Олесь Мензер

[OlesMenzer]

Буду тут ділитися деякими своїми віршами та піснями (і деякими перекладами). Достатньо назбиралося за роки, але треба розгрібати, перебирати. Можливо колись варто буде підредагувати і навіть щось видати (чи хоча б позаписувати начитку), але поки щодо того не думав.

Критика як конструктивна, так і деструктивна - вітається)))

 

[OlesMenzer]

На часі завжди:
В годину біди,
У миті війни,
Бо ми - не вони.

На часі тепер,
Бо час не завмер:
Трива його лік,
Вкорочує вік.

Не вір голосам,
Будують що храм
Для нових царів
З ярмом для рабів.

На часі, почуй!
Ти силу відчуй -
Її не встидай.
На часі, вставай!

18 лип 2022

 

[OlesMenzer]

Які ідеали у твоїх поетів?
Тримати людисьок на вістрях багнетів?
Під дубом зеленим журить-сумувати,
А після - шаблями сусідів рубати?

Сміятися з тих, хто воліє свободи,
Бо права не мають на волю народи?
Удавана велич, украдена казка...
Велика культура? Не треба, будь ласка!

16 чер 2022

 

[OlesMenzer]

«Батьківщина-Мати»

Ти стоїш на протязі упродовж століть.
У просторім одязі вітер бовванить.
І згори вдивляєшся ти у бік нападників.
Тиха, ти не лаєшся. Навіть проти зрадників.

Грудьми одгукається материнська лагода.
Шелестить, гойдається долі ніг Дніпра вода.
Ти стоїш, спаплюжена, із лихими знаками
І за те засуджена дітьми-небораками.

Знаки буде знищено. Діти будуть вільними.
І тебе, очищену, вславлять міцну й сильну!
Будуть суд вершити металеві плечі:
У лівиці - щит, у правиці - меч!

8.06.2022

 

[OlesMenzer]

Як важко бути з людьми із власними вадами,
Нехай здаються вони зручними принадами,
Та складно з собою самим порозумітися,
А з иншими поготів - будеш сваритися.

25 кві 2022

 

[OlesMenzer]

До Стуса (59 років по поезії "100 років як сконала Січ")

Ні, друже, не сконала наша Січ!
Кати губили, мучили - не вбили!
З тобою, з твоїм словом пліч о пліч
Ми стоїмо, ми боремось щосили!

Пророче, гнів наш довго проростав.
Зерно в родючім ґрунті не змарніло.
Ти вірив, віщий. Ні, ти точно знав
І ніс нащадкам це знання уміло!

Своєї слави мить навряд чекав,
Навряд і думав до того дожити.
Але не вмер, ти серед нас повстав
Останній цвях в труну імперії забити!

Твій кат тепер у кайданах сидить.
Він - жалюгідне, куце, безталанне...
А нам з тобою - нам своє робить.
Ще 60 - і знову Січ повстане!

25 кві 2022

 

[OlesMenzer]

Не бажай мені мирного неба!
Чого вартує мир у німоті,
Мир у злиднях, мир у скорботі,
Мир у рабстві? Навіщо він треба?

Не бажай мені мирного неба
Під яким уже йдуть за тобою,
Під яким ти пливеш за водою,
Не людина ти - просто амеба.

Мирне небо - порожнє і мертве
Коли вибір - це право сильних,
Де немає инших і вільних,
Неправдиве усе, не відверте.

Мирне небо - амністія вбивцям.
Знов і знов вони скоюють злочин
І за тисячі, тисячі збочень
Їх вітають із новим гостинцем.

Побажай нам лише перемогу,
Щоб назавжди, щоб остаточно,
Щоб ніколи знов - уже точно...
Ну а небо - для епілогу:

Небо сонячне й небо негоди
Вільним людям у вільному краї
Розчиняє нові небокраї!
Наше небо - небо свободи!

25 кві 2022

 

[OlesMenzer]

Стоїть імперія брехні
На руйнуваннях і війні.

Стоїть імперія боліт
На мрії захопити світ.

Стоїть імперія рабів
На рясах кгб-попів.

Стоїть імперія гівна -
Гівняна із верхів до дна.

22 кві 2022

 

[OlesMenzer]

Вони стріляли в кобзарів
За їхню правду, за свободу.
Бо дух козацький не марнів,
Бринів від заходу до сходу!

То й струни різали тоді,
Що з давниною нас єднали.
У них і в радости, й біді
Народу голоси лунали.

Вони стріляли не в музик:
Нарід ламали, катували,
Але нарід живе, не зник,
Хоч і не раз його вбивали.

Вони стріляли в Кобзаря:
Поцілили в чоло і скроню.
Чим дуж горить його зоря -
Отож направили погоню!

А він стоїть собі, старий:
"І що, дурні, від того буде?
Із вас - із часом перегній,
Мені ж від того не убуде!"

Вони стріляли в кобзарів,
І то була жахлива втрата.
Та не покарано катів -
Отож нова чекала страта...

Вони стріляли в нас усіх!
Цих - поламати, тих - убити...
Спливає час московських бліх,
А ми живем і будем жити!

6 кві 2022

 

[OlesMenzer]

Руйнуй мости - рятуй життя!
Нічого спільного не треба!
Не захистить бо укриття,
Не вбереже й закрите небо.

Руйнуй мости! Ми не брати!
Вовкам чужа собача мова!
Якщо не я, якщо не ти,
То буде замість нас хинова.

Руйнуй мости! Забудь усіх
Хто залишивсь у потойбіччі!
Полиш нутром померлих, їх
Тіла живуть в середньовіччі.

Руйнуй мости і рий рови,
Відгородись від них стіною!
Старі слова: "геть від москви!",
Инакше знов прийдуть війною.

5 кві 2022

 

[OlesMenzer]

Переклад пісні харківського гурту КПП «Механізм дав збій»

Дороги розбиті,
З лайна сталагміти,
Схилилися чорні хати.

Холодні кайдани,
Та з гноєм із рани
У далі ти мусиш іти.

Нудними ночами
Прощайся з нирками,
Вперед, до святої мети!

Під барабанний бій
Штовхаєш у могилу.
Женеш ген за обрій
Ти зграю здичавілу.
За дивний новий світ
На праведний забій.
Тобі немає віри
І час спливає твій!
Московщино, на нас твій механізм дав збій!

Високі корони,
Пихаті ікони:
У храмі війни вітражі.

Розбиті щелепи.
Духовниє скрєпи -
Про велич лише міражі.

І знову зловісна
Завіса залізна.
Кати нагострили ножі.

Під барабанний бій
Штовхаєш у могилу.
Женеш ген за обрій
Ти зграю здичавілу.
За дивний новий світ
На праведний забій.
Тобі немає віри
І час спливає твій!
Московщино, на нас твій механізм дав збій!

Не все святе, що кров’ю куплено,
Не повернеш те, що загублено.
І врятують навряд Батьківщину свою
Ті, що в страху живуть, ті, що мруть у бою.
Ти ж бо, битая-перебитая,
Хіба ж мало було Сталіна й Гітлера?
Хочеш світу лад звести нанівець.
Скоро твій кінець!

Під барабанний бій
Штовхаєш у могилу.
Женеш ген за обрій
Ти зграю здичавілу.
За дивний новий світ
На праведний забій.
Тобі немає віри
І час спливає твій!
Московщино, на нас твій механізм дав збій!

 

[OlesMenzer]

Переклад поетеси киримли Майє Сафет "На шматочки ріже-ріже" (Bölüp halqnı tilim-tilim)

На шматочки ріже-ріже
Мою землю, моє слово.
Дрібно ріже плем'я хиже,
Їсть народ мій, рідну мову.

Хоче зжерти шмат за шматом,
Топче, чавить крок за кроком
Палить вщент і криє матом,
Щоб зламати, "ненароком".

Враже, вдавишся ти нами:
Будем наче кістка в горлі.
Заростеш ти бур'янами.
І не встанеш більш ніколи!

 

[OlesMenzer]

Синя песиня,
Сіно, насіння -
Повна стодола.
Тихо довкола.
Дах або стріха.
Дідух від лиха.
Тріскає крига:
Буде відлига!

3.06.2022

 

[OlesMenzer]

Вартість кремації

Гортаю поезії нашої нації,
А поміж – реклама: «Вартість кремації».
Облиште, не треба, зарано ховати!
Нам хочеться жити, нам є що сказати!

Не нам домовина із білого дуба,
І газова піч нам ні трохи не люба!
Ми хочемо жити, ми будем творити,
Допоки є сили - нас не зупинити!

Допоки є крила – ми будем літати!
Руками, вустами, рядками – волати!
Ви маєте знати,
Ви мусите нас визнавати!

Ми тут, ми навколо, ми поряд!
Ми є!…
Та кволо нас уникає ваш погляд.
Що ж, не зогниє.

Укотре ховаєте.
Б’єтеся у спробі наврочити...
Та знову лунає наш голос, знов постає
З новим Ренесансом, якого не знаєте,
Якого не хочете.

21 чер 2022

 

[OlesMenzer]

Там де тече жива вода -
Черниця, діва молода.
Та пишні ти свої вуста
Тримаєш в цноті для Хреста.
І кожен день ти мимохідь
Всім тілом відчуваєш хіть.
Кипить твоя гаряча кров.
Єдиний бог - то є любов!
І в світі иншого нема.
Чернечий шлях - сум і пітьма!
Прилинь до мене ти грудьми,
Від мене дар життя прийми.
І хай химерно нам луна
Шепоче мантру "Сатана"!

3.11.2011

 

[OlesMenzer]

Україна-Мавка

Натхненна війною, у смерті шалено жива.
Як рани спиною, а в ранах мохи і трава.
Як рани спиною зруйнованих міст далечінь.
І далі стіною - мостів замінованих тінь.
(Чиєю виною - мостів розмінованих тінь?)
Якою ціною повернусь у рідні степи?
Якою водою відмиюся від ропи?
Дніпро заливає знову зелені луги.
Спина заростає, ховає розбиті плуги.
Не маєш покою, рушаєш на нові жнива.
Натхненна війною, у смерті шалено жива.

15 бер 2024

 

[OlesMenzer]

У степу вітер дме утричі сильніше.
І поміж колючок не легко іти.
Дикі трави, проте, гомонять голосніше:
Закликають у дикі безкраї світи.
За безкраєм - безкрай, за обрієм - обрії.
Там тенета прозорі безодня плете.
Павутиння крихке, та міцніше надії,
Що для жертви ніколи вже не зацвіте.
У безмежнім степу - безмежна свобода.
Дикі трави, проте, лиш стоять до зими.
Поміж вільних птахів - нездоланна природа.
Серед трав і тварин - десь можливо і ми.

15 бер 2024

 

[OlesMenzer]

І чорне, і біле - зогнило,
І сіра мораль - підвела.
Що далі? Підкаже світило
Допоки не спалить до тла.

І ні, не всіма кольорами
У кожного б’ються думки,
Але за простими словами
Ми чуємо все навпаки.

І знов чорно-біле зогниле
Вертається із небуття.
І зло - досі зло очманіле
Коли позбавляє життя.

Історію годі ховати:
Для неї не буде кінця.
Цей досвід потрібно плекати,
Як світ що зродився з яйця.

І ні, ми не ходимо колом,
Проте не пряма магістраль.
Дивись: за сліпим ореолом
Здіймається в завтра спіраль.

Минула модерна епоха -
Лишила плоди помилок.
Була ж бо безвуха й безока,
Чи надто багато думок?

Та годі, це віяння часу.
Засліплює післязнання.
Але до нового каркасу
Старе не пасує вбрання.

То ж ліпимо знову почвару,
Давайте новий маніфест:
Вперед у майбутнє-примару,
Кує хай прадавній Гефест!

Та годі, ви що, це ж було вже!
Невже черговий ренесанс?
Привнести нове ледве зможе
Заїзжений кіносеанс.

Не буде колись надлюдини,
Не було ніколи богів.
Очами малої дитини
Побачимо радість і гнів.

Початок нової епохи,
Старої, напевно, кінець.
На тілі планети - ми блохи.
В уяві - природи вінець.

Ми мусимо рухатись далі,
Та хочемо знати - куди.
Навколо дороги невдалі,
Лишаємо тільки сліди.

Якби ж наче квант - скрізь одразу,
І вихід напевно знайти,
Здолати обмеження часу,
Дістатись нової мети.

Ми, схоже, зостарені діти,
Що ділять хоспіс-готель.
В екстазі ламають луддити
Велику безмовну модель.

Та зрілими стати, прозріти,
І молодість знов віднайти,
Ми маєм, зостарені діти,
Й нові заснувати світи.

10 кві 2024

 

[OlesMenzer]

Тішусь повітрям усупереч ніздрям.
Марю. Палаю. Неначе згасаю.
Кожна людина - часом руїна.
Та поки є сили - кров іде в жили.

8.06.2022

 

[OlesMenzer]

"Кордон"

І знову цей кордон
Де ти мене стрічала
І міцно обіймала....
Солодкий ніжний сон...

І ґрати, і стійки.
У хлопців - автомати...
А далі - там була ти,
І ув очах - зірки...

Тут - матінка земля
моя несамовита,
Пройдисвітами крита.
Але вона моя.

Забрати за кордон,
Тримати, цілувати.
Я мав тебе впіймати
У лагідний полон...

Даремно, час минув,
І ми по різні боки...
Кордон же, аж нівроку,
Такий, яким і був.

29 жов 2019