страшно и мутно стало ощущать жизнь наставшую - неопределенность, страх крови, страх неизвестного, понимание бредовости происходящего. поко идешь на работу по улице - солнце, небо высокое - весной пахнет в воздухе. придешь, почитаешь - ведь не все до лампочки, так или иначе - и накатывает.
такое родилось вот, то что ниже. кто осознает, что нужно сказать нечто похожее, не вслух, а прямиком, туда, скажите и Вы от себя
про україну
Боже всемогутній, держитель судеб людських,
До Тебе звертаємось українці, зусіх земель, де ми є,
З молитвою про Батьківщину нашу,
Любу, милу, єдину, найдорожче з того, що маємо,
Сприймаємо гнів Твій, як кару за свою байдужість, одне до одного, до землі своєї, до заповідей Твоїх,
Охорони, Господи, землю нашу, дітей наших, душі наші від злоби та ярості,
Від потуг ворогів наших , потуг ворогів рода людського, ворогів заповідей Твоїх.
Молимо, бОже про мир та світ для землі нашої, про розум та спокій для нас.
Дай Боже нам українцям, жити
Жити як заповів нам Ти.
Каємося в гріхах страшних і молимо Тебе про милість Твою.
Амінь!
в церкви біл давно, только не в том ведь дело