Статус:
Offline
Реєстрація: 26.02.2007
Повідом.: 204534
Адреса: Харків
Реєстрація: 26.02.2007
Повідом.: 204534
Адреса: Харків
- 🔴 19:51 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #1
Сьогодні 19 вересня: яке свято та день в історії
19 вересня 1356 року англійці під час Столітньої війни взяли в полон короля Франції. Цього дня 1881-го після замаху на нього помер 20-й президент США Джеймс Гарфілд. У 1888-му відбувся перший в історії конкурс краси. У 1941-му німецькі війська увійшли до Києва. А в 1982-му професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі Скотт Фалман відправив колегам електронне повідомлення, в якому вперше використав смайл.
Свята та пам'ятні дати 19 вересня
19 вересня у світі – День народження смайлика та Міжнародний день наслідування піратів.
19 вересня в історії
19 вересня 1356 року під час Столітньої війни (ще на початкових її етапах) англійці розбили французів у битві при Пуатьє та взяли в полон французького короля Іоанна II Доброго. Це була одна з найзначніших перемог англійців упродовж усієї війни. Вона прославила Едуарда Чорного Принца – старшого сина короля Англії Едуарда III (того самого короля, котрий і почав Сторічну війну).
Едуард III наказав синові з військом здійснити глибокий рейд до південно-західної частини Франції. Це стало відповіддю на угоду між Іоанном II Добрим та королем Наварри Карлом II Злим. Попри складні особисті стосунки, ці два королі тимчасово об'єдналися, що становило загрозу англійським інтересам на континенті. Військо Едуарда Чорного Принца довго не зустрічало опору - англійці палили французькі міста та просувалися в бік Парижа. У результаті вони досягли берега Луари поблизу фортеці Тур. Однак її захопити не змогли, а підпалу завадила сильна злива. Тож війська англійців застрягли, і французький король Іоанн II, маючи набагато більшу армію, вирішив розгромити ворога вщент. Дізнавшись про наближення королівського війська, Едуард вирішив відступати. Але французи наздогнали англійців і перерізали їм шлях – неподалік Пуатьє. Едуард намагався домовитися та запропонував Іоаннові повернути всі завойовані землі та не воювати ще сім років. Однак французи були настільки переконані у своїй перевазі, що відкинули цю пропозицію та почали готуватися до бою.
Однак ця битва довела, що головне в бою – не чисельність, а майстерність. Французька армія продемонструвала просто надзвичайну нескоординованість дій. Спрацювали й знамениті англійські луки: лучники швидко зрозуміли, що нема сенсу стріляти по броньованих лицарях і підбивали під ними коней, через що в рядах французів виник хаос. Обстріляна кіннота почала неорганізовано відступати та змішала ряди піхоти, наступом якої керував інший командувач – старший син короля дофін Карл. Піхота трималася кілька годин, але отримала наказ на відступ. І це викликало паніку в наступній лінії, якою командував герцог Орлеанський. Подальші події вже більше були схожі на паніку, ніж на битву – особливо, коли з лісу з'явилися англійські вершники – резерв Едуарда.
Попри явно неуспішний розвиток битви, французький король Іоанн вірив у те, що зможе переламати перебіг подій своєю особистою участю. Цього дня він та 19 лицарів його особистої охорони одягнулися однаково, щоб ворогові було важко визначити, де король. На чолі невеликого, але професійного загону під прикриттям арбалетників король несподівано завдав удару у фланг англійцям. Цей раптовий напад вразив навіть досвідченого полководця – Чорного Принца. Сам Іоанн бився великою бойовою сокирою поряд зі своїм молодшим сином Філіппом. Але їхньої майстерності, звичайно, було замало, щоб змінити результат битви. Коли це стало очевидним, воїни, які були поруч із королем, стали кричати йому: "Здавайтеся, або ви мертвий". Багато в чому життя королю врятував лицар з англійського війська – француз за походженням Дені де Морбек. Під час битви він опинився поруч з Іоанном, а почувши, як до того звертаються інші, зрозумів, хто цей воїн. Тоді Морбек звернувся до короля французькою: "Сір, здавайтеся". Король відповів: "Кому я повинен здатися? Де мій кузен, принц Уельський? Якщо я побачу його, то говоритиму з ним". Тоді Морбек запропонував: "Він не тут, але здавайтесь мені, а я відведу вас до нього". "Хто ви?" — спитав король. "Сір, я - Дені де Морбек, лицар з Артуа, але я служу королю Англії, тому що я не служу Франції, яка позбавила мене всього, що я тут мав". Тоді король віддав йому свою праву рукавичку та сказав: "Я здаюся вам".
У битві при Пуатьє загинули сотні французьких дворян, майже 2,5 тисячі лицарів, а всього – понад 10 тисяч воїнів. Полоненого короля у вечір битви у власному наметі приймав Едуард Чорний Принц. Він відправив Іоанна до Бордо, звідки його перевезли морем до Англії. Там король, хоч і мав статус бранця, проте мандрував і вів звичний спосіб життя. Англія та Франція за результатами битви уклали перемир'я на два роки. За короля встановили шалений викуп – у два річні бюджети Франції. Після підписання мирного договору та сплати викупу Іоанна II повернули на батьківщину. Умовою було те, що в Англії як заручник перебуватиме другий за віком син короля - Людовик Анжуйський. Проте згодом (1363 року) принц утік із полону. І король зробив те, що вразило всіх його підданих: заявив, що повернеться до Англії замість сина. Це він і зробив – відплив до Англії. А додому вже ніколи не повернувся - захворів на острові "невідомою хворобою" та помер у 1364 році.
19 вересня 1881 року від ран після замаху на його життя помер 20-й президент США Джеймс Гарфілд. Докладніше.
19 вересня 1888 року відбувся перший в історії конкурс краси. Докладніше.
19 вересня 1941 року після кількох місяців битви та оточення німецькі війська увійшли до Києва. Докладніше.
19 вересня 1982 року об 11:44 професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі Скотт Фалман надіслав колегам електронне повідомлення. У ньому Фалман запропонував під час електронного спілкування використати послідовність символів – “
” – як маркер для жартівливих повідомлень. Він зазначив, що це схоже на усміхнене обличчя й таким чином став “батьком” смайлика.
Церковне свято 19 вересня
19 вересня вшановують пам’ять святих мучеників Трохима, Саватія та Доримедонта. Вони постраждали за Христа в часи царювання римського імператора Проба. Християни Трохим і Саватій прийшли в Антіохію, коли там відбувалося язичницьке свято. Вони молилися, щоб наставити учасників дійства на шлях спасіння. Християн схопили та змушували зректися своєї віри. Саватій помер від тортур. А Трохима підправили до правителя Діонісія – відомого своїми жорстокими знущаннями над християнами. Взутий у залізні чоботи з гострими цвяхами, святий Трохим три дні йшов пішки до місця майбутніх тортур. Після знущань Трохима кинули до в’язниці, де його став відвідувати таємний християнин – сенатор Доримедонт. Він доглядав святого Трохима, омиваючи та перев’язуючи його рани. Коли про це стало відомо мучителям, Доримедонта разом із Трохимом кинули на поживу звірам. Мученики залишилися недоторканими. Тоді їм відсікли голови.
Народні прикмети
Гроза в цей день віщує безсніжну зиму.
Тепла та сонячна погода – до погожої подальшої осені.
Багато жолудів – до суворої та сніжної зими.
Що не можна робити 19 вересня
Не можна зловживати алкоголем і піддаватися обжерливості.
Краще утриматися від важкої праці.
День невдалий для подорожей.
Не можна відкладати важливі справи на потім.
Автор: Ксения Щитова
19 вересня 1356 року англійці під час Столітньої війни взяли в полон короля Франції. Цього дня 1881-го після замаху на нього помер 20-й президент США Джеймс Гарфілд. У 1888-му відбувся перший в історії конкурс краси. У 1941-му німецькі війська увійшли до Києва. А в 1982-му професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі Скотт Фалман відправив колегам електронне повідомлення, в якому вперше використав смайл.
Свята та пам'ятні дати 19 вересня
19 вересня у світі – День народження смайлика та Міжнародний день наслідування піратів.
19 вересня в історії
19 вересня 1356 року під час Столітньої війни (ще на початкових її етапах) англійці розбили французів у битві при Пуатьє та взяли в полон французького короля Іоанна II Доброго. Це була одна з найзначніших перемог англійців упродовж усієї війни. Вона прославила Едуарда Чорного Принца – старшого сина короля Англії Едуарда III (того самого короля, котрий і почав Сторічну війну).
Едуард III наказав синові з військом здійснити глибокий рейд до південно-західної частини Франції. Це стало відповіддю на угоду між Іоанном II Добрим та королем Наварри Карлом II Злим. Попри складні особисті стосунки, ці два королі тимчасово об'єдналися, що становило загрозу англійським інтересам на континенті. Військо Едуарда Чорного Принца довго не зустрічало опору - англійці палили французькі міста та просувалися в бік Парижа. У результаті вони досягли берега Луари поблизу фортеці Тур. Однак її захопити не змогли, а підпалу завадила сильна злива. Тож війська англійців застрягли, і французький король Іоанн II, маючи набагато більшу армію, вирішив розгромити ворога вщент. Дізнавшись про наближення королівського війська, Едуард вирішив відступати. Але французи наздогнали англійців і перерізали їм шлях – неподалік Пуатьє. Едуард намагався домовитися та запропонував Іоаннові повернути всі завойовані землі та не воювати ще сім років. Однак французи були настільки переконані у своїй перевазі, що відкинули цю пропозицію та почали готуватися до бою.
Однак ця битва довела, що головне в бою – не чисельність, а майстерність. Французька армія продемонструвала просто надзвичайну нескоординованість дій. Спрацювали й знамениті англійські луки: лучники швидко зрозуміли, що нема сенсу стріляти по броньованих лицарях і підбивали під ними коней, через що в рядах французів виник хаос. Обстріляна кіннота почала неорганізовано відступати та змішала ряди піхоти, наступом якої керував інший командувач – старший син короля дофін Карл. Піхота трималася кілька годин, але отримала наказ на відступ. І це викликало паніку в наступній лінії, якою командував герцог Орлеанський. Подальші події вже більше були схожі на паніку, ніж на битву – особливо, коли з лісу з'явилися англійські вершники – резерв Едуарда.
Попри явно неуспішний розвиток битви, французький король Іоанн вірив у те, що зможе переламати перебіг подій своєю особистою участю. Цього дня він та 19 лицарів його особистої охорони одягнулися однаково, щоб ворогові було важко визначити, де король. На чолі невеликого, але професійного загону під прикриттям арбалетників король несподівано завдав удару у фланг англійцям. Цей раптовий напад вразив навіть досвідченого полководця – Чорного Принца. Сам Іоанн бився великою бойовою сокирою поряд зі своїм молодшим сином Філіппом. Але їхньої майстерності, звичайно, було замало, щоб змінити результат битви. Коли це стало очевидним, воїни, які були поруч із королем, стали кричати йому: "Здавайтеся, або ви мертвий". Багато в чому життя королю врятував лицар з англійського війська – француз за походженням Дені де Морбек. Під час битви він опинився поруч з Іоанном, а почувши, як до того звертаються інші, зрозумів, хто цей воїн. Тоді Морбек звернувся до короля французькою: "Сір, здавайтеся". Король відповів: "Кому я повинен здатися? Де мій кузен, принц Уельський? Якщо я побачу його, то говоритиму з ним". Тоді Морбек запропонував: "Він не тут, але здавайтесь мені, а я відведу вас до нього". "Хто ви?" — спитав король. "Сір, я - Дені де Морбек, лицар з Артуа, але я служу королю Англії, тому що я не служу Франції, яка позбавила мене всього, що я тут мав". Тоді король віддав йому свою праву рукавичку та сказав: "Я здаюся вам".
У битві при Пуатьє загинули сотні французьких дворян, майже 2,5 тисячі лицарів, а всього – понад 10 тисяч воїнів. Полоненого короля у вечір битви у власному наметі приймав Едуард Чорний Принц. Він відправив Іоанна до Бордо, звідки його перевезли морем до Англії. Там король, хоч і мав статус бранця, проте мандрував і вів звичний спосіб життя. Англія та Франція за результатами битви уклали перемир'я на два роки. За короля встановили шалений викуп – у два річні бюджети Франції. Після підписання мирного договору та сплати викупу Іоанна II повернули на батьківщину. Умовою було те, що в Англії як заручник перебуватиме другий за віком син короля - Людовик Анжуйський. Проте згодом (1363 року) принц утік із полону. І король зробив те, що вразило всіх його підданих: заявив, що повернеться до Англії замість сина. Це він і зробив – відплив до Англії. А додому вже ніколи не повернувся - захворів на острові "невідомою хворобою" та помер у 1364 році.
19 вересня 1881 року від ран після замаху на його життя помер 20-й президент США Джеймс Гарфілд. Докладніше.
19 вересня 1888 року відбувся перший в історії конкурс краси. Докладніше.
19 вересня 1941 року після кількох місяців битви та оточення німецькі війська увійшли до Києва. Докладніше.
19 вересня 1982 року об 11:44 професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі Скотт Фалман надіслав колегам електронне повідомлення. У ньому Фалман запропонував під час електронного спілкування використати послідовність символів – “
” – як маркер для жартівливих повідомлень. Він зазначив, що це схоже на усміхнене обличчя й таким чином став “батьком” смайлика.Церковне свято 19 вересня
19 вересня вшановують пам’ять святих мучеників Трохима, Саватія та Доримедонта. Вони постраждали за Христа в часи царювання римського імператора Проба. Християни Трохим і Саватій прийшли в Антіохію, коли там відбувалося язичницьке свято. Вони молилися, щоб наставити учасників дійства на шлях спасіння. Християн схопили та змушували зректися своєї віри. Саватій помер від тортур. А Трохима підправили до правителя Діонісія – відомого своїми жорстокими знущаннями над християнами. Взутий у залізні чоботи з гострими цвяхами, святий Трохим три дні йшов пішки до місця майбутніх тортур. Після знущань Трохима кинули до в’язниці, де його став відвідувати таємний християнин – сенатор Доримедонт. Він доглядав святого Трохима, омиваючи та перев’язуючи його рани. Коли про це стало відомо мучителям, Доримедонта разом із Трохимом кинули на поживу звірам. Мученики залишилися недоторканими. Тоді їм відсікли голови.
Народні прикмети
Гроза в цей день віщує безсніжну зиму.
Тепла та сонячна погода – до погожої подальшої осені.
Багато жолудів – до суворої та сніжної зими.
Що не можна робити 19 вересня
Не можна зловживати алкоголем і піддаватися обжерливості.
Краще утриматися від важкої праці.
День невдалий для подорожей.
Не можна відкладати важливі справи на потім.
Автор: Ксения Щитова
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі