Сучасна українська поезія

[Іронія]

Сучасна українська поезія

Давайте постити вірші, які вам сподобалися! Свої найкращі - теж можна (один-два, і якщо ви вважаєте, що вони дійсно того варті).
Вказуємо автора обов'язково.
Хотілося б побачити твори не тільки Ліни Костенко та Жадана, а й маловідомих авторів.

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Вип'єм чаю, осене, з тобою...
Вкину липи, м'яти, звіробою,
Всіх цілющих трав, що насушила...
Наче, клаптик літа надкусила.
Вип'єм чаю, осене, неквапом...
Не журюсь, що дощ іде накрапом.
Від дощів є плащ і парасолі...
Не про це. З тобою ми до болі
схожі так, як схоже жовте листя,
що метеш до мене у обійстя...
Різна ти. Ласкава і примхлива.
З диким вітром трохи полохлива.
Як циганка, любиш дивні речі,
кутаєш шарфОм худющі плечі...
Брязкаєш намистом з горобини
І плетеш хусткИ із павутини.
Часом, сієш ситом дощ на щастя....
Часом, чавиш вИна для причастя.
І буваєш дивно-гонорова,
тепла-тепла, ніжна до Покрови.
А, буває, крутиш з вітром танці
І Пречисту кутаєш в багрянці.
Різна ти. Як кожна справжня жінка.
І у мене є така перчинка...

Вип'єм чаю, осене, неквапом...

(с) Л. Галинська

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Steelystyle

ці нав'язливі ночі зводять з рахунку
ці неонові дні застигають у склі
ти мені завинила півтора поцілунки
і розпущений вузол смислової петлі
а польоти без тебе – це тупо прольоти
і реальність суха як військовий устав
я лиш дуже приблизно здогадуюсь хто ти
і не маю на тебе ніяких підстав
і не маю на тебе ніяких капканів –
ти проходиш крізь сіті як риба крізь лід
ти приходиш нізвідки крізь пасма туману
і зникаєш імлистий лишаючи слід
ти в мені – наче віра нова наче вірус
проникаєш усюди без віз і без меж
я для тебе – таблиця пергамент папірус
що захочеш напишеш а потім зітреш
тут без тебе завмерло усе й зупинилось
тут на тисячі миль глухо пустка і штиль..

тільки небом ширяє невидимий стилос
і рождається в небі незвіданий стиль

Юрій Іздрик

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Ти на мене чекай
Відхололими сірими схилами.
Ти на мене чекай.
І не сивій від мокрих століть.
Допалає ріка.
І на ранок народиться сильною.
І по наших щоках
Сипоне її зоряний лід.
І почнеться туман.
І почнеться велике завершення.
І затихне зима.
І плесне жовтизною за край.
Ще нічого нема.
Хай усі називаються першими.
Ще нічого нема.
Ти чекай мене. Тільки чекай.

(с) Роман Скиба

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

По сухій траві ступає осінь.
В чобітках рудих, що на шнурівках.
Вся така сумна, простоволоса,
Як митці малюють на листівках...
А за нею - вітер у чобОтях
Скручує листки, як папіроси.
Парасолю шарпає і одяг,
Золото вплітаючи у коси.
А вона іде собі, щаслива.
Сонцем розбавляючи тумани.
У долонях - яблука і сливи,
А в кишенях - лакові каштани...
А вона іде, не помічає,
Що морозом ранки трохи пахнуть,
Що трава повільно доживає
І останні квіти з болем чахнуть.
А вона іде, собі... Смілива.
А позаду - шлейф минулих рОків.
Трепетно-чарівна і красива...
Не боїться ні зими, ні вроків...
По сухій траві ступає осінь...

(c) Л.Галинська

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

П'ятниця. Вересень. Тиша. Вікно.
Ніби в старім романі.
Вечір своє розливає вино,
Губиться даль в тумані.
Обрій згасає, гойдається мла.
Постать чиясь прозора
В шибці малюється, профіль чола,
Плечі і шаль з узором.
Осінь згубила старі дзеркала,
В котрі дивилось літо.
І потекла із небес, потекла
Музика з солом вітру.
Жінка осіння. У осінь вікно —
Чим не портрет у рамі!
Часу настояне терпке вино
Смаку причастя в храмі.
Випито літо і випито час,
Кутає шалик плечі.
Вітру й дощу ненав'язливий джаз.
Пятниця.
Вересень.
Вечір.

(с) Оксана Заєць

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Ще стежка схована в тумані,
Як риба в озері на дні.
Йдуть по алеї кіт і пані –
На цілий парк одним одні.
На них спадають жовті німби.
Вітри прядуть прозору нить.
Вона мовчить до нього ніжно
І він до неї не нявчить.
Та знак таємний в їх мовчанні,
І зранку поруч неспроста
Цей шлейф парфумів у тумані,
Ця дика грація кота.
У пані пальчики промокли,
Та вперше (ах, за стільки літ!)
Вона сьогодні не самотня
І не самотній з нею кіт.

(c) Надія Гуменюк

Зображення створено ШІ саме до цього вірша

 

[Дзютте]

Re: Сучасна українська поезія

Давайте постити вірші, які вам сподобалися! Свої найкращі - теж можна. Вкузуємо автора обов'язково.
Хотілося б побачити твори не тільки Ліни Костенко та Жадана, а й маловідомих авторів.

Ну якщо i свої теж можна...

Хоча це не зовсiм мiй вiрш - лише власний переклад з англiйської вiдомого вiрша Сари Тiсдейл.

Прийде лагідний дощ, теплий дух від землі,
І ширятимуть ластівки неба на тлі;
У ставку жабин хор буде славити світ,
З диких слив облітатиме ніжний їх цвіт;
І зорянки, вдягнувши пухнастий вогонь,
Нотоносець посядуть дротів осторонь.

І не знатиме жоден війни - панни Зла,
Що була тут колись, та в минуле пішла -
Ні дерева, ні звір, ані птах... ніхто з них -
Якщо людство щезло з теренів земних.

І Весна, що повстане ізнову від сна,
Пригадає навряд чи, що нас вже нема...​

(с)Вадим Ткач

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Що робити з котом?

Що робити з котом?
Ловімо кота гуртом,
хапаймо його за хвоста,
тягнімо його з-під моста,
знаходьмо поміж подушок,
ховаймо його в мішок,
саджаймо його під замок,
щоби він врешті замовк,
щоби тихо сидів,
щоб не лишав слідів,
щоби він знову не зник,
щоби не втік у квітник,
поміж пелюсток і шипів,
щоби грізно так не шипів!

Коли він трапить до рук,
зчиняймо галас і грюк,
здіймаймо вогонь і дим,
жартуймо негайно з ним!
Граймося вдень і вночі,
граймося з ним, сплючи,
доки сонце ще не пече.
А то він знову втече.

(с) Сергій Жадан

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Худенькі хлопчики, тендітні гілочки,
З пошерхлими руками та губами.
Невже прийде лиха війна й за вами?
І на екранах телевізорів свічки
Горітимуть, як свідки небайдужі?
Дочасний і збитковий листопад!
І мінезингери сучасні про солдат,
Про зламані і просвітлілі душі
Складуть пісні, порівнюючи кров
Червону – з пелюстками ружі.
А сонце танцюватиме в калюжі,
І дудку іншу справить щуролов.

(с) Світлана Кононенко

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Налий мені ще трохи теплих слів,
А то вже зовсім вистудилось лате.
Надворі осінь - так, як ти хотів,
І день наполовину вже відтятий.
Брунатна тиша холодом дзвенить,
Зіщулену бентегу обіймає.
В чеканні наче затерпає мить -
І лише згодом трохи відпускає.
Мовчання сіє попелом нудьги,
Холодним лате губи обпікаю.
З полегкістю вертаюсь в ті світи -
Де ти мене...де я тебе - не знаю.

© Марія Андрейчук

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Я закохався у Весну —
Собі признатися не смію.
На повні груди я вдихну
Цей млосний аромат надії.
І вознесусь над світом враз,
В рожеві марення полину,
Забуду біль старих образ
І тугу десь в зимі покину.
Зима піде у безвість літ,
Лишивши паморозь на скронях…
Кохання ніжний первоцвіт
Зігрію я в своїх долонях,
До серця ніжно пригорну;
Як казку, кожну мить лелію…

Я закохався у Весну —
Собі признатися не смію.

Олекса Бригас

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Із Днем української писемності та мови!

Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

Микола Лотоцький

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Не те, щоб мені сподобався цей вірш, але... він цікавий.

ТЕРОРИЗМ

Оксані Луцишиній

Вірші довгі, як жіночі оргазми, такі ж
Беззахисні; і несподівані, як татарські набіги.
Кімната, вся наповнена холодом, карта світу, схожа на
Освідчення в коханні, брудна підлога,
Розетка й шафи.
Жити – це втомлювати себе щодня, аби заснути,
Дихати – аби дочекатися сигарети, бачити –
Аби дошукатися дзеркала.
Мені би лише натяк, аби мої радари вловили твій слід,
Мені би ще два життя, аби вижити, мені би
Дожити до ранку, аби тебе вистежити, мені би
ще пляшку, аби взяти інтерв’ю у янгола, мені би ще дві, аби заснути.
Ми не потрапимо в ранкові газети, нас не спіймають радіохвилі,
Минуле – не те, що ми прожили, а що пам’ятаємо.
Найкраще про нас напишуть у некрологах, найкращий
Наш вчинок – це смерть, найкращий спосіб любові – любити саму любов.
Вирушимо вночі, аби не боятися власної тіні, будемо
Слухати музику, аби не змерзнути, будемо
Перераховувати улюблених поетів, як останні набої.
Ранок – такий сонячний, що хочеться доїти корів,
А не вмирати, роса – така холодна, що хочеться ходити босим,
Кава – така запашна, що хочеться дихати.
Сідаємо в літак, вмикаємо механізм.
Перед вибухом поцілуємося.

Андрій Любка

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Ще один вірш Людмили Галінської. Сучасна поезія трапляється рідко, а Людмила пише в групі, на яку я підписана, тож її вірші бачу часто.
Про зиму, гарно...

Мете...Мете...Без краю і кінця...
Колючий вітер свище, як у казці...
То з неба хтось послав до нас гінця,
що крутить з вітром божевільні танці...
Летить...Крупа ... Лягає на стежкИ,
мов гладдю вишиває сонне поле.
І хтось встеляє білі рушники...
Це знов зима...Щось тихо в серці коле...
Мете ...Летить...Ні неба, ні землі...
Шаленство біле у міцнім полоні.
Кошлатий сніг на скронях, на чолі...
Хапаю, наче цвіт, в свої долоні...

Л.Галинська

 

[Alex Gris]

Re: Сучасна українська поезія

Колись я вважав, що тебе не зустріну,
Колись я жадав, що тебе не покину.
Я вірою колись вмивався спілою,
Тебе я вважав нещодавно вірною.

Але я тепер не блукаю між поля,
Тепер я страждаю, і де моя доля?
Тебе відчувати я хочу,
Я хочу твої руки дівочі!

Була ти байдужа, що я біля ночі
Сидів, непритомнів, та очі дівочі
На мене дивились,
Тепер я вважаю, що вони помилились,
Немов водой крижаною ми вмились.

@AG

 

[Alex Gris]

Re: Сучасна українська поезія

Друзі

Було це давно.
Колись я знайшов,
Нових друзів,
Так я вважав.
І кожного разу,
Коли я бажав
Розмовляти,
Словам довіряв,
Не юзав я мати.
Вони були добрі,
Я дуже любив,
Коли ми всі разом
Робили ту працю.
Ми разом ходили,
Ми разом вважали,
Що всіх поважали.

Одного разу,
Все зупинилось,
І гра закінчилась.
Тепер ми балакали в чаті.
І тут проявилось,
Який тут і я,
Не можу я спати.
Кожен тепер був,
Не тим, ким раніше.
Я зараз не там,
Тепер все гарніше,
Покинув я друзів,
Ніхто і не пише.

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Розмовляй українською, чуєш?
Обіцяй! Як не вмієш - навчись!
Бо пізніше про це пошкодуєш -
Вже не буде, як було колись.
Вже ніхто не дозволить нікому
В Україні вживати «язык»,
Наші хлопці, вернувшись додому,
Не пробачать ****стський ярлик.

О. Павлик

 

[Alex Gris]

Re: Сучасна українська поезія

Власні вірші будь ласка пишіть у своїй темі.

Давайте постити вірші, які вам сподобалися! Свої найкращі - теж можна. Вкузуємо автора обов'язково.
Хотілося б побачити твори не тільки Ліни Костенко та Жадана, а й маловідомих авторів.

Вибачаюсь

 

[Іронія]

Re: Сучасна українська поезія

Після бою на рідній землі
Зеленіти природа взялася,
Бо бруньками весна заплелася
На кущі у далекім селі.

І співають веселі птахи
Над засіяним зернями полем.
Розміновані кров'ю та болем
Невідомі є Божі шляхи.

Бригантиною хмара пливе,
Нас втішає, що все буде добре.
Проростає листочок хоробро,
Захищаючи вічно живе.

Постає в повну силу життя
І бинтує поранену душу.
Крапля з ринви пірнає в калюжу.
Рідше чути сирени виття.

За минулим по тихій воді
Утікає лихе наболіле.
Сонце гріє натружене тіло,
Як торік, до війни, як тоді...

© Врублівський Олександр.