Сьогодні мені 45.
Не дуже був впевнений що доживу, але дожив. Це добре.
Мілфи вже молодші за мене. Це не дуже добре.
Настрою і оптимізму нуль. Тотальна апатія, втома, зневіра і розчарування. Нестримно хочеться в СЗЧ.
Не знаю як і що далі. Знову, як і майже кожну ніч, мучить безсоння. В навушниках Кріс Корнелл та гурт Audioslave. Прислухаюся до його порад:
Even when you've paid enough
Been pulled apart
Or been held up
Every single memory of
The good or bad, faces of love
Don't lose any sleep tonight
I'm sure everything will end up alright
You may win or lose
But to be yourself is all that you can do
Просто буду собою. Дійсно, що ще залишається робити?