Вот мене сильно интересно. Господа товарищи-те которые поддерживают действия Гепы и Допы, вы знаете кто такой Шевелев Юрий Владимирович и почему ему в Харькове установили мемориальную доску? Если нет,то не соблаговолите за труд, почитаете гугл.
Те которые гуглом пользоваться не могут,цитирую
Біографія
Народився в Харкові. Батько і матір походили з шляхетних московських родин етнічних німців. Батько Шевельова, Володимир Шнайдер, монархіст і генерал-майор російської імператорської армії, у зв'язку з початком Першої світової війни вирішив змінити своє прізвище з Шнайдер (у російському правописі — Шнейдер) на Шевельов, про що у 1916 році він звернувся за дозволом безпосередньо до царя Миколи II. Як передає родинна легенда, він вибрав початкове Ш, «щоб не міняти міток на серветках». Мати Шевельова, Варвара Медер, пізніше змінила місце народження сина у документах на місто Ломжу (Польща), щоб унеможливити перевірку соціального походження сина органами більшовицької влади.
1931 року закінчив Харківський університет (тоді Педагогічний інститут професійної освіти). 1939 року захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Леоніда Булаховського. Працював викладачем, потім доцентом Інституту журналістики (1933 — 1939) і Харківського університету (1939 — 1943). У 1930-ті роки Олесь Гончар був студентом Шевельова. Під час німецької окупації Харкова дописував до місцевої газети «Нова Україна» — надрукував рівно 20 статей. Шість під псевдонімом Г. Шевчук, 14-ть — під власним прізвищем[7]. Опублікував декілька власних віршів у журналі «Український засів», а також у празькому журналі «Пробоєм» 1943 року[8]. Від 1941 до 1943 був завідувачем кафедри української філології.
[розгорнути]
Перелік статей Юрія Шевельова, опублікованих у газеті «Нова Україна»
1943 р. виїхав до Львова, де познайомився з Василем Сімовичем. У Львові співпрацював із часописом «Наші дні»[9], написав книгу «Внесок Галичини у формування української літературної мови», працював над підготовкою німецько-українського правничого словника, який не був завершений. Восени 1944 переїхав до Німеччини. Доцент слов'янської філології Українського вільного університету (1946–1949). У 1949 році захистив докторський науковий ступінь в УВУ. Підготував книгу «Нарис сучасної української літературної мови». Активний учасник та заступник голови об'єднання українських письменників МУР у Німеччині (1945 — 1949).
За запрошенням німецького славіста Макса Фасмера дістав позицію лектора російської і української мов у Лундському університеті (Швеція, 1950 — 1952). В 1952 — 1954 працював в Гарвардському університеті (США). У 1953 році померла мати Шевельова, яка подорожувала разом з ним все життя. Засновник об'єднання українських письменників «Слово» в 1954 році. Через конфлікт з Романом Якобсоном переїхав до Колумбійського університету (Нью-Йорк, 1954 — 1977). Член Гуггенгеймського меморіального товариства (1958–1959). Президент УВАН у США (1959 — 1961 і 1981 — 1986).
1977 року вийшов на пенсію. 1979 року в Гейдельберзі була опублікована фундаментальна праця Шевельова «Історична фонологія української мови». Був редактором журналу «Сучасність» в 1978–1981 роках. Після здобуття Україною незалежності, кілька разів відвідував різні українські міста. Гроші одержані від Шевченківської премії Шевельов передав на розбудову Української гімназії № 6. Позитивно відгукувався про проект українського правопису, розробленого групою науковців на чолі з Василем Німчуком. Помер 12 квітня 2002 року у Пресвітеріанській лікарні у Нью-Йорку.
Те кто не состоянии одолеть текст на украинском языке, рекомендую воспользоваться гугл-переводчиком
