Привіт усім!
Я студентка 4-го курсу культурології і наразі працюю над дипломним проектом щодо феномену відео-салонів в Україні періоду Перебудови (1985 – 1991).
Якщо ви відвідували відео-салони в той час, я б дуже хотіла почути про ваш досвід! Будь ласка, поділіться своїми спогадами про ці місця. Ваші історії допоможуть мені глибше зрозуміти культурний контекст того часу.
Запитання, на які можна було б опиратися під час розповіді:
1. В яких роках ви відвідували відео-салони? У якому місті чи селі відбувалися ці сеанси? Чи були якісь особливості, пов'язані з місцем розташування?
2. Які фільми ви дивилися в відео-салонах?
3. Яка була вартість сеансу? Якщо ви пам'ятаєте, скільки коштував вхід, будь ласка, поділіться цією інформацією
4. У якому приміщенні відбувалися сеанси? Було це окреме приміщення, клуб чи щось інше?
5. Як виглядала зала, скільки було телевізорів? Чи були якісь особливості інтер'єру?
6. Який був дубляж, картинка та переклад фільмів? Чи мали якісь особливості?
7. Чому ви обирали відео-салони, а не традиційні кіносеанси? Були якісь особливі причини для цього вибору? Наскільки часто ви відвідували відео-салони, наскільки це було поширено?
8. Чи знали ви, кому належав відео-салон, який ви відвідували?
Ваші історії будуть дуже цінними для мене, і я дякую заздалегідь за будь-яку інформацію, якою ви зможете поділитися!
Доброго времени суток форумчане!!! С Вашего позволения и я поделюсь информацией по поводу видео.
1.Наш родной город 1989-1990 год. Как правило это могли быть любые пустые помещения от какого-нибудь подвальчика до детского киноклуба. Даже сам лично видел арендовали (точно не помню какой именно) вход в метрополитен.
2. Был не частым посетителем видео, но Чужого, Чужих, Восставшего из ада и прочих боевичков класса Б всё же посмотрел.
3. Цена просмотра фильма будь то боевик, комедия или ужасы – 1 рубль, мультфильмы стоили 50 копеек.
4. Помещение обычное с обычными деревянными стульями или откидные.
5. В зале находился один телевизор, за частую отечественного производства с декодером PAL/SECAM.
6. Дубляжа на как правило не было при просмотре американского кино на видео, в основном их переводили (известные уже по многим передачам на тв в 90-х) синхронные переводчики , как Алексей Михалёв, Андрей Гаврилов, Леонид Володарский, Вартан Дохалов, Василий Горчаков и другие. Были также и неизвестные переводчики (остаются и по сей день неопределёнными), то по паре фильмов перевели и всё. P.S Кто-то из форумчан упомянул про «Гоблина». Так вот переводчик «Гоблин» АКА Дмитрий Пучков (настоящее имя и фамилия), на самом деле не является переводчиком, а есть переговорщик переведённых текстов другим переводчиком. И к эпохи видеозалов, салонов, не имеет никакого отношения. Переговаривать тексты начал к концу 90-х.
7. Почему пал выбор на видео, а не на кинотеатры. Ответ очень прост, в кинотеатрах показывали в основном примитивное, малоинтересное кино. Видео же наоборот, фильмы были захватывающие, даже если это кино было класса Б, то есть низкокачественный боевик. И опять же повторюсь (было на описано в теме), видеомагнитофон на то время был у единиц. С появлением телеканала АТВ-1 (позже Тонис), надобность видеозалов стала отходить. А с появлением телеканала Орион и Симон, они и вовсе исчезли
8. Бог его знает кому принадлежали эти заведения, скорее всего какие-то частные предприниматели.