Сучасна українська поезія

Справа в тому, що в мене сотні імен,
але жодне не моє власне
Страва в тому, що кожен зустрічний мен
намагався мене привласнить
Справа в тому, що йшла я мільйоном стежок,
до крові оббиваючи ноги
Справа в тому, що в кожній з моїх книжок,
за фіналом - сумні епілоги
Справа в тому, що геть так само жила
ще найперша моя прамати
І, здається, якщо я долю зміню,
вона буде мене проклинати
Справа в тому, що і її продали,
коли бідній було тринадцять
Справа в тому, що кредо у спадок мені:
«розчинись й припини намагаться»
Справа в тому, що найвищу ціну
я плачу за свою свободу
Що найперше зроблю я, відчувши її?
Голяка пропливу у водах…
Справа в тому, що змиє шрами від пут
прохолода джерел первинних
І настану я, пригадавши, уперше,
що нікому нічого не винна!

Катя Бльостка
 
А тато питав колись, нащо мені наколки,
І нащо ці "масті" вилазять з-попід футболки,
Нормальній людині на тілі таке не личить.
Хто візьме тебе на роботу, у шлюб покличе?

Тепер мені є, що тобі відповісти, тату.
За татуюваннями легше людей впізнати.
Ракетний удар нерідко стирає лиця,
А так по-любому хоч дещо, та залишиться.

Цитата із Біблії – бив, коли було важко –
На лівій нозі із "Гревіті Фолз" мультяшка,
Ось тут револьвери, а он впізнавані крила,
Гриби та дерева, і руни, і гвинтокрили,
Тепер вони дуже корисні, ці атрибути.

Коли закінчиться війна, закінчиться лютий,
І попіл із вулиць змиє весна водою,
Ти мене впізнаєш.
Дай Боже, щоб за ходою.

(с) Darwin Tremor
 
Назад
Зверху Знизу