Может хватит уже ворушить предания седой старины. Лучше приведи более свежие примеры "утисків мови" в 50 - 80 г.г. 20-го столетия.
1933 – 1939 рр. – Масове нищення пам'яток української культури, архітектури, мистецтва, зокрема, шедевра світової архітектури Михайлівського Золотоверхого монастиря (побудований в середині ХІ ст...) та найстарішої церкви (побудованої в Х ст...) – Десятинної у Києві.
1934 р. – Розстріляно діячів української культури (К. Буревій, Г. Косинка, Т. Крушельницький, Д. Фальківський та інш.) за сфальсифікованими звинуваченнями у причетності до вбивства С. Кірова, якого в дійсності вбили його ж "соратники". У зв'язку зі "справою Кірова" комуністи вимордували в Руси-Україні близько 30 тис. осіб, переважно інтелігенції.
1934 – 1988 рр. – Заборона писати мистецькі та художні твори, які б позначалися українським національним змістом, досліджувати і вивчати справжню історію Руси-України, згадувати про голодомори. Історія і вся українська культура зобов'язані були звеличувати Московську імперію, загарбницьку політику і дикунську жорстокість москалів та комуністів; керуватися фальшивою імперською концепцією "єдінства трьох братніх славянскіх народів"; розглядати чужинців-москалів, які з'явилися на історичну арену на кілька тисяч років пізніше від українців і які завдали нам більше лиха, ніж усі інші народи. разом узяті, як "старшого брата". Істориків, письменників, діячів культури, яких не розстріляли і які випадково чи свідомо виходили за межі цих рамок, комуністи жорстоко переслідували, їх твори забороняли або знищували. Так, наприклад, був спалений увесь наклад книги "Хортиця в героїці і легендах", а автор М. Куценко звільнений з посади, репресований літературознавець І. Дзюба (за роботу "Інтернаціоналізм чи русифікація"), переслідувались історики М. Брайчевський, Я. Шашкевич, поет В. Сосюра, композитор К. Данькевич, письменник та кінорежисер О. Довженко і багато, багато інших.
Насаджувана чужинцями система освіти та виховання були спрямовані на те, щоб українцям прищеплювати відчуття меншовартості, відразу до борців визволення Руси-України від окупанта, зневагу до українських національних героїв, зокрема І.Мазепи, С.Петлюри, Є.Коновальця, Ст. Бандери. Визначні наші діячи науки, культури, церкви (М.Грушевський, С.Єфремов, В. Винниченко, І.Пулюй, Г.Хоткевич, І.Багряний, О.Ольжич, А.Шептицький та багато інших) замовчувались або подавалися у негативному значенні.
1937 р. Ліквідація майже всього складу уряду УРСР та всього ЦК КП (б) У. Самогубство голови уряду П.Любченка. Українців-комуністів чужинці знищували так само, як і не комуністів, але трохи пізніше. Терор мав не класову, а виразно національну основу. Марксистський історик академік М.Яворський, який за вигаданими в НКВД звинуваченнями засуджений в 1932 р. на 6 років, а в 1937 р. розстріляний, бо був українцем, незадовго до своєї смерті писав: "Мав нещастя належати до найжалюгіднішої у світі комуністичної партії і вважаю це за свій великий злочин".
1937 р., листопад – На відзначення двадцятиріччя приходу комуністів до влади на Соловках було розстріляно багато діячів української культури. що по суті було відновленням культу дикунів кам'яної доби, які на знаменні події чи свята приносили у жертву богам живих людей. (У нормальних країнах на державні свята в'язнів відпускають на вою, або скорочують термін ув'язнення).
1937 – 1938 рр. – Окупанти стратили на місцях по рознарядках з Моски біля 300 тис. українців, 3.5 млн. були відправлені в концтабори та спец поселення. Приводом для арешту та репресій міг бути будь-який донос.
1938 р. – Постанова Ради Народних Комісарів та ЦК ВКП (б) "Про обов'язкове вивчення московської мови в школах національних республік і областей".
Достатньо, чи іще?