Ну ладно, ладно... так ты против или за?
... А все ж - недарма Винниченковими романами цікавилися соціалістки-емансипантки. В творах цього письменника відбилися ті тектонічні зрушення моральної свідомості, які віщували спроби соціалістичного переоблаштування всіх сфер життя, включаючи й статеву. В цьому розумінні романи В.Винниченка були прологом тих дискусій про “крилатий Ерос”, якими в 1920 роки буде переповнена радянська партійна преса із “Правдою” включно. Це вже через якихось півтори десятиліття О.Колонтай заявлятиме: “Одно з найболючіших питань соціалістичного суспільства - питання про взаємовідносини між чоловіком та жінкою”. А О.Смідович зі сторінок “Правди” у статті “Про любов” проголошуватиме цілу низку принципів “нових” стосунків між статями: “1) кожний комсомолець, робфаківець і інший безвусий хлопець може й мусить задовольнити полові устремління. Полове утримання кваліфікується як міщанство; 2) кожна комсомолка-робфаківка, просто учень, що на неї при цьому впав вибір того чи іншого хлопника-самця, мусить піти йому назустріч, інакше вона міщанка, негідна носити ім”я комсомолки, бути робфаківкою чи пролетарською студенткою”. Фіналом таких стосунків, допускає О.Смідович, може бути ситуація, коли двоє робфаківців приносять до державного дитячого приймальника “спільну комуністичну дитину” і “вимагають прийняти її”.(196)
Отакое от.
)
