открываться новые карьеры, а одной из компаний, которая добывает в том месте песок, выдана лицензия до 2035 года.
"Министерство экологии и природных ресурсов Крыма пустило "под нож" дуб и крымскую краснокнижную сосну, а заодно и многочисленных обитателей этого леса", - говорит Светлана.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70318
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70318
"Я за вами 3 дня бежала, чтобы сказать, как вы мне безразличны"
Статус: Офлайн
Реєстрація: 03.11.2014
Повідом.: 28655
Реєстрація: 03.11.2014
Повідом.: 28655
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
300 лет их трусило от имени Мазепы. Теперь нашелся достойный продолжатель дел Великого Гетмана
Москву плющит и колбасит от нашего Президента!
Их шестёрки в «ДНР», сляпали вот такую «медальку»:
То есть, московские хозяева этих бабуинов, поставили знак равенства между Гетьманом Мазепой и Президентом Порошенко!
Зрадофилы, а вы не верили, что наш Порох – справжній, достойний Гетьман!
Значит, ХОРОШИЕ «сапоги», нужно брать снова!
…Обратите внимание на ГРАММАТИЧЕСКИЕ ошибки в тексте у этих «любителей русского языка»!
В частности, макаки написали «продАлжателю»)))
Тут ещё измена, Петру и предательство через э ( причём в украинском написании) и пробел перед запятой после душегуба. Защитники изыка, блин. И шо такое "область предательства"?
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Віталій Тронь
...Московське князівство в 1290 році мало територію приблизно як половина Сумської області. З того часу воно почало загарбницькі війни, захопило Переяславль, Володимир, Нижній Новгород, Суздаль, Твер, Новгород, Псков, Рязань, Казань... Потім було підкорення Сибіру вже Московським царством. Потім захоплення вже імперією Фінляндії, Гетьманщини, Польщі, Кавказу, Чукотки і так далі. Я здивований, що про це так мало пишуть. Це все дані з відкритих джерел, можете почитати. А для лінивих або зайнятих прикріплю внизу малюнки.
Як маленьке князівство за 600 років захопило 1/7 суходолу на планеті? Чи військовим вмінням, чи підкупом, чи брехнею, чи провокаціями, чи розпалюванням міжусобиць (громадянської війни) у майбутньої жертви перед нападом Москви, чи все разом -- це вже деталі. Рахунок, як-то кажуть, на табло: Москва має неймовірний військовий досвід. У кожного з нас бувають такі моменти: сидиш, схопив голову руками і думаєш, що досвід -- це така штука, яка приходить одразу після того, як була потрібна. Тому не кажіть мені, що величезний успішний досвід агресивних загарбницьких воєн нічого не значить.
(+ продолжение)
(продолжение)
Окупований Крим, війна на Сході, що триває вже 5 років, є логічним продовженням агресивної політики, яку Москва вела завжди. Хіба що крім тих років, коли зализувала рани.
Що ж у нас відбувалося на початку війни:
Де колишній Президент України Янукович? -- втік на РФ.
Де колишній Прем'єр-Міністр України Азаров? -- втік на РФ.
Де колишній Голова СБУ Якименко? -- втік на РФ.
Де колишній Міністр внутрішніх справ України Захарченко? -- втік на РФ.
Де колишній Міністр оборони України Лебедєв? -- втік на РФ.
Де колишній Генеральний Прокурор України Пшонка? -- втік на РФ.
Мені взагалі цікаво: чи було колись у світовій історії таке позорище, коли все вище військово-політичне командування країни, що зазнала агресії, дременуло до агресора у перші дні війни? І якщо це не було зовнішнє управління Україною з Москви, то як тоді взагалі має виглядати зовнішнє управління?
Чи потрібно пояснювати, яка це трагедія для країни, коли в перший день війни всі вищі силовики переходять на бік ворога, з усією секретною інформацією, впливом, всіма ресурсами? Залишивши після себе країну з купою "кротів", які працювали на ворога. Залишивши після себе країну з пустою казною. Питається, а чим вони займалися тут до втечі, 3-4 роки на керівних посадах? А як вони на тих посадах опинилися? Тут хотілося б передати великий привіт всім, хто голосував за Януковича в 2010 році, але зараз не про це.
Зараз про те, як ми взагалі тоді встояли і при всій трагічності ситуації відбулися поки що легким переляком? Як ми вперше в історії більш-менш успішно обороняємося від росіян вже протягом п'яти років? Звичайно, треба віддати належне і військовим, і добробатам, і волонтерам, але ми скоро вибираємо Верховного Головнокомандувача. Ні пенсії, ні дороги, ні зарплати, ні тарифи ми не обираємо 31 березня, то все буде на парламентських виборах. Ми обираємо Верховного Головнокомандувача.
(+ продолжение)
Окупований Крим, війна на Сході, що триває вже 5 років, є логічним продовженням агресивної політики, яку Москва вела завжди. Хіба що крім тих років, коли зализувала рани.
Що ж у нас відбувалося на початку війни:
Де колишній Президент України Янукович? -- втік на РФ.
Де колишній Прем'єр-Міністр України Азаров? -- втік на РФ.
Де колишній Голова СБУ Якименко? -- втік на РФ.
Де колишній Міністр внутрішніх справ України Захарченко? -- втік на РФ.
Де колишній Міністр оборони України Лебедєв? -- втік на РФ.
Де колишній Генеральний Прокурор України Пшонка? -- втік на РФ.
Мені взагалі цікаво: чи було колись у світовій історії таке позорище, коли все вище військово-політичне командування країни, що зазнала агресії, дременуло до агресора у перші дні війни? І якщо це не було зовнішнє управління Україною з Москви, то як тоді взагалі має виглядати зовнішнє управління?
Чи потрібно пояснювати, яка це трагедія для країни, коли в перший день війни всі вищі силовики переходять на бік ворога, з усією секретною інформацією, впливом, всіма ресурсами? Залишивши після себе країну з купою "кротів", які працювали на ворога. Залишивши після себе країну з пустою казною. Питається, а чим вони займалися тут до втечі, 3-4 роки на керівних посадах? А як вони на тих посадах опинилися? Тут хотілося б передати великий привіт всім, хто голосував за Януковича в 2010 році, але зараз не про це.
Зараз про те, як ми взагалі тоді встояли і при всій трагічності ситуації відбулися поки що легким переляком? Як ми вперше в історії більш-менш успішно обороняємося від росіян вже протягом п'яти років? Звичайно, треба віддати належне і військовим, і добробатам, і волонтерам, але ми скоро вибираємо Верховного Головнокомандувача. Ні пенсії, ні дороги, ні зарплати, ні тарифи ми не обираємо 31 березня, то все буде на парламентських виборах. Ми обираємо Верховного Головнокомандувача.
(+ продолжение)
(продолжение)
Хоча в 2014 році я за нього не голосував і навіть був дуже злий, коли дізнався, що він переміг. Бо, мовляв, одного олігарха вигнали, а іншого поставили. Та ще й співзасновника "Партії регіонів".
Не змінили моєї думки про Порошенка і його візит у Крим у лютому 2014-го, і розповіді моїх київських друзів, наближених до оборонки, що Порошенко виділяє на армію величезні власні гроші. "Величезні" -- це значить мільйони доларів. "Та хтозна", -- думав я тоді в 2014-му, -- "якщо це правда, то дивно, чому він не афішує свою допомогу армії. Щось тут не сходиться". Публікувати ці дані почали вже значно пізніше, десь у кінці 2015 року.
Вперше я подумав, що помилявся відносно Порошенка, під час мінських переговорів. Ну тих, що тривали 11-12 лютого 2015 року з 5 години вечора до 10 ранку без перерви. Вести переговори -- це взагалі непросто, а вести переговори з вечора до ранку -- це неймовірно важко. Після таких переговорів Путін вийшов до преси зі словами: "Це була не найкраща ніч у моєму житті"
)
Після таких переговорів смішно виглядало скиглення на фейсбуках, мовляв, "нас зливають". Якби нас зливали, то вони б потринділи півтори годинки для годиться та й пішли б собі пити шампанське. Навіть для окозамилювання (мовляв, дивіться як я борюся за Україну!) 15-годинні переговори без перерви -- це занадто.
Ще таке цікаве питання. Частина політиків США ходять до спецпрокурора Мюллера як на роботу, дають покази щодо втручання РФ у вибори Президента США 2016 року. Колишній канцлер Німеччини Шрьодер отримав дуже тепле місце у Газпромі. Це тільки ті випадки, які можу сходу згадати. Чому Москва купила частину політиків США, Шрьодера купила, а Порошенка не купила? Тому що навіть не пропонувала? Ні, я впевнений, що пропонувала, це якраз їхній метод. Якби Порошенко погодився, отримав би кілька мільярдів доларів. У таких питаннях за Москвою не заржавіє.
Що змусило Порошенка сказати у мікрофон: "Прощай, немытая россия (страна-террорист)!", після чого над немитою стояв дим коромислом ще два тижні? Мабуть, тільки те, що війну з РФ він сприймає як щось глибоко особисте і в нього з росіянами якісь свої давні рахунки.
Мені важливо, що росіяни ненавидять Порошенка вже більше, ніж Мазепу. Нікого з кандидатів росіяни так не поливають брудом, як Порошенка. Значить, домовитися з ним не вдалося. Мені важливо, що у деяких російських персонажів, як от у Чапліна, виступає холодний піт від однієї думки, що Порошенко виграє ці вибори.
Так, обвалилася гривня, так, ціни, тарифи злетіли вгору, але це все проблеми мирного часу. Проблеми воєнного часу -- це дістати питну воду, наприклад. Це дожити до завтра і не здохнути від голоду, холоду, від кулі, міни, від звичайного апендициту. Це шукати своїх зниклих безвісти дітей або батьків десятиліттями і не знаходити.
І зараз мені справді страшно. Страшно, що по моєму місту почнуть так само бігати наркомани з автоматами. Страшно, що в президентське крісло сяде хтось інший, хто піде на компроміс із росіянами, здасть Крим і Донбас, хто відкотить країну до стану 2013 року, знищивши всі позитивні зміни, що відбулися в країні за ці 5 років. А то ще й почне вибачатися в Кремлі, що ми стільки оборонялися і оголосить наших воїнів військовими злочинцями. Що, таке неможливо? Ну те саме говорили і про війну з росіянами 5,5 років тому. Казали, що це неможливо, а ось же вона. А всіх тих, хто розумів військову загрозу, як їх називали? "Оголтелыми националистами", правильно?
(+ окончание)
Хоча в 2014 році я за нього не голосував і навіть був дуже злий, коли дізнався, що він переміг. Бо, мовляв, одного олігарха вигнали, а іншого поставили. Та ще й співзасновника "Партії регіонів".
Не змінили моєї думки про Порошенка і його візит у Крим у лютому 2014-го, і розповіді моїх київських друзів, наближених до оборонки, що Порошенко виділяє на армію величезні власні гроші. "Величезні" -- це значить мільйони доларів. "Та хтозна", -- думав я тоді в 2014-му, -- "якщо це правда, то дивно, чому він не афішує свою допомогу армії. Щось тут не сходиться". Публікувати ці дані почали вже значно пізніше, десь у кінці 2015 року.
Вперше я подумав, що помилявся відносно Порошенка, під час мінських переговорів. Ну тих, що тривали 11-12 лютого 2015 року з 5 години вечора до 10 ранку без перерви. Вести переговори -- це взагалі непросто, а вести переговори з вечора до ранку -- це неймовірно важко. Після таких переговорів Путін вийшов до преси зі словами: "Це була не найкраща ніч у моєму житті"
) Після таких переговорів смішно виглядало скиглення на фейсбуках, мовляв, "нас зливають". Якби нас зливали, то вони б потринділи півтори годинки для годиться та й пішли б собі пити шампанське. Навіть для окозамилювання (мовляв, дивіться як я борюся за Україну!) 15-годинні переговори без перерви -- це занадто.
Ще таке цікаве питання. Частина політиків США ходять до спецпрокурора Мюллера як на роботу, дають покази щодо втручання РФ у вибори Президента США 2016 року. Колишній канцлер Німеччини Шрьодер отримав дуже тепле місце у Газпромі. Це тільки ті випадки, які можу сходу згадати. Чому Москва купила частину політиків США, Шрьодера купила, а Порошенка не купила? Тому що навіть не пропонувала? Ні, я впевнений, що пропонувала, це якраз їхній метод. Якби Порошенко погодився, отримав би кілька мільярдів доларів. У таких питаннях за Москвою не заржавіє.
Що змусило Порошенка сказати у мікрофон: "Прощай, немытая россия (страна-террорист)!", після чого над немитою стояв дим коромислом ще два тижні? Мабуть, тільки те, що війну з РФ він сприймає як щось глибоко особисте і в нього з росіянами якісь свої давні рахунки.
Мені важливо, що росіяни ненавидять Порошенка вже більше, ніж Мазепу. Нікого з кандидатів росіяни так не поливають брудом, як Порошенка. Значить, домовитися з ним не вдалося. Мені важливо, що у деяких російських персонажів, як от у Чапліна, виступає холодний піт від однієї думки, що Порошенко виграє ці вибори.
Так, обвалилася гривня, так, ціни, тарифи злетіли вгору, але це все проблеми мирного часу. Проблеми воєнного часу -- це дістати питну воду, наприклад. Це дожити до завтра і не здохнути від голоду, холоду, від кулі, міни, від звичайного апендициту. Це шукати своїх зниклих безвісти дітей або батьків десятиліттями і не знаходити.
І зараз мені справді страшно. Страшно, що по моєму місту почнуть так само бігати наркомани з автоматами. Страшно, що в президентське крісло сяде хтось інший, хто піде на компроміс із росіянами, здасть Крим і Донбас, хто відкотить країну до стану 2013 року, знищивши всі позитивні зміни, що відбулися в країні за ці 5 років. А то ще й почне вибачатися в Кремлі, що ми стільки оборонялися і оголосить наших воїнів військовими злочинцями. Що, таке неможливо? Ну те саме говорили і про війну з росіянами 5,5 років тому. Казали, що це неможливо, а ось же вона. А всіх тих, хто розумів військову загрозу, як їх називали? "Оголтелыми националистами", правильно?
(+ окончание)
(окончание)
Росіяни ніколи не забудуть нам такого приниження (5 років нашої оборони, виключення з міжнародних організацій, понад 10 пакетів санкцій тощо). Якщо ми поступимося, захоплені землі стануть плацдармом для наступної агресії, аж доки вони не розтягнуть всю нашу країну по шматках. Так вже було в 1918 році. Не для того росіяни починали війну, щоб зупинитися на Дебальцевому. Вони сприймають всю Україну як бунтівну провінцію і не заспокояться, доки не дійдуть до Львова. Нам життєво необхідно розуміти військову загрозу, яка все ще існує. Сотні російських танків вже 5 років стоять біля наших кордонів і тільки чекають моменту...
Росіяни ніколи не забудуть нам такого приниження (5 років нашої оборони, виключення з міжнародних організацій, понад 10 пакетів санкцій тощо). Якщо ми поступимося, захоплені землі стануть плацдармом для наступної агресії, аж доки вони не розтягнуть всю нашу країну по шматках. Так вже було в 1918 році. Не для того росіяни починали війну, щоб зупинитися на Дебальцевому. Вони сприймають всю Україну як бунтівну провінцію і не заспокояться, доки не дійдуть до Львова. Нам життєво необхідно розуміти військову загрозу, яка все ще існує. Сотні російських танків вже 5 років стоять біля наших кордонів і тільки чекають моменту...
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Рашказамещение: США нашли способ убрать российский газ с рынка Европы и Украины
26 марта
США будут наращивать экспорт энергоресурсов в Европу и финансировать проекты, чтобы избавить континент от влияния ордынцев Москвы. Соответствующий документ, который называют «законом о европейской энергетической безопасности и диверсификации 2019 года», принят Палатой представителей США.
Палата представителей США приняла законопроект H. R. 1616, который должен помочь странам Центральной и Восточной Европы диверсифицировать энергетические источники. Об этом говорится на сайте американского законодательного органа.
"(Законопроект H. R. 1616 - ред.) принят Палатой представителей. За 391, против 24", - говорится на сайте.
Согласно тексту законопроекта "О европейской энергетической безопасности и ее диверсификации 2019", Соединенные Штаты должны помочь странам в Центральной и Восточной Европе, в частности Украине, уменьшить свою зависимость от импорта энергоресурсов из стран, таких как Российская Федерация, которые используют энергетическую зависимость политического влияния на правительства этих стран.
Как отмечается в документе, США должны поощрять также своих союзников и партнеров разрабатывать доступные, прозрачные и конкурентные рынки, на которых будут продаваться диверсифицированные энергетические ресурсы за счет государственных и частных инвестиций в европейские проекты энергетической инфраструктуры, за счет экспорта энергоресурсов, технологий и опыта США на мировых рынках.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 29.08.2014
Повідом.: 10415
Реєстрація: 29.08.2014
Повідом.: 10415
*фото. Наш час. Челябінська обл. д. Вєсєловка
хорошая фотография!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 03.11.2014
Повідом.: 28655
Реєстрація: 03.11.2014
Повідом.: 28655
История скреп
25 березня о 14:50 ·
25 марта в странах Балтии вспоминают жертв мартовской депортации 1949 года. Ровно 70 лет назад, в течении трех дней, в Сибирь и отдаленные районы Севера в вагонах для скота было вывезено 94 779 жителей Литвы, Латвии и Эстонии, 69 071 человек (72,9%) из которых были женщины и дети.
Операция “Прибой” - так оккупанты назвали насильственное выселение десятков тысяч латышей, литовцев и эстонцев с их родной земли, начавшееся рано утром 25 марта 1949 года. Для проведения операции было задействовано более 10 000 оперативных работников, тысячи военнослужащих.
Депортация 1949 года подготовлялась намного тщательней и была более масштабной, чем первая, в 1941 году. Тогда советским оккупационным властям и войскам не приходилось бояться «лесных братьев», которые после войны продолжили движение сопротивления в лесах Балтии и своими вооруженными акциями могли помешать вывозу людей. В 1946 году тема депортации обсуждалась в центральных комитетах коммунистических партий Балтии. Тайные приготовления длились два года. План совершенно секретной операции «Прибой» министр государственной безопасности СССР утвердил 28 февраля 1949 года.
В январе 1949 года появилась секретное постановление Совета министров Советского Союза, которое называлось “О выселении из Литвы, Латвии, Эстонии семей кулаков, пособников бандитов и так далее”.
Потом после этого постановления уже конкретный сценарий депортации разрабатывался структурами, которые непосредственно отвечали за ее проведение - это Министерство внутренних дел и Министерство государственной безопасности. Соответствующие приказы министров появились в январе и начале марта. После этого составлялись списки депортированных.
Депортации марта 1949 года как в отношении детального планирования, так и в смысле секретности и точности исполнения не уступали изощренной системе, посредством которой ******ы депортировали жителей оккупированных стран, в особенности евреев, в лагеря смерти.
Операция «Прибой» имела три цели:
- ускорить проведение коллективизации и с помощью запугивания сельского населения;
- очистить» регион от "социально враждебных" к советским оккупантам элементов, другими словами - избавиться от сторонников независимости Балтийских государств;
- уменьшить сопротивление и "сломить хребет" партизанскому движению , т.е. уничтожить тыл лесных братьев через депортацию сочувствующих , к которым относились семьи противников советской оккупационной власти (то есть женщины, дети и старики).
Эта депортация была в основном направлена против сельского населения, и целые семьи были отправлены на принудительное поселение. В основном - крепкие хозяйства - люди независимые, свободолюбивые, умеющие и любящие работать на земле, которых оккупанты называли "кулаками". Они не хотели вступать в колхозы и в большинстве своем поддерживали партизан ("лесных братьев"), боровшихся за свободу и независимость балтийских стран.
Давление также было направлено на священников и религиозные общины в государстве, ставшим атеистическим.
"Врагами народа" вообще становились очень просто: достаточно было доноса соседей, или недоброжелателей. Никто никаких проверок не проводил.
Глава научных программ Музея оккупации Латвии профессор Генрих Стродс в 1949 году был студентом исторического факультета латвийского университета, жил в Риге.
- Как сегодня помню, огромный шум, когда чекисты ломали дверь, потому что, видимо, в дом их не пускали. Меня лично это не коснулось, но мои родственники были выселены. Не знаю почему, они не участвовали ни в каких политических действиях, просто кому-то не понравились.
При подготовке «Прибоя» соблюдалась строжайшая секретность. Территория Латвии была поделена на оперативные секторы, в каждом из которых назначались свой ответственный и оперативная группа.
18 марта были проинструктированы руководители операции, на следующий день — начальники эшелонов. Команду приступить к выполнению задачи бойцы и местные партийные активисты получили лишь за 6—10 часов до начала операции. Чтобы дезинформировать население, перемещения войск и спецсоединений выдавали за «весенние боевые ученья». Координировали операцию с помощью 812 секретных радиостанций. У границ Латвии, Эстонии и Литвы стояли наготове 8422 тяжелых грузовика, которые 25 марта отправились — каждый на одну из 118 станций, где поджидали свой живой груз 4437 вагонов для скота.
В ночь на 25 марта людей стали арестовывали у себя дома, а в течение дня на их рабочих местах. Оперативные группы на автомобилях доставлялись на место их действия, незаметно приближались к домам, где проживали намеченные к депортации, и блокировали их. Затем старший группы в сопровождении солдат входил в дом, устанавливал, кто в нем находится, проводил обыск и сообщал главе семьи о решении о высылке, после чего семьи доставлялись на погрузочные пункты. Школьников иногда забирали в поезда прямо из школ. Имущество депортируемых подлежало конфискации.
Балтийцев отправляли в Сибирь в вагонах для скота, непригодных для перевозки людей, вагоны были переполнены и без всяких удобств. Многие из депортированных погибли на пути к месту ссылки, другие провели долгие и трудные годы в северных регионах России, борясь за выживание в нечеловеческих условиях.
В период с 25 марта по 28 марта советскими оккупантами из Литвы были насильственно депортированы 9518 семей или 31 917 человек.
В Латвии высылке подлежали 13 624 семей или 42 149 человек, в основном сельских жителей, классифицированных как т.н. "кулаки", или "националисты".
Общее количество пострадавших от мартовской депортации в Эстонии составляло около 21 тысячи человек.
Всего из трех Балтийских стран в ходе операции "Прибой" НКВД СССР насильно вывез в «теплушках» и вагонах для перевозки скота 94 779 человек. В общей сложности 30 тысяч 620 семей.
Среди выселенных было: мужчин — 25 708, женщин — 41 987, детей (до 16 лет) — 27 084
После смерти Сталина многим из них разрешили вернуться, но они не могли наладить свою прежнюю жизнь, расценивались как "неблагонадежные" и оставались под надзором КГБ.
За проведение операции по высылке мирного населения были удостоены орденом Красного знамени ведущие исполнители и руководители этой операции генерал-майор Б. Кумм, полковники А. Резев, П. Пастельняк, Д. Таевер, а орденами Великой Отечественной войны 1 и 2 степени наградили генерал-лейтенанта С. Огольцова и подполковников О. Авика, А. Прессмана и И. Якобсона. В современной России они - герои, их вленные преступления не осуждены.
Правда странно, что в странах Балтии так не любят СССР и его наследников, называя их оккупантами? Вопиющая русофобия, я считаю!
25 березня о 14:50 ·
25 марта в странах Балтии вспоминают жертв мартовской депортации 1949 года. Ровно 70 лет назад, в течении трех дней, в Сибирь и отдаленные районы Севера в вагонах для скота было вывезено 94 779 жителей Литвы, Латвии и Эстонии, 69 071 человек (72,9%) из которых были женщины и дети.
Операция “Прибой” - так оккупанты назвали насильственное выселение десятков тысяч латышей, литовцев и эстонцев с их родной земли, начавшееся рано утром 25 марта 1949 года. Для проведения операции было задействовано более 10 000 оперативных работников, тысячи военнослужащих.
Депортация 1949 года подготовлялась намного тщательней и была более масштабной, чем первая, в 1941 году. Тогда советским оккупационным властям и войскам не приходилось бояться «лесных братьев», которые после войны продолжили движение сопротивления в лесах Балтии и своими вооруженными акциями могли помешать вывозу людей. В 1946 году тема депортации обсуждалась в центральных комитетах коммунистических партий Балтии. Тайные приготовления длились два года. План совершенно секретной операции «Прибой» министр государственной безопасности СССР утвердил 28 февраля 1949 года.
В январе 1949 года появилась секретное постановление Совета министров Советского Союза, которое называлось “О выселении из Литвы, Латвии, Эстонии семей кулаков, пособников бандитов и так далее”.
Потом после этого постановления уже конкретный сценарий депортации разрабатывался структурами, которые непосредственно отвечали за ее проведение - это Министерство внутренних дел и Министерство государственной безопасности. Соответствующие приказы министров появились в январе и начале марта. После этого составлялись списки депортированных.
Депортации марта 1949 года как в отношении детального планирования, так и в смысле секретности и точности исполнения не уступали изощренной системе, посредством которой ******ы депортировали жителей оккупированных стран, в особенности евреев, в лагеря смерти.
Операция «Прибой» имела три цели:
- ускорить проведение коллективизации и с помощью запугивания сельского населения;
- очистить» регион от "социально враждебных" к советским оккупантам элементов, другими словами - избавиться от сторонников независимости Балтийских государств;
- уменьшить сопротивление и "сломить хребет" партизанскому движению , т.е. уничтожить тыл лесных братьев через депортацию сочувствующих , к которым относились семьи противников советской оккупационной власти (то есть женщины, дети и старики).
Эта депортация была в основном направлена против сельского населения, и целые семьи были отправлены на принудительное поселение. В основном - крепкие хозяйства - люди независимые, свободолюбивые, умеющие и любящие работать на земле, которых оккупанты называли "кулаками". Они не хотели вступать в колхозы и в большинстве своем поддерживали партизан ("лесных братьев"), боровшихся за свободу и независимость балтийских стран.
Давление также было направлено на священников и религиозные общины в государстве, ставшим атеистическим.
"Врагами народа" вообще становились очень просто: достаточно было доноса соседей, или недоброжелателей. Никто никаких проверок не проводил.
Глава научных программ Музея оккупации Латвии профессор Генрих Стродс в 1949 году был студентом исторического факультета латвийского университета, жил в Риге.
- Как сегодня помню, огромный шум, когда чекисты ломали дверь, потому что, видимо, в дом их не пускали. Меня лично это не коснулось, но мои родственники были выселены. Не знаю почему, они не участвовали ни в каких политических действиях, просто кому-то не понравились.
При подготовке «Прибоя» соблюдалась строжайшая секретность. Территория Латвии была поделена на оперативные секторы, в каждом из которых назначались свой ответственный и оперативная группа.
18 марта были проинструктированы руководители операции, на следующий день — начальники эшелонов. Команду приступить к выполнению задачи бойцы и местные партийные активисты получили лишь за 6—10 часов до начала операции. Чтобы дезинформировать население, перемещения войск и спецсоединений выдавали за «весенние боевые ученья». Координировали операцию с помощью 812 секретных радиостанций. У границ Латвии, Эстонии и Литвы стояли наготове 8422 тяжелых грузовика, которые 25 марта отправились — каждый на одну из 118 станций, где поджидали свой живой груз 4437 вагонов для скота.
В ночь на 25 марта людей стали арестовывали у себя дома, а в течение дня на их рабочих местах. Оперативные группы на автомобилях доставлялись на место их действия, незаметно приближались к домам, где проживали намеченные к депортации, и блокировали их. Затем старший группы в сопровождении солдат входил в дом, устанавливал, кто в нем находится, проводил обыск и сообщал главе семьи о решении о высылке, после чего семьи доставлялись на погрузочные пункты. Школьников иногда забирали в поезда прямо из школ. Имущество депортируемых подлежало конфискации.
Балтийцев отправляли в Сибирь в вагонах для скота, непригодных для перевозки людей, вагоны были переполнены и без всяких удобств. Многие из депортированных погибли на пути к месту ссылки, другие провели долгие и трудные годы в северных регионах России, борясь за выживание в нечеловеческих условиях.
В период с 25 марта по 28 марта советскими оккупантами из Литвы были насильственно депортированы 9518 семей или 31 917 человек.
В Латвии высылке подлежали 13 624 семей или 42 149 человек, в основном сельских жителей, классифицированных как т.н. "кулаки", или "националисты".
Общее количество пострадавших от мартовской депортации в Эстонии составляло около 21 тысячи человек.
Всего из трех Балтийских стран в ходе операции "Прибой" НКВД СССР насильно вывез в «теплушках» и вагонах для перевозки скота 94 779 человек. В общей сложности 30 тысяч 620 семей.
Среди выселенных было: мужчин — 25 708, женщин — 41 987, детей (до 16 лет) — 27 084
После смерти Сталина многим из них разрешили вернуться, но они не могли наладить свою прежнюю жизнь, расценивались как "неблагонадежные" и оставались под надзором КГБ.
За проведение операции по высылке мирного населения были удостоены орденом Красного знамени ведущие исполнители и руководители этой операции генерал-майор Б. Кумм, полковники А. Резев, П. Пастельняк, Д. Таевер, а орденами Великой Отечественной войны 1 и 2 степени наградили генерал-лейтенанта С. Огольцова и подполковников О. Авика, А. Прессмана и И. Якобсона. В современной России они - герои, их вленные преступления не осуждены.
Правда странно, что в странах Балтии так не любят СССР и его наследников, называя их оккупантами? Вопиющая русофобия, я считаю!